Рішення

від 28.06.2023 по справі 914/1304/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 Справа № 914/1304/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна", м. Пустомити

до відповідача: Фізичної особи підприємця Кучми Ірини Василівни, м. Миколаїв Миколаївського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 1 516,72 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" до відповідача: Фізичної особи підприємця Кучми Ірини Василівни про стягнення заборгованості в розмірі 6 055,60 грн., з них: 4 538,88 грн. основний борг, 907,78 грн. пеня, 453,89 грн. штраф, нарахований відповідно до п. 7.3 Договору поставки № 360 від 01.07.2016 р., 54,46 грн. 3% річних, 100,59 грн. втрати від інфляції та судові втрати: сплачений судовий збір та витрати на професійну-правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 р., справу № 914/1304/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 28.04.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 31.05.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 31.05.2023 р., розгляд справи по суті відкладено на 28.06.2023 р.

01.06.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 2186/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 516,72 грн. заборгованості, з них: 907,78 грн. пеня, 453,89 грн. штраф, нарахований відповідно до п. 7.3 Договору поставки № 360 від 01.07.2016 р., 54,46 грн. 3% річних, 100,59 грн. втрати від інфляції та судові втрати: сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну-правничу допомогу в сумі 3 355,00 грн. У вказаній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем сплачено основну суму боргу 04 травня 2023 року в розмірі 4 538,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 04.05.2023 р. на суму 4 538,88 грн., яке долучено позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, суд вважає за необхідне заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2186/23 від 01.06.2023 р. прийняти до розгляду та подальший розгляд справи 914/1304/23 здійснювати з її врахуванням.

28.06.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

28.06.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 28.04.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 28.06.2023 р. не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Д. Галицького, 19/6, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414872924, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.04.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 04.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414921453, ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р. про відкладення розгляду справи на 28.06.2023 р., відповідачем отримано 06.06.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, а також беручи до уваги те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1304/23.

В судовому засіданні 28.06.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов укладеного договору поставки № 360 від 01.07.2016 р. оплати за отриманий товар, згідно видаткової накладної № 39904 від 10.11.2022 р., не здійснив, тому позивач просив суд у позовній заяві стягнути з відповідача 6 055,60 грн. заборгованості, з них: 4 538,88 грн. основний борг, 907,78 грн. пеня, 453,89 грн. штраф, нарахований відповідно до п. 7.3 Договору поставки № 360 від 01.07.2016 р., 54,46 грн. 3% річних, 100,59 грн. втрати від інфляції та судові втрати: сплачений судовий збір та витрати на професійну-правничу допомогу.

01.06.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 2186/23, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 516,72 грн. заборгованості, з них: 907,78 грн. пеня, 453,89 грн. штраф, нарахований відповідно до п. 7.3 Договору поставки № 360 від 01.07.2016 р., 54,46 грн. 3% річних, 100,59 грн. втрати від інфляції та судові втрати: сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну-правничу допомогу в сумі 3 355,00 грн. У вказаній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем сплачено основну суму боргу 04 травня 2023 року в розмірі 4 538,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 04.05.2023 р., яке долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом 28.06.2023 р. в судовому засіданні прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2186/23 від 01.06.2023 р. та постановлено подальший розгляд справи 914/1304/23 здійснювати з її врахуванням.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 28.04.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Д. Галицького, 19/6, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414872924, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.04.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 04.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414921453, ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р. про відкладення розгляду справи на 28.06.2023 р., відповідачем отримано 06.06.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

01.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (за договором постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем Кучмою Іриною Василівною (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 360 (надалі Договір поставки).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору поставки, постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Предметом Договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших автотоварів, далі за текстом „Товар", за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних Постачальника.

За умовами п.2.2. Договору поставки, кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.

Згідно із п.п. 4.3., 5.2. Договору поставки, передача товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Ціна товару та загальна вартість переданої покупцю партії товару вказується у видатковій накладній, що видається постачальником на кожну партію товару.

Відповідно до п.6.1. Договору поставки, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 7 календарних днів за дати оформлення видаткової накладної.

Пунктами 11.1, 11.2. Договору поставки, сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016р. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. Доказів скерування письмових повідомлень щодо припинення договору поставки № 360 від 01.07.2016 р. жодною із сторін не подано.

На виконання умов Договору поставки, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 538,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 39904 від 10.11.2022 р. на суму 4 538,88 грн., яку підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень зі сторони відповідача.

