Рішення

від 04.07.2023 по справі 908/456/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/32/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 Справа № 908/456/22

м.Запоріжжя Запорізької області

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-ІНЖИНІРИНГ» (69002, м.Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48)

до відповідача Державного підприємства ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№99) (70441,Запорізька область, Запорізький район ,с.Біленьке вул.Запорізька буд. 32)

про стягнення грошових коштів

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ІНЖИНІРИНГ» з позовом до Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№99)» про стягнення 645980,77 грн. боргу за договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 22.02.2022 вказана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/456/22, присвоєний номер провадження 4/32/22, справу визнано малозначною та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09.03.2022, та заперечення на відповідь на відзив до 11.04.2022.

Позивачу встановлено строк для надання суду відповіді на відзив, а саме до 24.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено режим воєнного стану, продовжений до 18.08.2023 включно.

За приписами ст. 248 ПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, 60-ти денний строк для розгляду справи № 908/456/22 і прийняття рішення це 25.04.2022.

У зв`язку із тим, що в матеріалах справи № 908/456/22 були відсутні докази отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у цій справі, також ухвала не повернулася з відділення пошти з зазначенням причин невручення її адресату, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2022 розгляд справи № 908/456/22 за правилами спрощеного позовного провадження відкладено до закінчення строку, на який було введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 12.05.2023 продовжено розгляд справи № 908/456/22 без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано сторонам подати до суду всі письмові заяви по суті спору із обґрунтуванням причин поважності їх неподання у строки, раніше встановлені судом. Також в даній ухвалі судом зазначено, що наразі в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900120559276) згідно якого встановлено, що копія ухвали суду від 20.04.2022 у справі № 908/456/22 отримана відповідачем 05.05.2022.

Зазначена ухвала суду від 12.05.2023 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 549, 625 ЦК України, ст., ст. 4, 12, 20, 162, 164, 247 ГК України, ст., ст. 57, 58 Закону України Про ринок електричної енергії, норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020 щодо своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 618335,69 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15540,51 грн., 3 % річних у розмірі 2475,09 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 9629,48 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9689,71 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №908/456/22 та продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з якими копію ухвали від 20.04.2022 було отримано 05.05.2022, копію ухвали від 12.05.2023 отримано 19.05.2023.

Втім, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 04.07.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п., п. 2, 6 вищевказаної постанови укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ 3.1.1. постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Матеріали справи свідчать, що 10.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Е ІНЖИНІРИНГ» (позивачем у справі) та Державним підприємством «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 99)» (відповідачем у справі) підписаний Договір про постачання електричної енергії споживачу № 38.

Також 10.02.2020 відповідач підписав Заяву-приєднання з 01 березня 2020 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу (який є публічним Договором).

Таким чином, з 10.02.2020 відповідач приєднався до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020 (далі за текстом Договір), про що свідчить заява-приєднання від 10.02.2020.

Відповідач факту приєднання до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020 не заперечив.

Отже, Договір про постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020 вважається укладеним з 10.02.2020, шляхом приєднання відповідача (Споживача) до умов цього Договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктами 1.1, 1.2 Договору встановлено, що цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач (Постачальник) продає електричну енергію відповідачу (Споживачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. (п. 2.2 Договору)

Згідно з розділом 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» Договору сторони узгодили, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. (п. 5.1) Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. (п. 5.2) Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. (п. 5.4) Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. (п. 5.5) Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. (п. 5.6) Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. (п. 5.7)

Як свідчать матеріали справи, до Договору сторонами підписаний Додаток № 2 «Комерційна пропозиція № 3 постачальника електричної енергії ТОВ «Е ІНЖИНІРИНГ» розділом «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його сплати» якої визначено, що рахунок на проведення остаточного розрахунку отримується Споживачем до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата електричної енергії здійснюється на підставі рахунку на передплату, виставленого Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: попередня оплата 50 % до 23-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду; 30 % до 10-го числа розрахункового періоду; 20 % до 17-го числа розрахункового періоду, від очікуваної вартості електроенергії. В разі сплати надлишково перерахованих коштів, вони вважаються попередньою оплатою в наступний розрахунковий період постачання електричної енергії. В разі недостатності коштів, остаточний розрахунок проводиться протягом 5 (п`яти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 13.1 Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Розділом «Термін дії Договору» Комерційної пропозиції сторони узгодили, що Договір набирає чинності з дати погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та діє до 31 грудня 2020 року включно. В частині виконання зобов`язань Споживача щодо оплати Договір діє до повного виконання Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником. Договір вважається щороку продовженим, якщо за 21 (двадцять один) календарний день до закінчення дії цього Договору однією із Сторін не буде заявлено про намір його розірвати (припинити).

15.12.2020 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору №38 від 10.02.2020, якою пункт 2 «Ціна» Додатку №2 до Договору «Комерційна пропозиція №3», виклали в новій редакцій, абзац 2 пункту 8 «Погодження (коригування) договірних обсягів споживання електричної енергії» Додатку №2 до Договору «Комерційна пропозиція №3» та пункт 13.7 договору доповнили новим змістом.

Матеріали справи не містять заяв про припинення дії Договору, в судовому порядку Договір не визнано недійсним і не розірвано, таким чином, на час вирішення спору судом Договір № 38 від 10.02.2020 є діючим.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем були виставлені відповідачу акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії:

-№ 38/425 від 30.11.2021 на суму 261782,09 грн. (за листопад 2021 року);

-№ 38/439 від 31.12.2021 на суму 356553,60 грн. (за грудень 2021року).

Зазначені вище акти-рахунки відповідачем отримані та погоджені сторонами без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників Постачальника та Споживача на кожному з цих актів-рахунках.

Відповідач факт отримання від позивача актів-рахунків на оплату за поставлену електричну енергію за період листопад-грудень 2021 року включно на загальну суму 618335,69 грн. не заперечив.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що Споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, визначених у Комерційній пропозиції, обраній Споживачем.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Згідно з пп. 1) п. 6.2 Договору Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умов цього Договору.

В свою чергу, Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію. (пп. 1) п. 7.1 Договору)

Враховуючи умови п. 5.7 Договору та положення розділу «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його сплати» Комерційної пропозиції кінцевим терміном сплати по акту-рахунку № 38/425 від 30.11.2021 є 07.12.2021, кінцевим терміном сплати по акту-рахунку № 38/439 від 31.12.2021 є 07.01.2022.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач за отриману електричну енергію у встановлені Договором строки та розміру не розрахувався.

Відповідачем не заперечується факт, що зазначені вище акти-рахунки на оплату за поставлену електричної енергії у передбачені Договором строки та у повному обсязі ним неоплачені.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 99)» перед ТОВ «Е ІНЖИНІРИНГ» за спожиту електричну енергію в розмірі 618335,69 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити за поставлену за спірний період електричну енергії за Договором не припинено.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі або свого контррозрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 99)» заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 618335,69 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 38 від 10.02.2020 підтверджено матеріалами справи.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору № 38 від 10.02.2020, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунків вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 3 % річних в загальному розмірі 2475,09 грн., які розраховані по акту-рахунку № 38/425 від 30.11.2021 за період з 07.12.2021 по 10.02.2022 (сума боргу 261782,09 грн) в сумі 1420,08 грн., по акту-рахунку № 38/439 від 31.12.2021 за період з 06.01.2022 по 10.02.2022 (сума боргу 356553,60 грн) в сумі 1055,01 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що цей розрахунок є неправильним, оскільки позивач не вірно визначив період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Як зазначалося судом вище в п. 5.7 договору сторони узгодили строки оплати, а саме не менше п`яти робочих днів з моменту отримання рахунку.

Акт-рахунок № НОМЕР_1 складено та підписано сторонами 30 листопада 2021 року, таким чином граничним строком його оплати, з урахуванням наведеного вище пункту договору, настає 07.12.2021, прострочення починається з 08.12.2021.

Акт рахунок №38/439 складено та підписано сторонами 31 грудня 2021 року, таким чином граничним строком оплати є 07.01.2022, прострочення починається з 08.01.2022.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що в цій частині підлягають задоволенню вимоги в сумі 2394,96 грн. Решта вимог про стягнення 3% річних у розмірі 80,13 грн заявлена позивачем безпідставно, внаслідок чого суд відмовляє в її задоволенні.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунків вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в загальному розмірі 9629,48 грн., які розраховані по акту-рахунку № 38/425 від 30.11.2021 за листопад 2021 року в сумі 261782,09 грн., по акту-рахунку № 38/439 від 31.12.2021 за грудень 2021 року в сумі 356553,60 грн.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 9629,48 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 15540,51 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором № 38 від 10.02.2020, стосовно якої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції. (ч., ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст., ст. 1, 3 Закону).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимога про стягнення з відповідача пені обґрунтована посиланням на пункт 9.1 Договору, яким сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством, та розділом «Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» Комерційної пропозиції, яким встановлено, що за внесення платежів, з порушенням термінів Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку позивачем заявлена до стягнення пеня в загальному розмірі 15540,51 грн., яка розрахована по акту-рахунку № 38/425 від 30.11.2021 за період з 07.12.2021 по 10.02.2022 в сумі 8800,18 грн., по акту-рахунку № 38/439 від 31.12.2021 за період з 06.01.2022 по 10.02.2022 в сумі 6740,33 грн.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім враховані вище наведені приписи чинного законодавства, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-ХІ від 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами і доповненнями) наразі встановлено та продовжено дію карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2023 р. № 383 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було продовжено дію карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.

Отже, враховуючи вище наведене, у спірних правовідносинах нарахування пені на заборгованість, яка виникла у спірний період, є необґрунтованим.

За таких обставин, позовні вимоги в частині нарахування пені у розмірі 15540,51 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України)

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 618335,69 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію, 2394,96 грн. трьох відсотків річних та 9629,48 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Е ІНЖИНІРИНГ», місто Запоріжжя до Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 99)», село Біленьке Запорізького району Запорізької області про стягнення 645980,77 грн. заборгованості за договором на постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020, в тому числі 618335,69 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію за період з листопада по грудень 2021 року, 15540,51 грн. пені, 2475,09 грн. 3 % річних і 9629,48 грн. інфляційних втрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 99)», (70441, Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 08680106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е ІНЖИНІРИНГ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи 42503825) 618335 (шістсот вісімнадцять тисяч триста тридцять п`ять) грн. 69 коп. основного боргу, 2394 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 96 коп. 3 % річних, 9629 (дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 9455 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 04 липня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.