Ухвала

від 04.07.2023 по справі 639/3439/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/3429/23

Провадження №2/639/1480/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

04 липня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглядаючи матеріали позову ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення сум, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2023 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Загорулько Є.О. з позовом до відповідача Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 29.05.2023 року № 139-ОС; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 30.05.2023 року; стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення з посади (29.05.2023 року) день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі; стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Дослідивши матеріали позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , враховуючи наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ч. 1 ст. 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майновихправ, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 17 КАС України передбачена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Формою звернення до адміністративного суду є адміністративний позов, який повинен відповідати вимогам ст.ст. 105, 106 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже,до справадміністративної юрисдикціїпроцесуальний законвідніс публічно-правовіспори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Тому помилковимє застосуванняприписів статті19КАС Українита поширенняюрисдикції адміністративнихсудів наусі спори,стороною якихє суб`єктвладних повноважень.Для вирішенняпитання пророзмежування компетенціїсудів щодорозгляду адміністративнихі цивільнихсправ недостатньозастосування виключноформального критерію-визначення складуучасників справи.Визначальною ознакоюдля правильноговирішення спорує характерправовідносин,з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 29.05.2023 року № 139-ОС і поновити її на посаді заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 30.05.2023 року.

Разом з тим, із наданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 є державним службовцем.

Правовий статус позивача, як державного службовця, та правовідносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, врегульованіЗаконом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону №889-VІІІ, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з ч. 2ст. 1 Закону № 889-VІІІдержавний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів,військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування - пункт 17 частини першої статті 4 КАС України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на вищевикладені положення процесуального закону, враховуючи суб`єктний склад учасників справи та зміст правовідносин сторін, які виникли у зв`язку із прийняттям,проходженням тазвільненнямпозивача ОСОБА_1 з державної служби, яка є публічною службою, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з ч. 2-5 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленомустаттею 272цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4, 19, 186, 260, 261, 272, 353 ЦПК України, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення сум відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Н.В. Баркова