Ухвала

від 29.05.2023 по справі 758/1581/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 29 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року,

за участі: прокурора представника ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на наступне майно: мобільний телефон Samsung GALAXY A30, імей НОМЕР_1 , вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 ; мобільний телефон «IPhone 11Pro max», імей: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_3 та 6170 доларів США, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна розглядалося без участі власників майна чи їх представників, копію оскаржуваного рішення представником отримано 03 травня 2023 року.

Представник вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Зауважує, що дозволу на вилучення мобільних телефонів і грошових коштів слідчим суддею не надано вже на стадії звернення прокурора із клопотанням про проведення обшуку через відсутність належних доказів.

Стверджує, що з моменту вилучення майна до звернення з клопотанням прокурора про накладення арешту пройшло більше 20 днів.

Звертає увагу на те, що під час проведення слідчої дії у присутності понятих ОСОБА_6 пояснив, що грошові кошти належать його колишній дружині - власниці квартири ОСОБА_7 , у підтвердження чого надав копію договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2021 року.

Зазначає, що під час обшуку, всупереч вимог п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України, ідентифікаційних ознак вилучених грошових коштів, а саме серійних номерів купюр, слідчим у відповідному протоколі не відображено, що також не зазначено і у клопотанні прокурора.

Вказує, що копії протоколу огляду вилучених грошових коштів до клопотання прокурором не додано.

Вважає, що ні у клопотанні прокурора, ні в додатках до нього, документально не підтверджено походження вилучених грошових коштів саме в результаті злочинної діяльності ОСОБА_6 , а також те, що вилучений мобільний телефон останній використовував у злочинній діяльності.

Стверджує, що грошові кошти, вилучені під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 , належать ОСОБА_7 , що доводиться належними та допустимими доказами у справі.

Зауважує, що слідчим та прокурором у кримінальному провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, або іншого кримінального правопорушення не вручалось, під час проведення обшуку ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України не затримувався.

Зазначає, що долучена прокурором до матеріалів клопотання постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, предметом дослідження якої є саме мобільний телефон «іPhone 11Pro мах», датована лише 30 січня 2023 року, тобто через 12 днів після його вилучення, однак відповідного супровідного листа про її направлення не додано.

Звертає увагу, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно від 10 лютого 2023 року подано вдруге, при тому, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року зокрема відмовлено у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на вилучені під час обшуку 18 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 6170 доларів США та мобільний телефон «іPhone 11Pro мах». Зазначає, що вказану ухвалу рішенням Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вказує, що як вбачається із санкції ч. 3 ст. 191 КК України законодавець не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна чи спеціальної конфіскації, при цьому слідчий суддя посилається на санкцію ч. 5 ст. 191 КК України як на підставу накладення арешту на майно, хоча у клопотанні прокурора йдеться саме про ч. 3 ст. 191 КК України.

На переконання представника, на момент вилучення грошових коштів та подання відповідного клопотання про арешт майна в органу досудового розслідування повинні бути докази належності даних грошових коштів саме ОСОБА_6 , а також встановлений причинно-наслідковий зв`язок їх походження саме від його протиправної діяльності, проте, як вважає, такі докази у матеріалах клопотання відсутні, а доводи ОСОБА_6 , висловлені в ході обшуку щодо походження грошових коштів, органом досудового розслідування не перевірені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи його представника, копію постановленого рішення представником отримано 03 травня 2023 року і 05 травня 2023 року засобами поштового зв`язку направлено апеляційну скаргу, таким чином колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження представником не пропущений.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Управлінням поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 30 серпня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022102070000314за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Досудове розслідування здійснюється за фактом можливого привласнення та розтрати службовими особами ТОВ «Технічні фільтруючі матеріали», за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Фармгрупінвест» та рядом службових осіб державних підприємств, коштів державних підприємств під час проведення закупівель товарів.

18 січня 2023 року на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 19 та 28 грудня 2022 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung GALAXY A30, імей НОМЕР_1 , та за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого, серед іншого, виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон «іPhone 11Pro max», імей: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_3 та 6170 доларів США, відповідно.

13 лютого 2023 року прокурор відділу Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон Samsung GALAXY A30, імей НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 ; на мобільний телефон «іPhone 11Pro max», імей: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_3 та 6170 доларів США, які вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022102070000314 про накладення арешту на мобільний телефон Samsung GALAXY A30, імей НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 ; мобільний телефон «іPhone 11Pro max», імей: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_3 та 6170 доларів США, які вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на згадане майно, яке визнано речовим доказом, з урахуванням наявних матеріалів провадження, у тому числі постанови прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 10 лютого 2023 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Твердження в апеляційній скарзі про відсутність повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі передбаченого ч. 3 ст. 191 КПК України, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.

Також, колегія суддів вважає, що представником не надано переконливих доказів належності вилучених грошових коштів колишній дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та законність їх походження, оскільки долучені до апеляційної скарги документи свідчать про отримання ОСОБА_7 за продаж квартири 1 083 000 гривень, а в ході обшуку вилучено іноземну валюту, про походження якої не надано жодних доказів.

Крім того, слід зазначити, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить виключень чи обмежень щодо повторного звернення із клопотанням про арешт того ж майна, щодо якого вирішувалось питання про арешт в минулому.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на мобільний телефон Samsung GALAXY A30, імей НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 ; на мобільний телефон «іPhone 11Pro max», імей: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_3 та 6170 доларів США, які вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ,врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на наступне майно: мобільний телефон Samsung GALAXY A30, імей НОМЕР_1 , вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 ; мобільний телефон «іPhone 11Pro max», імей: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_3 та 6170 доларів США, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 758/1581/23 Справа №11-сс/824/3210/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1