Постанова

від 13.06.2023 по справі 509/4147/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/751/23

Справа № 509/4147/20

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретарів судового засідання: Власенко С.І., Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу редакції газети«Альтернатива.орг»в особізасновника ОСОБА_1 на рішенняОвідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від26листопада 2020року поцивільній справіза позовомПриватного акціонерноготовариства «ІСРЗ»до ОСОБА_1 ,редакції газети«Альтернатива.орг»в особізасновника ОСОБА_1 про захистділової репутації,стягнення моральноїшкоди тавідшкодування збитків,завданих внаслідокпоширення недостовірноїінформації,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Приватне акціонерне товариство «ІСРЗ» звернулося до суду із позовом до Редакції газети «Альтернатива. орг» в особі засновника ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про захист ділової репутації, стягнення моральної шкоди та відшкодування збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації.

Свої позовні вимоги ПрАТ «ІСРЗ» обґрунтовувало тим, що на веб-сторінці газети «Альтернатива.орг» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 04.08.2020 року була опублікована стаття за авторством ОСОБА_1 під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…». Також дана стаття була опублікована 04.08.2020 року на сторінці газети «Альтернатива.орг» у соціальній мережі «Фейсбук» за посиланням https://www.facebook.com/alternatyva.newspaper/.

Як зазначив позивач, згідно цього матеріалу, його автор журналіст ОСОБА_1 (який є засновником газети та її головним редактором) стверджував щодо наявності відкритого кримінального провадження за фактами розтрати майна під час приватизаційного процесу колишнього Державного підприємства «ІСРЗ» та щодо вчинення посадовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та іншими особами на користь ПрАТ «ІСРЗ» протиправних дій, які містять склад правопорушень.

Вважаючи таку інформацію недостовірною, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ», інформацію, що була опублікована 04.08.2020 року Редакцією газети «Альтернатива.орг» в статті під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…», зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію відносно Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ», поширену у статті під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…», у спосіб, ідентичний способу її поширення, а також стягнути з Редакції газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100 000 гривень та суму збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації, у сумі 1 650 000 гривень.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року позов Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» - задоволено. Визнано недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ», інформацію, що була опублікована Редакцією газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сторінці газети «Альтернатива.орг» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці газети «Альтернатива.орг» у соціальній мережі «Фейсбук» https://www.facebook.com/alternatyva.newspaper/. у статті під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…» щодоПриватного акціонерного товариства «ІСРЗ» та його посадових осіб. Зобов`язано Редакцію газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 та ОСОБА_1 як автора поширеної недостовірної інформації спростувати недостовірну інформацію. Стягнуто з Редакції газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» моральну шкоду у сумі 100 000 гривень та суму збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації, у сумі 1 650 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у сумі 28 533 гривень 60 коп. на сплату судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, редакція газети «Альтернатива.орг» в особі засновника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, визнаючи недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ», інформацію, що була опублікована Редакцією газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сторінці газети «Альтернатива.орг» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці газети «Альтернатива.орг» у соціальній мережі «Фейсбук» https://www.facebook.com/alternatyva.newspaper/. у статті під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…» щодо Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» та його посадових осіб, зобов`язуючи Редакцію газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 та ОСОБА_1 як автора поширеної недостовірної інформації спростувати недостовірну інформацію, стягуючи з Редакції газети «Альтернатива.орг» в особі її засновника ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» моральну шкоду у сумі 100 000 гривень та суму збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації, у сумі 1 650 000 гривень, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками районного суду не можна.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ОД № 1919-790Р від 22.06.2018 року,«Альтернатива.орг» є місцевою газетою, засновником якої є фізична особа ОСОБА_1 ;

- 04.08.2020 року на веб-сторінці газети «Альтернатива.орг» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 за авторством ОСОБА_1 була розміщена стаття під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…» наступного змісту:

«Журналістським розслідуванням встановлено, що слідчими органами Національної поліції за процесуальним керівництвом прокуратури Одеської області розслідується кримінальне провадження, внесене 06.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Так, службові особи регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі РВ ФДМУ) та ТОВ «ІСРЗ», а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зловживаючи службовим становищем, за участі громадянина Греції ОСОБА_4 , з порушенням приватизаційного законодавства, здійснили відчуження цілісного майнового комплексу ДП «ІСРЗ» на користь підконтрольного їм приватного акціонерного товариства, власниками якого є афілійовані до них офшорні компанії, що призвело до завдавання збитків державі на суму понад 260 млн грн.

Встановлено, що 27.09.2002 року на базі державного майна ремонтного заводу у м. Іллічівськ створено ДП «ІСРЗ». Директором було призначено ОСОБА_2 . Надалі, 05.09.2003 року між РВ ФДМУ та ТОВ «ВЕРФ» (підконтрольне ОСОБА_2 та громадянину Греції ОСОБА_4 , уродженцю Республіки Білорусь, якій змінив прізвище з ОСОБА_5 ), укладено договір оренди №687 цілісного майнового комплексу ДП «ІСРЗ» (загальна вартість 71,6 млн грн., орган управління Міністерство транспорту та зв`язку України). Підсумок: засновники ТОВ «Верф»: ТОВ «Людмила 2003» (ЄДРПОУ 32400632), ТОВ «Інтер-агро» (ЄДРПОУ 31165007), Дочірнє підприємство «Каскад» (ЄДРПОУ 32145662), ТОВ «Компанія «Драккар» (ЄДРПОУ 32045063).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14.04.2004 №330 ДП «ІСРЗ» ліквідовано, шляхом реорганізації через приєднання до орендаря ТОВ «ВЕРФ». 23.04.2004 року службові особи орендаря змінюють назву товариства на співзвучну державному підприємству ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод», власниками якого фактично були ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Підсумок: після зміни назви товариства до статутного фонду орендаря введено засновників: дочірнє підприємство рекламна агенція « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ЄДРПОУ 32751986), дочірнє підприємство «ЯРД» (ЄДРПОУ 32790098), обслуговуючий кооператив «СУДНОРЕМОНТНИК» (ЄДРПОУ 32682111).

Починаючи з 11.05.2007 року єдиним засновником ТОВ «ІСРЗ» стала офшорна компанія «АЛДІСТРО ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» (Кіпр, м. Лімасол, вул. ТекласЛісіоті, 35, ІглСтарХаус), номінальними власниками якої є громадяни Кіпру відповідно до укладених з ОСОБА_4 трастових угод.

10.10.2007 року службовими особами РВ ФДМУ, з порушенням положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна України», на виконання Інвестиційної програми з реконструкції Іллічівського судноремонтного заводу та спорудження контейнерного термінала (погоджено 23.07.2007 з Міністерством транспорту та зв`язку України та ФДМУ), протиправно виведено в окремий договір оренди державне індивідуально-визначене нерухоме майно заводу (300 інвентарних об`єктів), вартість якого згідно з незалежною експертною оцінкою ТОВ «Агентство оцінки нерухомості та бізнесу» становила 87,897 млн грн.

Надалі, 26.12.2007 року між РВ ФДМУ та ТОВ «ІСРЗ» укладено договори купівлі-продажу вказаних інвентарних об`єктів малої приватизації шляхом викупу за 119 млн.грн (у тому числі дитячий оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 та база відпочинку «РАДУЖНИЙ»). Підсумок : Наказом ФДМУ від 28.11.2007 року №1869 виділено групу інвентарних об`єктів (300 одиниць) із цілісного майнового комплексу, та включено їх до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ТОВ «ІСРЗ». На виконання вказаного наказу, РВ ФДМУ прийнято рішення про приватизацію вищезазначених об`єктів (наказ від 29.11.2007 року №997).

Слід зазначити, що вказана Інвестиційна програма не була виконана, що свідчить про використання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протиправної схеми з відчуження на власну користь державного майна заводу.

Разом з тим, згідно з положеннями вказаних договорів купівлі-продажу об`єктів малої приватизації, у разі невиконання умов договорів покупець (ТОВ «ІСРЗ») повинен сплатити на користь продавця (Держава) відповідні штрафні санкції, які складають суму понад 12 млнгрн на 2007 рік.

Положення Інвестиційної програми та вказаних договорів купівлі-продажу дають державі право ініціювати процес визнання їх недійсними та повернути майнові об`єкти до державної власності, при цьому отримати надходження до державного бюджету в особливо великих розмірах у вигляді штрафних санкцій.

Також, встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.12.2011 року №950 «Про надання окремих адресів часткам майна, які належать Державі в особі РВ ФДМУ і ТОВ «І.К.К.», та видачу ТОВ «І.К.К.» свідоцтва про право власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 », змінено юридичну адресу розташування державної 4-х-поверхової адміністративно-виробничої будівлі (для докового виробництва, літ. 2Ф) на адресу: АДРЕСА_3 , яка надалі ввійшла до статутного капіталу ТОВ «ІСРЗ», як частина майна орендаря, чим збільшила розмір його частки в акціонерному товаристві, та відповідно зменшила розмір державної.

27.08.2012 року РВ ФДМУ видано наказ №1209 про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «ІСРЗ».

29.11.2013 року РВ ФДМУ видано наказ №1872 «Про затвердження Акту оцінки майна ДП «ІСРЗ».

09.12.2013 року РВ ФДМУ видано наказ №1940 «Про затвердження Плану приватизації ДП «ІСРЗ» та визначено спосіб приватизації продаж належних державі акцій акціонерного товариства, заснованого РВ ФДМУ та орендарем (ч.1 ст.17 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

19.12.2013 року на підставі протоколу №12/13 загальних зборів учасників ТОВ «ІСРЗ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення ТОВ «ІСРЗ» шляхом перетворення в ПрАТ «ІСРЗ». Того ж дня, рішенням засновників акціонерного товариства, а саме: РВ ФДМУ та ТОВ «ІСРЗ», в особі компанії «АлдістроХолдінгЛімітед», підписано документи про створення ПрАТ «ІСРЗ»: засновницький договір; протокол №1 установчих зборів; статут; акт про передання державного майна та майна орендаря до статутного капіталу ПрАТ «ІСРЗ».

20.12.2013 року РВ ФДМУ видано наказ №1998 «Про утворення ПрАТ «ІСРЗ», яким передбачено створення на базі державного майна та майна орендаря ПрАТ «Іллічівський судноремонтний завод».

21.03.2014 протоколом установчих зборів засновників ПрАТ «ІСРЗ», а саме РВ ФДМУ та компанія «АлдістроХолдінгЛімітед», в особі представників ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , керівник юридичної фірми «Імператор», довірена особа ОСОБА_4 ) та ОСОБА_7 , у присутності голови комісії з припинення (перетворення) орендаря ТОВ «ІСРЗ» Дуднікова М.Ю., який також був вибраний секретарем установчих зборів, вирішили утворити ПрАТ «Іллічівський судноремонтний завод» шляхом перетворення ТОВ «ІСРЗ» на підставі наказу ФДМУ від 27.01.2012 року №142 (зі змінами, внесеними наказом ФДМУ від 14.06.2012 року №2949).

Разом з тим, у порушення ч.2 Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого постановою КМУ від 11.09.1996 року №1099, з боку орендаря засновником утвореного товариства виступила кіпрська компанія «АлдістроХолдінгЛімітед», а не господарське товариство (визначення якого є в Законі України «Про господарські товариства» та главі 9 Господарського кодексу України).

