Постанова

від 03.07.2023 по справі 580/5749/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року

м. Київ

справа № 580/5749/21

адміністративне провадження № К/990/14000/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Рибачука А.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Гайдаш В.А. від 07.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Коротких А.Ю., Сорочка Є.О., Чаку Є.В., від 23.02.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У цій справі орган державного архітектурно - будівельного контролю стверджував про наявність передбачених абзацом сімнадцятим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстав для припинення права позивача на виконання будівельних робіт з огляду на невиконання ним вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Відповідач, заперечуючи обґрунтованість позовних вимог, вказував, що вищезазначеного припису ним отримано не було і це унеможливило його виконання, а також стверджував про те, що подання позову у цьому випадку є передчасним, оскільки, на його думку, норми абзацу сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як передумову для звернення до суду з позовом про припинення права позивача на виконання будівельних робіт передбачають встановлення факту систематичного (два і більше разів підряд) невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість поданого у цій справі позову і наявність у позивача підстав для такого звернення до суду.

Верховний Суд погоджується з оцінкою судів попередніх інстанцій в частині визначення правових підстав для звернення до суду з цим позовом і вважає, що для ініціювання органом державного архітектурно - будівельного контролю припинення права на виконання будівельних робіт у судовому порядку достатньо встановити факт порушення, оформлення припису про його усунення та невиконання такого припису замовником.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

І.І Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради (далі також Управління містобудування, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач), у якому просило припинити право на виконання підготовчих або будівельних робіт по

АДРЕСА_1 . В обґрунтуванні позовних вимог зазначалось, що відповідачем здійснюється будівництво магазину та перукарні по АДРЕСА_2 із недотриманням протипожежної відстані до сусіднього житлового будинку, яка на момент перевірки становить близько 3 метрів. Оскільки відповідачем не виконано вимоги припису посадових осіб Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, тому у відповідності до положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач просив суд припинити право на виконання підготовчих або будівельних робіт за вказаною адресою.

І.ІІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023, позов задоволено повністю, а саме - припинено право ОСОБА_1 на виконання підготовчих або будівельних робіт по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110800000:03:003:0411).

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 у встановлений органом державного архітектурно - будівельного контролю строк не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, які зазначені у приписі, то за таких обставин наявні передбачені абзацом сімнадцятим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» правові підстави для припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110800000:03:003:0411).

І.ІІІ Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради згідно наказу від 06.10.2020 №252/15-14 надано відповідачу містобудівні умови та обмеження для будівництва магазину та перукарні по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110800000:03:003:0411).

7. 09.04.2021 відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 при проведенні будівельних робіт по АДРЕСА_2 . Результати перевірки оформлені актом від 09.04.2021 №23.

8. Вищезазначеною перевіркою встановлено, що відповідачем здійснюється будівництво магазину та перукарні по АДРЕСА_2 із недотриманням протипожежної відстані до сусіднього житлового будинку, яка на момент перевірки становить близько 3 метрів, що є порушенням п. 15.2 «Планування та забудови територій ДБН Б.2.2-12:2019».

9. На підставі висновків перевірки відповідачем видано припис від 09.04.2021 №17 про зупинення будівельних робіт та припис від 09.04.2021 №18 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, в яких зазначено про необхідність усунення виявлених порушень у термін до 09.06.2021.

10. 22.06.2021 позивачем з метою перевірки виконання вимог припису від 09.04.2021 №18 проведена позапланова перевірка ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 22.06.2021 року №24.

11. Вищезазначеною перевіркою встановлено, що відповідачем не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, які зазначені у приписі від 09.04.2021 №18.

12. З метою припинення права на виконання незаконних підготовчих або будівельних робіт по АДРЕСА_2 , позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

14. Також скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій абзацу сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки право органу державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертатися до суду із даним позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт виникло б в разі систематичного невиконання забудовником - ОСОБА_1 приписів, що не підтверджується обставинами у справі.

15. Скаржник наголошує, що не отримував припис №18 від 09.04.2021, на що суди попередньої інстанції не звернули уваги. А також наголошує, що належне вручення припису є обов`язковою передумовою для реалізації повноважень контролюючого органу на звернення до суду з цим позовом у зв`язку з невиконанням такого розпорядчого документа. Звертає увагу, що таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2023 у справі №814/1328/16 та від 31.10.2022 у справі №640/10102/19.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у тексті цієї постанови в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин), який також спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула до цього Закону).

17. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» правління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

18. Частинами першою, другою статті 9 вищезазначеного Закону передбачено, що нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм.

19. За визначенням понять, наведених у абзаці другому частини першої статті 1 Закону України від 05.11.2009 №1704-VI «Про будівельні норми» будівельні норми - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов`язкові вимоги до об`єкта нормування у будівництві.

20. Згідно з частиною першою, абзацом другим частини другої статті 11 цього ж Закону застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Будівельні норми встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві.

21. Положеннями частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку, зокрема: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

22. Право на виконання будівельних робіт регламентовано статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої якої замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

23. Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

24. У відповідності з положеннями частин першої, сьомої, восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

25. Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили (частина сьома статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

26. Абзацом першим частини другої статті 39-1 вищевказаного Закону встановлено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

27. За змістом абзаців першого - третього, сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

У разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об`єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.

28. Підпунктом «а» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

29. За приписами абзацу п`ятого частини першої статті 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

30. Окрім цього, відповідно до частини сьомої статті 7 вищенаведеного Закону, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.І Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

V.І.І Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав звернення до суду з цим позовом.

34. Аналіз наведених у розділі IV цієї постанови Верховного Суду приписів законодавства дає колегії суддів підстави для висновку про те, що суб`єкти містобудівної діяльності під час забудови територій, що включає у себе проєктування та будівництво об`єктів, повинні дотримуватись вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

35. Колегія суддів також констатує, що як засвідчує зміст процитованих у цій постанові норм законодавства, будівельні норми встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування у будівництві, а їх застосування або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

36. Виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю порушення, у тому числі будівельних норм і правил, зумовлює наявність передбачених законом правових підстав для видання цим органом обов`язкових для виконання приписів, зокрема, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

37. Невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, у тому числі щодо усунення порушень будівельних норм і правил, у розумінні положень абзацу сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», породжує у відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю право на звернення до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, а ухвалене за результатом вирішення такого спору судове рішення про задоволення позовних вимог, що набрало законної сили, припиняє право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення.

38. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що за результатом проведеного у спірних відносинах заходу державного архітектурно - будівельного контролю виявлено порушення ОСОБА_1 , при проведенні ним будівельних робіт по АДРЕСА_2 , пункту 15.2 «Планування та забудови територій ДБН Б.2.2-12:2019», що виразилось у недотриманні протипожежної відстані до сусіднього житлового будинку.

39. У зв`язку з цим органом державного архітектурно - будівельного контролю видано припис від 09.04.2021 №17 про зупинення будівельних робіт та припис від 09.04.2021 №18 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, в яких зазначено про необхідність усунення виявлених порушень у термін до 09.06.2021.

40. У подальшому 22.06.2021 позивачем з метою перевірки виконання вимог припису від 09.04.2021 №18 проведена позапланова перевірка ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 22.06.2021 року №24.

41. Вищезазначеною перевіркою встановлено, що відповідачем не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, які зазначені у приписі від 09.04.2021 №18.

42. З вищевикладеного вбачається, що відповідач не виконав вимог припису посадових осіб органу державного архітектурно - будівельного контролю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у спірних правовідносинах підстав для звернення Управління містобудування до суду з цим позовом та його задоволення.

43. Колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги про те, що право на звернення до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт виникає у органу державного архітектурно-будівельного контролю лише у разі систематичного невиконання забудовником приписів, оскільки таке твердження відповідача ґрунтується на його суб`єктивному і помилковому розумінні норм абзацу сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

44. Так, колегія суддів вважає, що аналіз вищевказаних норм вказує на наявність трьох окремих і самостійних підстав для звернення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, а саме:

- систематичне (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю;

- невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об`єкта, будівельних норм і правил;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

45. Беручи до уваги конструкцію норм абзацу сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і застосовану законодавцем нормопроєктувальну техніку, а також лінгвістично - синтаксичну побудову тексту вказаної частини статті закону, колегія суддів переконана, що наведене у ній формулювання «…систематичне (два і більше разів підряд)…» слід відносити до першої частини речення, у якій іде мова про перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю.

46. Невиконання ж вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, зокрема, порушень вимог будівельних норм і правил, є достатньою і самостійною умовою для звернення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, незалежно від обставин щодо системності (повторності) такого невиконання.

V.І.ІІ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій щодо розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

47. Так, відповідно до частин першої-третьої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

48. За приписами частин другої та третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

49. Згідно ж з частиною четвертою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

50. Колегія суддів відзначає, що з огляду на предмет спору у справі, яка розглядається, така не відноситься до визначеного процесуальним законом переліку категорій справ, розгляд яких належить здійснювати виключно за правилами загального позовного провадження.

51. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, пов`язані з твердженнями про помилковість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач посилається на те, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки ним як забудовником було реалізовано дозвільний документ на будівництво об`єкту згідно з чинними містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки за відсутності ознак самочинного будівництва.

52. Колегія суддів вважає, що вищенаведені аргументи не є переконливими і не вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині порядку розгляду цієї справи та виду провадження, у якому вирішено спір.

53. Дійсно, значення справи для сторін є одним з критеріїв, які враховує суд при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження. При цьому, колегія суддів вважає, що під час оцінки такого критерію, суд повинен врахувати характер спірних правовідносин і предмет спору, можливі наслідки для сторін за результатами розгляду справи, їх вплив на наявні у них права, обов`язки та інтереси тощо.

54. Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що за приписами частини третьої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва після припинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, або скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації може повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

55. Враховуючи такі положення законодавства, колегія суддів вважає, що значення цієї справи для сторони відповідача не є винятковим і настільки вагомим, щоб це зумовлювало необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки навіть після припинення права на початок виконання будівельних робіт на підставі судового рішення, ухваленого у справі, що розглядається, ОСОБА_1 не позбавляється можливості, усунувши допущені ним порушення будівельних норм і правил, повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством. Тобто, питання про права відповідача як замовника будівництва не вирішується остаточно і можуть бути ним реалізовані у спосіб та в порядку, встановлені законом.

56. До того ж, відповідач не був позбавлений можливості у строк та в порядку, визначеними статтею 260 Кодексу адміністративного судочинства України, подати заяву із запереченнями проти розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, однак як засвідчують наявні у справі матеріали та ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення таке процесуальне право не реалізував і відповідних заперечень не висловив, фактично погодившись із порядком розгляду цієї справи в суді першої інстанції та обраним судом видом провадження.

57. Окрім цього, за змістом частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою для скасування судових рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій лише у разі, якщо це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

58. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається того, що розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження міг перешкодити повному і всебічному з`ясуванню обставин у справі, яка розглядається, і що з огляду на предмет спору та предмет доказування у цій справі, суб`єктний склад її учасників, характер спірних правовідносин та інші обставини, цю справу недоцільно розглядати у такому виді провадження.

59. У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, здійснивши розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, а суд апеляційної інстанції таких порушень не виправив.

V.І.ІІІ Оцінка доводів відповідача щодо неповного з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 31.01.2023 у справі №814/1328/16 та від 31.10.2022 у справі №640/10102/19.

60. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій він заперечував факт отримання ним акту перевірки від 09.04.2021 №23 та оформленого на його підставі припису від 09.04.2021 №18 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також наголошував на відсутності у матеріалах справи доказів, які б це підтверджували.

61. Скаржник також вказує, що аналогічні за змістом пояснення стосовно неотримання примірника припису надавались ним й під час проведення повторної перевірки щодо виконання вимог вищевказаного припису, результати якої оформлені актом від 22.06.2021 №24, однак ця обставина не була взята до уваги ані позивачем, ані судами першої та апеляційної інстанції.

62. У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджується, що суди попередніх інстанцій такі доводи проігнорували і як наслідок не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 31.01.2023 у справі №814/1328/16 та від 31.10.2022 у справі №640/10102/19, відповідно до яких, як стверджує відповідач, належне вручення припису є обов`язковою передумовою для реалізації права контролюючого органу звернутися до суду з позовом про припинення права на виконання будівельних робіт у зв`язку з його невиконанням.

63. Разом з тим, у вищевказаних справах, розглянутих у касаційному порядку Верховним Судом, спори виникали з приводу оскарження розпорядчих документів та індивідуальних актів органу державного архітектурно - будівельного контролю за позовами відповідних суб`єктів містобудування, а не вказаного органу. Предмет спору у обох зазначених вище справах не стосувався припинення права на виконання будівельних робіт за позовом органу державного архітектурно - будівельного контролю на підставі норм абзацу сімнадцятого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з невиконанням вимог приписів посадових осіб цього органу щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об`єкта, будівельних норм і правил.

64. У зв`язку з цим колегія суддів вважає нерелевантною наведену відповідачем правозастосовчу практику Верховного Суду і відхиляє аргументи скаржника стосовно її неврахування судами попередніх інстанцій.

65. При цьому, колегія суддів враховує, що навіть якщо погодитись із доводами відповідача про неотримання ним припису від 09.04.2021 №18 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з вимогою усунення виявлених порушень у термін до 09.06.2021, то це, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, яка розглядається, не можу бути самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволення поданого Управлінням містобудування позову.

66. З цього приводу колегія суддів зазначає, що як вбачається з обставин справи та доводів, наведених у касаційній скарзі, про оформлення позивачем вищезгаданого припису та його зміст ОСОБА_1 було відомо щонайменше під час проведення Управлінням містобудування перевірки стосовно виконання цього розпорядчого документа контролюючого органу та складання акту такого позапланового заходу 22.06.2021.

67. Колегія суддів наголошує, що припис від 09.04.2021 №18, хоча й не був виконаний відповідачем у встановлений у ньому строк, однак не вичерпав своєї дії та залишався обов`язковим до виконання як станом на момент звернення Управління містобудування до суду з цим позовом, так і в подальшому під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій та на дати ухвалення рішення у справі, набрання ним законної сили.

68. Позов у справі, що розглядається, подано у вересні 2021 року, а ухвалене судом першої інстанції рішення від 07.11.2022 набрало законної сили 23.02.2023.

69. Позивач під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій та у касаційному суді не зазначав про існування об`єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали виконання вищезазначеного припису й цього судами не встановлено.

70. Більше того, відповідач взагалі заперечує наявність з його боку порушень, виявлених позивачем та відображених у акті перевірки та приписі, що, однак, спростовується встановленими у цій справі обставинами, а також не демонструє наміру щодо усунення цих порушень, не вчиняє і не вчиняв жодних дій, спрямованих на виконання такого припису, хоча й був з ним обізнаний починаючи з 22.06.2021 і мав достатньо часу (до 23.02.2023) для здійснення відповідних дій.

71. З цих підстав колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про неповне з`ясування обставин у справі, яка розглядається, і не вважає, що наведені у касаційній скарзі аргументи стосовно неврахування судами попередніх інстанцій вищезазначених доводів відповідача можуть зумовлювати відмову в задоволенні даного позову.

V.ІІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

73. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

74. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

А.І. Рибачук