Рішення

від 29.06.2023 по справі 904/4966/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023м. ДніпроСправа № 904/4966/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Фотіна" (52630, м. Новоіванівка Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Молодогвардійська, буд. 1; ідентифікаційний код 32818851)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сто" (52501, м. Синельникове Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Каштанова, буд. 19; ідентифікаційний код 31648965)

про стягнення 739 810 грн. 52 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Фермерське господарство "Фотіна" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4688/22 від 27.12.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сто" про стягнення 739 810 грн. 52 коп., що складає 717 165 грн. 77 коп. - заборгованості за пшеницю 3кл, поставлену за Договором від 02.09.2022 №0209-1, 4 715 грн. 61 коп. - 3% річних та 17 929 грн. 14 коп. - інфляційних нарахувань.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№319/23 від 03.01.2023) усунення недоліків по позовній заяві про стягнення заборгованості, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022.

Враховуючи вищевикладене, позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 09.01.2023 фактично була надіслана відповідачу лише 17.03.2023.

Як вбачається, позивачем у позовній заяві була зазначена юридична адреса відповідача: 52500, м. Синельникове Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Каштанова, буд. 29, на яку судом і було надіслано ухвалу суду від 09.01.2023.

Вказане відправлення було повернуто на адресу суду з закресленою адресою відповідача, проте довідка АТ "Укрпошта" щодо причини повернення була відсутня на поштовому конверті.

Судом долучено до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якого, місцезнаходженням відповідача є: 52501, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Каштанова, буд. 19 (а.с.69).

У зв`язку з викладеним, ухвалу суду від 09.01.2023 було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.2023.

Станом на 29.06.2023 до суду повернулося поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 09.01.2023 з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 18.05.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.71-76).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, судом долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа відповідно, до якої ухвалу про відкриття провадження було доставлено до електронної скриньки відповідача 09.01.2023 (а.с.68).

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 09.01.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 29.06.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Фермерським господарством "Фотіна", як продавцем, та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сто", як покупцем, було укладено Договір від 02.09.2022 №0209-1 (надалі - Договір) (а.с.14-15).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 3кл на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями; найменування і кількість товару в партії визначається сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, складається із кількості в видаткових накладних, які з моменту підписання сторонами складають невід`ємну частину Договору (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору найменування товару, його кількість, загальна вартість товару (включаючи ПДВ - 14%), поставка якого буде здійснюватися у відповідності з цим Договором, зазначаються у видаткових накладних, які з моменту підписання сторонами складають невід`ємну частину Договору.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата партії товару проводиться в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: 86% - на протязі п`яти робочих днів після завантаження товару в автотранспорт покупця; 14% - на протязі 5 робочих днів після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На момент підписання Договору ціна товару - 5 000 грн. 00 коп. з ПДВ, визначена сторонами у видаткових накладних на поставку кожної окремої партії товару і не може бути змінена сторонами в односторонньому порядку (пункт 3.3. Договору).

На момент підписання Договору кількість товару - 500 (п`ятсот) тн (+/- 5%) (пункт 3.4. Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022 і вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 9.4. Договору).

На виконання умов Договору позивачем у період з 05.09.2022 по 11.09.2022 включно було поставлено відповідачеві пшеницю 3кл на загальну суму 2 574 797 грн. 12 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних, а саме:

- від 05.09.2022 №9 на суму 236 699 грн. 74 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.29);

- від 10.09.2022 №10 на суму 621 899 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.30);

- від 11.09.2022 №11 на суму 982 298 грн. 90 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.31);

- від 10.09.2022 №12 на суму 733 899 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.32).

Як вбачається, відповідачем частково проведено сплату за поставлений товар на загальну суму 1 857 631 грн. 35 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій, а саме:

- від 08.09.2022 №4491 на суму 207 631 грн. 35 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.40);

- від 20.09.2022 №4497 на суму 500 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.41);

- від 22.09.2022 №4498 на суму 150 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.42);

- від 24.09.2022 №4500 на суму 450 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.43);

- від 29.09.2022 №4515 на суму 200 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.44);

- від 08.10.2022 №4506 на суму 350 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.45).

Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних (а.с.16-28) та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2022 по 18.11.2022, підписаний тільки позивачем (а.с.47).

Позивач у листі від 01.10.2022 №12 просить відповідача погасити борг за пшеницю та попереджає про подання позовної заяви до суду, у випадку несплати (а.с.46-48).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій про реєстрацію, а саме:

- від 06.09.2022 №2 на загальну суму 621 899 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ; зареєстрована 13.09.2022 (а.с.33, 37);

- від 07.09.2022 №3 на загальну суму 982 298 грн. 90 коп., з урахуванням ПДВ; зареєстрована 13.09.2022 (а.с.34, 38);

- від 10.09.2022 №4 на загальну суму 733 899 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ; зареєстрована 13.09.2022 (а.с.35, 39).

Також в матеріалах справи міститься копія квитанції про реєстрацію, з якої вбачається, що податкова накладна від 05.09.2022 №1 була зареєстрована 11.09.2022 (а.с.36).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу товар, проте сплата відповідачем проведена лише частково, що і стало причиною звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав:

- від 05.09.2022 №9 - 16.09.2022 (11.09.2022 - дата реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних + 5 робочих днів);

- від 10.09.2022 №10 - 20.09.2022 (13.09.2022 - дата реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних + 5 робочих днів).

- від 11.09.2022 №11 - 20.09.2022 (13.09.2022 - дата реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних + 5 робочих днів).

- за видатковою накладною від 10.09.2022 №4 - 20.09.2022 (13.09.2022 - дата реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних + 5 робочих днів).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи на загальну суму 2 574 797 грн. 12 коп., що складені між позивачем та відповідачем, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

Враховуючи, що сплата відповідачем проведена лише частково - на суму 1 857 631 грн. 35 коп., сума заборгованості за поставлений товар складає 717 165 грн. 77 коп. (2 574 797 грн. 12 коп. - 1 857 631 грн. 35 коп.)

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлений за Договором товар в розмірі 717 165 грн. 77 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 17 929 грн. 14 коп. за період з 19.09.2022 по 08.12.2022, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 4 715 грн. 61 коп. за загальний період з 19.09.2022 по 08.12.2022.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки строк оплати за видатковими накладними від 10.09.2022 №10, від 11.09.2022 №11, від 10.09.2022 №4 - є таким, що настав 20.09.2022, отже прострочення сплати з 21.09.2022.

Також суд звертає увагу, що позивачем допущено помилки у розрахунку, оскільки сума річних та інфляційних нарахована за весь період про срочення на залишок заборгованості в розмірі 717 165 грн. 77 коп., тоді як заборгованість відповідача за поставлений товар, з урахуванням здійснення часткової оплати відповідачем, складала:

- станом на 21.09.2022 =1 867 165 грн. 77 коп.;

- сплачено 22.09.2022 - 150 000 грн. 00 коп.;

- з 22.09.2022 по 23.09.2022 = 1 717 165 грн. 77 коп.;

- сплачено 24.09.2022 - 450 000 грн. 00 коп.;

- з 24.09.2022 по 07.10.2022 = 1 267 165 грн. 77 коп.;

- сплачено 08.10.2022 - 350 000 грн. 00 коп.;

- з 08.10.2022 по 28.10.2022 = 917 165 грн. 77 коп.;

- сплачено 29.10.2022 - 200 000 грн. 00 коп.;

- з 29.10.2022 по 08.12.2022 - 717 165 грн. 77 коп.

Після перерахунку суду розмір 3% річних за період з 21.09.2022 по 08.12.2022 складає 5 893 грн. 66 коп., проте, судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 4 715 грн. 61 коп., отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за період з 21.09.2022 по 08.12.2022 в розмірі 4 715 грн. 61 коп.

Після перерахунку суду інфляційні нарахування за період з 21.09.2022 по 08.12.2022 з урахуванням проведених відповідачем оплат у цей період складають 27 949 грн. 30 коп., враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 17 929 грн. 14 коп., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування за період з 21.09.2022 по 08.12.2022 в розмірі 17 929 грн. 14 коп.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11 097 грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Фотіна" (52630, м. Новоіванівка Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Молодогвардійська, буд. 1; ідентифікаційний код 32818851) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сто" (52501, м. Синельникове Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Каштанова, буд. 19; ідентифікаційний код 31648965) про стягнення 739 810 грн. 52 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сто" (52501, м. Синельникове Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Каштанова, буд. 19; ідентифікаційний код 31648965) на користь Фермерського господарства "Фотіна" (52630, м. Новоіванівка Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Молодогвардійська, буд. 1; ідентифікаційний код 32818851) 717 165 (сімсот сімнадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 77 коп.

- заборгованості, 4 715 (чотири тисячі сімсот п`ятнадцять) грн. 61 коп. - 3% річних, 17 929 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 14 коп. - інфляційних нарахувань та 11 097 (одинадцять тисяч дев`яносто сім) грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

03.07.2023