Ухвала

від 03.07.2023 по справі 910/10289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/10289/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС") звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову, в якій особою, що може отримати статус учасника справи (відповідача) визначено ОСОБА_2 .

Предметом позову, з яким ОСОБА_1 планує звернутися до суду є стягнення збитків з ОСОБА_2 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код: 44650360).

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 , як керівник ТОВ "МКРС" систематично та умисно, як шляхом цілеспрямованих дій, так і шляхом умисної бездіяльності не проявив належного піклування про справи Товариства, неналежно та недобросовісно виконував свої посадові обов`язки, що призвело до завдання ТОВ "МКРС" збитків як у формі реальних збитків, так і у формі упущеної вигоди.

У заяві про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову, ОСОБА_1 просить суд:

1) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360) приймати рішення:

- спрямовані на припинення та/або ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360);

- спрямовані на зміну розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360);

- спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення, відкликання повноважень керівника та підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360) ОСОБА_2 .

2) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, Офісу протидії рейдерству, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеними функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо скасування, зміни реєстраційних дій та записів стосовно:

- припинення та/або ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360);

- розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360);

- керівника та підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" (ідентифікаційний код юридичної особи 44650360) ОСОБА_2 .

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову обраним заявником шляхом, останній посилається на те, що не зважаючи на перебування ОСОБА_2 за кордоном у безоплатній та безстроковій відпустці, а отже, не маючи необхідного обсягу повноважень, останній направив учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" повідомлення про проведення загальних зборів Товариства 05.07.2023 о 14:00 год. із наступним порядком денним: - затвердження річної фінансової звітності за період діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС"; - розгляд заяви ОСОБА_2 про звільнення його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС"; - вирішення питання про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" шляхом його ліквідації.

Відтак, ініціювання припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" та власного звільнення з посади керівника Товариства свідчить про намір ОСОБА_2 уникнути відповідальності та приховати наслідки своїх дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС", що на переконання заявника свідчить про необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 задоволено самовідвід судді Картавцевої Ю.В. від розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред`явлення позову. Зазначену заяву передано для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10289/23, визначено суддю Баранова Д.О. для розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 (учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС") про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (п. 10).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, чинний Господарський процесуальний кодекс України, який передбачає порядок забезпечення позову до подання позовної заяви, пов`язує можливість задоволення такої заяви господарським судом до відкриття провадження у справі за наступних умов:

- заходи забезпечення позову відповідають предмету позову, який має намір подати заявник, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд позову, який має намір подати заявник;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду з дотриманням правил підсудності, встановлених Господарським процесуальним кодексом України для відповідного позову.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Приписами ч. 9, 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Як про це вказувалося вище, предметом позову, з яким ОСОБА_1 планує звернутися до суду є стягнення збитків з ОСОБА_2 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС".

ОСОБА_1 у свої заяві зазначає, що йому належить частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" в розмірі 17%.

При цьому, сам заявник посилається на те, що іншими учасниками часток в Статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" є: ОСОБА_3 - 46% , ОСОБА_4 - 11%, ОСОБА_5 - 5%, ОСОБА_6 - 5%, ОСОБА_7 - 5%, ОСОБА_8 - 5%, ОСОБА_9 - 3%.

У свою чергу, суд відзначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, в контексті викладеного слідує висновок, що заявником обрано вид забезпечення позову, що є неспіврозмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки, в даному випадку, обрані заявником заходи забезпечення позову порушуватимуть права інших акціонерів (учасників) господарського товариства, що у свою чергу прямо заборонено приписами ч. 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вказує, що оскільки, предметом позову з яким заявник має намір звернутися до суду є саме стягнення збитків, то за таких обставин, ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено пряму заборону вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом прийняття рішення спрямованих на припинення та/або ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС", зміну розміру статутного капіталу, звільнення, відсторонення, припинення, відкликання повноважень керівника та підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "МКРС" ОСОБА_2 , адже, обрані заявником заходи забезпечення позову, жодним чином не стосуються майбутнього предмету спору.

Крім того, в контексті викладеного, обраний заявником вид забезпечення позову унеможливлює збереження збалансованості інтересів сторін, а також в подальшому можних заінтересованих осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову до подання позову, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 03.07.2023.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАРАНОВ