Постанова

від 21.06.2023 по справі 757/479/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 757/479/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/7831/2023Головуючий у суді першої інстанції - Головко Ю.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

секретар Ольшевська Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 січня 2023 року по цивільній справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ»,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Григорян О.Г. звернулась до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 право виїзду за межі України без вилучення паспорту до моменту повного виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-3256/11 (2/0418/1216/2012) (виконавче провадження № НОМЕР_2).

Своє подання обґрунтовувала тим, що на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС МЮ України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 у справі № 2-3256/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 014/15-20/806/3 від 30.09.2009 - 21 829 948,83 грн. та у рахунок повернення судових витрат - 1 820,00 грн., а разом 21 831 768,83 грн. (ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2018 у справі № 2-3256/11, замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форіт»). 07.11.2012 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 02.09.2013, 14.11.2014 державним виконавцем арештовано все майно, що належить боржнику в межах суми заборгованості. Постановами від 04.08.2021 та 15.11.2022 державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, що міститься на рахунках відкритих боржником в банківських установах України. Рішення суду боржником в добровільному порядку не виконується, вимоги виконавця ігнорує з метою ухилення від виконання рішень суду. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним поданням (а.с. 1-4).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2023 у задоволенні подання старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Григорян О.Г. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до моменту повного виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-3256/11 (2/0418/1216/2012) (виконавче провадження № НОМЕР_2) - відмовлено (а.с. 43-46).

В апеляційній скарзі, старший державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Григорян О.Г., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання в повному обсязі. Вказує, що боржник постійно перетинає державний кордон України та державним виконавцем надано суду підтвердження цього факту. Отже при розгляді справи судом першої інстанції формально оцінювались докази у справі.

Крім того, судом не враховано при розгляді подання, що боржник володіє рухомим та нерухомим майном, інформацію про місцезнаходження та власне саме майно може надати виключно боржник, а його виїзд за межі держави, унеможливлює вчинення виконавчих дій та здійснення опису, арешту та реалізації належного боржнику рухомого майна (транспортного засобу, наприклад), який належить боржнику та перебуває в розшуку на даний час, та корпоративні права, документи на право власності та іншу фінансову документацію, на які може надати виключно боржник в даному випадку.

Станом на момент подачі вказаного подання відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об`єктивних причин, наприклад тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішень суду, хоч в будь-якій їх частині, що свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання рішень судів. Боржник в період з 19.10.2012 (набрання рішенням законної сили) живе повноцінним життям, харчується, одягається, працює, часто їздить за кордон, при цьому, маючи фінансову можливість жодної копійки боргу стягувачу не сплатив (а.с. 49-53).

28.04.2023 ТОВ «ФК «ФОРІНТ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що виконавче провадження було відкрито 07.11.2012 та триває вже більш ніж 10 років. З матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник вказану суму боргу добровільно не сплачує більш ніж 10 років, з метою недопущення примусової реалізації переховує належний йому транспортний засіб, ігнорує вимоги державного виконавця щодо надання повної інформації відносно майнового стану, подання декларації про доходи та майно, надання пояснень про причини невиконання рішення суду, відкриває рахунки в банківських установах, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду. При тому, що державним виконавцем вживаються передбачені чинним законодавством заходи з примусового виконання рішення, яке набуло чинності. Натомість, боржник систематично ухиляється від виконання рішення суду, яке набуло чинності (а.с. 97-100).

В судовому засіданні державний виконавець Григорян О.Г. підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що у поданні виконавцем не вказано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС МЮ України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 по справі № 2-3256/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 014/15-20/806/3 від 30.09.2009 - 21 829 948,83 грн. та у рахунок повернення судових витрат - 1 820,00 грн., а разом 21 831 768,83 грн. (ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2018 у справі № 2-3256/11, замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форіт»).

07.11.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, 14.11.2014 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

24.09.2018 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, під час судового розгляду не встановлено, що копії таких постанов направлялися сторонам виконавчого провадження для виконання та для відома.

Частиною 1 статті 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

В частині 3 статті 441 ЦПК України зазначено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду застосовуються не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Отже, підставою, що слугувала відмові у задоволенні подання державного виконавця це не доведення факту наміру боржника перетнути державний кордон, однак, із матеріалів справи вбачається, що боржник постійно перетинає державний кордон України та державним виконавцем надано суду підтвердження цього факту.

Крім того, з матеріалів справи, також, вбачається, що боржник володіє рухомим та нерухомим майном, інформацію про місцезнаходження та власне саме майно може надати виключно боржник, а його виїзд за межі держави, унеможливлює вчинення виконавчих дій та здійснення опису, арешту та реалізації належного боржнику рухомого майна (транспортного засобу наприклад), який належить боржнику та перебуває в розшуку на даний час, та корпоративні права, документи на право власності та іншу фінансову документацію, на які може надати виключно боржник в даному випадку.

Так, з метою розшуку транспортного засобу, який належить боржнику та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання, державним виконавцем не одноразово здійснено вихід за відповідною адресою, однак транспортний засіб за вказаною адресою не розшукано та перевірити майновий стан не виявилось можливим оскільки двері ніхто не відчиняв.

Отже, застосування такого заходу примусу, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України в даному випадку є обґрунтованим та дієвим заходом, що буде сприяти виконанню рішення суду.

Також, слід звернути увагу, що в поданні державного виконавця та доданих до нього копій матеріалів зазначено, що виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках відкритих боржником в банківських установах України. Згідно повідомлень банківських установ, постанови про арешт коштів прийняті до виконання, однак кошти для її виконання відсутні (недостатньо). Згідно повідомлень банківських установ в порядку електронного обміну на рахунках боржника наявні кошти в сумі 15 298,10 грн.

В той же час, державним виконавцем надано докази на підтвердження того, що боржник постійно відкриває рахунки в банківських установах, останній рахунок відкрито 13.12.2021, однак жодних перерахувань стягувачу або на рахунок Департаменту ДВС МЮ України боржником не здійснено, із чого можна зробитим висновок про ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду.

Окрім зазначеного, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем було проведено ряд заходів з примусового виконання рішення, за результатами яких встановлено наявність зареєстрованого за боржником майна, інформацію про яке (про місцезнаходження якого) боржником не надано державному виконавцю умисно. Постановою від 26.04.2018 державним виконавцем арештовано все майно, що належить боржнику в межах суми заборгованості.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник є засновником ТОВ «ДНЄПРІНТЕРТРАНС», код ЄДРПОУ 32510181, місцезнаходження: 49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Леніна, 1 А, боржник є кінцевим бенефіціарним власником (контролером), місцезнаходження реєстраційної справи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

З метою збереження майна боржника та усунення можливості його відчуження державним виконавцем 24.09.2018 винесено постанову про арешт корпоративних прав боржника. Копію якої направлено в тому числі боржнику.

З метою отримання інформації щодо майнового стану боржника, державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу, якою зобов`язано надати повну інформацію щодо майнового стану та подати декларацію про доходи та майно боржника - фізичної особи.

Однак, боржник жодним чином не повідомив державного виконавця про відкриття рахунків, про джерела отримання доходів, не подав декларацію про доходи та майно боржника - фізичної особи та жодним чином не сприяє виконанню рішення суду, хоча про наявність невиконаних зобов`язань повідомлений належним чином.

Крім того, згідно повідомлення Державної прикордонної служби України, боржник постійно перетинає кордон України.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, про те, що відповідно, боржнику відомо про те, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий документ, за яким з ОСОБА_1 має відбуватись стягнення за судовим рішенням, однак, своїми діями боржник ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду.

Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» (ст. 6 вказаного Закону) одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Отже, законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а лише при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у боржника була і є реальна можливість виконувати обов`язок покладений на нього судовим рішенням і погашати борг перед стягувачем. Однак, з огляду на те, що після видачі судом виконавчого документу, боржником не здійснювалось жодних проплат стягувачу на погашення боргу, що може свідчити про ухилення боржника від виконання рішення, тому апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення поданння.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 січня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право виїзду за межі України без вилучення паспорту до моменту повного виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-3256/11 (2/0418/1216/2012) (виконавче провадження № НОМЕР_2).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2023 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Т.О. Невідома

В.В. Соколова