Проте, того ж дня РВ ФДМУ видано наказ №362 від 21.03.2014 року «Про внесення змін» та затверджено статут ПрАТ «ІСРЗ».

На підставі акту оцінки майна єдиного (цілісного) майнового комплексу ДП «ІСРЗ» формування статутного капіталу утвореного ПрАТ «ІСРЗ» було здійснено на наступних умовах: частка держави формується шляхом передачі державного єдиного майнового комплексу заводу вартістю 100,085 млн.грн, що становить 21,86% корпоративних прав ПрАТ «ІСРЗ», а приватна частка формується за рахунок майна ТОВ «ІСРЗ» вартістю 357,684 млн. грн, що становить 78,14% корпоративних прав ПрАТ «ІСРЗ», які належать компанії «АлдістроХолдінгЛімітед». Підсумок: оцінка вартості державного майна, що увійшло до статутного капіталу ПрАТ «ІСРЗ» здійснювалось Міжнародною консалтинговою компанією «Оцінка». Правильність ведення бухгалтерського обліку та підтвердження вартості майнового комплексу перевірена аудиторським висновком ТОВ «Фірма «Трансаудит».

Разом з тим, вказані дії суперечать вимогам ч.7 ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» створення господарських організацій на базі об`єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного капіталу. Підсумок: в другому абзаці ч.7 ст.11 Закону зазначено, що вказане обмеження не поширюються на випадки перетворення орендних підприємств у господарські товариства відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного майна». Разом з тим, згідно з положенням ст.115 Господарського кодексу України ТОВ «ІСРЗ» не є орендним підприємством, оскільки юридична особа, не утворена членами трудового колективу державного підприємства «ІСРЗ», єдиний майновий комплекс якого й був об`єктом оренди.

За наявними даними, численні порушення положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постанови КМУ «Про затвердження Методики оцінки майна» від 10.12.2003 року №1891, призвели до заниження експертної оцінки вартості державного єдиного майнового комплексу, внаслідок чого Державі, як власнику майна, завдано збитків на суму понад 130 млн грн.

Підсумок: Реєстраційна служба Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області винесла три повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації перетворення ТОВ «ІСРЗ» в ПрАТ «ІСРЗ» та три повідомлення про залишення документів без розгляду. Разом з тим, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року по справі №815/1770/14 зобов`язано Реєстраційну службу Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області здійснити державну реєстрацію припинення шляхом перетворення ТОВ «ІСРЗ» в ПрАТ «ІСРЗ».

Крім того, 07.05.2014 року між РВ ФДМУ та ПАТ «ІСРЗ» на 49 років укладено та нотаріально посвідчено (нотаріус Калінюк Г.О.) договори оренди причалів разом з невід`ємним обладнанням, мережами та спорудами. Розмір орендної плати за використання вказаних причалів був визначений на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Постанови КМУ «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» від 04.10.1995 №786. Підсумок: Міністерство інфраструктури України, згідно з положенням ч.5 ст.25 Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012, надало згоду на укладання з ТОВ «ІСРЗ» договорів оренди причалів, які не підлягають приватизації листом від 15.08.2013 року №9321/16/10-13.

Разом з тим, за наявними даними, оцінка причалів проводилась з грубим порушенням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постанов КМУ «Про затвердження Методики оцінки майна», «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», що призвело до заниження їх вартості. Внаслідок чого, щомісяця державний бюджет недоотримує понад 145 тис грн.

Крім того, встановлено, що 10.03.2015 року з метою подальшого протиправного відчуження причалів, службові особи ПрАТ «ІСРЗ» здійснили виділення нового акціонерного товариства ПрАТ «ГТС ПЗ», яке стало повним правонаступником всіх прав та обов`язків ПрАТ «ІСРЗ» за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме причалів №№ 13,14,15,16. У подальшому, договори оренди були переукладені з РВ ФДМУ.

Також, повну назву підприємства з ПрАТ «Іллічівський судноремонтний завод» змінено на ПрАТ «ІСРЗ» та адресу у зв`язку зі зміною назви міста Іллічівськ на Чорноморськ.

Встановлено, що 14.01.2015 року ФДМУ на Українській міжбанківській валютній біржі продано 21,86% корпоративних прав ПрАТ «ІСРЗ» за 100,05 млн грн. Власником пакету акцій стала афілійована до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кіпрська компанія «ВейселлХолдінгсЛімітед». Підсумок: ст.21 Закону України «Про приватизацію державного майна», зазначає, що покупці нерезиденти України набувають у власність державне майно в процесі приватизації з оплатою його ціни у національній валюті або у вільно конвертованій валюті, якщо зазначене передбачено умовами продажу, на загальних підставах з поданням відомостей про джерела надходження коштів.

Разом з тим, за наявними даними, оцінку державного пакета акцій ПрАТ «ІСРЗ» проведено з порушеннями положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постанови КМУ «Про затвердження Методики оцінки майна», внаслідок чого державі нанесено збитків на суму понад 60 млн грн.

На даний час статутний капітал товариства становить 457,768 млн. грн, який розподілений між 46 акціонерами.

Тобто враховуючи вищевикладене службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» порушено вимог законодавства України:

1. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 використано протиправну схему по легалізації на території України доходів, одержаних злочинним шляхом від протиправної діяльності (у тому числі розкрадання державного майна «ІСРЗ»).

Так, 08.04.2008 року між голландською компанією «АРМ Terminals B.V.», яка є структурним підрозділом транснаціональної промислової групи «А.П. Моллер-Маерск Груп», та кіпрською компанією «EventPlanningsoftwareLtd.» укладено договір займу на суму 19,5 млн $ США строком повернення до 31.12.2008 року. Поручителями виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

За договором займу кіпрська компанія надає у користування голландській компанії земельну ділянку площею 77 га, на якій розташований Іллічівський судноремонтний завод та на якій заплановано будівництво нового контейнерного терміналу. Одержувачем грошових коштів було визначено ТОВ «Іллічівська контейнерна компанія» із зазначенням призначення платежу кошти на формування уставного капіталу ТОВ «ІКК». Факт надання грошових коштів підтверджується копією банківської виписки від 21.04.2008 року. Проте, умови вказаного договору займу компанією «EventPlanningsoftwareLtd.» виконано не було.

Надалі, 03.03.2010 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №2-1269/10 прийнято рішення про відмову у позові «АРМ Terminals B.V.» щодо стягнення заборгованості на загальну суму 22,5 млн $ США за вказаною кредитною угодою.

2. Керівництво ПрАТ «ІСРЗ» порушуючи положення Закону України №5114 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» в частині, що зобов`язує підприємства всіх форм власності розкривати кінцевих бенефіціарів.

Таким чином, ПрАТ «ІСРЗ» умисно приховує кінцевих вигодоодержувачів та використовує протиправну схему трастового договору з кіпрськими номіналами (громадяни Кіпру), що значаться в українських реєстрах як кінцеві бенефіціари.

Далі дії керівництва ПрАТ «ІСРЗ» мають ознаки вчинення злочину, передбаченого ст.205-1 КК України «умисне подання документів, які містять свідомо неправдиві відомості, державному реєстратору» (приховування кінцевих вигодоодержувачів). Дані про фактичну власність акцій знаходяться в трастових угодах з громадянами Кіпру та в базах банків, у яких відкриті їх поточні рахунки.

3. Керівництво ПрАТ «ІСРЗ», з порушенням положень Закону України «Про морські порти України» та Наказу Міністерства інфраструктури України «Про портові збори» від 27.05.2013 року №316, використовує отримані від судновласників грошові кошти у вигляді причального та канального зборів не за цільовим призначенням та частину з них привласнює.

Встановлено, що у 2012 році кошти, які надходили до бюджету від ТОВ «ІСРЗ» у вигляді причальних зборів, використовувались на ремонтні роботи об`єктів, які належали орендарю, в результаті чого вартість його активів зростала, що у подальшому призвело до збільшення приватної частки орендаря під час утворення ПрАТ «ІСРЗ».

4. Керівництвом ТОВ «ІСРЗ» використано протиправну схему по ухиленню від сплати до бюджету у повному обсязі земельного податку та орендної плати шляхом заниження нормативної грошової оцінки земельних ділянок загальною площею 87,7 га, у тому числі 31,7479 га кадастрові номери: 5110800000:03:002:0036; 5110800000:03:001:0260; 5110800000:03:001:0259; 5110800000:03:001:0157; 5110800000:04:006:0016.

Так, згідно з розрахунком відділу Держкомзему у місті Іллічівськ Одеської області вартість вказаних земельних ділянок становила 279735197 грн, проте керівництво ТОВ «ІСРЗ» не погодившись із вказаним розрахунком, звернулось до ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідно до висновку якого вартість ділянок становила 222034239 грн, що майже на 57,7 млн.грн менше.

В результаті порушення службовими особами ТОВ «ІСРЗ» вимог Закону України «Про оцінку земель» та положень постанови КМУ від 01.08.2011 року №835 «Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг» відділ Держкомзему у місті Іллічівськ Одеської області не погодив розроблений ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок наданих в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ «ІСРЗ».

Однак, 22.11.2012 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №1570/4034/2012 про зобов`язання погодити вищевказаний витяг. В результаті сплати ТОВ «ІСРЗ» орендних платежів за вказаним витягом, щорічне недоотримання бюджетом Іллічівської міської ради у вигляді орендної плати складає 1731028 грн (3% від 57,7 млнгрн).

Крім того, за наявними даними, частина земельних ділянок, які використовує ПрАТ «ІСРЗ», знаходяться в оренді у підприємств, підконтрольних керівництву акціонерного товариства. Так, ТОВ «Іллічівськ-транс-термінал» до 2015 року орендувало земельну ділянку 6,2 га. Після розірвання договору оренди, товариство продовжує безоплатно використовувати вказану земельну ділянку, в результаті чого місцевим бюджетом недоотримуються грошові кошти у великому розмірі.

Також, отримано дані, що керівництво ПрАТ «ІСРЗ», з порушенням положення ст.168 Земельного Кодексу України, а саме без отримання спеціального дозволу Державної інспекції сільського господарства в Одеській області по вилученню ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земель, провело роботи з переносу інженерних мереж та зняло 140 тис тон ґрунтового покриву на території Іллічівського судноремонтного заводу.

Крім того, керівництво ТОВ «ІСРЗ» незаконно заволоділо земельною ділянкою рекреаційного призначення загальною площею 2 га, розташованої в с. Грибівка Дальницької сільської ради.

Так, 26.12.2007 року між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ «ІСРЗ» укладено договір купівлі-продажу об`єкту малої приватизації групи об`єктів, до складу яких увійшов дитячий оздоровчий табір «ЮНГА», розташований на земельній ділянці площею 2,95 га за адресою: АДРЕСА_1 . 25.01.2008 року між сторонами підписано акт прийому-передачі №844.

РВ ФДМУ по Одеській області було власником вказаного майна на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.12.2007 року виконкомом Дальницької сільської ради (рішення від 24.12.2007 №292).

У подальшому, рішенням Дальницької сільської ради від 26.06.2008 року №1625 надано ТОВ «ІСРЗ» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки рекреаційного призначення площею 4,95 га в оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору «ЮНГА».

ТОВ «Регіональне агентство з розвитку економіки» розробило вказану технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

30.10.2008 року рішенням Дальницької сільської ради №1749 не затверджено вказану технічну документацію, у зв`язку із відсутністю підпису на акті встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) начальником відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області. В свою чергу, це унеможливило укладання договору довгострокової оренди земельної ділянки.

Встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2008 року у справі №16/174-08-4807 визнано недійсним вищевказане рішення сільської ради №1749, а також зобов`язано Дальницьку сільську раду укласти з ТОВ «ІСРЗ» відповідний договір оренди земельної ділянки з його подальшою обов`язковою реєстрацією в Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах».

За наявними даними, об`єкти нерухомості дитячого оздоровчого табору «ЮНГА» розташовувались на земельній ділянці площею 2,95 га. Проте, керівництво ТОВ «ІСРЗ» підробили первинні документи, які у подальшому стали підставами для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки рекреаційного призначення площею 4,95 га в оренду.

5. Керівництво ПрАТ «ІСРЗ», з порушенням положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без відповідної ліцензії збирає з суден, які знаходяться на причалах заводу небезпечні відходи палива та масла (шлам) та у подальшому здійснює їх перевезення та зберігання з метою продажу.

Встановлено, що у 2014 році з суден, які знаходились на причалах ПрАТ «ІСРЗ», службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» зібрано понад 150 м3 шламу, який після очищення від води продано ТОВ «Еко Сервіс».

6. Керівництво ПрАТ «ІСРЗ», з порушенням положень Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зловживаючи службовим становищем, надає протиправні вказівки службовим особам заводу, які не мають відповідного допуску, на проведення особливих судноремонтних робіт з використанням приладів, у яких містяться радіоактивні матеріали.

7. Керівництво ПрАТ «ІСРЗ», з порушенням митного законодавства, протиправно скуповує метал, який зрізано з іноземних суден в ході проведення ремонтних робіт на території заводу.

Крім того, керівництво ПрАТ «ІСРЗ», з порушенням митного законодавства, здійснює розмитнення на території заводу групи товарів без відповідного дозволу Кабінету міністрів України».

Також дана стаття з ідентичним змістом була опублікована 04.08.2020 року на сторінці газети «Альтернатива.орг» у соціальній мережі «Фейсбук» за посиланням https://www.facebook.com/alternatyva.newspaper/.

- 10.08.2020 року ПрАТ «ІСРЗ» було отримано від ТОВ «Сапсан Трансшип» листа від 10.08.2020р. № 10-08/20 , згідно якого після ознайомлення із статтею «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…» на сайті газети «Альтернатива.орг», контрагент відмовився від подальших ділових відносин із ПрАТ «ІСРЗ», оскільки вважає, що негативна інформація щодо ПрАТ «ІСРЗ» може негативно вплинути і на його ділових партнерів. Як наслідок, ТОВ «Сапсан Трансшип» виявило бажання розірвати укладений Договір на ремонт № 55978 від 20.07.2020 року та направило два примірника додаткової угоди про припинення договору;

- згідно з підписаною ТОВ «Сапсан Трансшип» та ПрАТ «ІСРЗ» Додатковою угодою від 20.08.2020 року, Договір на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року був достроково припинений.

Колегія суддів виходить з такого.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України "Про інформацію").

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з п. п. 6 Інформаційного листа ВГС від 28.03.2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб`єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, за змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У відповідності до положень п. 15 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд вірно зазначив, що юридична особа має право на недоторканість ділової репутації та на спростування недостовірної інформації.

Згідно ч. 4 ст. 277ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідач ОСОБА_1 будучи засновником газети «Альтернатива.орг» здійснює журналістьку діяльність у складі редакції цієї газети.

Відповідач не заперечував, що він є автором статті під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…», яка 04.08.2020 року була розміщена у вільному доступі на веб-сторінці газети « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці газети «Альтернатива.орг» у соціальній мережі «Фейсбук» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На момент подання позову, лише у мережі «Фейсбук» публікація зі статтею отримала 237 «вподобань» та 75 коментарів, а 109 користувачів зробили репост публікації.

Частиною 3 статті 25 Закону України Про інформацію, журналіст має право не розкривати джерел, окрім випадків, коли його зобов`язано до цього рішенням суду на основі закону.

Відповідач ОСОБА_1 і упоясненнях всуді апеляційноїінстанції іу відзивіна позов,стверджував,що виходу статті під назвою «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…» передувало виявлення біля вхідних дверей редакції газети «Альтернатива.орг» пакету з документами, який був залишений там невідомою особою. Після огляду документів, відомості, які були зазначені у цих документах, були використані редакцією газети «Альтернатива.орг» у невдовзі опублікованій статті «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…».

Як вже зазначалось, у преамбулі статті було вказано, що: «Журналістським розслідуванням встановлено, що слідчими органами Національної поліції за процесуальним керівництвом прокуратури Одеської області розслідується кримінальне провадження, внесене 06.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України».

Журналістське розслідування полягає у здобуванні і використанні незалежних джерел інформації, а також використанні методів, аналогічних тим, які використовуються установами з слідчими повноваженнями.

Публікації матеріалу передує ретельна перевірка. Здійснюючи розслідування, журналісти мають дотримуватися етичних принципів та норм журналістики гуманізму, правдивості й об`єктивності.

Писати потрібно тільки правду, не допускати неточностей і помилок під час дослідження та «розслідування» подій, ситуацій, конфліктів, явищ, використовуючи при цьому дозволені суспільною мораллю і чинним законодавством методи і засоби отримання та поширення інформації.

Д. Рендал у книзі Універсальний журналіст наводить три функціональні особливості, які відрізняють журналістське розслідування від інших жанрів:

Проведення первинного розслідування, наслідком якого є встановлення таких взаємозв`язків у матеріалі, яких перед тим ніхто не помічав.

З`ясування того факту, що обрана тема, за певними припущеннями, може бути пов`язана із сумнівними справами або недбалістю, але доказів ще немає. Але якщо тема важлива для читачів, за неї варто братися.

Журналістське розслідування розпочинається там, де закінчується повсякденна робота. Отримання інформації, в розголошенні якої хтось не зацікавлений, але яка становить громадський інтерес, ось його мета.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Вимогу підтвердити доказами оціночні судження неможливо задовольнити. Така вимога порушує свободу висловлювання своєї думки, яка (свобода) є найважливішою частиною того права, яке забезпечується статтею 10 Конвенції (справа «Лінгенс проти Австрії, 1986 рік).

Уявляється неприйнятним, щоб журналіста позбавили можливості висловлювати критичні думки, навіть якщо він не може довести їх істинність. Поняття «журналістська свобода» допускає деякі перебільшення і навіть провокативність (справа Далбан проти Румунії, 1999 рік).

Разом з тим статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено обмеження права на свободу вираження поглядів тільки у виключних випадках, коли існує значна загроза.

Водночас Рекомендація № R (2000) 7 Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації, ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи, визначає такі випадки, за яких інформація про джерело може бути розкритою:

коли зважених заходів, альтернативних розкриттю, не існує або вони вже вичерпані особами чи органами державної влади, які намагалися здійснити розкриття, та законний інтерес щодо розкриття очевидно переважає державний інтерес щодо нерозкриття, пам`ятаючи при цьому, що:

доведена домінуюча вимога необхідності розкриття,

обставини носять надзвичайно важливий та серйозний характер,

необхідність цього розкриття визначена як така, що відповідає нагальній соціальній потребі, та

держави-члени наділені певним дискреційним правом, визначаючи таку потребу, але це дискреційне право йде пліч-о-пліч із контролем з боку Європейського суду з прав людини.

Як вже зазначалось, відповідач ОСОБА_1 стверджував про те, що отримав документи, інформація в яких була використана ним у Статті, як результат журналістського розслідування, від невідомої особи у невстановлений спосіб.

В розумінні Кодексуетики українськогожурналіста,затвердженого напленумі Національної спілки журналістів України 12.12.2013 року журналіст має ретельно перевіряти інформацію (достатньою вважається перевірка з двох незалежних джерел).

Оскільки інформація стосувалась ТОВ «ІСРЗ», діяльність якого становить значний суспільний інтерес, а також засновників цієї юридичної особи чи інших пов`язаних з нею осіб (інвесторів, партнерів тощо), а особа та джерело походження документів, які, як стверджує відповідач були знайдені біля дверей редакції, є невідомими, журналіст, який подає опубліковану інформацію, як результат журналістського розслідування, мав перевірити таку інформацію на предмет її достовірності у незалежних джерелах, які мають незаплямовану репутацію та за необхідності (з метою дотримання правил журналістської етики) звернутися до юридичної особи та фізичних осіб-засновників, які згадуються у цих документах з негативної сторони за отриманням відповідних роз`яснень.

Також у Статті містилось посилання на кримінальне провадження, внесене 06.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України з наступним викладенням у хронологічному порядку численних подій відбудування та використання засновниками та керівництвом ТОВ «ІСРЗ» протиправної схеми по легалізації на території України доходів, одержаних злочинним шляхом від протиправної діяльності (у тому числі розкрадання державного майна «ІСРЗ»).

Тобто матеріал опублікований з викладенням відомостей, які отримані від невідомої та невстановленої особи, без проведення належної перевірки достовірності таких відомостей, але з посиланням на кримінальне провадження, внесене 06.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Між тим, відповідно до статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і лише в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Існування цієї заборони зумовлене, перш за все, тим, що передчасне розголошення даних слідства, тобто повідомлення цих даних третім особам, в т. ч. і у публічному виступі, в пресі, в Facebook, тощо, може негативно вплинути на сам процес розкриття злочину, знайдення і викриття речових доказів і документів, та викриття винних, оскільки обізнаність зацікавлених осіб чи цілих організованих злочинних угруповань про те, в якому напрямі йде розслідування, які конкретно слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії будуть виконуватися, які конкретні докази вже здобуті слідчими чи які планують вилучитись, дозволить зацікавленим особам активно протидіяти зусиллям слідчого, прокурора та оперативних підрозділів, перешкоджати встановленню істини шляхом знищення документів, речових доказів чи інших слідів злочину, переховування викраденого майна, залякування чи навіть фізичне знищення осіб, які можуть бути свідками чи потерпілими у справі, створення умов для ухилення осіб, причетних до вчинення злочину, від явки до слідчого, прокурора і суду, в т. ч. і втечі закордон.

Поряд із цим, треба усвідомлювати, що таємниця досудового розслідування в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу, а забезпечення нерозголошення даних кримінального провадження і є однією з гарантій захисту прав і свобод людини.

У разі, якщо відомості повідомлені у статті з посиланням на кримінальне провадження, внесене 06.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є результатом їх встановлення в межах даного кримінального провадження, такі відомості підлягають розголошенню лише з дозволу слідчого або прокурора і лише в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідачами не надано доказів, що відомості використання засновниками та керівництвом ТОВ «ІСРЗ» протиправної схеми по легалізації на території України доходів, одержаних злочинним шляхом від протиправної діяльності (у тому числі розкрадання державного майна «ІСРЗ»), дійсно встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України і щовідповідачі зверталися до слідчого або прокурора за дозволом про оголошення відомостей досудового розслідування і отримали такий дозвіл.

Самі первинні документи в паперовій документарній формі, в яких містилися відомості використані при опублікуванні статті, їх відсканована версія в електронному вигляді або роздруківки сканкопій у паперовій формі зі слів відповідача ОСОБА_1 не збереглись через пожежу, яка трапилась в офісі редакції газети «Альтернатива.орг» у жовтні 2020 року.

