Рішення

від 04.07.2023 по справі 910/6485/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2023Справа № 910/6485/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ДІСНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАРКЕТ"

про стягнення 368479,79 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ДІСНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАРКЕТ" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 368479,79 грн, з яких: 260801,86 грн - сума основного боргу, 50610,10 грн - пеня, 7118,66 грн - 3% річних, 49949,17 грн - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 43 від 11.12.2020.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6485/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, у якому позивач також повідомив про зміну своєї адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 01.05.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Отже, згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки товару № 43 від 11.12.2020 поставив відповідачу товар на суму 295679,03 грн, на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні.

У свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату товару.

В порушення взятих на себе зобов`язань, в обумовлений договором строк, відповідач повної оплати вартості поставленого товару не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 260801,86 грн.

Позивач направив відповідачу претензію №1533 від 18.01.2023 з вимогою оплатити заборгованість.

Однак відповідач оплату заборгованості не здійснив.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 50610,10 грн пені, 7118,66 грн 3% річних, 49949,17 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов та заперечень щодо заявлених позивачем вимог не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ДІСНА" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК МАРКЕТ" (далі - покупець) укладено договір поставки № 43 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-супровідної документації, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата підписання товарно-супровідної документації покупцем, чим підтверджується факт передачі постачальником товару покупцю.

Ціна товару погоджується сторонами у специфікації у національній валюті України - гривні (п. 4.1 договору).

У п. 4.2 договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 11.12.2020) сторони погодили, що покупець зобов`язується повністю розрахуватись з постачальником на умовах реалізації, оплата здійснюється 1 раз в 14 календарних днів з моменту поставки товару, за умови, якщо постачальник надав належним чином оформлені накладні. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на поточний рахунок постачальника. Підставою для взаєморозрахунків є Звіт про реалізацію товару за відповідний календарний період. Сторони погодили, що календарним періодом є два календарних тижні (1 - з 1 по 14 число місяця), 2 - з 15 по останній день місяця).

Згідно з п. 7.1. договору прийом-передача товару здійснюється в пункті поставки та оформляється шляхом підписання товарно-супровідних документів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 8.1 договору).

На виконанням умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 295679,03 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0029412 від 16.12.2021 на суму 7987,46 грн, № РН-0029414 від 16.12.2022 на суму 12642,02 грн, № РН-0029415 від 16.12.2021 на суму 9257,69 грн, № РН-0029416 від 16.12.2021 на суму 37324,15 грн, № РН-0030834 від 30.12.2021 на суму 8258,83 грн, № РН-0030838 від 30.12.2021 на суму 22487,18 грн, № РН-0030837 від 30.12.2021 на суму 3944,66 грн, № РН-0030836 від 30.12.2021 на суму 6315,22 грн, № РН-0030835 від 30.12.2021 на суму 9128,84 грн, № РН-0030833 від 30.12.2021 на суму 2146,54 грн, № РН-0032065 від 15.04.2022 на суму 15588,86 грн, № РН-0032064 від 15.04.2022 на суму 57822,48 грн, № РН-0032063 від 15.04.2022 на суму 26623,15 грн, № РН-0032061 від 15.04.2022 на суму 23607,26 грн, № РН-0032062 від 19.04.2022 на суму 12506,11 грн, № РН-0032060 від 27.04.2022 на суму 40038,58 грн.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за накладною № РН-0029416 від 16.12.2021 в сумі 34877,17 грн.

За розрахунком позивача несплаченим залишається товар за вищевказаними видатковими накладними на суму 260801,86 грн (295679,03 грн - 34877,17 грн).

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 260801,86 грн заборгованості, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання 50610,10 грн пені, 7118,66 грн 3% річних та 49949,17 грн інфляційних втрат.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 295679,03 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0029412 від 16.12.2021, № РН-0029414 від 16.12.2022, № РН-0029415 від 16.12.2021, № РН-0029416 від 16.12.2021, № РН-0030834 від 30.12.2021, № РН-0030838 від 30.12.2021, № РН-0030837 від 30.12.2021, № РН-0030836 від 30.12.2021, № РН-0030835 від 30.12.2021, № РН-0030833 від 30.12.2021, № РН-0032065 від 15.04.2022, № РН-0032064 від 15.04.2022, № РН-0032063 від 15.04.2022, № РН-0032061 від 15.04.2022, № РН-0032062 від 19.04.2022, № РН-0032060 від 27.04.2022.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті .2 договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 11.12.2020) сторони погодили, що покупець зобов`язується повністю розрахуватись з постачальником на умовах реалізації, оплата здійснюється 1 раз в 14 календарних днів з моменту поставки товару, за умови, якщо постачальник надав належним чином оформлені накладні. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на поточний рахунок постачальника. Підставою для взаєморозрахунків є Звіт про реалізацію товару за відповідний календарний період. Сторони погодили, що календарним періодом є два календарних тижні (1 - з 1 по 14 число місяця), 2 - з 15 по останній день місяця).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять звітів про реалізацію товару, однак, такий звіт може бути наданий лише відповідачем.

Відповідачем не надано суду доказів наявності нереалізованого товару, який поставлений позивачем.

Оскільки з моменту останньої поставки пройшло більше року, враховуючи, що відповідачем не надано жодного звіту про реалізацію товару, як і не надано доказів повернення позивачу нереалізованого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено того, що товар нереалізовано, а тому строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару є таким, що настав на 14 календарний день з моменту поставки товару.

Відповідач здійснив часткову оплату заборгованості, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 260801,86 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Невиконане зобов`язання за договором поставки № 43 від 11.12.2020 в сумі 260801,86 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 260801,86 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 260801,86 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 260801,86 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 50610,10 грн пені, 7118,66 грн 3% річних та 49949,17 грн інфляційних втрат

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до п. 9.2 договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 11.12.2020) за порушення терміну оплати за товар, передбаченого п. 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої своєчасно суми за кожний день затримки платежу.

За перерахунок суду, здійсненим за період, визначений позивачем, з урахування облікової ставки НБУ, суд встановив, що розмір пені становить 25305,06 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розрахунок інфляційних втрат в сумі 49949,17 грн та 3% річних в сумі 7118,66 грн

є арифметично правильним, здійсненим позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ДІСНА" а саме: в частині стягнення основного боргу у сумі 260801,86 грн, інфляційних втрат у сумі 49949,17 грн, 3% річних у сумі 7118,66 грн, пені у сумі 25305,06 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАРКЕТ" (03110, місто Київ, вул. Пироговського Олександра, будинок 18, офіс 1, ідентифікаційний код 43867639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ДІСНА" (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, літера А1, група нежитлових приміщень 4, ідентифікаційний код 31566495) 260801,86 грн основного боргу, 49949,17 грн інфляційних втрат, 7118,66 грн 3% річних, 25305,06 грн пені та 5147,62 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.07.2023.

Суддя С.О. Турчин