Рішення

від 04.07.2023 по справі 642/8433/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №642/8433/21

Провадження № 2/552/3407/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Лихошвай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Меблева Марка» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості щодо заробітної плати ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Ленінський районний суд м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Меблева Марка» (далі ТОВ «Українська меблева марка» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості щодо заробітної плати посилаючись на те, що 12.05.2020 року з метою працевлаштування проходив співбесіду у головному офісі відповідача в м. Києві . У ході співбесіди з працівниками відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому запропоновано працювати регіональним менеджером з окладом 15000 грн. та нарахованими відсотками від кількості укладених договорів на поставку будівельної продукції, отже середній заробіток складав 25000 грн. З 18.05.2020 року без офіційного працевлаштування був допущений до роботи регіонального представника ТОВ «Українська Меблева Марка» та працював до 30.11.2020 року, виконуючи сумлінно, добросовісно та професійно покладені обов`язки. Позивачем як представником відповідача укладались договори на поставку гіпсової плитки та інших будівельних матеріалів, збирав клієнтську базу, вів ділову переписку. Заробітна плата виплачувалась ОСОБА_2 шляхом перерахування на банківську картку, проте значно у меншому розмірі. 30.11.2020 року позивачу запропоновано звільнитися з посади , проте повний розрахунок на час звільнення не проведений. Такими діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює в 20000 грн. Просив зобов`язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис про час прийому на роботу у якості регіонального представника відповідача та обґрунтування причин звільнення з посади; стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 130000 грн., компенсацію за весь час затримки виплати повного розрахунку у розмірі 74976 грн.,вихідну допомогу в сумі 75000 грн., 20000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 7/0/9-22 від 14.03.2022 на підставі ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова за Київським районним судом м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження з розглядом справи без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву щодо не визнання позовних вимог. У відзиві зазначив, що ТОВ «Українська меблева марка» зареєстроване як юридична особа за адресою м. Львів, вул. Бескидська, буд. 33, будь-якої філії (відділення, відокремлених підрозділів) у м. Харків у відповідача не було та не має, що підтверджується відповідними доказами. Між сторонами будь-яких трудових відносин ніколи не виникало та будь-яких виплат не здійснювалось. Зазначені обставини також підтверджуються копією звіту 1-ДФ та проведеною позаплановою перевіркою органом Держапраці . Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Позивачем жодним чином не доведено та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Пленум Верховного Суду України у п.1постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»роз`яснив, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить встановити факт його перебування у трудових відносинах з відповідачем встановлення якого безпосередньо вплине на його права і обов`язки, а відтак даний спосіб захисту відповідає положенням закону.

Статтею 43 Конституцією Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 232 КЗпП Українибезпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи (крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України"Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні").

Відповідно до ч.2ст.2КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1ст. 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з положеннямистатті 24 КЗпП України(що діялина час18травня 2020року )трудовий договірукладається,як правило,в письмовійформі.Додержання письмовоїформи єобов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічною норма закону є і на час розгляду справи.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців (ст.ст.26,27 КЗпП України).

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Згідно з частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Відповідно до п. 7Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.92 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.

Відповідно дост.29 КЗпП Українидо початкуроботи заукладеним трудовимдоговором власникабо уповноваженийним органзобов`язаний вузгоджений ізпрацівником спосібпоінформувати працівникапро:місце роботи(інформаціяпро роботодавця,у томучислі йогомісцезнаходження),трудову функцію,яку зобов`язанийвиконувати працівник(посадата перелікпосадових обов`язків),дату початкувиконання роботи; визначенеробоче місце,забезпечення необхіднимидля роботизасобами; правата обов`язки,умови праці; наявність наробочому місцінебезпечних ішкідливих виробничихфакторів,які щене усунуто,та можливінаслідки їхвпливу наздоров`я,а такожпро правона пільгиі компенсаціїза роботув такихумовах відповіднодо законодавстваі колективногодоговору -під підпис; правилавнутрішнього трудовогорозпорядку абоумови встановленнярежиму роботи,тривалість робочогочасу івідпочинку,а такожпро положенняколективного договору(уразі йогоукладення); проходженняінструктажу зохорони праці,виробничої санітарії,гігієни праціі протипожежноїохорони; організаціюпрофесійного навчанняпрацівників (якщотаке навчанняпередбачено); тривалістьщорічної відпустки,умови тарозмір оплатипраці; процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. (ст.139 КЗпП України).

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Трудові правовідносини характеризуються певними особливостями, які дозволяють відрізнити їх від схожих правовідносин, пов`язаних з працею, але регульованих нормами цивільного права. Це, перш за все, включення працівника до складу трудового колективу конкретного підприємства, установи, організації, де його діяльність, пов`язана з виконанням певних трудових функцій, регламентується вимогами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого на даному підприємстві, в установі, організації. Під час укладання трудового договору працівник зобов`язується виконувати обов`язки, що входять до його трудової функції, особисто своєю працею. Трудові правовідносини характеризуються сталістю, регламентованістю та наявністю певних соціальних гарантій для працівника.

Позивачем не надано будь-яких доказів, які б вказували на існування саме трудових відносин між сторонами в спірний період на посаді регіонального представника ТОВ «Українська Меблева Марка» та виконання ним трудових обов`язків.

Позивач також не надав інших достатніх та допустимих доказів на підтвердження допущення його до роботи (до прикладу, копії заяв про прийняття на роботу, проходження медичного огляду, про ознайомлення з будь-якими правилами у відповідача, проходження інструктажів тощо); про виконання вимог внутрішнього трудового розпорядку (журнал виходу на роботу тощо), виконання трудової функції, виплату заробітної плати тощо.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів як написання позивачем заяви про прийняття на роботу адресованої відповідачу, так і доказів скерування/подання будь-яких заяв, трудової книжки, паспорта або іншого документу, що посвідчує особу чи інших обов`язкових документів. Відсутні також й докази, що отримував розпорядженням керівника ТОВ «Украхїнська Меблева марка» чи з відома керівника відповідача виконувалася робота у м. Харкові у період часу, який зазначає позивач у позовній заяві.

Посилання позивача щодо листування з відповідачем через електронну пошту, не позбавляло його на подання заяви про прийняття на роботу таким чином , направлення такої заяви засобами поштового зв`язку та взагалі звернення щодо його працевлаштування у зазначений період.

Проте, позивач не надав суду належних та допустимих доказів подання відповідачу заяви про прийняття на роботу, надання документу, що посвідчує особу та трудової книжки, винесення відповідачемнаказу при прийняттяна роботу на певну посаду, а також виплатизаробітної плати.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем не доведено наявність трудових відносин між сторонами за спірний період в розумінні ст.ст.21,24 КзпП України, а саме наявність у взаємозв`язку таких обставин, які засвідчують наявність угоди між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19, від 24 листопада 2021 року у справі №361/3422/19, від 16 червня 2022 року у справі № 638/16444/19.

На підтвердження факту прийняття на роботу у ТОВ «Українська Меблева Марка» і фактичного допуску до роботи позивачем надано ряд квитанцій щодо перерахування ОСОБА_2 на користь позивача особистих коштів на різні суми від 1000 грн. до 10000 грн. за період з 12 травня по 29 листопада 2020 року , прайси вартості будівельних матеріалів із вказівкою представник у м. Харкові Мамедов Расул, примірник бланку договору на поставу товару на реалізацію від ТОВ «Українська Меблева Марка» зі специфікацією, бланки рахунків на оплату за товару,переписка в месендженрі між позивачем та невстановленою особою на ім`я ОСОБА_4 , листування по електронній пошті.

Проте, судом не встановлено виконання позивачем трудових функцій у ТОВ «Українська Меблева Марка» , підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім позивачу умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота в товаристві.

Інші докази, які б вказували на необхідні елементи ознак трудових відносин, а саме вид роботи, тривалість робочого часу, порядок оплати, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогамист.48 КЗпП Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що до трудових книжок вносяться записи про роботу тих працівників, з якими підприємство, установа, організація чи фізична особа-підприємець перебуває у трудових правовідносинах.

Відповідно дост. 47 КЗпП України- власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встаті 116 цього Кодексу.

З огляду на те, що факту перебування позивача із ТОВ «Українська Меблева Марка» у трудових відносинах з 18 травня по 30 листопада 2020 року судом не встановлено, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки позивача про прийняття на роботу та запис про звільнення із займаної посади задоволенню не підлягають.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.3,4ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, позивачем не надано суду доказів у розумінні ст.ст. 76- 80 ЦПК України на підтвердження факту наявності трудових відносин між ним та відповідачем у період часу з 18 травня 2020 року по 30 листопада 2020 року, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Українська Меблева Марка» є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, тому не підлягають задоволенню і інші похідні позовні вимоги.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України , судові витрати, що поніс позивач не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст.10,12,81, 141, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Меблева Марка» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості щодо заробітної плати відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Меблева Марка», місце знаходження м. Львів, вул..Бескидська,33, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 20826819.

Головуючий Ж.В.Кузіна