Постанова

від 03.07.2023 по справі 916/2498/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2498/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Дичко В.О., за посвідченням;

від Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ адвокат Кулібаба О.О., на підставі ордера.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року, м. Одеса, суддя Демешин О.А., повний текст рішення складено та підписано 16.03.2023 року

у справі №916/2498/22

за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, Одеська область, м. Подільськ в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ

про стягнення 3 557 370 грн. 33 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У вересні 2022 року Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області, Одеська область, м. Подільськ в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м.Київ на користь Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890) у розмірі 3 557 370 грн. 33 коп., а також вирішити питання про відшкодування відповідачем Одеській обласній прокуратурі витрат по сплаті судового збору.

Зокрема, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відповідач є власником нерухомого майна, площею 49514, 3 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890).

Проте, за доводами прокурора, речові права за відповідачем на вказану вище земельну ділянку не зареєстровано, право власності або право користування останнім не набуто, хоча розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 року №311/А-2018 про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 34, 84 га на території с. Білине Білинської сільської ради Балтського району Одеської області та надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 16, 5 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту).

Відтак, прокурор, посилаючись у позові на підставність представництва ним інтересів держави в особі Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта, зазначив, що відповідач, як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, а кошти у нарахованому розмірі, збережені відповідачем у вигляді несплаченої орендної плати, потребують стягнення на користь Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/28 (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги прокурора задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ на користь Балтської міської ради Одеської області, м. Балта 1 227 543 грн. 28 коп. безпідставно збережених коштів; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ не сплачує, у зв`язку з чим місцевий бюджет Балтської міської ради Подільського району Одеської області недоотримує кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється значна шкода інтересам територіальної громади.

Проте, у даній справі суд першої інстанції не погодився з розміром, зазначеним у позові, суми грошових коштів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки саме з 27.05.2021 року Балтська міська рада отримала право на одержання плати за користування Товариством з обмеженої відповідальністю «Срібний Дім» спірною земельною ділянкою комунальної форми власності.

Відтак, на переконання суду першої інстанції, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача нарахованих в якості безпідставного збереження грошових коштів до 26.05.2021 року, тобто з 01.05.2019 року по 26.05.2021 року включно задоволення не потребують.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі № 916/2498/22 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор, наголошуючи на вимогах Податкового кодексу України, зазначив, що саме бюджет Балтської міської територіальної громади, представницьким органом якої є Балтська міська рада, у 2019-2022 роках не отримав належні йому до сплати платежі за користування земельною ділянкою площею 16,4158 га з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890, що заподіює йому значної шкоди.

При цьому, на переконання прокурора, перебування земельної ділянки в державній або комунальній власності не змінює отримувача коштів, якому заподіюється шкода такою несплатою (безпідставним збереженням коштів), а за законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, Одеська обласна державна адміністрація, як і Державний бюджет України загалом, не була одержувачем коштів за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Відтак, на думку прокурора, несплата фактичним землекористувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Срібний дім» орендної плати за використання землі грубо порушує інтереси Балтської міської ради, оскільки спричиняє ненадходження до місцевого бюджету передбачених земельним та податковим законодавством коштів, а тому має наслідком недофінансування місцевого бюджету і неналежну реалізацію місцевих програм.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/22, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач та позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з мотивів, викладених письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги прокурора заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Представник Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта до судового засідання на розгляд апеляційної скарги прокурора не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/22 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 року №311/А-2018 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» вирішено: припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 34, 84 га на території с. Білине Білинської сільської ради Балтського району Одеської області Відкритому акціонерному товариству «Балтський молочноконсервний комбінат» та віднести її до земель державної власності, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 16, 5 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2021 року, вбачається, що цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" з 05.10.2016 року.

Разом з тим, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.09.2022 року, вбачається, що земельна ділянка, площею 16, 4158 га, кадастровий номер 5120680800:01:001:0890 є комунальною власністю, яка зареєстрована 11.08.2022 року та належить Балтській міській раді Одеської області.

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, б/н та без дати, виданого Відділом у Балтському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 складає 37577855 грн. 73 коп.

11.03.2021 року Балтська міська рада Одеської області звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" з листом №04-19/304, у якому повідомила відповідача про те, що рішенням Балтської міськради від 27.06.2019 року №1335-VII із змінами та доповненнями внесеними рішенням Балтської міськради від 03.07.2020 року №1707-VII ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Балтської міської територіальної громади складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на вказане, Балтська міська рада просила відповідача терміново вжити заходів щодо сплати в повному обсязі плати за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890, що знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29.

З розрахунку заборгованості зі сплати за земельні ділянки від 27.04.2022 року №287 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" рахується заборгованість за користування за межами населеного пункту земельної ділянки у розмірі 3557370 грн. 33 коп.

Також у матеріалах справи наявні рішення Балтської міської ради Одеської області від 27.06.2018 року №881-VII, від 27.06.2019 року №1335-VII, від 14.11.2019 року №1436-VII, від 03.07.2020 року №1707-VII, від 22.12.2021 року №740-VIIІ, та додатки до них, якими встановлено місцеві податки і збори, а також розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади.

На підтвердження підстав для представництва держави в особі Балтської міської ради Одеської області прокурором надано лист від 22.08.2022 року №61-4588ВИХ-22, адресований Балтській міській раді та повідомлення від 14.09.2022 року №61-5051ВИХ-22, направленого Балтській міській раді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин у сфері безпідставного збереження грошових коштів, матеріали справи не містять, як і не містять доказів, які б підтверджували користування відповідачем спірною земельною ділянкою комунальної власності на відповідній правовій підставі.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ на користь Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890) у розмірі 3 557 370 грн. 33 коп. без належних правових підстав.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі, проте погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Судовою колегією встановлено, що за доводами апеляційної скарги прокурором рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині відмови Господарським судом Одеської області у стягненні з відповідача на користь позивача безпідставно збережених грошових коштів за період з 01.05.2019 року по 26.05.2021 року включно у розмірі 2329827 грн. 05 коп. за користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав, з огляду на що, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, правомірність рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/22 в частині стягнення з відповідача на користь Балтської міської ради Одеської області безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у розмірі 1227543 грн. 28 коп. судовою колегією в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами частини другої ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Так, як встановлено колегією суддів у даній справі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" з 05.10.2016 року на праві приватної власності належить нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2021 року.

Також, судами у даній справі встановлено та не заперечується сторонами, що вказане вище нерухоме майно відповідача знаходиться на земельній ділянці площею 16, 4158 га, кадастровий номер 5120680800:01:001:0890, яка є комунальною власністю та зареєстрована 11.08.2022 року, належить Балтській міській раді Одеської області. При цьому, підставою для реєстрації вказаної земельної ділянки слугував п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Раніше, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 року №311/А-2018 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» вирішено: припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 34, 84 га на території с. Білине Білинської сільської ради Балтського району Одеської області Відкритому акціонерному товариству «Балтський молочноконсервний комбінат» та віднести її до земель державної власності, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 16, 5 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту). Проте, як вбачається з матеріалів господарської справи, відповідачем жодних дій щодо реєстрації права оренди чи іншого виду користування на земельну ділянку, якою він користується належним чином з моменту набуття права власності на нерухоме майно зареєстровано не було, внаслідок чого, прокурором до місцевого суду в інтересах Балтської міської ради Одеської області було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.05.2019 року по 01.05.2022 року у розмірі 3557370 грн. 33 коп.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів щодо наявності у відповідача відповідної правової підстави для користування спірною земельною ділянкою останнім ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було, судова колегія зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції про обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" по сплаті такої орендної плати власнику земельної ділянки.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі ст. 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення гл. 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, відповідно до імперативних норм абзаців 1- 10, 12 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній з 27.05.2021 року, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки спірна земельна ділянка не належать до земель, визначених абзацами 2- 8 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній з 27.05.2021 року), колегія суддів вважає, що у силу прямих вказівок закону, а саме зазначеного пункту Земельного кодексу України право власності держави Україна на вказану земельну ділянку перейшло в комунальну власність відповідної місцевої територіальної громади, а саме, Балтської міської ради Одеської області, в інтересах якої прокурором і подано відповідну позовну заяву.

Судовою колегією досліджено наявний у матеріалах справи Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, б/н та без дати, виданий Відділом у Балтському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 складає 37577855 грн. 73 коп.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890, перебуваючи у державній власності до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, вже була сформована як об`єкт цивільних прав.

Проте, зважаючи на той факт, що вказаний вище Закон, як вже було раніше зазначено колегією суддів, набрав законної сили з 27.05.2021 року, саме з цього моменту, як вірно вказано місцевим господарським судом, до Балтської міської ради Одеської області від держави перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, як власника земельної ділянки комунальної власності, набутої останнім в силу вимог Закону.

З огляду на вказане, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.05.2019 року по 26.05.2021 року є правомірним, оскільки у вказаний період спірна земельна ділянка до земель комунальної власності не належала та права на стягнення таких коштів з відповідача Балтська міська рада Одеської області до 27.05.2021 року не отримувала.

Щодо доводів прокурора, який посилається на норми Податкового кодексу України, зазначених в апеляційній скарзі про те, що саме бюджет Балтської міської територіальної громади, представницьким органом якої є Балтська міська рада, у 2019-2022 роках не отримав належні йому до сплати платежі за користування земельною ділянкою площею 16,4158 га з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890, що заподіює йому значної шкоди та перебування земельної ділянки в державній або комунальній власності не змінює отримувача коштів, якому заподіюється шкода такою несплатою (безпідставним збереженням коштів), а за законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, Одеська обласна державна адміністрація, як і Державний бюджет України загалом, не була одержувачем коштів за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, судова колегія зазначає таке.

Так, як було раніше вказано апеляційним господарським судом за текстом постанови, ст. 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).

Тобто, ураховуючи вказані вище норми Національного законодавства, належним є висновок про те, що і сплата земельного податку, і орендна плата є складовими плати за землю.

При цьому, за вимогами Земельного кодексу, земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з орендарів (тимчасових користувачів) земельних ділянок. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, земельні відносини в Україні регулюються земельним законодавством, а питання справляння та нарахування плати за землю податковим законодавством.

При цьому, в такий спосіб закріплюється принцип пріоритетності норм саме податкового законодавства при визначенні розміру платежів за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Проте, прокурор, звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області предметом свого позову визначив саме стягнення з відповідача на користь Ради безпідставно набутих коштів у певний період, в порядку, визначеному ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не в порядку плати за землю, визначеному Податковим кодексом України, з огляду на що, принципи зарахування місцевих податків та зборів у вигляді земельного податку у даній справі не переглядаються ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, оскільки у даному разі поняття «земельного податку» може бути розглянуте судами лише під час обрахування вірного розрахунку таких коштів на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування та нормативної грошової оцінки землі.

Відтак, з огляду на вказане, зазначені вище доводи прокурора не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність у позивача права на стягнення з відповідача суми у розмірі 2239827 грн. 05 коп. за період з 01.05.2019 року до 26.05.2021 року саме на його користь саме у вигляді безпідставно отриманих коштів та не можуть слугувати підставами для скасування або зміни вірного по суті рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку, викладеного місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/22 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, з огляду на що, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 року у справі №916/2498/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 03.07.2023 року.

Повний текст постанови складено 04 липня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош