Рішення

від 10.02.2023 по справі 376/216/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/216/23

Провадження № 2/376/346/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2023 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського С.І.,

при секретарі Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати за ними право власності на майно зазначене у позовній заяві.

До судовогозасідання позивачпідтримав позовнівимоги,просив судсправу слухатиза йоговідсутності,подавши досуду відповіднуписьмову заяву,протиухвалення рішеня при заочному розгляді справи не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про місце дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами було досягнуто домовленості про купівлю - продаж земельних ділянок: площею 3,3663 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:07:025:0029, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 497328, що належить ОСОБА_2 ; площею 3,3001 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:06:009:0015, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 157520, що належить ОСОБА_3 ; площею 3,3001 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:06:010:0021, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 464396, що належить ОСОБА_4 ; площею 3,8004 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:07:024:0029, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_5 ; площею 3,2425 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:07:006:0020, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ № 881317, що належить ОСОБА_6 .

Договір було укладено в простій письмовій формі, в якому передбачено права та обов`язки сторін. При укладенні договору між сторонами було погоджено всі істотні умови купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, щодо передачі нерухомості у власність.

За попередньою домовленістю сторони повинні були протягом трьох днів з дня укладення даного Договору з`явитись до нотаріуса для його нотаріального посвідчення та реєстрації права власності на нерухоме майно.

Однак, нотаріального посвідчення Договору відповідачі у зазначений час не здійснили. Отже, відповідачі своїми діями (бездіяльністю) ухиляються від нотаріального посвідчення договору, як того вимагають норми чинного законодавства України. Тобто у даному випадку, відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України є всі правові підстави для визнання договору дійсним.

Під час укладення договору нерухоме майно у спорі, під заставою, арештом та будь-якою іншою забороною не перебувало.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли домовленості з усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з часу передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 cт. 220 ЦК України, якщо сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 5 Конституції України, ст. 12, 95, 200, 206, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. 3, 15, 16, 207, 220, 328, 334, 638, 640, 655, 657 ЦК України, 22, 81, 125, 126, 132, Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_3 ), про визнання права власності на майно, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,3663 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:07:025:0029, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 497328, що належить ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,3001 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:06:009:0015, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 157520, що належить ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,3001 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:06:010:0021, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 464396, що належить ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,8004 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:07:024:0029, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,2425 га, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині територія Фурсівської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер: 3224085600:07:006:0020, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ № 881317, що належить ОСОБА_6 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С. І. Віговський