Рішення

від 04.07.2023 по справі 639/1354/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/1354/23

Провадження №2/639/898/23

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Яременко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/1354/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2023 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, в якій просив зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова зняти арешт, накладений на все нерухоме майно, що належить позивачу ОСОБА_1 , який було накладено відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.12.2010 Жовтневим відділом ДВС Харківського МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 10675148 від 28.12.2010 о 17:35:35.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.12.2010 Жовтневим відділом ДВС Харківського МУЮ було накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про факт накладання арешту на майно ОСОБА_1 випадково дізнався у липні 2021 року, під час оформлення свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 було достовірно відомо про відсутність у нього будь-яких заборгованостей, що могло привести до відкриття виконавчого провадження, тому звернувся до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про скасування арешту, накладеного на майно без належної правової підстави.

15.01.2022 позивач отримав відповідь, з якої вбачається, що за інформацією автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на виконання у відділі не перебувало.

Проте, встановлено що виконавче провадження за номером НОМЕР_2 перебувало на виконанні у Конотопському МРВДВС ГТУЮ у Сумській області.

Враховуючи, що арешт на нерухоме майно позивача було зареєстровано реєстратором Харківської філії ДП «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», позивач ОСОБА_1 звернувся до правонаступника, а саме до Харківської філії ДП «Національні інформаційні системи» із адвокатським запитом про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.12.2010.

На що ОСОБА_1 була надана відповідь, що ДП «НАІС» не може надати копію запитуваного документу, у зв`язку з його відсутністю у розпорядженні підприємства.

Позивач вважає, що немає підстав вважати законним накладення арешту на нерухоме майно, яке належить йому, так як для цього відсутня правова підстава, а саме наявність виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_1 , а арешт ймовірно було накладено в результаті помилки чи повного співпадіння особистих даних позивача та особи, стосовно якої у Конотопському МРВДВС ГТУЮ у Сумській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2.

У позивача не існує будь-яких несплачених грошових зобов`язань щодо юридичних та фізичних осіб, тому наявність нескасованого арешту, накладеного на майно пози порушує його законне право на вільне розпорядження, користування та воло і майном.

Тобто, несвоєчасне скасування державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 , порушує права та інтереси останнього.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту залишено без руху. Надано строк для усунення вказаних недоліків.

31 березня 2023 року позивачем усунені недоліки, які були вказані в ухвалі суду від 24 березня 2023 року.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 05 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту. Призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити позов про скасування арешту.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечувала і позивач по справі.

Суд, дослідивши надані позивачем та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Частина 1 ст. 2 ЦПК України зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, що про факт накладання арешту на майно він випадково дізнався у липні 2021 року, під час оформлення свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 319400134 від 02.01.2023 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно інформації на невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.12.2010 старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Ростовським Р.В. (а.с. 20-21).

Позивач зазначив, що йому було достовірно відомо про відсутність у нього будь-яких заборгованостей, що могло привести до відкриття виконавчого провадження, тому він звернувся до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про скасування арешту, накладеного на майно без належної правової підстави.

Згідно відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.01.2022 № 3401/21 позивачу було повідомлено, що за інформацією автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на виконання у відділі не перебувало.

Проте, встановлено що виконавче провадження за номером НОМЕР_2 перебувало на виконанні у Конотопському МРВДВС ГТУЮ у Сумській області (а.с.3).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 319400134 від 02.01.2023 арешт на нерухоме майно позивача було зареєстровано реєстратором Харківської філії ДП «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України» (а.с. 20).

Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до правонаступника, а саме до Харківської філії ДП «Національні інформаційні системи» із адвокатським запитом про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.12.2010 ( а.с. 12).

Згідно відповіді ДП «Національні інформаційні системи» від 24.01.2022 № 79/42-07 було повідомлено, що ДП «НАІС» не може надати копію запитуваного документу, у зв`язку з його відсутністю у розпорядженні підприємства ( а.с. 4-7).

Позивач вважає, що немає підстав вважати законним накладення арешту на нерухоме майно, яке належить йому, так як для цього відсутня правова підстава, а саме наявність виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_1 , а арешт ймовірно було накладено в результаті помилки чи повного співпадіння особистих даних позивача та особи, стосовно якої у Конотопському МРВДВС ГТУЮ у Сумській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2.

Позивач зазначив, що у нього не існує будь-яких несплачених грошових зобов`язань щодо юридичних та фізичних осіб, тому наявність не скасованого арешту, накладеного на його майно порушує його законне право на вільне розпорядження, користування та володіння цим майном.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес); нормативно-правовий акт № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду №372/2904/17-ц від 15 травня 2019 року, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

В позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права.

Позивач повідомив щодо належності майна йому, про відсутність інформації щодо виконавчого провадження стосовно нього, а арешт ймовірно було накладено в результаті помилки чи повного співпадіння особистих даних позивача та особи, стосовно якої у Конотопському МРВДВС ГТУЮ у Сумській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2.

Таким чином, накладений арешт на все нерухоме майно позивача, порушує його законне право на вільне розпорядження, користування та володіння цим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

При цьому суд враховує, що право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого останній позбавлений можливостівільно розпоряджатися, користуватися та володіти цим майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Долю судових витрат вирішити в порядку вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України,ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту - задовольнити.

Зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, який було накладено Жовтневим відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , код 34952409, 61004, Харківська обл., м. Харків, вул. Жовтневої революції, 58, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.12.2010 старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Ростовським Р.В., номер запису про обтяження 10675148 від 28 грудня 2010 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_1 , виданий 09.07.2020, орган що видав 6320, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Холодногірсько-Новобаварського відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 41430678, місцезнаходження: м. Харків, вул. Москалівська, 58.

Повний текст рішення складено 04.07.2023

Суддя В. В. Труханович