Повістка

від 29.06.2023 по справі 908/953/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/75/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 Справа № 908/953/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участі представників учасників справи:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви вих. № 16/06 від 16.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/953/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ (вул. Дніпросталівська, буд. 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Термолітмаш (вул. Індустріальна, буд. 30/4, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316)

про стягнення 2 269 018,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ надійшла заява (вих. № 16/06 від 16.06.2023) про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/953/23, згідно якої просив: 1. Долучити документи (докази), на підставі яких встановлюється розмір судових витрат, які містяться у додатках до цієї заяви, до матеріалів справи № 908/953/23; 2. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2023, заяву визначено для розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 19.06.2023 заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання з розгляду заяви на 29.06.2023.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія Мелітопольського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) тимчасово окупована Російською Федерацією.

Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наведені приписи законодавства, відповідача про дату, час і місце судового засідання повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщено 19.06.2023.

У судове засідання 29.06.2023 представники сторін не з`явилися, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням того, що матеріали справи є достатніми, сторони в судове засідання не викликалися, частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначені строки для ухвалення додаткового рішення, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат.

Судом задоволено клопотання позивача, викладене в заяві, долучено до матеріалів справи документи (докази), додані до цієї заяви.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З дотриманням приписів процесуального законодавства позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: 30000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Також зазначено, що докази щодо витрат на правничу допомогу будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Позивачем подано до матеріалів справи копію витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2023 № 01/02, укладеного між ТОВ Торговий Дім ВМЗ (замовник за договором) та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія, предметом якого є зобов`язання Адвокатського бюро надавати клієнту правову (правничу) допомогу (п. 1.1). Відповідно до п. 1.5, зміст кожного конкретно визначеного доручення клієнта за цим договором та зміст і обсяг надання правової (правничої) допомоги у кожній конкретно визначеній справі клієнту визначаються додатковою угодою до цього договору, яка врегульовує у тому числі й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення клієнта або суті певної справи. Згідно п. 1.5, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Є.Л.

Додатковою угодою № б/н від 20.02.2023 до вказаного договору, сторонами погоджено надання Адвокатським бюро клієнту правової допомоги, згідно переліку, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення грошових коштів з ТОВ Завод Термолітмаш за договором № 11/06-2021 від 09.06.2021. Сторонами погоджено фіксований розмір гонорару в сумі 30000,00 грн. за надану правову (правничу) допомогу клієнту (пункт 1). Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги, зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди (пункт 4). Порядок оплати гонорару: протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (пункт 5). Сторони складають акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи (пункт 6).

Між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія та ТОВ Торговий Дім ВМЗ підписано акт від 16.06.2023 приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги за вказаними договором та додатковою угодою, згідно якого Адвокатським бюро було надано клієнту наступну правову (правничу) допомогу, а саме: ознайомлення з документами, пов`язаними з договором № 11/06-2021 від 09.06.2021; надання консультацій; складання позову; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Запорізької області по спаві№ 908/953/23: 20.04.2023, 30.05.2023; складання заяви про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) (справа № 908/953/23). Згідно акту, загальна вартість складає 30000,00 грн. Зазначено, що підписанням цього акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень договору № 01/02 та додаткової угоди від 20.02.2023.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зазначає, що розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі № 01/02 від 01.02.2023 у вигляді фіксованої суми (30000,00 грн.), не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Судом враховано, що позовна заява та заява про ухвалення додаткового рішення підписані адвокатом Тимофієвим Є., який приймав участь у судових засіданнях у даній справі 20.04.2023 та 30.05.2023.

Враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ був задоволений частково, суд стягує з відповідача на користь позивача 29997, 20 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заява вих. № 16/06 від 16.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ задовольняється судом частково.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву вих. № 16/06 від 16.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Термолітмаш (вул. Індустріальна, буд. 30/4, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316; код ЄДРПОУ 36064603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВМЗ (вул. Дніпросталівська, буд. 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000; код ЄДРПОУ 38200042) 29997 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 04 липня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко