Рішення

від 26.06.2023 по справі 916/1124/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1124/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/1124/23

за позовом Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» (67560, Одеська обл., Лиманський район, с. Ілічанка, вул. Шкільна, буд. 3; код ЄДРПОУ 32398592)

про стягнення 91 310,06 грн;

представники сторін:

від позивача Остапишена В.М.,

від відповідача Нікул О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» про стягнення 91 310,06 грн. збитків.

В обґрунтування позову посилається на понесення матеріальних збитків, спричинених пошкодженням відповідачем газопроводу високого тиску dy 90 на ділянці с. Жовте - с. Черняхівське. Зазначає про отримання 25.11.2021 аварійно-диспетчерською службою Іванівського Управління експлуатації газового господарства АТ "Одесагаз" повідомлення про пошкодження газопроводу біля с. Черняхівське, виїзд аварійної служби на місце події, усунення витоку акту, складання відповідних актів, проведення комплексу робіт для відновлення належної роботи газорозподільної системи. Позивачем понесені матеріальні у вигляді вартості ремонту пошкодженого газопроводу 60034,96грн., що підтверджується Розрахунком аварійно-відновлювальних робіт на газопроводі високого тиску, та вартості витоку газу на суму 31275,10грн.

Вказує на укладання між Іванівською селищною радою та відповідачем договору про надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до інтернету № 11/10/6 від 11.10.2021.

Посилається на покладання діючим законодавством саме на позивача відповідальності за надійну та безпечну експлуатацію газорозподільної системи, невизнання відповідачем направленої на його адресу претензії, презумпцію вини відповідача у заподіянні шкоди доки він не доведе зворотне, обов`язок відповідача відшкодувати шкоду заподіяну його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, обов`язок відшкодувати шкоду яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, порушення відповідачем правил проведення земляних робіт у охоронній зоні об`єктів газорозподільної системи, відсутність у відповідача погодження Оператора ГРМ на право проведення робіт поблизу ГРМ та на інші зазначені у позові обставини як на підставу для стягнення з відповідача заявлених збитків.

03.04.2023р. ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/1124/23 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 03.05.2023.

25.04.2023 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 46-56), в якому позивач проти позову заперечує з наступних підстав. Укладання між Іванівською селищною радою та відповідачем договору про надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до інтернету № 11/10/6 від 11.10.2021 не підтверджує вини відповідача, акт здачі-приймання наданих за цим договором послуг датований 14.12.2021, тоді як аварія відбулась 25.11.2021, залучені позивачем фотографії зроблені у інший день і час виходячи з їх освітлення і навіть вони не відображають ані осіб, ані техніки відповідача. До позову не надано доказів неправомірних дій винної особи по відношенню до позивача, які були б зафіксовані правоохоронними органами шляхом оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст.254 КУпАП. Відсутні обвинувальні вироки суду чи правоохоронних органів стосовно вини відповідача, на наданих позивачем актах відсутні підписи представників відповідача. Зазначає, що причиною механічного пошкодження газопроводу могли бути будь-які земляні роботи фермерських господарств, падіння дерев, використання землерийної техніки самим позивачем або іншими юридичними чи фізичними особами. Також додатково звертає увагу на відсутність належних позначок про газопровід, неналежну глибину його прокладання з посиланням на надані позивачем до позовної заяви фотографії. Посилається на порушення позивачем вимог діючого законодавства в цій частині, а також підзаконних нормативних актів. Заперечує проти наданого позивачем розрахунку аварійно-відновлювальних робіт через недоведеність розміру та вартості проведених робіт. Вказує на недоведеність позивачем права власності чи права господарського відання на газопровід, відсутність технічної документації на нього та як наслідок неможливість встановити технічні характеристики газопроводу які важливі для визначення вартості ремонту. З наведених та інших зазначених у відзиві на позов підстав просить у задоволенні позову відмовити.

03.05.2023 протокольною ухвалою за клопотанням позивача судове засідання було відкладено на 01.06.2023.

18.05.2023 суд отримав відповідь на відзив (а.с. 77-78), в якому позивач додатково посилається на Акт за підписами представників ТОВ «Телеком Трейд» в особі монтажника та технічного директора Міндак В.В., вказує що ОСОБА_1 є учасником (засновником) вказаного товариства, а також засновником та учасником відповідача, більш детально обґрунтовує раніше наведені доводи стосовно позовних вимог, додатково надав копії листування у месенджері Viber, акт від 06.03.1997 щодо передачі об`єктів газового господарства, схему газопостачання, титульний аркуш робочого проекту газопроводу високого тиску, акт закінченого будівництвом об`єкту системи газопостачання, документи фотофіксації аварійних робіт, інвентаризаційна відомість пуску газу 26.11.2021.

Також 18.05.2021 позивач надав клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, - ТОВ "Телеком Трейд".

25.05.2023 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вказує на наступне.

Акт від 25.11.2021 не є належним доказом, оскільки з відповіді на адвокатський запит відповідача вбачається, що в ТОВ «Телеком Трейд» немає і не було посади технічного директора, яку міг би займати ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , крім того ОСОБА_3 ніколи не працював в ТОВ «Телеком Трейд». Надані позивачем фото не відображають обставини аварії, оскільки зроблені у інший день, не містять геопозиції і зі слів позивача відображають лише якість відновлювальних робіт. Розрахунок суми позову не підтверджується фактичними даними, відомості про використані тарифи на сайті позивача відсутні, а наявні на сайті відомості можливо застосувати лише до розрахунків за договірними споживачами, але не при визначенні збитків. Позивач посилається на ДБН В.2.5-20:2001, однак з 01.07.2019 набрав чинності новий ДБН В.2.5-20:2018. Позивачем не надано доказів наявності права класності або право господарського відання на газопровід, доказів введення його в експлуатацію, паспорти на газопровід, відомості щодо ремонту, обслуговування та експлуатації, а також іншої технічної документації необхідної для визначення розміру збитків. Надана роздруківка листування не містить відомостей щодо сторін, предмету, об`єктивної та суб`єктивної сторони події та не є належним доказом. Вказує, що саме позивач здійснює користування джерелом підвищеної небезпеки, тобто газопроводом, газопровід прокладений з порушенням норм ДБН України, не встановлені обмеження щодо користування земельною ділянкою. З цих та інших викладених у запереченнях підстав просить у задоволенні позову відмовити. Також надав заперечення на клопотання про залучення третьої особи до участі у справі, посилаючись на відсутність у клопотанні достатніх та належних обґрунтувань того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки заявника чи третьої особи. Також відповідачем було надано відповідь ТОВ «Телеком Трейд» № 543 від 24.05.2023 на адвокатський запит, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є засновником вказаного підприємства, а також, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не працевлаштовані та ніколи не працювали в ТОВ «Телеком Трейд».

В судовому засіданні 01.06.2023 протокольною ухвалою клопотання позивача щодо залучення третьої особи залишено без задоволення через відсутність доказів того, що рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Також протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 15.06.2023 за письмовим клопотанням позивача.

15.06.2023 позивач надав клопотання про долучення доказів, а саме - витяги з протоколів цін АТ "Одесагаз" №№ 2, 7, 15 від 01.09.2020. Вказане клопотання судом задоволено протокольною ухвалою в судовому засіданні. Також в судовому засіданні суд з посиланням на ст.89 ГПК України відхилив усне клопотання позивача про виклик свідка, оскільки будь-які заяви свідків у встановленому порядку до матеріалів справи не подавались. Протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 26.06.2023.

В судовому засіданні 26.06.2023 представник відповідача надав клопотання про залучення до матеріалів справи копії протоколу тестування послуг № 003426 від 11.12.2021 до договору про надання послуг №11/10/6 від 11.10.2021, клопотання судом задоволено. В цьому ж засіданні позивач надав клопотання про долучення доказів, - роздруківки фото опор електропередач із позначенням газопроводу та лист голові Більчанської сільської ради від 16.10.1998. Вказане клопотання судом також задоволено.

26.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, виготовлення повного тексту рішення заплановано на 03.07.2023.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані до справи докази, суд встановив наступне.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Визначення збитків міститься у ч.2 вказаної статті, згідно з якою збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ч.2 вказаної статті визначає, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ч.3 статті передбачає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічно ч.3 ст.147 Господарського Кодексу України вказує, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З наведеної норми вбачається, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний звґязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

г) вина.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 91 310,06 грн. збитків, з яких 60034,96грн. становлять вартість ремонту пошкодженого газопроводу, а 31275,10грн. - вартість витоку газу внаслідок аварії.

Позивач надає витяг з журналу аварійно-диспетчерської служби від 25.11.2021, з якого вбачається отримання заявки № 785 з приводу пошкодження газопроводу високого тиску, населений пункт - с. Черняхівське. Заявка отримана о 17год.10хв., бригада прибула на місце о 17год. 40хв., роботу закінчено о 18год 00хв. (згідно відміток у заявці).

Позивачем до матеріалів справи надано акт (а.с.17), в якому зазначається про встановлення факту проведення земельних робіт з прокладення інтернет комунікацій тракторною технікою. При цьому при проведенні робіт був пошкоджений газопровід високого тиску dy 90. Роботи проводились фірмою ТОВ "Телеком Трейд".

В якості підписантів акту зазначені монтажник ТОВ "Телекомтрейд", технічний директор, майстер АДС Іванівського УЕГГ та староста Більчанської сільської ради. Час та місце складання в акті не зазначено.

Слід зазначити, що серед вказаних осіб суд не бачить працівників або посадових осіб відповідача, крім того акт не містить відомостей про проведення робіт, які призвели до пошкодження газопроводу саме відповідачем, навпаки, - в якості виконавця таких робіт вказаний інший господарюючий суб`єкт.

Стосовно того, що акт підписаний ОСОБА_1 , який є засновником (учасником) відповідача та ТОВ "Телеком Трейд" суд зазначає наступне. Засновника (учасника) слід відрізняти від особи, яка має право представляти товариство у відносинах з іншими суб`єктами, оскільки такий статус автоматично не надає зазначених повноважень. За загальним правилом, як товариство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника, так і засновник не несе відповідальності за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю.

Доказів наявності у вказаної фізичної особи повноважень представляти відповідача внаслідок зайняття певної посади або отримання довіреності суду не надано. Крім того, в акті не зазначено, що вказана особа діє саме як представник відповідача, навпаки, зазначено що він є представником іншої юридичної особи.

Також позивачем був наданий акт, датований 25.11.2021 (а.с. 18), який затверджений Начальником Іванівського УЕГГ АТ "Одесагаз" та складений комісією у складі:

- голова комісії - головний інженер Іванівського УЕГГ Жебровський О.М.;

- члени комісій - старший майстер Іванівського УЕГГ Варекоіс В.Р. та майстер Іванівського УЕГГ Єрмаков С.П.

у присутності старости Більчанської сільської ради Ткаченко В.В.

В Акті стверджується, що при проведенні земляних робіт, без погодження і присутності представника Оператора ГРМ, задля підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до інтернету с. Черняховське Березівського району виконавцем робіт ТОВ "Лєкол" в 17:10 25.11.2021 було пошкоджено (повністю перерізано) газопровід високого тиску dy 90 на ділянці с.Жовте-с.Черняховське.

Акт містить підписи голови комісії ОСОБА_4 та трьох членів комісії, - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Суд критично ставиться до вказаного акту як до доказу пошкодження газопроводу саме відповідачем, оскільки цей акт також не містить підписів працівників або посадових осіб відповідача, відсутні будь-які докази подальшого схвалення або згоди відповідачем з вказаним актом, крім того з акту неможливо встановити, на підставі яких обставин його складачі дійшли таких висновків. Відсутні вказівки на конкретних фізичних осіб, які вчинили аварійні дії та могли би бути працівниками відповідача, або на техніку, яка при цьому використовувалась та могла належати відповідачеві, або на будь-яке спорядження тощо.

Суд також звертає увагу на те, що серед підписантів обох вказаних актів є одні й ті ж особи, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , при цьому в актах вказані різні юридичні особи в якості виконавців робіт, які призвели до аварії.

Позивач в якості доказу по справі надає роздруківку з месенджеру Viber (а.с.79-83) щодо листування з ОСОБА_1 . Разом з цим, таке листування не містить цифрового підпису, не надає можливості чітко ідентифікувати співрозмовників, і головне не надає відомостей щодо обставин, які входять до предмету доказування. Вбачається, що йдеться про необхідність засипати якусь траншею, але невідомо яку, де, чому це необхідно зробити, нема згадувань про аварію, про осіб які до неї причетні та т. і.

Стосовно наданої позивачем фото фіксації на арк. справи 19-24, суд зазначає, що з вказаних фото неможливо встановити внаслідок чиїх дій відбулось пошкодження газопроводу та яким чином це сталося. Щодо заперечень відповідача про усунення аварії у темний час доби, суд приймає до уваги твердження позивача про здійснення фотозйомки в інший день, під час відновлювальних робіт та при денному освітленні.

Той факт, що відповідач мав діючий договір про надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до інтернету № 11/10/6 від 11.10.2021 та міг задля виконання цього договору виконувати земляні роботи, на думку суду, не є достатнім доказом винних дій саме відповідача. Суд виходить з того, що до матеріалів справи не надано доказів стосовно того, які саме роботи мали виконуватися за цим договором, чи передбачав він здійснення земляних робіт, або прокладку кабелів "по повітрю", або використання вже наявних комунікацій для підключення додаткових користувачів. Так само не надано і локації проведення таких робіт.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

П.3 вказаної статті покладає обов`язок надання доказів на сторони, а п.4 містить обмеження прав суду щодо збирання доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин та виходячи з наявних у справі доказів, суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем факту вчинення відповідачем земляних робіт, які б могли привести до аварії на газопроводі.

Як вже зазначав суд, для настання деліктної відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідна наявність складу правопорушення, тоді як відсутність хоча б одного з елементів унеможливлює таке стягнення.

Недоведеність факту вчинення відповідачем протиправних дій крім самої цієї обставини свідчить також про неможливість тверджень про наявність причинного звґязку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також щодо наявності вини відповідача. За таких обставин встановлення розміру фактично понесених збитків вже не може вплинути на результати вирішення спору, а тому судом не досліджується, так саме як і доводи сторін щодо дотримання або не дотримання технічних умов під час прокладання газопроводу, влаштування прилеглої охоронної зони, технічного стану газопроводу до аварії та т.і.

Доказів наявності обставин, з якими діюче законодавство пов`язує можливість покладання обовґязку відшкодувати завдану шкоду на особу, яка не є її заподіювачем, суду не представлено.

Позивач також посилається на ст.ст. 1172, 1187 Цивільного Кодексу України.

Ч. 1 ст. 1172 встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а ч.2, - що Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Виходячи з вказаної правової норми, для її застосування необхідно довести факт завдання шкоди працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків що стосується застосування частини першої статті, або наявність підрядних правовідношень між фактичним заподіювачем шкоди як підрядником та відповідачем як замовником робіт стосовно застосування частини другої вказаної статті.

В матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного Кодексу України:

« 1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.»

Таким чином, особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного звґязку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

Разом з цим, суд вважає безпідставними посилання позивача на вказану статтю в зв`язку з недоведеністю факту використання відповідачем як джерела підвищеної небезпеки, так і взагалі вчинення останнім дій, що призвели до аварії.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» (67560, Одеська обл., Лиманський район, с. Ілічанка, вул. Шкільна, буд. 3; код ЄДРПОУ 32398592) про стягнення 91 310,06 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 26 червня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков