Рішення

від 03.07.2023 по справі 908/703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/54/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023 Справа № 908/703/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промтехобладнання», (49075, м. Дніпро, вул. Житомирська, буд. 30), представник позивача адвокат Черкавський Юрій Сергійович, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, адреса електронної пошти: vp.zaes@atom.gov.ua)

про стягнення 61276,68 грн.

06.03.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н і б/д (вх. № 763/08-07/23 від 06.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промтехобладнання», м. Дніпро до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 48264,00 грн. основного боргу за поставлений товар за договором на поставку товару № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 грн., 11580,68 грн. інфляційних втрат та 1432,00 грн. 3 % річних, а всього 61276,68 грн. заборгованості.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 справу № 908/703/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/703/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/54/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на приписах ст., ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 599, 610, 612, 614, 623, 625, 626, 629, 692, 712 ЦК України та ст., ст. 173, 174, 193, 216, 230 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 48264,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 11580,68 грн. та 3 % річних в розмірі 1432,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 48264,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 11580,68 грн. інфляційних втрат та 1432,00 грн. 3 % річних, а всього 61276,68 грн. заборгованості за договором на поставку товару № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2684,00 грн. сплаченого судового збору та покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 у справі № 908/703/23 відповідачу запропоновано у строк до 04.04.2023, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 05.05.2023, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 19.04.2023, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано суду Відзив на позовну заяву б/н, сформований в системі 24.03.2023 (зареєстрований за вх. № 8231/08-08/23 від 24.03.2023).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки товару № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти і сплатити товар на загальну суму 1134895,20 грн. з ПДВ. При цьому, відповідач зазначає, що постановою Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено заборону здійснення видаткових операцій за рахунками резидентів РФ/РБ, за рахунками юридичних осіб (окрім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти РФ/РБ, з встановленими пунктом 15 зазначеної Постанови виключеннями. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» заборонено ввезення на митну території України в митному режимі імпорту товарів з РФ. Як зазначає відповідач, виробником частини товару, поставка якого є предметом договору № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021, є Закрите акціонерне товариство «Пензенський завод трубопровідної арматури». Отже, фінансові операції, пов`язані з оплатою за поставку такого товару підлягають особливому фінансовому моніторингу та мають високий ризик відмови від проведення таких операцій з можливим подальшим повідомленням відповідних органів про спробу їх здійснення. Також відповідач зазначає, що остання видаткова накладна, за якою поставлявся товар в рамках договору № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 датована 29.12.2021 (№ 279 від 29.12.2021). Таким чином останній день розрахунків за договором з оплати вартості товару в розмірі суми договору без ПДВ (945746,00 грн.) згідно п. 3.2 договору 28.02.2022. 10.02.2023 відповідач отримав вимогу позивача № 7711 від 07.02.2023 щодо оплати заборгованості за договором. З урахуванням цього, відповідач вважає, що 17.02.2023 є останнім сьомим днем виконання грошового зобов`язання за договором з оплати вартості товару в сумі ПДВ, строк виконання якого не встановлений, з урахуванням положень п. 3.3 договору та ч. 2 ст. 530 ЦК України. Крім того, відповідач заперечує проти нарахуванням річних відсотків та інфляційних втрат на суму заборгованості, оскільки вважає, що у спірних правовідносинах відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання. Стосовно наведеного позивачем розрахунку річних відсотків та інфляційних втрат, то відповідач заперечує проти включення до розрахунку 3 % річних 28.02.2022 (за розрахунком позивача 3 % розраховані з 28.02.2022 по 24.02.2023), оскільки 28.02.2022 останній день розрахунків за договором. Також відповідач заперечує проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат за період березень 2022 року січень 2023 року, так як вважає, що обов`язок з оплати частини вартості товару в розмірі ПДВ у нього виник 17.02.2023 з урахуванням положень п. 3.3 договору та ч. 2 ст. 530 ЦК України. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити. Крім того, відповідач заперечує проти заявлених позивачем до стягнення 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає заявлену позивачем до стягнення суму витрат необґрунтованою та неспівмірною із складеністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

04.04.2023 до господарського суду Запорізької області позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана Відповідь на відзив на позовну заяву б/н і б/д (вх. № 7081/08-08/23 від 04.04.2023), в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та є безпідставними. Позивач вважає, що відповідач безпідставно посилається, що строком виконання грошового зобов`язання з оплати товару в розмірі суми ПДВ є 17.02.2023, оскільки умовами договору чітко визначено, що оплата товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару. Стосовно посилань відповідача на п. 3.3 договору, то зазначеним пунктом договору встановлено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН. Як стверджує позивач, всі податкові накладні за договором зареєстровані ним в 2021 році відразу після поставки товару. Додатково позивачем надані пояснення стосовного того, що встановлені постановою Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» обмеження не завадили відповідачу розраховуватися з позивачем за договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в березні та серпні 2022 року, що свідчить про те, що норми зазначених актів не стосуються зобов`язань сторін за цим договором, більш того обидві сторони договору є резидентами України. Стосовно заперечень відповідача проти розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат, то позивач просить суд врахувати, що відповідачем не надано відповідного контррозрахунку. Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві.

Також 04.04.2023 позивачем за вх. № 7098/08-08/23 подано суду Заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, якою позивач додатково до заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. просить суд стягнути з відповідача 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 167, 251 ГПК України надано Заперечення на відповідь на відзив б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 10.04.2023, в яких відповідачем в заперечення на заявлені позовні вимоги наведені ті ж доводи, що і у Відзиві на позовну заяву. Також відповідач заперечує проти додатково заявлених позивачем до стягнення 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає заявлену позивачем додатково до стягнення суму витрат необґрунтованою та неспівмірною із складеністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 19.04.2003 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування судді, яка перебуває у відрядженні і т.п.), суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 03.07.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

18.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промтехобладнання», (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10775 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 1 134 895,20 грн. з ПДВ. Строк поставки товару: жовтень грудень 2021 року. (п., п. 1.1, 1.2)

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє 12 місяців з дати укладення.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість товару за Договором без врахування ПДВ складає 945 746,00 грн., крім того ПДВ 20 % 189 149,20 грн., загальна вартість разом 1 134 895,20 грн.

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP вул. Промислова, 133 м. Енергодар, Запорізька область, (склад № 5). Вантажоодержувач 3В ВП Складське господарство.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». (п. 4.4 Договору)

В пункті 3.2 Договору встановлено, що оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 Договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 1 134 895,20 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

-№ 269 від 02.11.2021 на суму 228 804,00 грн.;

-№ 270 від 05.11.2021 на суму 198 840,00 грн.;

-№ 272 від 25.11.2021 на суму 126 240,00 грн.;

-№ 274 від 02.12.2021 на суму 254 011,20 грн.;

-№ 276 від 16.12.2021 на суму 251292,00 грн.;

-№ 279 від 29.12.2021 на суму 75708,00 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця.

Позивачем також надано в матеріали справи копії товарно-транспортних накладних № 021121/1 від 02.11.2021, № 051121/1 від 05.11.2021, № 251121/1 від 25.11.2021, № 021221/1 від 02.12.2021, № 161221/1 від 16.12.2021 і № 291221/1 від 29.12.2021 на поставку товару за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 на загальну суму 1 134 895,20 грн.

Також в матеріалах справи наявні рахунки-фактури за спірний період, які виставлялися позивачем відповідачу на оплату поставки кожної окремої партії товару.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними на загальну суму 1 134 895,20 грн. не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 на суму 1 134 895,20 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору.

Отже, з моменту останньої поставки товару (видаткова накладна № 279 від 29.12.2021) та отримання відповідачем повного обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 27.02.2022.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у повному обсязі та передбачені строки не здійснена. В період з 14.02.2022 по 29.08.2022 відповідачем перераховано на користь позивача 1 86 631,20 грн. в рахунок оплати товару, поставленого за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021. Решту заборгованості в розмірі 48 264,00 грн. відповідач позивачу не перерахував.

12.01.2023 позивач звернувся до відповідача з Вимогою за вих. № 7679 щодо оплати поставленого товару за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в розмірі 48 264,00 грн.

У Відповіді на вимогу позивача № 21-485/28-вих від 03.02.2023 відповідач зазначив, що платіж за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в розмірі 48 264,00 грн. своєчасно був заявлений до резерву платежів в системі планування управління ресурсами ДП «НАЕК «Енергоатом», а тому такий платіж не є простроченим.

Станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в розмірі 48 264,00 грн. не погашена.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1 134 895,20 грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір поставки товару № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

Аргументи відповідача, викладені у Відповіді на вимогу позивача № 21-485/28-вих від 03.02.2023 що платіж за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в розмірі 48 264,00 грн. своєчасно був заявлений до резерву платежів в системі планування управління ресурсами ДП «НАЕК «Енергоатом», а тому такий платіж не є простроченим, суд також вважає безпідставними і необґрунтованими, оскільки резервування платежів в системі планування управління ресурсами ДП «НАЕК «Енергоатом» є цілком внутрішньою справою відповідача та не пов`язано з умовами Договору.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що з огляду на приписи статті 617 та частини 1 статті 625 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Стосовно посилань відповідача на дію постанови Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», якими встановлено заборону здійснення видаткових операцій за рахунками резидентів РФ/РБ, за рахунками юридичних осіб (окрім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти РФ/РБ, заборону ввезення на митну території України в митному режимі імпорту товарів з РФ, що завадило відповідачу розрахуватися з позивачем за частину товару, що поставлявся в рамках Договору № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 та виробником якого є Закрите акціонерне товариство «Пензенський завод трубопровідної арматури», то судом такі доводи до уваги не приймаються, оскільки обидві сторони Договору № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 є резидентами України. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач розраховувався з позивачем за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в березні та серпні 2022 року, отже норми зазначених актів не стосуються зобов`язань сторін за спірним Договором.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки товару № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 48 264,00 грн., тобто як на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, так і на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 становить 48 264,00 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 48 264,00 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 48 264,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 11580,68 грн. та 3 % річних в розмірі 1 432,00 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар за спірним Договором, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 1 432,00 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 28.02.2022 по 24.02.2023 на суму заборгованості 48264,00 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3 % річних заперечив, проте свого контррозрахунку не навів.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки заборгованість в розмірі 48 2640,00 грн. у відповідача виникла станом на 29.08.2022 з урахуванням дати останньої оплати за 2022 рік.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за період з березня по серпень 2022 року стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в загальному розмірі 2 715,16 грн.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у заявленому позивачем розмірі 1 432,00 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 11 580,68 грн., які розраховані за загальний період березня 2022 року лютий 2023 на суму заборгованості в розмірі 48 264,00 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат заперечив, проте свого контррозрахунку не навів.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок також виконаний неправильно, оскільки заборгованість в розмірі 48 2640,00 грн. у відповідача виникла станом на 29.08.2022 з урахуванням дати останньої оплати за 2022 рік.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором № 53-121-01-21-10775 від 18.10.2021 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за період з березня по серпень 2022 року стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в загальному розмірі 23 449,71 грн.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 11 580,68 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що стосується судових витрат в частині стягнення з відповідача 6 500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які просив стягнути їх з відповідача, а саме 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

04.04.2023 позивачем подано суду заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, якою позивач додатково до заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. просив суд стягнути з відповідача 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 23.02.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Альянс» в особі Президента об`єднання Черкавського Ю.С., Акт від 27.02.2023 приймання-передачі виконаної роботи по договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 23.02.2023 на загальну суму 4 000,00 грн. та Акт від 28.03.2023 приймання-передачі виконаної роботи по договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 23.02.2023 на загальну суму 2 500,00 грн., в яких викладено детальний опис виконаних робіт та які підписані позивачем в особі директора Бугрима Г.О. та Адвокатським об`єднанням «Лігал Альянс» в особі Президента об`єднання Черкавського Ю.С. Також в матеріалах справи наявні платіжні інструкції № 5298 від 27.02.2023 і № 5302 від 28.03.2023 про сплату позивачем 6 500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Повноваження адвоката Черкавського Ю.С. підтверджуються наявним в матеріалах справи Ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1002738 від 27.02.2023.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

В Актах від 27.02.2023 приймання-передачі виконаної роботи по договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 23.02.2023 на загальну суму 4 000,00 грн. та від 28.03.2023 приймання-передачі виконаної роботи по договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 23.02.2023 на загальну суму 2 500,00 грн. зазначено, що Адвокатським об`єднанням надані ТОВ «Торгівельний Дім «Промтехобладнання» наступні роботи/послуги:

- консультація, досудове врегулювання, підготовка та подача позовної заяви вартістю 4 000,00 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив по справі № 908/703/23 вартістю 2 500,00 грн.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промтехобладнання» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи, що всі наявні в матеріалах справи письмові заяви позивача подані за підписом директора Товариства, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача 6 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд вважає, що розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатами обсягом робіт.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 14, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промтехобладнання», м. Дніпро до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 61276,68 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Промтехобладнання», (49075, м. Дніпро, вул. Житомирська, буд. 30; ідентифікаційний код юридичної особи 32816304) 48 264 (сорок вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 1 432 (одну тисячу чотириста тридцять дві) грн. 00 коп. 3 % річних, 11 580 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору та 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 03» липня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.