Рішення

від 03.07.2023 по справі 910/6225/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/6225/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця Гранатіра Желька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевбул" про відшкодування 811 833,19 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування 507 559,44 грн. матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, 255 627,37 грн. інфляційних втрат та 48 646,38 грн. 3% річних на підставі ст. ст. 625, 1166 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником квартир №6 (загальною площею 222,70 м2) та №7 (загальною площею 247,70 м2), які розташовані в місті Києві по бульвару Тараса Шевченка в будинку № 36-А (надалі - приміщення), що підтверджується свідоцтвами про право власності від 14.05.2010 року серія САЕ №050977 та від 12.08.2010 року серія САЕ №066819.

Відповідно до акту про залиття від 06.02.2020 року, який міститься в матеріалах справи, в квартирах №№ 6-7 загальною площею 222,7 м2 та 247,7 м2, які розташовані на другому поверсі чотирнадцятиповерхового житлового будинку № 36-А в місті Києві по бульвару Тараса Шевченка сталося залиття, внаслідок розриву підвідної труби до радіатора опалення, який знаходиться в кв. №8. Пошкодження системи опалення сталося в наслідок встановлення метало пластикової труби невідомої конструкції. Протікання ліквідовано робітниками обслуговуючої організації в присутності представника власника квартири.

Згідно з листом Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвернаризації" №062/14 - 915 (И-2023) від 24.01.2023 року адреса, зазначена в різних документах, як "бульвар Шевченка Тараса, 36" та "бульвар Шевченка Тараса, 36-А" відноситься до одного й того ж об`єкту нерухомого майна, що й "бульвар Шевченка Тараса, 36-а (36)."

З 16.08.2017 року право власності на квартиру № 8 в будинку № 36 в місті Києві по бульвару Тараса Шевченка зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевбул" (відповідачем), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 321058213, яка сформована 25.01.2023 року.

Відповідно до висновку експертів Міністерства юстиції України Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення будівельно-технічного та товарознавчого дослідження №7793/20-43/8281/20-53/4213/4234/21-53 від 16.03.2021 року, експертом зроблено наступні висновки:

- вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт (розмір матеріальної шкоди завданий внаслідок залиття), які необхідно виконати для відновлення опорядження та покриття поверхонь конструктивних елементів житлового будинку (поверхонь стін, перегородок, стелi покриття підлоги в приміщеннях) в приміщеннях квартири №7 житлового будинку по бульвару Тараса Шевченка, 36-А в м. Києві до технічного стану на час залиття становить 82 782 грн.;

- загальний розмір матеріальної шкоди завданий матеріально-технічним цінностям, що знаходяться в квартирі (приміщенні) №№ 6-7 за адресою: будинок № 36-А, бульвар Тараса Шевченка, місто Київ, внаслідок залиття, станом на термін проведення товарознавчого дослідження 05.03.2021 року, складає - 424 777,44 грн.

Частиною 1 ст. 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, може полягати, як у діях, так і в бездіяльності цієї особи.

Відповідачем, з урахуванням того, що він є власником приміщення, у якому в наслідок встановлення метало пластикової труби невідомої конструкції слалось пошкодження системи опалення та який зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, відповідальний за належне утримання цього майна в розумінні ст. 1166 ЦК України не доведено, що шкода, яка завдана позивачу завдана не з його вини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 507 559,44 грн. матеріальної шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 255 627,37 грн. інфляційних втрат та 48 646,38 грн. 3% річних за період з 06.02.2020 року по 17.04.2023 року з суми 507 559,44 грн. матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 509, 524, 533, 534, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у ст. 625 ЦК визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 625 ЦК містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 925/446/20.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, зробила висновки щодо необхідності встановлення з якого часу у відповідача виник обов`язок з відшкодування завданих позивачу збитків, періоду прострочення відповідачем зобов`язання з відшкодування завданих позивачу збитків та, відповідно, періоду, за який позивач має право вимагати застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову).

Позивач просить стягнути 255 627,37 грн. інфляційних втрат та 48 646,38 грн. 3% річних за період з 06.02.2020 року по 17.04.2023 року. Обґрунтовуючи період прострочення грошового зобов`язання у сумі 507 559,44 грн., позивач зазначає, що у відповідача обов`язок сплати матеріальної шкоди виник з 06.02.2020 року, з дати залиття квартири та складання відповідного акту залиття.

Проте, розмір матеріальної шкоди в сумі 507 559,44 грн., на яку позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних визначений відповідно до висновку експертів №7793/20-43/8281/20-53/4213/4234/21-53 від 16.03.2021 року не на дату залиття квартир позивача (06.02.2020 року), з якої позивач починає нарахування, а станом на термін проведення товарознавчого дослідження 05.03.2021 року, про що зазначено у цьому висновку.

Тому, початок нарахування заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних з 06.02.2020 року (з дати залиття квартири та складання відповідного акту про залиття) є необгрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем вимоги відповідачу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання на час розгляду справи не настало, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 255 627,37 грн. інфляційних втрат та 48 646,38 грн. 3% річних слід відмовити.

Витрати позивача на проведення експертизи в сумі 23 535,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 25.06.2020 року на суму 23 535,36 грн. обґрунтовані, тому відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України також покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевбул" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 36А/36/ /літера А/, група приміщень №4, нежиле приміщення №2"; код 39569142) на користь Фізичної особи-підприємця Гранатіра Желька ( АДРЕСА_2 ) 507 559 (п`ятсот сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 44 коп. матеріальної шкоди, 7 613 (сім тисяч шістсот тринадцять) грн. 39 коп. судового збору та 14 714 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 12 коп. витрат на проведення експертного дослідження.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна