Рішення

від 03.07.2023 по справі 908/635/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/61/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023 Справа № 908/635/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ», (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139), представник позивача адвокат Сидоренко Євгенія Олександрівна, (25026, м. Кропивницький, вул. Миколи Левитського, буд. 41)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО», (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 107)

про стягнення 393500,05 грн.

28.02.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н від 20.02.2023 (вх. № 694/08-07/23 від 28.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО», м. Запоріжжя про стягнення 393500,05 грн. безпідставно отриманих коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 справу № 908/635/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2023, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/635/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/61/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 18.08.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 205, 207, 638, 1212, 1213 ЦК України, ст., ст. 4, 20, 162 ГК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 393500,05 грн. безпідставно отриманих коштів. Також, до попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат відповідачем віднесено 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 300, 00 грн. поштових витрат на надсилання позову з додатками, а також інших матеріалів до суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2023 про відкриття провадження у справі № 908/635/23 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 06.04.2023 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання та у строк до 08.05.2023 запропоновано, у разі отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати до суду заперечення на відповідь на відзив разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача.

04.04.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО» надійшла заява про застосування до позовних вимог строку позовної давності за вих. № 014-Б від 03.04.2023 (вх. № 7061/08-08/23 від 04.04.2023), відповідно до якої відповідач вважає позов необґрунтованим та просить суд застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2023 про відкриття провадження у справі № 908/635/23 позивачу запропоновано у строк до 21.04.2023, у разі отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача.

16.06.2023 позивачем через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано письмові пояснення за вих. б/н б/д (вх. №13113/08-08/23 від 16.06.2023), які за своєю процесуальною суттю є відповіддю на відзив. У вказаних поясненнях позивач зазначив, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО» про застосування до позовних вимог строку позовної давності є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Розглянувши подану відповідь на відзив за вих. б/н б/д (вх. №13113/08-08/23 від 16.06.2023), суд вважає за потрібне залишити його без розгляду, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 4 ст. 166 ГПК Україні відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно норм ч. 2 ст. 251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Клопотання про визнання поважними причини пропуску встановленого судом строку на подання відповіді на відзив на адресу суду не надходило.

Таким чином, відповідь на відзив позивачем подано з пропуском строку встановленого судом, у зв`язку із чим відповідь на відзив позивача судом не розглядається.

Крім того, згідно п. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

До відповіді на відзив за вих. б/н б/д (вх. №13113/08-08/23 від 16.06.2023)позивачем не додано доказів надсилання останнього на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Отже, вказаний процесуальний документ залишається судом без розгляду.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 21.04.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування судді, яка перебуває у відрядженні і т.п.), суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 03.07.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

З матеріалів справи судом встановлено, що 25.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО» (відповідач у справі) виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ» (позивач у справі)рахунок-фактуру № СФ-000084 на загальну суму 7 044 000,00 грн.

Відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 5 608 999,95 грн., що підтверджується видатковими накладними, у яких міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-000084 від 25.11.2019, а саме:

- № PH 00053 від 19.12.2019 на суму 1 639 999,97 грн.;

-№ РН-0000002 від 11.01.2020 на суму 747000,00 грн.,

-№ РН-0000003 від 11.01.2020 на суму 747 000,00 грн.,

-№ РН-0000004 від 13.01.2020 на суму 747 000,00 грн.,

-№ РН-0000005 від 13.01.2020 на суму 498 000,00 грн.,

-№ РН-0000006 від 13.01.2020 на суму 1 229 999,98 грн.

Всі вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача і відповідача та скріплені печатками сторін.

Позивачем, сплачено на користь відповідача 6 002 500,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 6481 від 28.11.2019 на суму 4 930 800,00 грн., № 6777 від 10.01.2020 на суму 821 700, 00 грн., № 6858 від 20.02.2020 на суму 250 000,00 грн.

Отже, позивачем на 393 500,05 грн. сплачено більше ніж поставлено відповідачем товару.

01.12.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист за вих. № 44 з проханням повернути надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 393 500,05 грн.

Листом від 28.12.2020 за вих. № 1650 відповідач повідомив позивачу, що вимога щодо повернення грошових коштів в розмірі 393 500,05 грн. є необґрунтованою та безпідставною.

Грошові кошти в сумі 393 500,05 грн. відповідачем в добровільному порядку не повернуті, що стало підставою позивача для звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 911/1748/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ» про стягнення про стягнення 1 307 735,75 грн., відмовлено повністю.

В описовій частині Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 911/1748/21 встановлено: «за приписами ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000084 на загальну суму 7 044 000, 00 грн.

Також відповідно до видаткових накладних, у яких міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-000084 від 25.11.2019, підписаних сторонами, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 608 999,95 грн.

Відповідач, у свою чергу, сплатив на користь позивача 6 002 500,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи. У платіжних дорученнях також міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-000084 від 25.11.2019.

Отже, відповідачем на 393 500,05 грн. сплачено більше ніж поставлено позивачем товару.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень ст.174 Господарського кодексу України та ст. 202, 205, 626, 627, 638, 639 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України)».

Частиною 4 ст. 75 ГПК України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2022 у справі № 911/1748/21 набрало законної сили 13.01.2023.

Отже, рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 911/1748/21 встановлений факт укладання між ТОВ «Енергобуд-СПМ» та ТОВ «МАКС - ЕЛЕКТРО» у спрощений спосіб договору поставки, а також факт сплати ТОВ «Енергобуд-СПМ» на користь ТОВ «МАКС - ЕЛЕКТРО» грошових коштів у розмірі 393 500, 05 грн. більше, ніж поставлено ТОВ «МАКС - ЕЛЕКТРО» товару.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, позивач перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі - 6 002 500,00 грн., відповідачем поставлено товар на загальну суму в розмірі - 5 608 999,95 грн.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 74, 76 ГПК України, поставки товару на суму 393 500, 05грн., суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України шляхом пред`явлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати (лист за вих. №44 від 01.12.2020), сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 393 500,05 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, оскільки обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 393 500,05 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 393 500,05 грн. є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності в межах якої можливо звернутись з даною позовною вимогою, варто зазначити наступне.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; означає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Відповідно до ст. 251 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд враховує, що позивачем долучено до матеріалів справи лист за вих. № 44 від 01.12.2020, яким позивач просив повернути надмірно сплачені кошти.

Як вже зазначалось судом, листом від 28.12.2020 за вих. №1650 відповідач повідомив позивачу що вимога щодо повернення грошових коштів в розмірі 393 500,05 грн. є необґрунтованою та безпідставною.

Зазначений лист, з урахуванням поштового пробігу (по Україні 5 днів), отримано позивачем - 02.01.2021.

Таким чином, в даному випадку строк позовної давності почався з моменту отримання позивачем відмови від відповідача про повернення надмірно сплачених грошових коштів.

При цьому, судом враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що 02.01.2021припадає на вихідний день, отже в даному випадку початком перебігу строку позовної давності є 04.01.2021.

Таким чином, на дату подання позивачем позову до суду (28.02.2023) строк позовної давності, ще не сплинув.

За таких обставин, підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі відсутні.

Твердження відповідача щодо обчислення спливу строку позовної давності з моменту помилкового перерахування грошових коштів, судом до уваги не приймаються, оскільки в зазначених діях відсутнє порушення права позивача іншою особою, а саме ТОВ «МАКС - ЕЛЕКТРО».

Крім того, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 нього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З огляду на той факт, що зазначений вище Закон України набув чинності 02.04.2020, відповідно на дату подання позивачем позову до суду (28.02.2023) строк позовної давності, ще не сплинув.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, суд відхиляє як безпідставні.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В додатку до позовної заяви позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено 9000,00 грн. витрат на правову допомогу, з яких: 700,00 грн. - зустріч та консультація клієнта, узгодження правової позиції; 800,00 грн. вивчення наявних у клієнта доказів, 3500,00 грн. підготовка та подання до господарського суду Запорізької області позовної заяви; 4000,00 грн. представлення інтересів клієнта під час розгляду справи в суді першої інстанції. Також, до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено 300,00 грн. поштових витрат на надсилання позову з додатками, а також інших матеріалів до суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, договору на правову допомогу,підписаного акту виконаних робіт.

Враховуючи наведене, заявлені в попередньому розрахунку позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не розподіляються судом.

Крім того, такі роботи/послуги як - витрати пов`язані з відправкою поштової кореспонденції, вартість яких в загальному розмірі становить 300,00 грн., не мають юридичного характеру та не відносяться до правової допомоги, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню в складі витрат на правничу допомогу адвоката.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС - ЕЛЕКТРО», (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 107,ідентифікаційний код40905126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ», (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 38268315) 393500 (триста дев`яносто три тисячі п`ятсот) грн. 05 коп. попередньої оплати за непоставлений товар та 5 902 (п`ять тисяч дев`ятсот дві) грн. 50 коп. судового збору.

Повне судове рішення складено « 03» липня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.