Враховуючи наведене немає підстав для висновку, що опублікованівідомості дійсновстановлені підчас досудовогорозслідування укримінальному провадженні за№12016160000000562 по факту розтрати майна державного підприємства «Іллічівський судноремонтний завод» (далі ДП «ІСРЗ») службовими особами ПрАТ «ІСРЗ» та регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України і що публікаціявідомостей про використання засновниками та керівництвом ПрАТ «ІСРЗ» протиправної схеми по легалізації на території України доходів, одержаних злочинним шляхом від протиправної діяльності (у тому числі розкрадання державного майна «ІСРЗ») з посиланням на кримінальне провадження №12016160000000562, без отримання від слідчого абопрокурора відповідного дозволу, відповідає законодавству і не порушує особисті немайнові права ПрАТ «ІСРЗ».

Відповідач заперечуючи проти позову і оскаржуючи ухвалене судом першої інстанції рішення, посилався на те, що наведені у статті відомості:

- не стосуються позивача ПрАТ «ІСРЗ»;

- носять характер суб`єктивної оцінки автора статті та є вираження його власного погляду, його критичної думки щодо згаданих подій та обставин і не відносяться до фактичних стверджень.

Колегія суддів виходить з такого.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що «суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе».

Так, фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач надав докази поширення відповідачами інформації про порушення закону в процесі приватизаційного процесу ДП «ІСРЗ» та створення ПрАТ «ІСРЗ», де зазначено конкретні прізвища та найменування юридичних осіб, суми збитків, нанесених Державі, дати вчинення протиправних діянь, їх фактичні обставини та наслідки.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що поширена щодо Позивача інформація подана як наслідок журналістського розслідування, викладена послідовно та детально, при цьому автор використовував усталені для ділового стилю мовні звороти («встановлено порушення», «використано протиправну схему», «незаконно заволоділо», «умисно приховує», «зловживаючи службовим становищем, надає протиправні вказівки», «протиправно скуповує метал», «використовує…кошти…не за цільовим призначенням та частину з них привласнює», та ін.), що загалом могли бути витлумачені як такі, що містять перевірені журналістами фактичні дані та не є провокативним перебільшенням авторів у формі суб`єктивних суджень.

Верховним Судом при застосуванні правових норм при розгляді справ у подібних правовідносинах сформовано правову позицію про те, що за відсутності вироку суду стосовно позивача поширення інформації, яка містить фактичні твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України, порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19).

Також вірно заначив, що у даному випадку, інформація, поширена Відповідачами про Позивача, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою Позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням. Така інформація несе негативний зміст, сприймається як злочинна діяльність, засуджується суспільством, а тому поширення та застосування таких понять до Позивача не може не спричиняти порушення особистого немайнового права на повагу його ділової репутації.

Суд обґрунтовано врахував, що поширена Відповідачами інформація виходить за межі прийнятної для публічної особи критики і не є оціночними судженнями авторів, а є констатацією фактів про порушення законодавства, які можуть і мають бути доведені належними доказами.

Тягар доведеності достовірності інформації, поширеної про іншу особу, лежить на тому, хто поширив таку інформацію, позивач лише доводить сам факт її поширення.

Наведені у статті прізвища фізичних осіб, які є засновниками, керівниками, пов`язаними особами (контрагенти, інвестори, ділові партнери) ТОВ «ІСРЗ» згадуються виключно в контексті наведеної протиправної схеми по легалізаціїна територіїУкраїни доходів,одержаних злочиннимшляхом відпротиправної діяльності(утому числірозкрадання державногомайна «ІСРЗ»).

Встановивши, що доказів правдивості поширеної інформації або належності її до категорії оціночних суджень Відповідачами не надано, і таких доказів матеріали справи не містять, що фактично поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені автором публікації та редакцією, та які не можуть бути підтверджені, суд першої інстанції набув вірного висновку, що оспорювана Позивачем інформація є недостовірною і підлягає спростуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно п. п 10, 11 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року, при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. У справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов`язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Справа компанії Комінгерсол С.А. проти Португалії» від 06.04.2000 про право юридичної особи на грошову компенсацію за завдану нематеріальну шкоду, суд повинен узяти до уваги репутацію компанії, невизначеність у плануванні рішень, перешкоди в управлінні компанією (для яких немає чіткого методу підрахунку) та, нарешті, занепокоєння й незручності, заподіяні членам керівництва компанії.

Так, ділова репутація юридичної особи залежить від суспільної оцінки, яка створюється в тому числі інформаційними ресурсами.

Позитивна репутація підприємства дає йому переваги при конкуренції, сприяє стабільному попиту на послуги та збільшенню прибутку. Натомість, завдання шкоди репутації невідворотно призводить до зниження попиту на послуги такого підприємства, збитки, відмову партнерів співпрацювати.

Встановивши, що в результаті публікації недостовірної інформації на сайті видання «Альтернатива.орг» та поширенні її у соціальній мережі «Фейсбук», до Позивача стали звертатись ділові партнери, які вимагали пояснень щодо обставин, які були викладені у статті і вказували, що негативна інформація, що містить у статті ОСОБА_1 , ставить під сумнів ділову репутацію ПрАТ «ІСРЗ» і зашкоджує стану справ та фінансовим показникам діяльності Позивача, врахувавши негативний характер та широкі обсяги поширеної інформації, а також значні наслідки у вигляді зниження престижу та підриву довіри до діяльності Позивача (станом на дату подання позову, лише у мережі «Фейсбук» публікація зі статтею «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ»…» отримала 237 «вподобань» та 75 коментарів, а 109 користувачів зробили репост з коментарями, які виражали обурення, розчарування, гнів, та закликами «розстріляти корупціонерів», «привести до вищої міри»), суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку про наявність підстав для задовлення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині рішення (про визнання інформації недостовірною, зобов`язання її спростувати та стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі) висновку суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Тому в цій частині рішення суду слід залишити без змін.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів виходить з такого.

У відповідності до п. 29 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року, у разі, якщо з вимогою про захист гідності, честі чи ділової репутації заявлено також вимогу про відшкодування збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації, суд вирішує цю вимогу відповідно до статті 22 ЦК України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд першої інстанції вірно з посиланням на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановив, що основаним видом діяльності ПрАТ «ІСРЗ» є ремонт і технічне обслуговування суден і човнів (код 33.15).

Як свідчать матеріали справи, згідно з Договором на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року, укладеного між ПрАТ «ІСРЗ» («Виконавець») та ТОВ «Сапсан Трансшип» («Замовник»), Виконавець зобов`язувався на власний ризик, зі своїх матеріалів та своїми засобами виконати роботи по ремонту буксиру «Рефола», а Замовник зобов`язувався оплатити дану послугу. Для виконання ремонтних робіт Замовник повинен був передати судно Виконавцю у період з 01.08.2020 року по 10.09.2020 року. Початок ремонтних робіт оформлюється актом примання-передачі судна в ремонт, а закінчення виконаних робіт - актом прийомки-здачі судна з ремонту.

Згідно п. 3.1. Договору, приблизна вартість ремонтних робіт складала 1 650 000 (один мільйон шістсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Згідно з п. 13.11 Договору може бути розірваний в односторонньому порядку на підставі письмового повідомлення однієї із сторін за 10 календарних днів до ймовірної дати розірвання. При цьому на момент розірвання Договору сторони зобов`язані передати/оплатити одна одній все виконане за договором на момент розірвання.

Листом від 10.08.2020 року ТОВ «Сапсан Трансшип» повідомило ПрАТ «ІСРЗ», що через розміщення на інтернет-ресурсах статті «ЯК «УХОДИЛО» ДЕРЖАВНЕ МАЙНО «ІСРЗ», яка містить негативну інформацію, ТОВ «Сапсан Трансшип» вважає, що це може негативно вплинути і на репутацію не лише на осіб, які згадуються у статті, але і на ділових партнерів ПрАТ «ІСРЗ» і тому вимушено зупинити ділові відносини з ПрАТ «ІСРЗ» і розірвати Договір на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року, укладений між ПрАТ «ІСРЗ» («Виконавець») та ТОВ «Сапсан Трансшип» («Замовник»).

Додатковою угодою, укладеною між ПрАТ «ІСРЗ» та ТОВ «Сапсан Трансшип» розірвано Договір на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «ІСРЗ» за Договором на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року, укладеного з ТОВ «Сапсан Трансшип» («Замовник») могло отримати дохід за надані послуги судноремонту у розмірі 1 650 000 грн., але не отримало внаслідок поширення негативної недостовірної інформації газетою «Альтернатива.орг» та автором ОСОБА_1 , а отже, Позивачу були завдані матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди.

Проте погодитися з висновками районного суду в цій частині вимог не можна.

Визначення поняття збитків крім статті 22 ЦК Українги, є також у ч.2ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч.1ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати. Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних із відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Умовами укладеного між позивачем та ТОВ «Сапсан Трансшип» договору передбачено право сторін розірвати договір в односторонньому порядку на власний розсуд.

Згідно зі ст.651Цивільного кодексуУкраїни змінаабо розірвання договору можуть здійснюватися:

за згодою сторін;

за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;

у разі односторонньої відмови від договору, якщо право натаку відмовувстановлено договором або законом.

Отже, специфіка порядку зміни або розірвання договору в разі односторонньої відмови від нього полягає в тому, що сторона, яка виявила бажання відмовитися від договору, не звертається до суду, а лише повідомляє другу сторону про відмову від договору.Друга жсторона набуваєправа оспорититаку відмовувід договорув судовомупорядку.

Проте, ПрАТ «ІСРЗ» після повідомлення від ТОВ «Сапсан Трансшип» про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з поширенням газетою «Альтернатива.орг» та автором ОСОБА_1 негативної недостовірної інформації відносно ПрАТ «ІСРЗ» та пов`язаних з ним осіб і будучи не згодним з достовірністю поширеної інформації, не лише не оспорило відмову ТОВ «Сапсан Трансшип» від Договору, а й уклало з ТОВ «Сапсан Трансшип» додаткову угоду про розірвання договору на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року. Тобто договір був розірваний за угодою обох сторін договору.

При таких обставинах, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про стягнення з газети «Альтернатива.орг» та ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ІСРЗ» збитків у вигляді упущеної вигоди за договором на ремонт № 55978 від 20 липня 2020 року, укладеного між ПрАТ «ІСРЗ» та ТОВ «Сапсан Трансшип» у розмірі 1 650 000 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга на рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди підлягає частковому задоволенню, а рішення в цій частині - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 650 000 грн. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в порядку апеляційного перегляду рішення в частині вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди скасовано тав ційчастині ухваленонове судоверішення прозалишення позовув ційчастині вимогбез задоволенняіз залишеннямрішення віншій частинібез змін,з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ІСРЗ» в порядку перерозподілу підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3 783 грн. 60 коп.

Одночасно з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з ПрАТ «ІСРЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмір 37 125 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу редакції газети«Альтернатива.орг»в особізасновника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року в частині задоволення вимог про стягнення з редакції газети «Альтернатива.орг» в особі засновника ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації у сумі 1 650 000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» до ОСОБА_1 , редакції газети «Альтернатива.орг» в особі засновника ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації у сумі 1 650 000 грн. залишити без задоволення.

В іншій частині рішення залишити без змін.

В порядку перерозподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» судовий збір у розмірі 3 783 грн. 60 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» на користь редакції газети «Альтернатива.орг» в особі засновника ОСОБА_1 37 125 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 03.07.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова