Постанова

від 04.07.2023 по справі 420/2801/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2801/22

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 03.02.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Южненської міської ради Одеської області, третя особа на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати Рішення Южненської міської ради №789-VIII від11.11.2021 року;

-зобов`язати Южненську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність для будівництва індивідуального гаражу за адерсою: Одеська область, Одеський район, м. Южне (клопотання №1451/09-01 від 21.10.2021 року).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що оскаржуване Рішення Южненської міської ради №789-VIII від11.11.2021 року, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою є протиправним та безпідставним, та таким, що з огляду на рішення Южненської міської ради від 22.07.2021р. №506-VIII про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушує його (позивача) правомірне очікування на затвердження проекту землеустрою, є необґрунтованим та підлягає відтак скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи відсутністю підстав для затвердження проекту землеустрою відповідно до вимог позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Южненської міської ради №789-VIII від11.11.2021 року .

Зобов`язано Южненську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1451/09-01 від 21.10.2021 року про затвердження проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, не свідчить що проект радою буде затверджений, адже рада може відмовити у його затвердженні, якщо буде виявлено обставини, які за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту. Вказане, на думку апелянта, свідчить про хибність посилань позивача на прийняття Южненською міською радою рішення №506-VIII від 22.07.2021р. на виконання судового рішення у справі №420/177/20. Відповідач у своїй апеляційній скарзі також вказує, що оскільки при вивченні поданого позивачем проекту землеустрою було встановлено ряд порушень, що були визначені Управлінням архітектури та містобудування у зауваженнях по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для будівництва індивідуального гаражу, Южненська міська рада правомірно відмовила у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою. Відповідачем були надані до матеріалів справи докази, які підтверджують обґрунтованість та законність такої відмови, проте судом першої інстанції не було надано їм оцінки. Апелянт також вважає хибним посилання суду першої інстанції на приписи ст. 186-1 ЗК України, адже на час спірних правовідносин ця норма не була чинною.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст.311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Южненською міською радою, на виконання рішення суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/177/20 від 10.06.2020 року, виконавчого провадження ВП№62492518 від 07.07.2020 року та ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/177/20 від 23.06.2021 року прийнято рішення №506-VIII від 22.07.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

В подальшому, 21.10.2021 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, однак Рішення Южненської міської ради №789-VIII від 11.11.2021 року позивачу відмовлено у його затвердженні.

Прийняте відповідачем Рішення обґрунтовано тим, що в проекті вказано, що на даній земельній ділянці відсутні обмеження у використані, хоча відповідно до даних містобудівного кадастру управління архітектури та містобудування Южненської міської ради через дану земельну ділянку проходять дві підземні лінії електропостачання напругою 10 кВ кожна. На даній земельній ділянці знаходиться самочинно-збудований гараж інформація про який відсутні в проекті. В ситуаційній схемі відображено розташування даної земельної ділянки поруч з земельною ділянкою за кадастровим номером 5111700000:02:006:0469, хоча в кадастровій карті вона значиться на відстані 270 м. від неї. В складі даного проекту відсутні викопіювання з містобудівної документації, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України, якими передбачено, що формування земельних ділянок повинно проводитись відповідно до функціонального призначення передбаченого Генеральним планом. Відповідно до діючої містобудівної документації на території, де розміщена дана ділянка передбачено будівництво проїзду навколо 10-ти поверхового житлового будинку №3 мікрорайону 1.6, у зв`язку з чим не можливо відвести дану земельну ділянку під будівництво гаражу.

Не погодившись з прийнятим відповідачем Рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 за № 2768-ІІІ (далі - ЗК України).

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "д" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

За приписами ч.6, ч.7, ч.9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для в тому числі - будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

В силу вимог ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Вказані норми кореспондують зі ст. 12 ЗК України згідно з якою до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний або надати погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або відмовити у наданні такого погодження, але на законних підставах.

Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.05.2020 року у справі № 819/654/17, від 18.06.2020 року у справі № 802/1827/17-а.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вмотивованого рішення про надання погодження або відмову у його погодженні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/177/20 від 23.06.2021р., Южненська міська рада Одеського району одеської області рішенням від 22.07.2021р. №506-VIII надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га., для будівництва індивідуального гаражу, за адресою: місто Южне Одеська області та після його розроблення такий проект підлягав погодженню та затвердженню у встановленому Законом порядку.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно матеріалів справи, на замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0254) у власність для будівництва індивідуального гаражу, за адресою: м. Южне Одеська область, Одеського району.

Відносно вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність для будівництва індивідуального гаражу, Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради було надано зауваження, згідно яких при вивченні даного проекту було встановлено порушення, а саме:

«В проекті вказано, що на даній земельній ділянці відсутні обмеження у використанні - хоча відповідно до даних містобудівного кадастру управління архітектури та містобудування Южненської міської ради через дану земельну ділянку проходять дві підземні лінії електропостачання напругою 10 кВ кожна.

На даній земельній ділянці знаходиться самочинно-збудований гараж - інформація про який відсутня в проекті.

В ситуаційній схемі відображено розташування даної земельної ділянки поруч з земельною ділянкою за кадастровим номером 5111700000:02:006:0469, хоча в кадастровій карті вона значиться на відстані 270 м. від-неї.

В складі даного проекту відсутні викопіювання з містобудівної документації, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частини третьої ст. 20 Земельного кодексу України, якими передбачено, що формування земельних ділянок повинно проводитись відповідно до функціонального призначення передбаченого генеральним планом.

Відповідно до діючої містобудівної документації на території де розміщена дана ділянка передбачено 'будівництво проїзду навколо 10-ти поверхового житлового будинку №3 мікрорайону № 1.6 відповідно не можливо відвести дану земельну ділянку під будівництво гаражу.» (а.с. 12).

Також, у зазначених вище зауваженнях було вказано, що ні ОСОБА_1 , ні ФОП ОСОБА_2 не звертались до Управління архітектури та містобудування міської ради за викопіюванням з містобудівної документації по даній земельній ділянці, ні за обмеженнями в користуванні земельної ділянки.

Отже, з викладеного сліду, що дана земельна ділянка щодо якої виник спір, відноситься до земель житлової та громадської забудови.

При цьому, у відповідності до ст.ст. 38, 39 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Крім того, статтею 24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності, яка встановлює особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.

Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки: розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених абзацами сьомим - дванадцятим цієї частини, за відсутності принаймні одного виду містобудівної документації, визначеного абзацами другим - п`ятим цієї частини, не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земельних ділянок для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Частиною 3 статті 20 ЗК України визначено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:

передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;

віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

Як було вже зазначено вище, Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради позивачу були надані зауваження по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для будівництва індивідуального гаражу, згідно яких у проекті вказано що на даній земельній ділянці відсутні обмеження у використанні - хоча до даних містобудівного кадастру через дану земельну ділянку проходять дві підземні лінії електропостачання напругою 10 кВ кожна.

На підтвердження даної обставини апелянтом надано викопіювання від 23.01.2023р. №21/21-01-15 з детального плану мікрорайону 1.6 м.Южне.

В ситуаційній при цьому схемі відображено розташування даної земельної ділянки поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 5111700000:02:006:0469, хоча в кадастровій карті вона значиться на відстані 270 м від неї.

Окрім того, в складі даного проекту відсутні викопіювання з містобудівної документації, що є порушенням ст.24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності та ч.3 ст.20 ЗК України.

При цьому, відповідно до діючої містобудівної документації на території де розміщена дана земельна ділянка передбачено будівництво проїзду навколо 10-ти поверхового житлового будинку №3 мікрорайону №1.6 відповідно неможливо відвести дану земельну ділянку під будівництво гаражу.

Колегія суддів при цьому зазначає, що згідно ст.17 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності, Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні.

У відповідності до ч.2 ст.5 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності, вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план підлягає затвердженню у встановленому законодавством порядку.

Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

При цьому, у розумінні ст.19 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності, детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території району з метою визначення їх функціонального призначення. У складі детального плану території розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.

Згідно з Детальним планом територій мікрорайону №1.6 міста Южного Одеської області земельна ділянка орієнтовною площею 0, 0100 га, для будівництва індивідуального гаражу, знаходиться в зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови(перспективна) Ж-4п, що підтверджується викопіюванням зі Схеми зонування території м.Южне Одеської області з зазначенням земельної ділянки в районі АЗС Shell м.Южного Одеської області.

Зона призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, окремих об`єктів загальноміського значення. Зона формується в районах, на яких містобудівною документацією резервуються території під такий вид забудови.

Також, згідно інформації, наданої Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради начальнику юридичного відділу Южненської міської ради (а.с. 55), відповідно до Детального плану території мікрорайону №1.6 затвердженого рішенням Южненської міської ради №920-V від 30.10.2008р. на місці розташування даного гаражу заплановано благоустрій 16-ти поверхового житлового будинку АДРЕСА_1 й розташування даного гаражу суперечить протипожежним нормам.

Відповідно до Проекту внесення змін до детального плану території мікрорайону №1.6 затвердженого рішенням Южненської міської ради №1691-VII від 05.03.2020р. на місці розташування даного гаражу заплановано будівництво 10-ти поверхового житлового будинку АДРЕСА_2 .

При цьому, ні позивач ні ФОП ОСОБА_2 не звертались до управління архітектури та містобудування Южненської міської ради ні за викопіюванням з містобудівної документації, ні за обмеженнями у використанні даної земельної ділянки.

Посилання суду першої інстанції на приписи ст. 186-1 ЗК України апеляційний суд вважає хибним, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2012р. №1423-ІХ, у редакції якого пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (з 27 травня 2021 року) передано сільським, селищним, міським радам, повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності (наприклад, які використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, землі оборони, більшість земель лісогосподарського призначення, більшість земель природно-заповідного фонду та інших).

Даним Законом було скасоване погодження більшості видів документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру та іншими органами, зазначеними у ст. 186 та 186-1 Земельного кодексу України, статтю 186 Земельного кодексу України було викладено у новій редакції, а ст. 186-1 Земельного кодексу України (погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) взагалі виключено. Але в певних випадках (землі природно- заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини тощо) погодження відповідних органів все ж залишаються.

Відповідно до вказаного, враховуючи наведені вище приписи п.п. 6, 7 ч.2 ст. 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оскаржуване рішення приймалося на підставі норм Земельного кодексу України з урахуванням змін передбачених даним Законом, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

За вказаного, виходячи з встановлених вище апеляційним судом обставин справи, за наслідками розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 №1452/09-01 від 21.10.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0354), беручи до уваги зауваження по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 начальника управління архітектури та містобудування від 27.10.2021р. №388/21-01-15, Южненською міською радою обґрунтовано, за наявності законних підстав 11.11.2021р. прийнято Рішення №789-VIII, яким відмовлено у затвердженні поданого проекту землеустрою, що узгоджується з приписами ст.186 ЗК України.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на наведені вище обставини справи, не надав правової оцінки представленим до суду відповідачем у справі доказам, які підтверджують обґрунтованість та законність відмови гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача про те, що оскаржуваним Рішенням було порушено його правомірні очікування затвердження проекту землеустрою, з огляду на попереднє рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою колегія суддів вважає хибними, оскільки виходячи з приписів ЗК України, зокрема статті 118, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може буди захищений в судовому порядку.

Колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію Верховного суду, викладену зокрема у постанові від 18.09.2018р. у справі №806/5106/15, за якою надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Водночас отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь- яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.

Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Таким чином, а також враховуючи правову позицію Верховного суду, викладену зокрема у постанові від 15.09.2021р. у справі №740/4635/16-а колегія суддів вважає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не свідчить що такий проект буде в подальшому затверджений радою, якщо буде виявлено наявність обставин, які за законом є підставами для відмови у затвердження проекту землеустрою.

За вказаного, оскільки під час апеляційного розгляду справи не встановлено порушень з боку відповідача прав позивача оскаржуваним рішенням, жодних підстав для стягнення нібито завданої шкоди ОСОБА_1 не має.

Отже підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідачем під час апеляційного розгляду справи доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному спірному випадку підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи усе викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 року по справі №420/2801/21 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року у справі №420/2801/22 скасувати.

Ухвалити у даній справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді А.І. Бітов Ю.М. Градовський