Рішення

від 03.07.2023 по справі 910/4801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023Справа № 910/4801/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікс Плюс" м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Біз" м. Києва

про стягнення попередньої оплати, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 319257,76 грн.

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Делікс Плюс" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору поставки № 3006/21-01 від 30 червня 2021 р. він протягом 1 липня 2021-11 лютого 2022 років перерахував останньому 1345167,16 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку товару.

Відповідач передав частину погодженого товару вартістю 1079928,32 грн., прострочивши поставку залишку товару вартістю 265238,84 грн.

Посилаючись на те, що товар на всю суму попередньої оплати відповідач йому не поставив, одержані кошти не повернув, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 265238,84 грн. попередньої оплати, 47740,39 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 6278,53 грн. три проценти річних з простроченої суми, а також понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд судом справи щодо нього повідомлений в установленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 червня 2021 р. між сторонами по справі укладено договір поставки № 3006/21-01, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар в асортименті та кількості зазначеними в замовленні, яке є невід`ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити його вартість на умовах 100% попередньої оплати.

Відповідно до умов п. 3.1.5. договору постачальник зобов`язується здійснити постачання партії товару покупцеві в строк до 4-ох робочих днів з дати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Строк дії договору відповідно до п. 8.4. договору набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказані обставини підтверджуються копією вищезгаданого договору.

Заявлені позивачем вимоги стосуються невиконання відповідачем обов`язку з передачі йому оплаченого ним товару за договором загальною вартістю 265238,84 грн.

Як стверджує позивач, ним протягом 1 липня 2021-11 лютого 2022 років перераховано відповідачу 1345167,16 грн. в рахунок попередньої оплати за договором за поставку товару.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч указаних вимог Закону позивачем не подано в якості доказів первинних документів (платіжних доручень, інструкцій тощо) перерахування на рахунок відповідача попередньої оплати за договором у розмірі 265238,84 грн.

Факт здійснення позивачем попередньої оплати за договором відповідачем не визнано.

Крім того, позивач у позовній заяві стверджував, що частину погодженого товару вартістю 1079928,32 грн. відповідач йому передав.

При цьому, позивачем також не подано доказів (видаткових, товарно-транспортних накладних, рахунків тощо) передачі відповідачем йому товару вартістю 1079928,32 грн.

Видаткова накладна № 105 від 11 лютого 2022 р. на суму 8540,82 грн., яку додано до позовної заяви, відповідачем не підписана.

Тому посилання позивача на неї, як на належний доказ передачі товару за договором є безпідставними.

Також наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом, оскільки з указаного акту вбачається, що з боку відповідача він також не підписаний.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у т.ч. з електронним підписом автора (ЕЦП).

Доказів підписання відповідачем акта звірки взаєморозрахунків цифровим підписом суду не надано.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 р. у справі № 905/1198/17, від 5 березня 2019 р. у справі № 910/1389/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 916/1727/17.

Таким чином, за відсутності у матеріалах справи первинних документів про здійснення позивачем попередньої оплати за договором поставки № 3006/21-01 від 30 червня 2021 р., акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом виникнення у відповідача зобов`язань з повернення такої попередньої оплати.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача, у задоволенні позову про стягнення 265238,84 грн. відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах стосувалося передачі товару покупцеві (позивачу у справі), тобто не мало характеру грошового.

За таких обставин підстави для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої за порушення грошового зобов`язання, відсутні.

З цих підстав також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 47740,39 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6278,53 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікс Плюс" м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар