Постанова

від 03.07.2023 по справі 140/1487/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1487/22 пров. № СК-А/857/10950/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року (ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку суддею Мачульським В. В.) в адміністративній справі № 140/1487/22 за позовом Приватного підприємства «СКВВ» до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 р. Приватне підприємство «СКВВ» (далі також - позивач, ПП «СКВВ») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі також - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач), Державної податкової служби України (далі також - ДПС України, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.09.2021 № 3159699/44060226;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) подану ПП «СКВВ» податкову накладну № 3 від 20.08.20221 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що позивачем за результатами своєї господарської діяльності було подано на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №3 від 20.08.2021, проте, її реєстрація була зупинена ГУ ДПС у Сумській області на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації податкову накладну в ЄРПН відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач зазначив, що ним, з метою усунення причин зупинення реєстрації податкових накладних, до податкового органу надано повідомлення та перелік первинних документів, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по зазначених податкових накладних.

Проте, пояснення не були прийняті до уваги та Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Сумській області було прийнято рішення № 3159699/44060226 від 27.09.2021 року, про відмову у реєстрації відповідної податкової накладної.

На думку позивача, таке прийняття рішення свідчить про формалістичний підхід до розгляду Комісією наданих документів та про свідоме ігнорування фактів та документів, дії відповідача націлені на неправомірний тиск на підприємство та наносять йому збитки, як матеріальні так і нематеріальні у вигляді погіршення ділової репутації.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Сумській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясуванням обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою прийняття рішення було ненадання платником податку первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів(робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Оскільки були відсутні розрахункові документи або бухгалтерські документи про наявність кредиторської заборгованості, товарно-супровідні документи підписані ПП «СКВВ» (акт передачі техніки закордон при покупці техніки пункт 5.2 контракту), документи щодо переїзду транспортного засобу з митного посту до місця призначення (с. Струмівка), в акті прийому-передачі транспортного засобу при реалізації Чайковському зазначено місце передачі Суми, а не с. Струмівка.

Також зазначає, що до позовної заяви долучено більший обсяг документів, ніж був у розпорядженні комісії при розгляді питання щодо реєстрації чи відмови у реєстрації спірної податкової накладної.

Вказує на те, що позовні вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну слід розцінювати як вимогу про втручання в дискреційні повноваження відповідача та яка виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, зазначив що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими в частині надання послуг, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують його доводів, викладених у позовній заяві, та оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права відповідачем при поданні апеляційної скарги не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2021 між ПП «СКВВ» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 20.08.2021 № 01/21, відповідно до якого ПП «СКВВ» зобов`язується продати вживаний сідельний тягач, марки DAF, модель XF 105.460, ідентифікаційний № 460, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму (а. с. 26 - 27).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за 231 800,00 (двісті тридцять одна тисяча вісімсот) грн 00 коп., в т. ч. ПДВ 38 633,33 грн, які попередньо отримає Продавець від покупця, оскільки сторони встановили, що умови Договору щодо сплати ціни Договору застосовуються до передачі транспортного засобу по акту прийому-передачі.

У пунктах 3.1 - 3.2 Договору зазначено, що транспортний засіб передається продавцем за Актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору. Транспортний засіб вважається переданим покупцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

На виконання умов договору купівлі-продажу транспортного засобу № 01/21 від 20.08.2021 укладено акт прийому-передачі № 01/21 від 20.08.2021, згідно якого суб`єкт господарювання ПП «СКВВ», в особі директора Скородумова Володимира Вікторовича, передав, а суб`єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 згідно довіреності №26 від 20.08.2021 отримав транспортний засіб: сідельний тягач, марки DAF, модель XF 105.460, ідентифікаційний №460, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення (а. с. 29 - 31).

На виконання вказаного договору позивач виписав видаткову накладну № 3 від 20.08.2021 на поставку тягача сідельного DAF XF 105.460 № XLRTEH4300G050821 на загальну суму 231 800,00 грн (у тому числі ПДВ - 38 633,33 грн) (а. с. 28).

Оплата товару на суму 231 800,00 грн була здійснена ФОП ОСОБА_1 20.08.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 441 від 20.08.2021 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 (а. с. 32, 34).

Серед іншого судом встановлено, що реалізований транспортний засіб позивач придбав у Компанії «TXD FEDERATION LLC» на підставі укладеного контракту № 05/21-TXD/SKVV від 01.07.2021 (а. с. 19 - 22).

Пунктом 1.1. Контракту № 05/21-TXD/SKVV від 01.07.2021 встановлено, що продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

На виконання умов контракту був укладений інвойс № 210816.19-TXD/SKVV від 16.08.2021 на поставку товару на суму 5500,00 EUR (а. с. 23).

Позивач відповідно до вимог статті 201 ПК України склав на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову накладну від 20.08.2021 № 3 на загальну суму 231 800,00 грн (у тому числі ПДВ - 38 633,33 грн), яку надіслав в електронному вигляді до ДПС України для реєстрації в ЄРПН.

Як видно із квитанції від 30.08.2021 (а. с. 16), податкова накладна доставлена до ДПС України, проте відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України її реєстрація зупинена з тих підстав, що: платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

21.09.2021 ПП «СКВВ» надіслало в електронному вигляді пояснення за вих. № 21/09-21 від 21.09.2021 (а. с. 17 - 18) з копіями документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено.

27.09.2021 комісією ГУ ДПС у Сумській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН прийнято рішення № 3159699/44060226 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.08.2021 № 3 з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. У графі додаткова інформація зазначено: відсутні розрахункові документи або бухгалтерські документи про наявність кредиторської заборгованості, товарно-супровідні документи підписані ПП СКВВ (акт передачі техніки закордон при покупці техніки пункт 5.2 контракту), документи щодо переїзду транспортного засобу з митного посту до місця призначення (с. Струмівка), в акті прийому-передачі транспортного засобу при реалізації Чайковському зазначено місце передачі Суми, а не с. Струмівка (а. с. 13 - 14).

Не погоджуючись із рішенням комісії ГУ ДПС у Сумській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.09.2021 № 3159699/44060226, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі належні документи, які були достатніми для прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію в ЄРПН податкової накладної від 20.08.2021 року № 3; ці первинні документи відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту та у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах даних про господарські операції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, (далі - Порядок № 1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, (далі - Порядок № 1165) визначено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку № 1165).

Положеннями пункту 10 Порядку № 1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком № 1 до Порядку №1165 визначено критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 якого з-поміж критеріїв визначено наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

А відповідно до пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

При цьому, як видно зі змісту пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

У залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в ЄРПН, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Аналогічні висновки Верховний Суд висловлював в інших рішеннях, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 30.07.2019 у справі № 200/14026/18-а, 01.12.2021 у справі № 600/1878/20-а, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.

Як встановлено судом, за результатами продажу транспортного засобу ПП «СКВВ» склало та направило для реєстрації в ЄРПН податкову накладну № 3 від 20.08.20221.

Реєстрація цієї податкової накладної була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.08.2021.

Вказана квитанція містить рекомендацію щодо надання пояснень та копій документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Проте, в цій квитанції не зазначено конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів.

Також, зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не давало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних також прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у справах за №№0940/1240/18, 819/330/18, 824/245/19-а.

Незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав зупинення реєстрації податкової накладної, вказане не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Для підтвердження здійснення операцій позивач надав пояснення та копії документів, що підтверджують господарську операцію з поставки сідельного тягача, марки DAF, модель XF 105.460, ідентифікаційний № XLRTEH4300G050821, 2014 року виготовлення на загальну суму 231 800,00 грн, а саме: копія Контракту № 05/21-TXD/SKVV від 01.07.2021, інвойс №210816.19- TXD/SKVV від 16.08.2021, ВМД №UA204020/2021/259257 від 20.08.2021, що підтверджують факт придбання даного товару (а. с. 19 - 25); Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 01/21 від 20.08.2021, видаткова накладна № 3 від 20.08.2021, акт прийому-передачі № 01/21 від 20.08.2021, довіреність № 26 від 20.08.2021, платіжне доручення № 441 від 20.08.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оборотно-сальдова відомість по 361 рахунку, що підтверджують факт реалізації товару (а. с. 26 - 34).

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що наданий на виконання вимог Порядку № 520 обсяг документів був достатнім для цілей реєстрації податкової накладної, а підстав для відмови в реєстрації податкових накладних у контролюючого органу не було.

Проте, 27.09.2021 комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН прийняла рішення за № 3159699/44060226 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН у зв`язку з ненаданням підприємством первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т. ч. рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

У графі додаткова інформація зазначено: відсутні розрахункові документи або бухгалтерські документи про наявність кредиторської заборгованості, товарно-супровідні документи підписані ПП «СКВВ» (акт передачі техніки закордон при покупці техніки пункт 5.2 контракту), документи щодо переїзду транспортного засобу з митного посту до місця призначення (с. Струмівка), в акті прийому-передачі транспортного засобу при реалізації Чайковському зазначено місце передачі Суми, а не с. Струмівка.

Щодо наведеного варто зауважити, що об`єктом розгляду Комісії щодо розблокування спірної накладної була господарська операція купівлі-продажу транспортного засобу між позивачем і ФОП ОСОБА_1 , а не операція імпорту транспортного засобу, тому слід зазначити, що доводи податкового органу щодо ненадання акта передачі техніки з-за кордону не стосуються цієї господарської операції.

Колегія суддів також зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема в постанові від 07 грудня 2022 року в справі № 500/2237/20.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та такого, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірної податкової накладної підтверджують зазначені у ній дані та були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Саме лише зазначення апелянта про відсутність певних документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, що дає підстави для висновку про необхідність ефективного відновлення порушеного права позивача шляхом його скасування і зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 3 від 20.08.2021 датою її подання; і таке не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні покликання апелянта на те, що до позовної заяви долучено більший обсяг документів, ніж був у розпорядженні комісії при розгляді питання щодо реєстрації чи відмови у реєстрації спірної податкової накладної, позаяк саме подані позивачем до контролюючого органу документи для реєстрації спірної податкової накладної підтверджують зазначені у ній дані та були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Інші доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду скаржника з правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду, а відтак і не потребують додаткового аналізу та спростування.

Щодо відшкодування витрати на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18.

Судом встановлено, що 08.12.2021 між ПП «СКВВ», в особі директора Ковальчука Олега Володимировича та Адвокатом адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕ» був укладений договір про надання правової допомоги № 08-12/21 (а. с. 35 - 36).

Вказаним договором передбачено, що розмір оплати за надані послуги визначаються об`єднанням, погоджуються із замовником у Актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Із акта виконаних робіт від 05.01.2022 видно, що клієнту була надані такі послуги: правова (правнича) консультація клієнта, роз`яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції - 1 год. 00 хв, вартість 500,00 грн; вивчення наданих документів та їхній аналіз - 1 год. 00 хв., вартість 500,00 грн; підготовка позовної заяви - 2 год. 00 хв., вартість 1 000,00 грн. Загальна вартість надання юридичних послуг станом на 05.01.2022 становить 2000,00 грн (а. с. 37).

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не подавав заперечення щодо відшкодування витрат.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям розумності, виправданості, співмірності зі складністю справи, а тому суд вважав, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку мають бути відшкодовані у розмірі 1000 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року в адміністративній справі № 140/1487/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин