Постанова

від 28.06.2023 по справі 370/141/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 370/141/22 Головуючий у суді першої інстанції - Мазка Н.Б.

Номер провадження № 22-ц/824/5315/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010», подану представником Брижан Ангеліною Сергіївною, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки, який мотивував тим, що 02 серпня 2018 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди землі строком на 7 років.

Вказував, що відповідно до п.1 договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Борівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 3222780400:07:004:0021.

Позивач зазначав, шо орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно діючого законодавства, особі, в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3 582,92 грн, що врегульовано положеннями п. 9 договору.

Разом з цим, положеннями п.10 Договору передбачено, що орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем, а саме: в такому разі орендар подає заяву та укладають акт про внесення орендної плати в натуральній формі, в якому визначають перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, а також, за необхідності, інші умови (якісні показники, вартість, тощо).

Положеннями п.11 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Положеннями п.12 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Разом з цим положеннями п.13 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про право власності та витягу, 03 жовтня 2018 року Комунальним підприємством «Насташівська реєстраційна служба», було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3.6929 га, кадастровий номер 3222780400:07:004:0021 за ТОВ «Полісся 2010».

Позивач посилався на те, що ним було виконано зобов`язання за договором та передано відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, що належить йому на праві власності.

Проте, з 2018 року ТОВ «Полісся 2010» припинило виконання зобов`язань, передбачених умовами договору з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відтак, позивач ОСОБА_1 просив суд: розірвати договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2018 року, кадастровий 3222780400:07:004:0021, площею 3,6929 га, укладений між ТОВ «Полісся 2010» та ОСОБА_1 , зареєстрований 03 жовтня 2018 року Комунальним підприємством «Насташівська реєстраційна служба», запис №28306946 та стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 908 грн сплаченого судового збору.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2018 року, кадастровий 3222780400:07:004:0021, площею 3,6929 га, укладений між ТОВ «Полісся 2010» та ОСОБА_1 , зареєстрований КП «Насташівська реєстраційна служба» 03 жовтня 2018 року, запис №28306946.

Стягнуто з ТОВ «Полісся 2010» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Полісся 2010» - Брижан А.С. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом безпідставно не було прийнято відзиву на позов з клопотанням про поновлення пропущеного строку та не враховано докази, подані разом із відзивом від 29 серпня 2022 року, чим порушено принцип змагальності сторін, а справу розглянуто лише на підставі доказів, що подані позивачем.

Вважає, що судом безпідставно не поновлено строк на подачу такого відзиву, оскільки у справі відсутні докази отримання відповідачем повісток чи інших документів від суду до 17 серпня 2022 року, а тому товариство не мало змоги подати відзив раніше строку, яким його було подано.

Крім того, вважає не зазначення одного слова «поновити» у заяві про поновлення строку на подання відзиву є надмірним формалізмом зі сторони суду.

Враховуючи викладене, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення з урахуванням поданого ТОВ «Полісся 2010» відзиву на позовну заяву, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Стягнути з позивача понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн.

06 лютого 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідно до якого вказує, що відповідачу було відомо про відкриття провадження у даній справі, оскільки до відзиву на позовну заяву ним подано ордер на надання правничої (правової) допомоги, що датований 15 липня 2022 року, а відповідний договір між ним укладено 08 лютого 2022 року, тобто після відкриття провадження у даній справі, але до введення на території України воєнного стану.

Крім того, тим же представником відповідача 27 липня 2022 року було подано клопотання за результатами розгляду якого справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Вважає, що вказане вище свідчить про обізнаність відповідача про відкриття провадження у справі та про встановлення судом строків подання процесуальних документів з метою їх подальшого розгляду.

Разом з тим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує, що відповідачем не надано документального підтвердження зупинення адміністративної діяльності відповідача, на яке він посилається в апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву.

Вказує, що апелянтом не наведено конкретизованих доказів незаконності рішення суду першої інстанції, окрім того, що на його думку порушено принцип змагальності, оскільки справу розглянуто на підставі доказів, що надані стороною позивача, без врахування доводів, що викладені у відзиві відповідача, а тому просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване апелянтом рішення - без змін.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ТОВ «Полісся 2010» Прудь О.В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Вважала, що відповідачем на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань до суду разом із відзивом було подані відповідні видаткові касові ордери на підтвердження своєчасної сплати орендної плати, однак вказані докази протиправно не були прийняті судом, не дивлячись на поважні причини пропуску процесуального строку ( не вручення ухвали про відкриття провадження у справі та проведення воєнних дій на території Макарівського району). При цьому судом було порушено принцип змагальності сторін та безпідставно надано перевагу доказам позивача.

Представник позивача у справі ОСОБА_2 заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 02 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Полісся 2010» було укладено договір оренди землі (а.с.10-12).

Відповідно до п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Борівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 3222780400:07:004:0021.

Земельна ділянка, площею 3,6929 га, кадастровий номер 3222780400:07:004:0021, яка знаходиться на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 грудня 2016 року, індексний номер 77527895 (а.с.17-18).

Відповідно до п.8. договір укладено на 7 (сім) років.

Орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно діючого законодавства особі, в розмірі 6% (шість відсотків) від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3582,92 гривні, що врегульовано положеннями п.9 договору.

Разом з цим, положеннями п.10 договору передбачено, що орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем, а саме: в такому разі орендар подає заяву та укладають акт про внесення орендної плати в натуральній формі, в якому визначають перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, а також, за необхідності, інші умови (якісні показники, вартість, тощо).

Положеннями п.11 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Положеннями п.12 договору, передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Разом з цим, положеннями п.13 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Згідно із п.20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк два дні після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передавання.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 03 жовтня 2018 року Комунальним підприємством «Насташівська реєстраційна служба», було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,6929 га, кадастровий номер 3222780400:07:004:0021за ТОВ «Полісся 2010» (а.с.19).

Згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів виплата орендної плати ТОВ «Полісся 2010» ОСОБА_1 з 2018 року не здійснювалося (а.с.16).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що систематичне порушення ТОВ «Полісся 2010» умов договору має наслідком те, що позивач, як законний власник земельної ділянки та орендодавець, не отримує щорічних виплат, передбачених договором оренди земельної ділянки, та внаслідок такого порушення значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Обґрунтовуючи вказаний висновок суд першої інстанції також зазначив, що порушення ТОВ «Полісся 2010» не тільки обов`язку з виплат, а й строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за весь строк дії договору є порушенням ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди землі.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає з огляду на наступне.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про орендну землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом "в" частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі - ТОВ «Полісся 2010», заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , подало 26 серпня 2022 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило обставини, зазначені позивачем щодо не виконання товариством систематично взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати.

На підтвердження проведення оплати також додало до відзиву видаткові касові ордери від 25 грудня 2019 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 4 500 грн (а.с.47), видатковий касовий ордер від 25 грудня 2019 року про сплату орендної плати за 2019 рік на суму 787,80 грн (а.с.48), видатковий касовий ордер від 28 грудня 2020 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік в сумі 5 500 грн (а.с.49), та видаткового касового ордеру від 29 грудня 2018 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2018 рік в сумі 5 287 грн (а.с.75).

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відкрив провадження по справі 18 січня 2022 року, про що було постановлено відповідну ухвалу (а.с.25). При цьому у зазначеній в ухвалі суд надав відповідачеві 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву.

Однак, докази направлення відповідачу вказаної ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, а також отримання її відповідачем, матеріали справи не містять,.

В подальшому, 21 липня 2022 року представник відповідача звернувся до суду першої інстанції із клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін (а.с.26-29).

29 серпня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «Полісся 2010» - Босенка О.М., відповідно до якого представник просив поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву у зв`язку із тим, що Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року й у зв`язку із військовою агресією проти України, постійні бойові дії та обстріли, вимушено зупинку діяльності адміністративної роботи відповідача, строк для подачі відзиву був пропущений з поважних причин.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу по справі у поновленні строку для подачі відзиву на позовну заяву та не врахував його під час розгляду справи по суті, оскільки вказаний строк відповідач пропустив з поважних причин, а саме збройною агресією росії проти України. Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що суд виконав покладений на нього обов`язок з направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження відповідачу по справі, а також отримання вказаних процесуальних документів відповідачем.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з метою недопущення принципу змагальності сторін, апеляційний суд доходить висновку, що поданий відповідачем відзив підлягає врахуванню під час вирішення даної справи по суті спору.

Щодо доказів оплати орендної плати, наданих відповідачем разом із поданим відзивом на позовну заяву, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, із наданих видаткових касових ордерів від 25 грудня 2019 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 4 500 грн (а.с.47), від 25 грудня 2019 року про сплату орендної плати за 2019 рік на суму 787,80 грн (а.с.48), від 28 грудня 2020 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік в сумі 5 500 грн (а.с.49), вбачається, що вказані ордери містять підпис одержувача ОСОБА_1

ОСОБА_1 , заперечуючи проти отримання орендної плати, не надав до суду належних та допустимих доказів на спростування факту того, що у вказаних видаткових касових ордерах підпис, який там міститься, йому не належить.

Крім того, із наданих відповідачем видаткових касових ордерів вбачається, що ТОВ «Полісся 2010» здійснювало оплату орендної плати у відповідності до укладеного договору, а саме п.12 договору, де передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ТОВ «Полісся 2010» не порушувало вказаних умов договору та вносило плату за оренду землі до 30-го грудня поточного року.

Щодо видаткового касового ордеру від 29 грудня 2018 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2018 рік в сумі 5 287 грн (а.с.75), то апеляційний суд враховує, що вказаний ордер не містить підпису одержувача ОСОБА_1 й не може підтверджувати факт отримання останнім вказаної грошової суми від відповідача, проте відсутність доказів сплати орендної плати за 2018 рік не може свідчити про систематичність не виконання відповідачем взятих на себе обов`язків з оплати орендної плати й, відповідно, не підпадає під дію положень статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, не відображення вказаних операцій з оплати відповідачем орендної плати позивачу в податкових відомостях не свідчить про не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі звертаючись до суді з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 1362 грн, тому вказані витрати повинні бути йому компенсовані за рахунок позивача.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010», подану представником Брижан Ангеліною Сергіївною, задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» сплачений судовий збір у розмірі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 30 червня 2023 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв