Постанова

від 20.06.2023 по справі 914/1507/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа №914/1507/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Паніотов О.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БАУШПАР від 23.02.2023 №23/02-2023(вх.суду від 27.02.2023 №01-05/577/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2023, повний текст рішення складено 02.02.2023, суддя Юркевич М.В.,

у справі № 914/1507/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю САН-ТРАНС ЛОГІСТИК, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БАУШПАР, м. Львів

про: стягнення 1 291 801, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції

У липні 2022року ТОВ «Сан-Транс Логістик» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Баушпар» про стягнення 1 291 801,46 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору поставки продукції від 04.11.2021 №04.11.2021/ШО позивач поставив відповідачу товар (щебінь) на загальну суму 1 432 939,20грн, який відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив, станом на момент звернення з позовом до суду його борг становить 1 022 028грн. Крім того, на підставі п.5.4 договору та ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 103 709,24грн пені, 17 220,47грн 3%річних та 148 843,75грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 у справі № 914/1507/22 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 022 028,00 грн заборгованості, 103 709,24 грн пені, 17 220,47 грн - 3% річних, 148 843,75 грн інфляційних втрат та 19 377,03 грн судового збору.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 1 432 939,20 грн трьома партіями поставок від 15.11.2021, 06.12.2021 та 07.12.2021, з яких відповідач оплатив лише першу партію, решту товару вартістю 1 022 028,00 грн відповідач не оплатив. При цьому, суд відхилив доводи відповідача, що строк оплати товару у нього ще не наступив, оскільки позивач відправив відповідачу товар без отримання від нього повної 100% передоплати, як це передбачено в п. 5.4 договору, зазначивши, що фактично поставка товару та його прийняття другою стороною відбулося (відповідач не здійснив повної передоплати поставленого товару на суму 1 022 028,00 грн, водночас, незважаючи на це, позивач такий товар відправив, а відповідач його отримав). Також суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із суперечністю двох положень договору, а саме пп. 3.4.6 п. 3.4 та п. 5.4., вказавши, що між зазначеними вище положеннями договору немає суперечності, адже розділ 3 договору врегульовує питання умов поставки, а розділ 5 встановлює умови оплати.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

ТОВ «Баушпар» (відповідач) не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що з аналізу умов укладеного сторонами договору поставки вбачається, що сторони не досягли згоди щодо визначення строку оплати поставленої продукції, оскільки договір містить два суперечливих положення -п.п.3.4.6 п.3.4, відповідно до якого покупець не пізніше 30-ти календарних днів після оформлення перевізних документів сплачує платіж на розрахунковий рахунок продавця, та п.5.4, згідно з яким оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати продукції. Тому апелянт вважає, що у даній ситуації слід керуватись положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині визначення строку виконання боржника свого зобов`язання з моменту надіслання відповідачу вимоги. Також, скаржник вказує, що оскільки ним не порушено зобов`язань щодо оплати продукції, відповідно відсутні і підстави для нарахування пені, 3%річних та інфляційних втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач прийняв без будь-яких зауважень поставлений товар, підписавши відповідні накладні та акт звірки взаєморозрахунків за грудень 2021року. Зазначає, що відповідач не заперечує факту отримання рахунків на оплату №892 від 06.12.2021 та №893 від 07.12.2021 і що позивач оформив всі необхідні товаросупровідні документи, а тому строк виконання покупцем своїх зобов`язань настав ще у січні 2022року.

Також у відзиві позивач вказав, що він вже поніс 8000грн витрат на правову допомогу адвоката та очікує понести ще 6000грн таких витрат.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 06.06.2023 відкладено розгляд справи на 20.06.2023.

У судовому засіданні 20.06.2023 представник позивача заперечив щодо апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Також повідомив, що направив до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

04.11.2021 ТОВ «САН-ТРАНС ЛОГІСТІК» (постачальник) та ТОВ «БАУШПАР» (покупець) уклали договір поставки продукції № 04.11.2021/ШО.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця щебінь гранітний, а покупець зобов`язався приймати цю продукцію та здійснити її оплату.

Продукція поставляється окремими партіями. Кожна партія продукції формується на підставі заявки (п. 3.1 договору).

Поставка продукції здійснюється продавцем залізничним транспортом. Умови поставки додаткового узгоджується сторонами у заявці-специфікації на кожну окрему партію продукції (п.3.3 договору).

У п.3.4 сторони визначили порядок, згідно з яким здійснюється поставка продукції:

-покупець направляє постачальнику заявку на постачання продукції про кількість, яку він має намір придбати;

- заявка на поставку продукції надається покупцем постачальнику (письмово, факсом, електронною поштою) з наступним підтвердженням отримання в телефонному режимі. Обов`язок вручення заявки покладається на покупця;

-протягом 3 календарних днів після отримання заявки та придбання продукції постачальник надсилає покупцю рахунок для здійснення платежу за продукцію, зазначену в заявці;

-розрахунковий платіж, що сплачується покупцем становить 100% вартості продукції та сплачується шляхом оплати протягом 30днів;

-покупець не пізніше тридцяти календарних днів після оформлення перевізних документів сплачує платіж на розрахунковий рахунок продавця.

Загальна кількість та вартість продукції, що поставляється покупцю за цим договором, визначається на підставі фактичного обсягу поставленої продукції (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору дата поставки продукції вважається дата вказана в з/д накладній.

Згідно з п.4.7 договору право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки товару у відповідності до п. 4.6 договору.

Відповідно до п. 5.4. договору оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати.

Оплата продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії( п.5.6 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатків до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставляв відповідачу товар залізничним транспортом в загальній сумі 1 432 939,20 грн та виставляв рахунки на оплату, а саме:

-15.11.2021 позивач залізничним транспортом відправив відповідачу на станцію «Стрий» товар - щебінь фракції 5х10 в кількості 140 т та щебінь фракції 5х20 в кількості 420 т. Загальною вартість поставленого товару становила 410 911,20 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №773 від 15.11.2021 на вищевказану суму відповідно до платіжних доручень №771 від 23.11.2021 та №837 від 30.11.2021.

Вантаж був отриманий відповідачем, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №542 від 15.11.2021.

-06.12.2021 позивач залізничним транспортом відправив відповідачу на станцію «Стрий» товар - щебінь фракції 5х20 в кількості 560 т, загальною вартістю 408 811,20 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №892 від 06.12.2021 на вищевказану суму.

Вантаж був отриманий відповідачем, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №554 від 06.12.2021.

-07.12.2021 позивач залізничним транспортом відправив відповідачу на станцію «Стрий» товар - щебінь фракції 5х20 в кількості 840 т, загальною вартістю 613 216,80 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №893 від 07.12.2021 на вищевказану суму.

Вантаж був отриманий відповідачем, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №558 від 07.12.2021.

В матеріалах справи наявна копія підписаного представниками та скріплена печатками двох сторін копія акту звірки взаєморозрахунків по договору №4.11.2021/ШО, згідно з яким борг відповідача станом на 31.12.2021 становить 1 022 028грн.

Позивач, як постачальник (продавець) зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних на користь відповідача на всі три відправки товару податкові накладні, в яких зазначений товар, його кількість і ціна згідно підписаних сторонами видаткових накладних.

Покупець одержав податковий кредит, який він прийняв, жодних заперечень не висловив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 16.02.2022, в якій вимагав до 25.02.2022 сплатити 1 022 028грн боргу.

У зв?язку з неналежним виконанням договору поставки №4.11.2021/ШО позивач заявив стягнення 1 291 801,46 грн заборгованості, а саме:

- 1 022 028грн основного боргу,

- 103 709,24грн пені, з якої 41 261,93грн по накладній №554 за період з 06.12.2021 по 06.06.2022 та 62 447,31грн по накладній №558 за період з 07.12.2021 по 07.06.2022,

- 17 220,47грн 3%річних, які нараховані за період з 07.12.2021 по 29.06.2022,

-148 843,75грн інфляційних втрат, які нараховані з грудня 2021року по травень 2022року.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги ТОВ «Сан-Транс логістик» до ТОВ «Баушпар» про стягнення 1 291 801,46 грн заборгованості у зв?язку з неналежним виконанням договору поставки №4.11.2021/ШО.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання взятих на себе зобов?язань позивач поставив відповідачу товар (щебінь) на загальну суму 1 432 939,20 грн трьома партіями поставок від 15.11.2021, 06.12.2021 та 07.12.2021.

Сторонами підтверджується оплату відповідачем першої партії поставленого товару від 15.11.2021 на суму 410 911,20 грн.

Натомість, оплату решти товару вартістю 1 022 028,00 грн відповідач не здійснив.

Заперечуючи щодо позовних вимог, скаржник посилається на те, що сторони не досягли згоди щодо визначення строку оплати поставленої продукції, оскільки договір містить два суперечливих положення -п.п.3.4.6 п.3.4, відповідно до якого покупець не пізніше 30-ти календарних днів після оформлення перевізних документів сплачує платіж на розрахунковий рахунок продавця, та п.5.4, згідно з яким оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати продукції.

Поряд з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, з матеріалів даної справи вбачається, що фактично поставка товару та його прийняття відповідачем відбулися в іншому порядку, ніж сторони передбачили умовами п.5.4 самого договору. Так, відповідач не здійснив повної передоплати поставленого товару на суму 1 022 028,00 грн, водночас, позивач, незважаючи на це, такий товар відправив, а відповідач його отримав без жодних зауважень.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов?язок відповідача оплатити отриманий товар виник з моменту підписання видаткових накладних та отримання товару.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.7 договору право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки товару у відповідності до п. 4.6 договору( дата поставки продукції вважається дата вказана в з/д накладній). Тому, відповідач, отримавши товар, прийняв його і вважається повноправним власником. Відмову від прийняття товару чи відправлення його на відповідальне зберігання відповідач не здійснював.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія підписаного представниками та скріплена печатками двох сторін копія акту звірки взаєморозрахунків по договору №4.11.2021/ШО, згідно з яким борг відповідача станом на 31.12.2021 становить 1 022 028грн.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає обгрунтованими висновки місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 022 028,00 грн основного боргу.

Також, на підставі п.6.2 договору, ст.625 ЦК України позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 103 709,24 грн, 3% річних в розмірі 17 220,47 грн та інфляційні втрати в розмірі 148 843,75 грн за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатків до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення оплати відповідачем товару відповідно до видаткової накладної від 06.12.2021 (щодо нарахування пені) мало місце з 06.12.2021 по 06.06.2022, а відповідно до видаткової накладної від 07.12.2021 - з 07.12.2021 по 07.12.2022.

Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, то позивачем такий здійснено виходячи із суми боргу по двох поставках, яка мала місце починаючи з 07.12.2021 по 29.06.2022, а саме за 205 днів.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, 3%річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується судом першої інстанції, що такий проведений правильно.

Щодо доводів апелянта про суперечність умов договору, викладених в пп. 3.4.6 п. 3.4 та п. 5.4., та відсутність у зв?язку з цим самого факту прострочки, колегія суддів зазначає, що як вбачається із договору поставки, п. 3.4.6. міститься в розділі 3 «Порядок та умови поставки продукції», а п. 5.4. договору в розділі 5 «Ціна продукції та умови оплати продукції».

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до пп. 3.4.6 п. 3.4 договору покупець не пізніше тридцяти календарних днів після оформлення перевізних документів сплачує платіж на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 5.4. договору оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати.

Отже, з огляду на наведене, суд зазначає, що між зазначеними вище положеннями договору немає суперечності, адже його розділ 3 врегульовує питання умов поставки, а розділ 5 встановлює умови оплати. Зазначення ж в п.3.4.6 строку в 30 календарних днів після оформлення перевізних документів для здійснення платежу встановлює для відповідача момент, коли саме необхідно здійснити передоплату товару. Водночас, п. 5.4. передбачає передоплату товару, як таку умову договору щодо поставки товару.

З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, та вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі законним та обгрунтованим.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 у справі №914/1507/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БАУШПАР від 23.02.2023 №23/02-2023(вх.суду від 27.02.2023 №01-05/577/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 у справі №914/1507/22- залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 30.06.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець