Постанова

від 19.06.2023 по справі 910/10963/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р. Справа№ 910/10963/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Кляус Д.О.,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/10963/22 (суддя - Лиськов М.О.) за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" до Приватного акціонерного товариства "ІВА" про стягнення 263 482, 65 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ІВА" 263 482, 65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині здійснення своєчасної оплати орендних платежів за ним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/10963/22 у задоволенні позову відмовлено повністю, у зв`язку із ненаданням доказів передання об`єкта оренди у користування орендарю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправомірністю неврахування судом обставин прийняття рішень Господарським судом міста Києва від 20.01.2015 у справі №910/2700/14, від 07.08.2015 у справі №910/13365/15 та від 08.09.2014 у справі №910/14270/14 між тими ж сторонами, з тим же предметом по цьому договору оренди, проте за різні періоди заборгованості.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений; так, судом на адресу його офіційного місцезнаходження було здійснено направлення ухвали про призначення справи до розгляду на 19.06.2023.

Кореспонденція суду, направлена відповідачу, повернулася з відміткою органу поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" (після зміни найменування - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва") (надалі - Орендодавець), з однієї сторони, та Акціонерним товариством закритого типу "ІВА" (надалі - Орендар), укладено договір № 1205/606 від 29.04.2010 оренди нерухомого майна загальною площею 382,8 кв. м. яке знаходиться в будинку № 12 на вул. Предславинській в м. Києві для розміщення майстерні по ремонту побутової техніки - 8,25 %.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2012 було змінено сторін по договору, так орендодавцем визначено - Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію, орендарем - Приватне акціонерне товариство "ІВА", отримувачем коштів - Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради".

Згідно п. 4.5 вказаної Додаткової угоди орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем на р/р Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" до 20-го числа поточного місяця.

Позивачем при зверненні до суду із позовом, вказується, що відповідачем не було виконано своє грошове зобов`язання за Договором з оплати орендних платежів з березня 2016 року по жовтень 2016 року в сумі 263 482 грн. 65 коп.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення у даній справі виходив з того, що у нього відсутні підстави для стягнення із Приватного акціонерного товариства "ІВА" 263 482,65 грн. заборгованості за договором оренди №1205/606 від 29.04.2010 у зв`язку із ненаданням доказів передання об`єкта оренди у користування орендарю.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 765 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Окрім того, п.п.3.2.1 Договору закріплено обов`язок Орендаря передати об`єкт оренди згідно з розділом 2 цього Договору по акту прийому - передачі у день укладення договору оренди.

Станом на момент прийняття оскаржуваного рішення в матеріалах даної справи були відсутні докази передання орендодавцем орендарю об`єкту оренди.

При цьому, позивачем при зверненні до суду із позовом до матеріалів позовної заяви було додано лише Договір № 1205/606 від 29.04.2010 з Додатковою угодою № 1 від 01.03.2012 та розрахунок заборгованості за надані послуги оренди нежитлового приміщення до Договору № 1205/606 від 29.04.2010.

При цьому, колегія суддів вказує, що передумовою встановлення наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача боргу з орендної плати є з`ясування обставин передачі об`єкту оренди в користування відповідачу.

Позивачем не було надано суду першої інстанції доказів передачі відповідачу в оренду нежитлового приміщення.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення із Приватного акціонерного товариства "ІВА" 263 482,65 грн. заборгованості за договором оренди №1205/606 від 29.04.2010 у зв`язку з недоведеністю позивачем обставин передачі об`єкту оренди у користування орендарю.

Апелянт, звертаючись до апеляційного суду зі скаргою, послався на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 у справі №910/2700/14, від 07.08.2015 у справі №910/13365/15 та від 08.09.2014 у справі №910/14270/14 між тими ж сторонами, з тим же предметом по цьому договору оренди, проте за різні періоди заборгованості.

Колегія суддів вважає, що наведені доводи не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач не повідомляв суду першої інстанції про наведені рішення, в яких міститься посилання на акт прийому - передачі приміщення, який, в свою чергу, у даному випадку не було надано місцевому господарському суду.

Збирання доказів у справі або пошук рішень, в яких можливо встановлені преюдиціальні обставини не є обов`язком суду.

Таким чином, позивач, враховуючи неповідомлення суду про наявність вказаних рішень, як і ненадання доказу - акту приймання - передачі приміщення, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним таких дій.

Крім цього, стосовно вказаних судових рішень, а також наданого апелянтом на стадії апеляційного провадження Акту прийому - передачі нежитлового приміщення, колегія суддів вказує наступне.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивачем не було доведено до суду першої інстанції неможливості подання вказаних доказів.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянтом не наведено жодних доводів стосовно неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем додаткові докази не приймаються судом апеляційної інстанції та не враховуються при її перегляді в апеляційному порядку.

Враховуючи відсутність станом на дату прийняття оскаржуваного рішення доказів передачі позивачем відповідачу приміщення в оренду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення боргу.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/10963/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 26.06.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко