Ухвала

від 03.07.2023 по справі 357/3650/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3650/23

1-кс/357/1192/23

У Х В А Л А

03 липня 2023 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Біла Церква cкаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого у кримінальному провадженні № 4202211203000314, яке внесене до ЄРДР 14 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що у ході досудового розслідування, слідчий ОСОБА_4 відмовив у визнанні його потерпілим, оскільки йому не завдана будь-яка шкода.

Вважає її незаконною, оскільки наведені у ній обставини та доводи не відповідають дійсності, адже йому була завдана моральна та майнова шкода, яка виразилась в тому, що у нього була забрана земля, яка була виділена під пасовиська для худоби, у зв`язку з цим він не має можливості випасати худобу від якої отримував молоко та здавав його державі.

У зв`язку з викладеним, просив:

1) скасувати постанову старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 31 березня 2023 року;

2) зобов`язати слідчого ОСОБА_4 визнати його потерпілим.

Слідчий суддя розглянула скаргу ОСОБА_3 за його відсутності, оскільки він подав до суду заяву про такий розгляд.

У свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали кримінального провадження № 4202211203000314, яке внесене до ЄРДР 14 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365-2 КК України, слідчий суддя установила таке.

Згідно з витягом, 14 листопада 2022 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження № 4202211203000314, яке внесене до ЄРДР 14 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365-2 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення:

«державним реєстратором Томилівської сільської ради ОСОБА_5 09 червня 2020 року зареєстровано за ТОВ «Острійківське» право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484600:01:019:0038, 3220484600:01:021:0052, 3220484600:01:020:0063, 3220484600:01:019:0031. Підставою для реєстрації права приватної власності на вказані земельні ділянки зазначено державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 000026 від 07 червня 1996 року. Однак, вказаний акт виданий КСП «Острійківське». Однак, згідно вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-VIII, який набрав законної сили з 01 січня 2019 року, вказані земельні ділянки з цієї дати, як землі ліквідованого колгоспу, перейшли у власність територіальної громади».

27 березня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 із заявою, у якій він просив визнати його потерпілим.

31 березня 2023 року старшим слідчим Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 ухвалено постанову про відмову в задоволення клопотання про визнання потерпілим, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 .

Вона мотивована тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні дані стосовно завдання ОСОБА_3 будь-якої шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 КПК України, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, будь-яка особа, може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Натомість, слідчий або прокурор можуть відмовити у визнанні цієї особи потерпілим, якщо є очевидні та достатні підстави вважати, що заява про визнання потерпілим подана особою, якій не завдано шкоди, про що виноситься вмотивована постанова.

Слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки в ній не наведено очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 не завдано шкоди, адже він з приводу його заяви не допитувався та завдання йому шкоди, у зв`язку з чим, був позбавлений можливості подати будь-які додаткові матеріали, які підтверджують завдання йому будь-якого з видів шкоди.

На підставі цього, слідчий суддя вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, як таку, що не відповідає вимогам КПК України.

У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

У п. 18-20 постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року, у справі № 405/680/22, висловлені такі висновки стосовно застосування положень ст. 307 КПК України:

«18. Суд зазначає, що навіть стаття 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою. Таким чином, положення КПК не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.

19. Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).

20. Таким чином, Суд робить висновок, що стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов`язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді. Помилкове ототожнення слідчим суддею дії та рішення в резолютивній частині ухвали не змінює цього висновку».

Отже, слідчий суддя не має повноважень зобов`язувати слідчого на прийняття рішень у кримінальному провадженні, у тому числі про визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні.

За таких підстав, слідчий суддя відмовляє у задоволенні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання слідчого ОСОБА_4 , визнати його потерпілим.

Керуючись ст. 55, 307 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

cкаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого у кримінальному провадженні № 4202211203000314, яке внесене до ЄРДР 14 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 31 березня 2023 року.

В іншій частині, - відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА