Ухвала

від 04.07.2023 по справі 914/3207/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3207/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023

у справі № 914/3207/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

до Приватного підприємства "Галс"

про стягнення 143 374, 16 грн,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.06.2023 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 (повний текст складено 05.06.2023) у справі № 914/3207/22, подана до Суду 22.06.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 143 374,16 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2022 році - 248 100 грн), а тому з урахуванням положень ГПК України ця справа є малозначною.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

Таким чином, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" в якості підстави касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 914/3207/22 посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Водночас скаржник зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки на думку скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.02.2022 у справі № 914/558/21 та при цьому не застосовано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.08.2022 у справі № 926/1297/21. Крім того, як зазначає скаржник, Західний апеляційний господарський суд в аналогічних справах № 914/60/22 та № 914/32/22 задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", а у справі № 914/61/22 та у даній справі - відмовив у позові.

Також скаржник зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки різне застосування господарськими судами одних і тих самих норм матеріального права у цій категорії справ, при наявності правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.08.2022 у справі № 926/1297/21 сприяє невизначеності у правовідносинах між позивачем та споживачами щодо сплати штрафу за дострокове розірвання договору при зміні останнім постачальника, а отже висновок Верховного Суду про застосування вказаних норм права при вирішенні даної категорії справ буде мати фундаментальне значення для всіх електропостачальників та споживачів електричної енергії на території України, вплине на їх права та обов`язки під час зміни споживачем електропостачальника.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", викладені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не є доводами, які у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки не містять доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, а наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Викладені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та зводяться до переоцінки доказів, які були здійсненні апеляційним судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Суд зазначає, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Суд зазначає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" щодо необхідності врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 926/1297/21 є фактично підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що не є належним обґрунтуванням наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи у випадку передбаченому пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не приймаються Судом також з тих підстав, що зазначення у скарзі про інші подібні справи, в яких скаржник є позивачем, без належного обґрунтування виняткового значення саме справи № 914//3207/22 для скаржника, недостатньо для висновку про наявність умов, що підпадають під дію виключень з п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі також з підстави, передбаченої пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України

З урахуванням викладеного, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно - правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 914/3207/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 914/3207/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.