Рішення

від 22.06.2023 по справі 523/3183/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3183/19

Провадження №2/523/717/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ТОВ «Парус Плюс Нерухомості», ОСОБА_3 , третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсними правочинів та зобов`язання привести до попереднього стану земельну ділянку шляхом знесення нежитлового приміщення,

У С Т А Н О В И В:

Одеська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Парус Плюс Нерухомості», державного реєстратора центру державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко Оксани Сергіївни про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна та знесення.

Оскільки під час чергового підготовчого засідання стало відомо, що ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» здійснило відчуження спірного об`єкта нерухомості на користь ОСОБА_3 , тому 15 липня 2021 року позивач доповнив вказаний позов співвідповідачем ОСОБА_3 , третьою особою: Юридичний департамент Одеської міської ради, і остаточно просить:

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) від 07.06.2018 року № 41492350, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв.м. (реєстраційний номер: 1571182551101);

визнати недійсним правочин щодо передачі ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.07.2018 року та скасувати протокол від 04.07.2018 року серія та номер: 1;

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 11.07.2018 року № 42011682, що є підставою для припинення права власності ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» на спірний об`єкт нерухомого майна;

визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини спірного об`єкта нерухомого майна, укладений між ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» та ОСОБА_3 від 09.03.2021 року № 501, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В.;.

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 09.03.2021 року № 56982215, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаного об`єкта ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини вказаного об`єкта нерухомого майна, укладений між ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» та ОСОБА_3 від 09.03.2021 року № 502, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В.;

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 09.03.2021 року № 56982573, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину спірного об`єкта;

зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення нежитлового приміщення (тимчасової споруди) загальною площею 42,0 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що ОСОБА_2 незаконно набула право власності на тимчасовуспоруду якна об`єктнерухомого майна,із присвоєнняміншої адреси,а саме: АДРЕСА_1 .Державний реєстраторвсупереч чинномузаконодавству,здійснюючи реєстраційнідії,своїм рішеннямприсвоїв новоствореномуоб`єкту (оскількийого реєстраціявідбулась впершеіз відкриттямнового розділу)нову адресу: АДРЕСА_1 .

Крім того, спірна державна реєстрація відбулась на підставі документів, які не засвідчують в установленому законом порядку право власності на об`єкт нерухомого майна та довідки чи/або розпорядження Суворовської районного адміністрації Одеської міської ради щодо присвоєння йому адреси. Тимчасова споруда за адресою:

АДРЕСА_2 , не відноситься до об`єктів нерухомого майна, щодо яких взагалі може проводитися державна реєстрація.

У подальшому ОСОБА_2 здійснила відчуження незаконно зареєстрованого за собою нежитлового приміщення (тимчасової споруди) ТОВ «Парус Плюс Нерухомості», яке у свою чергу здійснило продаж спірного об`єкту ОСОБА_3 .

Одеська міська рада вважає, що наявність таких реєстрацій речових прав на тимчасову споруду порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій розташована ця споруда, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою.

13 жовтня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року було забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571182551101 та заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказаний об`єкт нерухомості.

15 вересня 2022 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крайнюков М.М. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_3 набув за договором купівлі-продажу спірне майно, про наявність спору під час вчинення правочину йому не було відомо. Про спір він дізнався лише 11.05.2021 з ЄДРСР. У зв`язку з цим ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, тому мають бути застосовані положення ст. 388 ЦК України. Факт незаконного відчуження є підставою для виникнення обов`язку відшкодування добросовісному набувачу збитків, що завдані таким порушенням.

20 жовтня 2022 року Одеська міська рада надала відповідь на відзив, у якому зазначила наступне.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крайнюкова М.М. на ст. 388 ЦК України є необґрунтованим, оскільки об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 є самочинно збудованим, на який не підлягає реєстрація права власності відповідно до ст. 376 ЦК України, саме тому застосування положень даної статті є неможливим.

Одеська міська рада не ставить вимоги про повернення спірного самочинно збудованого незаконно зареєстрованого та неодноразово перепроданого об`єкту, а просить суд здійснити захист права власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку шляхом знесення спірного об`єкта. Саме тому вважає вірним обраний спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів.

Відносно відшкодування збитків позивач зазначив, що ст.216 ЦК України встановлено основним наслідком недійсності правочину за нормами ЦК України - двостороння реституція.

Відповідно до ч. 2 цієї статті якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, у разі задоволення позовної заяви Одеської міської ради та у разі якщо співвідповідач дійсно є добросовісним набувачем він може звернутись до суду з відповідним позовом до винної сторони правочину.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

03 квітня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крайнюков М.М. надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги є безпідставними з наступних підстав: 09.03.2021 ОСОБА_3 набув за договором купівлі-продажу спірне майно, про наявність спору під час вчинення правочину не був обізнаний, дізнався лише 11.05.2021 з ЄДРСР. У зв`язку з цим ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, тому мають бути застосовані положення ст. 388 ЦК України. Факт незаконного відчуження є підставою для виникнення обов`язку відшкодування добросовісному набувачу збитків, що завдані таким порушенням.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.11.2015 р між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ОСОБА_2 був укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності 1795, предметом якого стало місце під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.

Договір діє з 27.11.2015 року по 19.11.2016року. Після закінчення терміну дії вказаного договору ОСОБА_2 або інші особи стосовно продовження договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності не звертались.

Тимчасова споруда після закінчення строку дії договору відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.02.2018 року № 88 «Про демонтаж тимчасових споруд» підлягає демонтажу.

Під час виконання даного рішення було виявлено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на тимчасову споруду як на об`єкт нерухомого майна, із присвоєнням іншої адреси, а саме: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2018 році ОСОБА_2 оформила право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , (зараз АДРЕСА_1 ) загальною площею 42,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571182551101, номер запису про право власності: 226513741. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно була проведена 07.06.2018 року. У подальшому відповідачка ОСОБА_2 передала шляхом складання акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.07.2018 року серія та номер б/н дану тимчасову споруду ТОВ «Парус Плюс Нерухомості», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571182551101, номер запису про право власності: 26997029.

Згідно з листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.01.2019 року № 01-18/2149-09-04 спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання вимог земельного законодавства Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було вручено користувачу земельної ділянки вимогу про надання документів з питань використання та охорони земель від 05.12.2018 року № 001539. Також зазначив, що у департаменті відсутня інформація щодо прийняття рішень Одеської міської ради стосовно передачі в оренду або власність земельної ділянки за вищевказаною адресою, внаслідок чого має місце використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землекористування, що не відповідає положенням ст.ст. 125, 126, 211-6 Земельного кодексу України.

За наявними у відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області книг записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 право власності (користування) не зареєстровано, що підтверджується листом від 18.12.2018 року № 3426/112-18 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно зч.1ст.83ЗК Україниу комунальнійвласності перебуваютьусі землів межахнаселених пунктів,крім земельприватної ідержавної власності,а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.

Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Із змісту зазначених норм законодавства слідує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, сукупність наведених норм та обставин свідчать про те, що дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва об`єкта нежитлової нерухомості за вказаною адресою не надавалась.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових

на нерухомемайно таїх обтяжень»не підлягаютьдержавній реєстраціїречові правата їхобтяження накорисні копалини,рослини,а такожна маліархітектурні,тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, розміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, яка набрала чинності 01.01.2016 року.

Згідно із ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Згідно із п. 18 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, даних для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Так, відповідно до п. 41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна; 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, побудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.2. Положення про Адресний реєстр міста, затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 року № 809, надання та зміна адрес без їх попереднього резервування забороняється. На підставі довідки про резервування адреси районні адміністрації за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об`єкта видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства засвідчують майнові права на об`єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.

Довідка з Адресного реєстру міста Одеси - це документ, який свідчить про внесення запису до Адресного реєстру. У Адресному реєстрі формуються наступні види довідок: про резервування адреси об`єкта нерухомого майна; про відповідність адреси об`єкта нерухомого майна; про підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна (п. 1.6. Положення).

Відповідно до ч. 1 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення, затвердженого постановою КМУ від 05.08.1992 року № 449, закінчені будівництвом (реконструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлуатації згідно із затвердженим проєктом об`єкти державного замовлення пред`являються замовником (забудовником) та підрядчиком для прийняття їх в експлуатацію державним приймальним комісіям.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів житлово-цивільного призначення) проводиться державними приймальними комісіями, які призначаються органами, що затвердили проектно-кошторисну документацію, а об`єктів житлово-цивільного призначення - державними приймальними комісіями, які призначаються районними, районами міста Києва, Севастопольською міською державними адміністраціями та виконкомами місцевих Рад народних депутатів.

Частиною 8 цього ж Положення прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію оформляється актами.

Акт про прийняття об`єктів в експлуатацію підписується головою і всіма членами комісії. При наявності у члена комісії заперечень вони повинні бути розглянуті за участю органу, представником якого він є.

Розгляд акту про прийняття в експлуатацію об`єкта, прийняття рішень за наслідками розгляду заперечень окремих членів комісії та затвердження акту органом, що призначив комісію, провадиться в строк не більше місяця після підписання акту по об`єктах виробничого призначення і не більше 7 днів - по об`єктах житлово-цивільного призначення. Не дозволяється вводити в експлуатацію об`єкти без підпису акту представниками органів державного нагляду.

Із вищезазначеного вбачається, що акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації не породжує будь-яких правових наслідків без затвердження його органом, що призначив відповідну комісію (рішення виконавчого комітету Одеської міської ради), тобто даний акт не є актом державного органу, та розцінюється як комплексний документ, що підлягає затвердженню відповідним органом.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 13.03.1998 року серія та номер: б/н, не може виступати підставою визнання права власності на спірний об`єкт, оскільки він не являється правовстановлюючим документом, а виступає комплексним (технічним) документом, який підтверджує, що будівельно-монтажні роботи виконані відповідно з державними будівельними нормами, та лише у разі затвердження райадміністрацією.

Технічний паспорт також не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, та не може бути підставою для реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт.

За даними Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, дозвільні документи на проведення будівельних робіт згідно з інформацією з архіву за адресою: АДРЕСА_2 , управлінням не надавались. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру документів, що засвідчують право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за параметрами пошуку АДРЕСА_2 , відомості щодо реєстрації документів, що надають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію також відсутні.

29.11.2018 р Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (орган, що здійснював державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до 01.01.2013) надало відомості про реєстрацію права власності на торговий павільйон за адресою АДРЕСА_2 , станом на 01.01.2013.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.09.2009 № 23993991 Приватне підприємство «Ліра» на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 є власником торгового павільйону загальною площею 21,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, у наданих документах міститься інформація про реєстрацію права власності зовсім іншого об`єкта нерухомого майна, що свідчить про те, що до 2013 року такого об`єкта як нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 571182551101) не існувало.

Натомість, в порушення діючих норм законодавства державним реєстратором від імені держави підтверджено виникнення у відповідачки ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , із присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_1 , що свідчить про порушення прав та інтересів територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки.

Слід зазначити, що з матеріалів, наданих Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, які стали підставою для укладання з відповідачкою ОСОБА_2 договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 30.11.2015 року, вбачається, що спірний об`єкт є павільйоном (тимчасовою спорудою).

Таким чином, спірна державна реєстрація відбулась на підставі документів, які не засвідчують в установленому законом порядку право власності на об`єкт нерухомого майна та довідки чи/або розпорядження Суворовської районного адміністрації Одеської міської ради щодо присвоєння йому адерси. Тимчасова споруда за адресою:

АДРЕСА_2 , не відноситься до об`єктів нерухомого майна, щодо яких взагалі може проводитися державна реєстрація.

11 липня 2018 року державним реєстратором центру державноїреєстрації Хлібодарськоїселищної радиАнтоненко ОксаниСергіївни на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.07.2018 серія та номер б/н та протоколу від 04.07.2018 року серія та номер: б/н, зареєстровано право власності за TOB «Парус Плюс Нерухомості» на нежитлове приміщення загальною площею 42.0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , зараз АДРЕСА_1 .

Вищевказане свідчить про те, що спірним актом приймання-передачі 06.07.2017 серія та номер: б/н та протоколом від 04.07.2018 № б/н відповідачка ОСОБА_2 здійснила відчуження на користь ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» по суті незаконно зареєстрованого за собою нежитлового приміщення (тимчасової споруди). Існування цього правочину суперечить інтересам територіальної громади м. Одеси та безпосередньо порушує її права та законні інтереси.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (довідка з Адресного реєстру міста Одеси) відповідачкою ОСОБА_2 не подавався, відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовано вказаний об`єкт нерухомості, відсутні. Отже, державний реєстратор всупереч чинному законодавству, здійснюючи реєстраційні дії, своїм рішенням присвоїв новоствореному об`єкту (оскільки його реєстрація відбулась вперше із відкриттям нового розділу) нову адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 не набула в установленому законом порядку права власності на так званий об`єкт нерухомого майна, то, відповідно, не набула права відчужувати, передавати спірний об`єкт будь-яким третім особам, в тому числі ТОВ «Парус Плюс Нерухомості», шляхом складання акту приймання- передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 91, з п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань від 13.02.2019 відповідачка ОСОБА_2 станом на 11.07.2018 була учасником юридичної особи ТОВ «Парус Плюс Нерухомості».

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 06.07.2018 року серія та номер: б/н, передаючи до статутного фонду ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» об`єкт нерухомого майна, відповідачка ОСОБА_2 отримала корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Парус Плюс Нерухомості». У свою чергу ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» отримало у власність об`єкт нерухомості (тимчасову споруду) за адресою: АДРЕСА_2 , зараз АДРЕСА_1 . А 12.07.2018 ОСОБА_2 вийшла як учасник з ТОВ «Парус Плюс Нерухомості».

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Таким чином, передача нерухомого майна (тимчасової споруди) до статутного капіталу юридичної особи є оплатним правочином, оскільки в якості розрахунку за передання права власності на нерухоме майно, юридична особа, яка стає власником такого майна, передає засновникам корпоративні права, які в розумінні статті 177 Цивільного кодексу України також є об`єктами цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Аналіз вказаних норм та встановлені обставини вказують на те,що Одеська міська рада обґрунтовано оспорює правочин як заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушуються.

Отже, на підставі вищевикладеного, акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.07.2018 серія та номер б/н та протокол від 04.07.2018 серія та номер: б/н слід визнати недійсними як правочини, а рішення державного реєстратора від 11.07.2018 № 42011682, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягає скасуванню.

У подальшому ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» здійснило відчуження спірного самочинно збудованого об`єкту на користь відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.07.2021 № 264413439 вбачається, що державним реєстратором на підставі договорів купівлі-продажу від 09.03.2021 № 501 та № 502 прийнято рішення від 09.03.2021 № 56942513 та № 56942215, якими зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 по 1/2 частині права власності на об`єкт загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» не набуло у встановленому законом порядку права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, то, відповідно, не мало права відчужувати, передавати спірний об`єкт будь-яким третім особам шляхом укладання договорів купівлі-продажу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що товариство здійснило відчуження частини майна під час вирішення судом спору та за наявності заборони відчуження спірного об`єкту.

Отже, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 09.03.2021 № 501 та договір купівлі-продажу від 09.03.2021 № 502 мають бути визнані недійсними, а рішення державного реєстратора від 09.03.2021 № 56982573 та № 56982215 відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають скасуванню.

Згідно із ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-130цс від 04.12.2013 року, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, спірна тимчасова споруда є самочинно збудованим об`єктом, що розташований на землях територіальної громади м. Одеси підлягає знесенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачені та документально підтверджені судові витрати на суму 18685 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) від 07.06.2018 року № 41492350, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв.м. (реєстраційний номер: 1571182551101).

Визнати недійсним правочин щодо передачі ТОВ «Парус Плюс Нерухомості» об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.07.2018 року серія та номер б/н та скасувати протокол від 04.07.2018 року серія та номер: 1.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 11.07.2018 року № 42011682, що є підставою для припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс Нерухомості» на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв.м. (реєстраційний номер: 1571182551101).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 42,0 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс Нерухомості» та ОСОБА_3 від 09.03.2021 року № 501, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 09.03.2021 року № 56982215, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв.м. (реєстраційний номер: 1571182551101).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 42,0 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс Нерухомості» та ОСОБА_3 від 09.03.2021 року № 502, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 09.03.2021 року № 56982573, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв.м. реєстраційний номер: 1571182551101).

Зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення нежитлового приміщення (тимчасової споруди) загальною площею 42,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), з товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс Нерухомості» (ЄДРПОУ: 42284453, місцезнаходження: вул. Жуковського, 33, м. Одеса) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) в рівних частках на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691) судові витрати у розмірі 18685 грн. (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради - код 26302537, р/р UА808201720344250211000034995 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення

Суддя

Повне рішення складено 30 червня 2023 року.