Постанова

від 27.06.2023 по справі 334/6810/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.06.2023 Справа № 334/6810/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/6810/15 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Провадження № 22-ц/807/1149/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримська О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначило, що 27 березня 2013 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08-Ф/13-БВ1, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 206080,00 грн. на строк з 27 березня 2013 року по 26 березня 2020 року із сплатою процентів за користування кредитом 22,9% річних. Кредит надавався на придбання автомобіля марки Ssang Yong моделі REXTON, 2012 року випуску, тип - легковий універсал-в, номер шасі НОМЕР_1 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України 27 березня 2013 року, для використання в особистих та сімейних цілях.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 27 березня 2013 було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., відповідно до умов якого предметом застави є автомобіль марки Ssang Yong моделі REXTON, 2012 року випуску, тип - легковий універсал-в, номер шасі НОМЕР_1 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заставна вартість відповідно до п. 2.3. договору застави - 294 400,00 грн., заставодавець зобов`язується на період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок у відповідності до вимог банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати банку копії договорів страхування, а також документи, що підтверджують сплату страхових платежів за цим договором страхування.

Пунктом 4.2. договору застави передбачено, що за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте позичальник порушує строки виконання зобов`язань, визначені умовами кредитного договору, у зв`язку з чим сума заборгованості складає 185618,62 гри., з яких: 166240,95 грн. - заборгованість по кредиту строкова, 8092,46 грн. - заборгованість по кредиту прострочена, 3421,90 грн. - поточна заборгованість по процентах, 7863,31 грн. - прострочена заборгованість по процентах., 15 456,00 грн. штраф за не надання доказів продовження дії договорів страхування предмету застави.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 185618,62 грн., яка складається з наступного: 166240,95 грн. - заборгованість по кредиту строкова, 8092,46 грн. - заборгованість по кредиту прострочена, 3421,90 грн. - поточна заборгованість по процентах, 7863,31 грн. - прострочена заборгованість по процентах, штраф за неналежне виконання договору страхування предмету застави в сумі 15456,00 грн., та витрати по оплаті судового збору.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №08-Ф/13-БВ1 у сумі 185618,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф за неналежне виконання договору страхування предмету застави у сумі 15456 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2010,75 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15, про те, що строк кредитування не сплив, а тому позивач мав право на стягнення лише прострочених зобов`язань у загальному розмірі 15955,77 грн., позивач не надав доказів направлення та отримання відповідачем претензії, у зв`язку з чим не набув права достроково вимагати повернення кредиту, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

ПАТ АБ «Укргазбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що відповідач була повідомлена про розгляд справи, мала можливість ознайомитись з матеріалами, отримала претензію 24 липня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення, направлення вимоги листом з оголошеною цінністю з описом вкладення не передбачено умовами кредитного договору та вимогами чинного законодавства, постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15, постанова Касаційного господарського суду від 15 лютого 2022 року прийняті у справах з іншими правовідносинами.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2013 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08-Ф/13-БВ1 (далі кредитний договір), згідно з п.п. 1.1., 1.3.1., 1.4.1., 1.4.2 якого банк надає позичальнику кредит в сумі 206080,00 грн. на строк з 27 березня 2013 року по 26березня 2020року із сплатою процентів за користування кредитом 17,9% річних, а для простроченої заборгованості ставка встановлюється 22,9% річних ( а.с.19-23).

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання автомобіля марки Ssang Yong моделі REXTON, 2012 року випуску, тип - легковий універсал-в, номер шасі НОМЕР_1 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України 27 березня 2013 року, який буде використовуватися в особистих та сімейних цілях.

Згідно з п.1.5 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування на поточних рахунок ІП «АІС Автодом Столиця» № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ «Банк Восток», МФО 307123, ЄДРПОУ 35436415 з призначенням платежу «за автомобіль Ssang Yong моделі REXTON, 2012 року випуску від ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу №15032013 від 15.03.2013 в т.ч. ПДВ-34 346,67 грн.».

Пунктом 4.1.1 кредитного договору визначено, що банк зобов`язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_4 та рахунок НОМЕР_5 для внесення планових платежів по кредиту, дострокового погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитними коштами та комісійних платежів, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по договору включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштам комісій та штрафних санкцій у випадках, зокрема: невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань по цьому договору у тому числі, несвоєчасного виконання зобов`язань (за простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з цього договору. Вимога продострокове виконанняпозичальником своїхзобов`язань поцьому договорунаправляється позичальникуу письмовомувигляді тапідлягає виконаннюу повномуобсязі протягом30(тридцяти)календарних днівз датиодержання повідомленняпро такувимогу відбанку (а.с. 20).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту у відповідності з графіком, встановленим у Додатку 2 до цього договору та сплату процентів за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 4 346,00 грн. щомісячно з 1-го по 10-є число кожного місяця шляхом внесення коштів на рахунок № НОМЕР_5 відкритий у відділенні №1 АБ «Укргазбанк», МФО 320478, через касу Банку або шляхом безготівкове перерахування. Перший платіж сплачується з 1-го по 10-е число місяця, наступного за місяцем отримання кредиту у розмірі нарахованих процентів за користування кредитними коштами з першого дня користування кредитними коштами по останній календарний день цього ж місяця, останній платіж визначається, як залишок заборгованості на початок останнього місяця користування кредитними коштами та нараховані проценти користування кредитними коштами в останньому міста та сплачується у день закінчення строку на який надано кредит або у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 3.4 кредитного договору у разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнають простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.9-18).

Згідно з розрахунком банку у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 станом на 09 липня 2015 року має заборгованість у сумі 185618,62 грн., з яких: 166240,95 грн. - заборгованість по кредиту строкова, 8092,46 грн. - заборгованість по кредиту прострочена, 3421,90 грн. - поточна заборгованість по процентах, 7863,31 грн. - прострочена заборгованість по процентах (а.с.7-8). Зазначений розрахунок відповідачкою не оспорений та не спростований.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 27 березня 2013 року було укладено договір застави транспортного засобу (далі - договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. (а.с.24-26).

Згідно з п.1.1 договору застави цей договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 08-Ф/13-БВ1 від 27 березня 2013, укладеного між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, не пізніше 26 березня 2020 року повернути кредит у розмірі 206080,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштам в межах строку кредитування, виходячи з 17,9% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором виходячи з 22,9% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках передбачених кредитним договором, забезпечення та цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору застави, предметом застави є автомобіль марки Ssang Yong моделі REXTON, 2012 року випуску, тип - легковий універсал-в, номер шасі НОМЕР_1 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заставна вартість відповідно до п. 2.3. договору застави - 294 400,00 грн.

Згідно з п. 3.3.4 договору застави заставодавець зобов`язується на період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок у відповідності до вимог банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати банку копії договорів страхування, а також документи, що підтверджують сплату страхових платежів за цим договором страхування. Не пізніше, ніж за 3 банківські дні до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування, у випадку, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування, сплачувати такі чергові страхові платежі не пізніше, ніж за 1 банківський день до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначеного договором страхування, надавати до банку докази таких сплат. Підтримувати, шляхом негайної сплати відповідних страхових платежів, розмір страхової суми, яка зменшилась з будь-яких причин, на рівні, визначеному в договорі страхування, на момент укладення договору страхування та надавати до банку докази таких сплат.

Пунктом 4.2 договору застави передбачено, що за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого заставодавець порушував вимоги п.3.3.4 цього договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього договору, який збільшується на 0,75 щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідую за місяцем порушення, при цьому сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання своїх зобов`язань за вказаними пунктами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

За приписами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до порушення ПАТ АБ «Укргазбанк» обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором, оскільки відсутні докази направлення та отримання претензії, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15 (провадження № 14-680цс19) та постанову Касаційного господарського суду від 15 лютого 2022 року у справі № 916/1093/21.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15 (провадження № 14-680цс19) дійшла наступних висновків.

13. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

14. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

15. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

16. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції).

17. 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

18. Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

19. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

20. Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

21. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

22. У пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень Консультативна рада європейських суддів вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

23. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від її попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54),від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).

