Рішення

від 20.06.2023 по справі 904/1230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1230/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. Молодіжна, буд.1; ідентифікаційний код 33874388)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтгард" (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3; ідентифікаційний код 32749914)

про стягнення 1 738 542 грн. 05 коп.

Представники:

від позивача: Сильникова А.О. - представник (самопредставництво) (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку "ЄСІТС");

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Криворізька міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1214/23 від 09.03.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтгард" про стягнення 1 738 542 грн. 05 коп. - за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0040 за період з 01.04.2019 до 31.12.2022.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 26 078 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.04.2023 о 15:00.

Позивач у заяві (вх.№12838/23 від 16.03.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду просить надати можливість участі у судовому засіданні по справі №904/1230/23 призначеному на 20.04.2023 о 15:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 задоволено заяву Криворізької міської ради (вх.№12838/23 від 16.03.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач у заяві (вх.№18811/23 від 18.04.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду повідомляє, що у зв`язку з щорічною відпусткою представника, участь у даному судовому засіданні 20.04.2023 о 15:00 буде приймати інший представник Криворізької міської ради .

У судове засідання 20.04.2023 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon", представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, постановлено відкласти підготовче засідання у загальному позовному проваджені на 25.05.2023 о 15:30 год.

Позивач у заяві (вх.№24447/23 від 18.05.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду просить надати можливість участі у судовому засіданні по справі №904/1230/23 призначеному на 25.05.2023 о 15:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 задоволено заяву Криворізької міської ради (вх.№24447/23 від 18.05.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 25.05.2023 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon", представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 20.06.2023 о 16:30 год.

Позивач у заяві (вх.№25767/23 від 29.05.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду просить надати можливість участі у судовому засіданні по справі №904/1230/23 призначеному на 20.06.2023 о 16:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 задоволено заяву Криворізької міської ради (вх.№25767/23 від 29.05.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 20.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.129).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 14.03.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.95-100).

В подальшому з аналогічними за змістом довідками АТ "Укрпошта" на адресу суду було повернено ухвалу від 20.04.2023, якою відкладено підготовче засідання на 25.05.2023 о 15:30 (а.с.100-104), ухвалу від 25.05.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2023 о 16:30 (а.с.124-128).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 14.03.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 20.06.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів сплати спірних коштів, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний дім" є власником майна - комплексу будівель за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26а; земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:08:158:0040, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 24.06.2021; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВРЛ №341158, ВРЛ №341159, 15.06.2011, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Чорна О.С., зареєстровано в реєстрі за №1496 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2023 номер інформаційної довідки 322860741, а.с.14).

Відповідно до Статуту відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтгард», (ідентифікаційний код 32749914), затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім», протокол №1/2018 від 05.12.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтгард» є повним правонаступником всіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський Агроторговельний Дім» (витяг, а.с. 16-17).

Матеріали справи містять заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтгард» від 22.01.2019, спрямовану Міському голові Вілкулу Ю.Г., з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж сформованої земельної ділянки у натурі (на місцевості) без зміни її площі, меж та цільового призначення, місце розташування Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Окружна, 26а; розмір 1,4375 га, кадастровий номер 1211000000:08:158:0040.

Відповідно до рішення позивача - Криворізької міської ради від 27.03.2019 №3646 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок" надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтгард» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 1,4375 га, з кадастровим номером 1211000000:08:158:0040, у натурі (на місцевості) для подальшого надання її у користування без зміни цільового призначення (цільове використання земельної ділянки - для розміщення шпалопропитувального комплексу).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2019 №3914 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) на вул. Окружній, 26а та надання її в оренду для розміщення комплексу будівель (шпалопропитувального комплексу)" (з урахуванням рішення Криворізької міської ради від 31.07.2019 №3966 "Про внесення змін до раніше ухвалених рішеь міської ради") затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 1,4375 га на вул. Окружній, 26а в Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:158:0040) для розміщення комплексу будівель (шпалопропитувального комплексу).

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтгард» земельну ділянку у оренду терміном до 26.06.2024, а пунктом 4.2 (з урахуванням рішення Криворізької міської ради від 27.11.2019 №4259 "Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради") визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтгард» у термін до 27.02.2020 укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки (підпункт 4.2.1), зареєструвати право оренди, що підлягає державній реєстрації відповідно до закону (підпункт 4.2.2).

Згідно з Витягом від 13.12.2022 НВ-0001434262022 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:08:158:0040; місце розташування: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Окружна, 26а; площа земельної ділянки 1,4375 га, форма власності: комунальна (а.с.12).

Відповідно до витягу від 04.07.2019 №97-4-0.22-1898/165-19 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданого відділом у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Окружна, 26а, кадастровий номер 1211000000:08:158:0040, площею 14 375 кв.м, складає 16 755 212,50 грн. (а.с.27).

Також згідно із витягом від 01.02.2023 №97-4-0.110.4-1745/305-23 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0040 становить 30 194 543,75 грн. (а.с.26).

Матеріали справи містять лист Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 15.12.2022 №32427/5/04-36-04-12-14, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтгард» за земельну ділянку площею 1,4375 га (кадастровий номер 1211000000:08:158:0040) не звітує, не нараховує і не сплачує (а.с. 25).

Згідно з Листом Держгеокадастру від 12.01.2022 №6-28-0.222-323/2-23 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік" значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0;

- для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) - 1,15.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (а.с.55-56).

Позивач стверджує, що відповідачем, незважаючи на прийняті рішення, договір оренди спірної земельної ділянки не укладено, право оренди відповідно до закону не зареєстровано, у зв`язку з чим відповідач, як користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу - власнику земельної ділянки у сумі 1 738 542 грн. 05 коп. за період з 01.04.2019 по 31.12.2022. Зазначене стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Як вбачається, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 та 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17 та від 04.02.2019 у справі №922/3409/17.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Верховний Суд України у постанові від 8 червня 2016 у справі №21-804а16 та постанові від 12.09.2017 у справі №21-3078а16 сформулював правову позицію: якщо особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих підставах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати орендної плати за землю, на якій розташоване набуте ним майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зазначила, що оскільки перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю у набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19), у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтгард" є фактичним користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Окружна, 26-а з 24.06.2011 - після набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як вбачається, спірна земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, у Державному земельному кадастрі була зареєстрована 01.02.2006 із кадастровим номером 1211000000:08:158:0040.

Таким чином, в межах періоду з 01.04.2019 по 31.12.2022, за який позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, спірна земельна ділянка є сформованою.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, від 09.02.2022 у справі №910/8770/19).

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (частина 1 підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Як вбачається, позивачем нараховано суму безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 01.04.2019 по 31.12.2022 у сумі 1 738 542 грн. 05 коп., а саме:

- за період з 01.04.2019 до 31.12.2019:

16 755 212,50 грн. х 0,9 % = 150 796,91 грн. - орендна плата за рік, де:

16 755 212,50 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2019 №346696;

0,9 % ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 №2816;

150 796,91 грн. : 12 місяців = 12 566,41 грн. місячна орендна плата.

12 566,41 грн. х 9 місяців = 113 097 грн. 68 коп.

- за період з 01.01.2020 до 31.12.2021:

16 755 212,50 грн. х 2,5 % - 418 880,31 грн. - орендна плата за рік, де:

16 755 212,50 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2019 №346696;

2,5 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 та відЗО.06.2020 №4799;

418 880,31 грн. : 12 місяців = 34 906,6925 грн. місячна орендна плата.

34 906,6925 грн. х 24 місяця = 837 760 грн. 62 коп.

- за період з 01.01.2022 до 31.12.2022:

26 256125 грн. х 3 % = 787 683 грн. 75 коп. - орендна плата за рік, де:

26 256125 грн. нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2023 №97-4-0.110,4-1745/301-23, без урахування коефіцієнта індексації за 2022 рік - 1,15;

3 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Отже, за період з 01.04.2019 до 31.12.2022 за відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3000 га з кадастровим номером 1211000000:08:158:0040 в розмірі 1 738 542 грн. 05 коп. (113 097 грн. 68 коп. + 837 760 грн. 62 коп. + 787 683 грн. 75 коп.).

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 26 078 грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. Молодіжна, буд.1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтгард" (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3; ідентифікаційний код 32749914) про стягнення 1 738 542 грн. 05 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтгард" (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3; ідентифікаційний код 32749914) на користь Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. Молодіжна, буд.1; ідентифікаційний код 33874388) 1 738 542 (один мільйон сімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 05 коп. - безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою та 26 078 (двадцять шість тисяч сімдесят вісім) грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

30.06.2023