Рішення

від 30.06.2023 по справі 922/1564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1564/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптсервіс" (61166, м. Харків, пр. Науки, 40; ідент. код 31558662)

про стягнення 12 636,00 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Військова частина НОМЕР_1 , 24.04.2023 р., звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптсервіс" на свою користь пеню у розмірі 12636,00 грн за порушення термінів поставки товару за договором поставки № 416/21 від 23.04.2021 р. Судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 2684,00 грн просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.05.2023 прийнято позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1564/23, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2023, була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61166, м. Харків, пр. Науки, 40, однак, була повернута до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причин невручення ухвали: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання повідомити суду свою правову позицію щодо суті спору. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про факт розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що ненадання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

23.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТСЕРВІС" (постачальник, відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) був укладений договір № 416/21 на постачання товарів за державний кошт, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити речове майна для військовослужбовців, а саме: формений одяг - костюми вітровологозахисні демісезонні (Лот 3) (далі товар), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування предмета закупівлі відповідно до: ДК 021:2015 код 35810000-5 "Індивідуальне обмундирування".

Упункті 3.3. договору сторонами узгоджено, що сума договору складає 140 400,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%: 23 400,00 грн.

Порядок здійснення оплат унормовані сторонами у розділі 4 договору, зокрема сторонами визначено, що розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред`явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної; у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за поставлений товар здійснюється не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів незалежно від отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі (п. 4.3., 4.4. договору).

Відповідно до розділів 5 договору, в якому сторони обумовили умови поставки та приймання товару, товар, який поставляється має відповідати погодженому консолі йому зразку; товар поставляється до 15.07.2021 року включно; місце поставки товару: м. Київ та 20-ти кілометрова зона м. Києва, попередньо визначене замовником; прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної; датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.

Підпунктом 6.3.6. договору визначено, що відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Види відповідальності сторін, узгоджені у розділі 7 договору, зокрема, сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості договору (п. 7.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року (п. 10.1. договору).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору № 416/21 від 23.04.2021, сторонами було підписано Специфікацію (додаток № 1 до договору), в якій передбачено, що найменування товару - костюм вітровологозахисний демісезонний ТУ 14.1-102- 00034022:2016 (сповіщення про зміни № 4) Вид 2 у кількості 300 комплектів на загальну суму 140400,00 грн.

Як зазначає позивач та вбачається з первинних документів (видаткових накладних, при цьому не спростовано відповідачем (постачальником), товар визначений у Специфікації був поставлений з порушенням строку такої поставки, а саме фактично поставка товарів була здійснена:

- за видатковою накладною № ОП-0000031 від 15.07.21 на суму 60840,00 грн;

- за видатковою накладною № ОП-0000047 від 03.08.21 на суму 79560,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за договором № 416/21 на постачання товарів за державний кошт від 23.04.2021 року на 18 днів, у зв`язку з чим в порядку умов п. 7.2 договору, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "ОПТСЕРВІС", у зв`язку з порушеннями строків виконання договірного зобов`язання, пеню у сумі 12636,00 грн за період з 16.07.2021 по 02.08.2021.

Обставини щодо стягнення з відповідача неустойки у зв`язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов`язань за договором № 416/21 на постачання товарів за державний кошт від 23.04.2021 року й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

У даному випадку, між сторонами виникли господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору поставки, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України: "Поставка".

Окрім того, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактично товар за спірним договором остаточно було поставлено 03.08.2021, натомість у договорі термін поставки визначено до 15.07.2021 року включно.

Таким чином відповідач визнається таким, що з 16.07.2021 року просточив взяте на себе зобов`язання за договором № 416/21 на постачання товарів за державний кошт від 23.04.2021 року

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

У разі порушення боржником зобов`язання, згідно зі статтею 549 ЦК України, боржник повинен сплатити неустойку. Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань узгоджена та встановлена сторонами у розділі 7 договору.

На підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував: пеню у розмірі 12636,00 грн. за прострочення строків поставки товару за період з 16.07.2021 по 02.08.2021 на суму 140400,00 грн.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій судом помилок не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, де вказується, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові позиції сторін свідчить про те, що підписання оспорюваного правочину відбувалося добровільно, за взаємною згодою сторін.

Відомостей і фактів, які б дозволяли вести мову про те, що належному виконанню відповідачем обов`язків за договором перешкоджали об`єктивні незалежні від нього причини суду повідомлені не були.

За викладених обставин, враховуючи порушення відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної постави товару, суд, з огляду на правомірність здійснених позивачем нарахувань, враховуючи не наведення відповідачем власної правової позиції, що визнається судом суб`єктивною поведінкою відповідача, дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення з відповідача пені у розмірі 12636,00 грн як такі, що обґрунтовані позивачем належними доказами та не спростовані відповідачем.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126 129, 221, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптсервіс" (61166, м. Харків, пр. Науки, 40; ідент. код 31558662) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 ) 12636,00 грн пені та 2684,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" червня 2023 р.

СуддяМ.І. Шатерніков