Рішення

від 15.06.2023 по справі 914/3390/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 Справа № 914/3390/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леся Українка-21», м. Львів

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про: визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав

за участю представників:

прокурор: Максимовська С.С;

від відповідача-1: Варда Ю.М. - представник;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Телічак Ю.В. - представник

Обставини розгляду справи.

30.12.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів до Львівської міської ради, м. Львів, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леся Українка-21», м. Львів, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав.

Ухвалою суду від 04.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2023.

19.01.2023 через канцелярію суду від Львівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1349/23 від 19.01.2023).

25.01.2023 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №1827/23 від 25.01.2023).

Ухвалою від 30.01.2023 суд відклав підготовче засідання на 13.02.2023.

30.01.2023 через канцелярію суду від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2138/23 від 30.01.2023).

08.02.2023 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №3284/23 та №3295/23 від 08.02.2023).

Ухвалою від 13.02.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 06.03.2023.

17.02.2023 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли додаткові пояснення (вх. №4156/23 від 17.02.2023).

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги судове засідання, призначене 06.03.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 06.03.2023 підготовче засідання відкладено на 23.03.2023.

22.03.2023 через канцелярію суду від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-3 (вх. №7290/23 від 22.03.2023).

Ухвалою від 23.03.2023 суд відклав підготовче засідання на 06.04.2023.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 06.04.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.05.2023.

Ухвалою від 04.05.2023 суд відклав судове засідання на 18.05.2023.

Ухвалою від 18.05.2023 суд відклав судове засідання на 15.06.2023.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що на підставі ухвал Львівської міської ради №5389 від 11.07.2019 та №6703 від 07.09.2020 Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Леся Українка-21» надано в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 за адресою: м. Львів, вул. Л.Українки, 21, площею 0,0680 га. Надалі право постійного користування було зареєстровано у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас, спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, оскільки на такій знаходиться пам`ятка архітектури місцевого значення. Як ствердив прокурор, ухвала №5389 від 11.07.2019 та ухвала №6703 від 07.09.2020 прийняті всупереч вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20, 53, 54, 123 Земельного Кодексу України, оскільки під час прийняття вказаних рішень не було враховано місце розташування земельної ділянки, зокрема, в межах історичного ареалу м. Львова та особливостей використання такої ділянки, яка відноситься до земель історико-культурного призначення. Таким чином, прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати вищевказані рішення Львівської міської ради, скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування, а передумовами та підставами для захисту права власності є зокрема наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно. На момент прийняття ухвали №5389 від 11.07.2019 ще не було визначено категорію даної земельної ділянки. Отже, і посилання прокурора у позові щодо зміни цільового призначення земельної ділянки історико-культурного призначення не відбулось. Також зазначив, що межі історичного ареалу м. Львова станом на момент подання пояснень не погоджені у встановленому законодавством порядку, чинним законодавством не передбачено можливість затвердження меж історичних ареалів рішенням виконкому міської ради. Щодо вимоги скасування права на нерухоме майно у реєстрі, то задоволення такої вимоги не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави, оскільки земельна ділянка і так залишиться у комунальній власності.

Відповідач-2 явку представника в судові засідання не забезпечив, відзиву не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судових засіданнях представник відповідача-3 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що земельна ділянка надана у постійне користування в порядку, передбаченому законодавством. Скасування державної реєстрації є виключною компетенцією Державного кадастрового реєстратора. Також зазначив, що забороняється втручання у роботу Державного кадастрового реєстратора.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджено Список історичних населених місць України, в якому є м. Львів.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» визначено межі історичного ареалу міста, в додатку до якого графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території Історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з цим рішенням земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 21 відноситься до меж історичного ареалу міста Львова.

Відповідно до акту технічного стану від 03.11.2011 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення згідно рішення Львівського облвиконкому №393 від 22.11.1988.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташований багатоквартирний житловий будинок, який відповідно до акту від 22.05.2019 прийняття-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 переданий з балансу ЛКП «Старий Львів» в управління ОСББ «Леся Українка-21». Вказаний акт затверджений наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 26.06.2019 №318.

Ухвалою Львівської міської ради від 11.07.2019 №5389 від «Про надання ОСББ «Леся Українка-21» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лесі Українки, 21», надано ОСББ «Леся Українка-21» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0680 га у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови.

Ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020 №6703 «Про затвердження ОСББ «Леся Українка-21» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лесі Українки, 21» затверджено ОСББ «Леся Українка-21» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку 0,0680 га на вул. Лесі Українки, 21 (кадастровий номер 4610136600:01:003:0017) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02:03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Відповідно до п. 1 пояснювальної записки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки (згідно класифікацією видів цільового призначення земель):

-до відведення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам);

-після відведення - для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Угіддя-забудовані землі.

Запропоновано проектом (007.02) багатоповерхова забудова.

07.10.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права приватної власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2192193246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 38634935). Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.10.2020 проведено державну реєстрацію та зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 площею 0,0680 га за заявою ОСББ «Леся Українка-21». Номер запису про інше речове право: 38635151. Підстава для державної реєстрації: ухвала, серія та номер 6703, виданий 07.09.2020, видавник: Львівська міська рада.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.09.2022 за вих. №10-13-0.2-2757/2-22, земельна ділянка площею 0,0680 га з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 21 за заявою ОСББ «Леся Українка-21» зареєстрована 31.01.2020 державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у м. Львові на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ПП «Геокапітал» у 2019 році.

Листом від 14.09.2022 за вих. №5657-22 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило, що будинок за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 21 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, згідно із наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» №14 від 18.01.2021.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Визначення земель житлової та громадської забудови, а також порядок використання таких земель передбачені ст.38 та ст. 39 ЗК України, відповідно до яких, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У відповідності до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться зокрема землі історико-культурного призначення.

Як встановлено судом, на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 знаходиться житловий будинок, який є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення згідно рішення Львівського облвиконкому №393 від 22.11.1988.

Ухвалою Львівської міської ради від 11.07.2019 №5389 надано відповідачу-2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0680 га у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови. Ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020 №6703 затверджено відповідачу-2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку 0,0680 га на вул. Лесі Українки, 21 (кадастровий номер 4610136600:01:003:0017) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`яткою культурної спадщини є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною першої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Стаття 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає види об`єктів культурної спадщини, серед яких археологічні, історичні, об`єкти архітектури та містобудування, ландшафтні.

Відповідно до статті 53 та статті 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»: об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

-пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

-історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

При цьому, умовою належності земельної ділянки до такої категорії земель є розташування на ній об`єктів визначених статтями 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Статус спірної земельної ділянки площею 0,0680 га, яка розташована по вул. Лесі Українки, 21 в м. Львові, як землі історико-культурного призначення підтверджено рішенням Львівського облвиконкому №393 від 22.11.1988, яким будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці, визнано пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

Зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Такий правовий висновок викладено у пункті 18 постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 згідно з ч. 6,7 ст. 20, ст. 21, 96 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання в передачу земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

Пунктом 27 постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 вказано, що предметом спору є правомірність ухвали міської ради, якою юридичній особі надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а його підставами - незаконна зміна міською радою цільового призначення даної земельної ділянки із земель історико-культурного призначення на землі житлової та громадської забудови. При цьому, головним аргументом є належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, оскільки така розташована на територіях, які віднесені до історичного ареалу м. Львова, а також на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України визначено, що надання земельної ділянки комунальної або державної форми власності, яка розташована на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення здійснюються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 3 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються в обов`язковому порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а також органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52)).

Нескасований невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою).

Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83).

У частині другій статті 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, при вирішенні земельних питань, Львівська міська рада, її виконавчі органи та посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відтак, суд зазначає, що ухвалу №6703 від 07.09.2020 Львівської міської ради прийнято з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, не відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», що є підставою для визнання такого рішення незаконним та скасування.

Щодо вимоги прокурора про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5389 від 11.07.2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після реалізації, може оспорюватися з точки зору законності.

Однак разом із цим застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Проте, в даному випадку, оскарження ухвали Львівської міської ради від 11.07.2019 №5389, якою надано відповідачу-2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та яка станом на дату розгляду даної справи вичерпала свою дію, є неефективним способом захисту, оскільки таке оскарження не матиме жодних правових наслідків та не відновить порушені права держави. Таким чином, в задоволенні вимоги про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5389 від 11.07.2019 «Про надання ОСББ «Леся Українка-21» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лесі Українки, 21» слід відмовити.

Відповідно до частин 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка як об`єкт цивільних прав є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр», документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0680 га з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСББ «Леся Українка-21» зареєстрована 31.01.2020 державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у м. Львові.

Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (ч. 3 ст. 26 цього Закону).

Оскаржувана ухвала №6703 від 07.09.2020 Львівської міської ради є актом індивідуальної дії, яка є чинною на час розгляду спору судом, внаслідок чого за відповідачем-1 та відповідачем-2 здійснено державну реєстрацію відповідних речових прав на спірну земельну ділянку площею 0,0680 га з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 шляхом внесення до Реєстрів відповідних записів, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Водночас визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії ухвали №6703 від 07.09.2020, відновлює порушені права лише за умови усунення всіх породжених нею правових наслідків.

Відтак, підлягає скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, оскільки при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки не було враховано особливостей використання такої ділянки, як землі історико-культурного призначення, внаслідок чого порушені вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», Земельного Кодексу України, що є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

У зв`язку із наведеним, також наявні підстави для скасування в судовому порядку державної реєстрації права приватної власності земельної ділянки за Львівською міською радою (номер запису про право власності довірчої власності 38634935), тому що в силу закону в даному випадку визначено цільове призначення земельної ділянки не як землі історико-культурного призначення, а землі житлової та громадської забудови, тому Львівською міською радою не враховано обмеження для передачі земель історико-культурного призначення у приватну або комунальну власність, що пов`язано з особливостями даної категорії земель.

Разом з тим, також наявні підстави для скасування в судовому порядку державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою ОСББ «Леся Українка-21» на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 (номер запису про інше речове право: 38635151) з одночасним припиненням права постійного користування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог. Зокрема, оскільки в задоволенні вимоги прокурора про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №5389 від 11.07.2019 відмовлено судові витрати за вказаною вимогою залишити за прокурором. За вимогою про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки судові витрати за вказаної вимогою слід покласти на відповідача-1 та відповідача-2 порівну, за вимогою про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку на відповідача-1, за вимогою про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою на відповідача-2.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №6703 від 07.09.2020 «Про затвердження ОСББ «Леся Українка-21» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лесі Українки, 21».

3.Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017, площею 0,0680 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

4.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 площею 0,0680 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2192193246101) за Львівською міською радою (ідентифікаційний код 04055896).

5.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:01:003:0017 площею 0,0680 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2192193246101) за ОСББ «Леся Українка-21» (ідентифікаційний код 42970726) на підставі ухвали серія та номер 6703 виданий 07.09.2020 (номер запису про інше речове право 38635151), припинивши інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою.

6.Стягнути з Львівської міської ради, м. Львів, площа Ринок, 1 (ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19 (ідентифікаційний код 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, МФО 820172) судовий збір в розмірі 12 405,00 грн.

7.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леся Українка-21», м. Львів, вул. Лесі Українки, 21 (ідентифікаційний код 42970726) на користь Львівської обласної прокуратури, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19 (ідентифікаційний код 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, МФО 820172) судовий збір в розмірі 4 962,00 грн.

8.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

9.Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 15.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 21.06.2023 по 03.07.2023, повне рішення складено та підписано 04.07.2023.

СуддяМазовіта А.Б.