Відповідач оплати за поставлений товар не здійснив станом на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та як зазначає позивач, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позовної заяви становила 4 538,88 грн., на яку було нараховано до стягнення з відповідача пеню, штраф, 3 % річних та втрати від інфляції.

01.06.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 2186/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 516,72 грн. заборгованості, з них: 907,78 грн. пеня, 453,89 грн. штраф, нарахований відповідно до п. 7.3 Договору поставки № 360 від 01.07.2016 р., 54,46 грн. 3% річних, 100,59 грн. втрати від інфляції та судові втрати: сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну-правничу допомогу в сумі 3 355,00 грн. У вказаній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем сплачено основну суму боргу 04 травня 2023 року в розмірі 4 538,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 04.05.2023 р., яке долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2186/23 від 01.06.2023 р. та постановлено подальший розгляд справи 914/1304/23 здійснювати з її врахуванням.

Відтак, відповідачем проведено оплату основної заборгованості перед позивачем в розмірі 4 538,88 грн. 04 травня 2023 року, тобто після подачі до суду позовної заяви позивачем та відкриття провадження у даній справі.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стосовно нарахованих позивачем 54,46грн. 3% річних за період з 18.11.2022 р. по 12.04.2023 р. та 100,59 грн. - втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 54,46грн. 3% річних за період з 18.11.2022 р. по 12.04.2023 р. та 100,59 грн. - втрат від інфляції.

Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі 907,78 грн. за період з 18.11.2022 р. по 12.04.2023 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 7.1. Договору поставки, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов`язань.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 907,78 грн. пені за період з 18.11.2022 р. по 12.04.2023 р.

У пункті 7.3 Договору поставки передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів, Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару

На підставі п. 7.3 Договору поставки, позивачем нараховано 10 % штрафу на суму заборгованості.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Сума штрафу в розмірі 453,89 грн. розрахована позивачем згідно долученого до матеріалів справи розрахунку.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки, перевіривши наданий розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань, а саме: 3% річних, втрат від інфляції, пені, штрафу та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір поставки № 360 від 01.07.2016 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 907,78 грн. пені, 453,89 грн. штрафу, 54,46 грн. 3% річних та 100,59 грн. втрат від інфляції, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 795 від 12.04.2023 р.

З врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду 28.06.2023 р., на підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 672,25 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві від 12.04.2023 р., позивач зазначає, що він очікує понести орієнтовні витрати на правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї позовної заяви у розмірі 5 000,00 грн.

У поданому на адресу суду клопотанні про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2186/23 від 01.06.2023 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 3 355,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 355,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правової допомоги № 20/20 від 01.07.2020 року, який укладений між Адвокатським об`єднанням «Люрц» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна"; додаткову угоду від 01.04.2023 р. до Договору про надання правової допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2023 р. на загальну суму 3 355,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Так, 01.07.2020 р. між Адвокатським об`єднанням «Люрц» (за договором Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (за договором Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 20/20.

Також сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1 від 01.04.2020 (надалі - Додаткова угода) до Договору, в якій визначено умови про розмір та строки сплати гонорару адвокату.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи у судових органах становить 5000,00 грн. Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Додаткової угоди, оплата Гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 30-ти днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт чи іншого аналогічного документу. Клієнт може оплатити Гонорар авансом.

Як зазначено в пп. 9.1. п. 9 Додаткової угоди, надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

У долученому до матеріалів справи акті приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2023 р. зазначено наступне: зібрання в клієнта документів та їх аналіз кількість витраченого часу 0,5 год., загальна вартість 671,00 грн.; підготовка позовної заяви кількість витраченого часу 1,5 год., загальна вартість 2013,00 грн.; підготовка клопотання - кількість витраченого часу 0,5 год., загальна вартість 671,00 грн. У загальному підсумку загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 3 355,00 грн.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі на зазначену ним суму, а відповідачем не подано доказів чи обгрунтувань щодо неспівмірності вказаних витрат. Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 355,00 витрат на професійну-правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи підприємця Кучми Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стандард Україна (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Б.Хмельницького, буд.10 А; код ЄДРПОУ № 35775727) 907,78 грн. пені, 453,89 грн. штрафу, 54,46 грн. 3% річних, 100,59 грн. втрати від інфляції 3 355,00 витрат на професійну-правничу допомогу та 672,25 грн. понесених витрат на сплату судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.07.2023 р.

Суддя Долінська О.З.