Постанова від 03.07.2023 по справі 120/7020/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7020/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

03 липня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування, завданої державному майну шкоди під час виконання службових обов`язків на суму первісної вартості основних засобів та інших малоцінних необоротних активів, - 43077,08 грн у спосіб стягнення грошових коштів у розмірі 43077,08 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у ТУ ССО у вінницькій області.

Відповідно до наказу начальника Служби судової охорони у Вінницькій області від 04.02.2020 №19 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника служби інформатизації та ТЗО ТУ Служби судової охорони у Вінницькій області з 30.01.2020.

08.06.2021 старшого лейтенанта Служби судової охорони Мельника В.В., відповідно до наказу начальника Служби судової охорони у Вінницькій області №342 о/с, було призначено на посаду головного спеціаліста (служби зв`язку інформатизації та ТЗО) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, звільнивши з посади начальника служби інформатизації та ТЗО ТУ Служби судової охорони у Вінницькій області з 09.06.2021.

Наказом начальника Служби судової охорони у Вінницькій області від 02.03.2022 №10 о/с капітана Служби судової охорони ОСОБА_1 , головного спеціаліста (служби зв`язку інформатизації та ТЗО) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області звільнено зі служби в Службі судової охорони за пп.7 п.2 Розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (за власним бажанням) з 02.03.2022.

В подальшому, за наслідками проведеного службового розслідування складено Висновок службового розслідування щодо виявлення нестачі, майна (основних засобів та інших малоцінних необоротних активів) від 14.07.2022 №33-16-164/вн.

В ході проведення вказаного службового розслідування шляхом зіставлення фактичної наявності було виявлено нестачу:

- цифрової портативної радіостанції Motorola DP2400e 403-470 МГц в комплекті (інвентарний номер №101480099) первісною (переоціненою вартістю) - 15960,00 грн;

- відеореєстратора Xiaomi YiCar DVR (інвентарний номер №111300485) на суму - 1791,60 грн;

- набору інструментів Pro s KIT PK-4021M (інвентарний номер №11131001446) на суму - 7197,48 грн;

- набору інструментів для мережі Cableexpert TK- NETWORK CL1 (інвентарний номер №111310001447) на суму - 2120,00 грн.

Крім того, у висновку від 14.07.2022 №33-16-164/вн вказано, що згідно акту внутрішнього переміщення основних засобів від 18.11.2021 № 258 вказане майно передано та закріплено за матеріально відповідальною особою головним спеціалістом (служби зв`язку інформатизації та ТЗО) Територіального управління капітаном Служби судової охорони ОСОБА_1 .

Вказано, що ОСОБА_1 та ТУ 296.01.2021 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

При цьому, станом на дату звільнення ОСОБА_1 , як матеріально відповідальною особою, не підготовлено та не складено Акт прийому-передачі матеріальних цінностей.

Листами від 10.06.2022 №33-412/22 від 01.07.2022 №33-256/22 позивач звертався до командування В/ч НОМЕР_1 (за місцем проходження служби позивача) з метою відрядження ОСОБА_1 до позивача для надання пояснень за фактом виявленої нестачі матеріальних цінностей.

На момент завершення службового розслідування, встановлено факт нестачі основних засобів та інших малоцінних необоротних активів ТУ на загальну суму первісної вартості у розмірі 43 077, 08 грн.

Відповідно до п.3, 4 висновку службового розслідування від 14.07.2022 №33-16-164/вн вказано, що нестача майна згідно з Протоколом інвентаризаційної комісії від 21.06.2022 та звіряльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів виникла внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків головним спеціалістом (служби зв`язку інформатизації та ТЗО) Територіального управління ОСОБА_1 , який під час проходження служби у Службі судової охорони не забезпечив збереження ввіреного йому майна та у зв`язку з тим, що наказом ТУ від 02.03.2022 №10 о/с капітана Служби судової охорони звільнено, а рішення щодо притягнення до матеріальної відповідальності не прийнято до його звільнення, вирішено відшкодування завданої шкоди здійснити у судовому порядку.

У листах від 18.07.2022 №33.06-159 та від 09.08.2022 №33.06.-251 позивач пропонував відповідачу ознайомитись з висновком службового розслідування та вказував про необхідність відшкодування завданої матеріальної шкоди добровільно, а у разі відмови такого відшкодування у судовому порядку.

Листом від 08.09.2022 №33.06.-356 позивач звернувся до В/ч НОМЕР_1 та просив повідомити В/ч НОМЕР_1 обставини вручення ОСОБА_1 листів від 18.07.2022 №33.06-159 та від 09.08.2022 №33.06.-251.

В листі від 19.09.2022 №50/08/33-2342 В/ч НОМЕР_1 повідомила ТУ ССО у Вінницькій області про вручення кореспонденції, зокрема листів від 18.07.2022 №33.06-159 та від 09.08.2022 №33.06.-251 безпосередньо ОСОБА_1 у нерозкритому вигляді.

У зв`язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку заборгованість у сумі 43077,08 грн не сплачена, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правові засади організації та діяльності Служби судової охорони, статус працівників служби, а також порядок проходження служби в судовій охороні визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 160 Закону № 1402-VIII підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до частини першої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Згідно з частиною першою статті 162-1 Закону № 1402-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Згідно частиною четвертою статті 163 Закону № 1402-VIII на співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі -Положення № 1052/0/15-19), згідно з яким співробітниками Служби є громадяни, які в добровільному порядку прийняті па службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби та яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання (п. 3 розділу І).

Згідно з п.3 розділу ІІ Положення № 1052/0/15-19 співробітники зобов`язані: 1) чесно і сумлінно додержуватися Присяги співробітника Служби, виконувати закони України; 3) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) інструкцій, наказів керівництва.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Положення № 1052/0/15-19 за протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов`язків співробітники несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі Закон №160-IX).

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Частиною першою статті 2 Закону №160-IX встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону №160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 3 Закону №160-IX, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №160-IX, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Суд враховує ту обставину, що відповідач під час проходження служби допустив нестачу основних засобів та інших малоцінних необоротних активів Територіального управління, будучи матеріально-відповідальною особою. При цьому згідно висновку службового розслідування вказана нестача виникла внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків головним спеціалістом (служби зв`язку, інформатизації та ТЗО) ТУ ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Стаття 9 Закону №160-IX визначає обставини, що виключають матеріальну відповідальність.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті, завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону №160-IX, обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

У зв`язку з цим враховує ту обставину за наслідками проведеного позивачем службового розслідування з приводу виявленої нестачі не було встановлено вказаних вище обставин.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач під час проходження служби допустив нестачу основних засобів та інших малоцінних необоротних активів Територіального управління, будучи матеріально-відповідальною особою, що спричинило заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

Відповідач вказаних висновків ніяким чином не спростував, як і не надав доказів відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

За таких обставин сума спричиненої шкоди підлягає відшкодуванню на користь держави в особі позивача у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Отже, визначений позивачем спосіб відновлення порушеного права шляхом стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 43 0777,08 грн є таким, що відповідає положенням ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.