Рішення

від 04.07.2023 по справі 281/279/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 281/279/22

Провадження № 2/279/535/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №281/279/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Лугинської селищної ради, Орган опіки та піклування Лугинської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, в якому зазначила, що з 22.02.2011 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного проживання мають малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружне життя з відповідачем не склалось, з березня 2020 року вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Причиною для припиненя шлюбних відносин стало те, що чоловік агресивно ставиться до неї та до дитини, зловживає спиртними напоями, створює конфліктні ситуації. Чоловік участі у вихованні та утриманні сина не бере, розвитком дитини та станом її здоров`я не цікавиться, стосунки між батьком та дитиною не склалсиь через безвідповідальне ставлення відповідача до сім`ї та дитини. Відповідач ображає дитину лайливими словами, застосовує до сина моральне насилля, дитина фактично боїться батька та висловила своє побажання проживати з матір`ю. Відповідач погрожує забрати дитину, міг взяти дитину та повернути вночі, не враховуючи графік життя дитини. Вона належним чином доглядає за сином, створює всі належні умови для проживання та розвитку сина. Дитина відвідує навчання, гуртки, обслуговується лікарями, забезпечена всім необхідним, має окрему кімнату, речі, книжки та іграшки. Вона достатньо уваги та часу приділяє сину, опікується його здоров`ям, вихованням та розвитком, син має тісний емоційний та психологічний зв`язок з нею. Просить визначити місце проживання малолітньої дитини з нею. Також просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дати звернення до суду і до повноліття дитини.

Представник позивача клопотала про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, про що вказала в заяві до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що позовні вимоги визнає частково, просив ухвалити рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку, оскільки він надає матеріальну допомогу на утримання сина в добровільному порядку, у нього на утриманні знаходиться мати похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду; просив стягнення аліментів здійснювати з дня відкриття провадження у справі, а не з дня звернення до суду, розгляд справи проводити за його відсутності.

Позивачем відповідь на відзив не надано.

Представник Органу опіки та піклування Лугинської селищної ради, представник Служби у справах дітей Лугинської селищної ради клопотали про розгляд справи у їх відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

За таких обставин справу розглянуто у відсутність сторін, без фіксації технічними засобами, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмовими матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що сторони з 22.02.2011 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання мають малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2020 року сторони припинили сіпльне проживання, дитина проживає разом з матір`ю та перебуває виключно на її утриманні. Відповідач участі у вихованні та утриманні сина не бере, розвитком дитини та станом його здоров`я не цікавиться.

Відповідно до положень ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За нормами ч.ч.1,2 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають

виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Як роз`яснено у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи, що відповідач з сім`єю не проживає, враховуючи інтереси дитини суд вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, а відтак позов в частині визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.

Стосовно позивних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ з відповідними змінами та доповненнями кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 51 Конституції України та ст.180 СК України. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

В даному випадку норми закону передбачають обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Разом з тим, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про стягнення аліментівна утримання дитини з дня відкриття провадження у справі, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Визначаючи вказаний розмір аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,

якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевказані обставини по справі, дохід відповідача, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини, можливість відповідача сплачувати аліменти, а також те, що відповідач погоджується на стягнення з нього аліментів на утримання сина, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, та визначає 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

Судові витрати зі сплати судового за вимогою про стягнення аліментів підлягають стягненню з відповідача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.141,263-265,280-282 ЦПК України,ст.ст.141,150,157,160,161, 180-182, 191 ЦК України, ст.51 Конституції України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щомісячно стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Старі Новаки Лугинського району Житомирської області, проживаючого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах місячного платежу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Лугинської селищної ради, місце знаходження: Житомирська область, смт. Лугини вул. Грушевського, 2а, ЄДРПОУ 04346114.

Служба у справах дітей Лугинської селищної ради - місце знаходження: Житомирська область, смт. Лугини, вул.Грушевського,4 ЄДРПОУ 44322783.

Суддя Недашківська Л.А.

Копія згідно з оригіналом