24. У постанові від27березня 2019року усправі №521/21255/13-ц,Велика ПалатаВерховного Суду відхилила довід касаційної скарги про те, що позивач перед зверненням до суду не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і пункту 12 договору про надання споживчого кредиту, не направив досудове повідомлення (вимогу), з огляду на що не набув право на дострокове стягнення коштів за цим договором. Велика Палата Верховного Суду вказала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Враховуючи те, що вимоги кредитора й обов`язки боржника за договором про надання споживчого кредиту у добровільному порядку не були виконані на час ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові погодилася з аргументами суду апеляційної інстанції про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості.

25. Наведений висновок не враховує спеціальний порядок заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

26. У справі № 638/13683/15-цс суди встановили, що у позичальника з позивачем виникли кредитні відносини, однак належно не дослідили зміст кредитних договорів, не з`ясували, на які потреби були видані кредити, чи є ці кредити споживчими, а отже, не з`ясували, які права й обов`язки мали сторони таких відносин при укладенні та виконанні умов кредитних договорів.

27. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили належно зібрані у справі докази, Велика Палата Верховного Суду не має процесуальної можливості встановити факти щодо споживчого характеру кредитування позичальника.

28. Позивач стверджує, що направлення повідомлення (вимоги) є правом, а не обов`язком банку. Тому ненаправлення такого повідомлення (вимоги) не позбавляє банк можливості дострокового стягнення заборгованості.

29. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення(вимоги)рекомендованими листами,а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Отже, згідно з обставинами вищезазначеної справи умовами кредитного договору було передбачено направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту саме цінним листом з описом та повідомленням про вручення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом висновків Касаційного суду господарського суду, викладених у постанові від 15.02.2022 року у справі №916/1093/21, оскільки висновки у вказаній справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Так, у постанові Касаційного суду господарського суду при розгляді господарської справи № 916/1093/21 були встановлені обставини щодо направлення повідомлення про відмову від автоматичної пролонгації договору рекомендованим листом з описом вкладення.

Матеріалами справи підтверджено, що 16 липня 2015 року позивачем було складено претензію про повернення заборгованості по кредиту на загальну суму 182196,72 грн. (а.с. 27).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала претензію 24 липня 2015 року (а.с.213).

Відповідно доп.4.2.3кредитного договору№08-Ф/13-БВ1від 27березня 2013року,укладеного міжПАТ АБ«Укргазбанк» та ОСОБА_1 ,вимога продострокове виконанняпозичальником своїхзобов`язань поцьому договорунаправляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з датиодержання повідомленняпро такувимогу відбанку (а.с. 20).

Таким чином, умовами кредитного договору не передбачена обов`язковість направлення претензії цінним листом з описом.

Зазначений Кредитний договір не визнавався сторонами недійсним повністю або в частині пункту 4.2.3 Кредитного договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не містить клопотань про витребування доказів отримання нею вимоги про повернення заборгованості по кредиту (а.с.111-113).

До відзиву на заяву про перегляд заочного рішення від 23.01.2023 року банком долучено копії: Претензії про повернення заборгованості по кредиту від 16.07.2015 року, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 24.07.2015 року особисто ОСОБА_1 (а.с.142-145).

В суді першої інстанції відповідачка та її представник не заявляли клопотання про витребування оригіналу поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення.

Протокол судового засідання від 20.04.2023 року не містить будь-яких клопотань представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який був присутнім в судовому засіданні та у подальшому зауважень на протокол в порядку статті 250 ЦПК України не подавав (а.с.157-158).

За вказаних обставин, колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування оригіналу поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, яке було заявлене в суді апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення ПАТ АБ «Укргазбанк» обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення необхідно керуватися таким: поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; оцінка поважності причин пропущення строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропущення строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; необхідно враховувати тривалість пропущення строку, а також можливі наслідки його поновлення для інших осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що строк дії кредитного договору, укладеного між сторонами закінчився 26 березня 2020 року, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року було виконано ОСОБА_1 в повному обсязі 13 січня 2020 року, про що свідчить постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. про закінчення виконавчого провадження № 60939176 від 13 січня 2020 року,тобто більшеніж затри рокидо зверненнявідповідачки досуду запеляційною скаргою (а.с.88).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 04 липня 2023 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М.Кримська

І.В. Кочеткова