Ухвала

від 05.07.2023 по справі 695/2402/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/2402/23

номер провадження 2-н/695/105/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі судді Ватажок-Сташинської А.В., розглянувши заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЯНТАРЬ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлову послугу управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 03.07.2023 надійшла заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЯНТАРЬ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлову послугу управління багатоквартирним будинком за період з 01.07.2020 по 01.05.2023 в сумі 5575,36 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 № 14, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Звертаючись до суду з даною заявою, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЯНТАРЬ» просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлову послугу управління багатоквартирним будинком за період з 01.07.2020 по 01.05.2023 в сумі 5 575,36 грн.

В обґрунтуваннязаяви зазначено,що ПрАТ «ЯНТАРЬ»надає послугуз управління багатоквартирнимбудинком заадресою: АДРЕСА_1 на підставідоговору №1Увід 01.03.2020,укладеного міжвиконавчим комітетомЗолотоніської міськоїради таПрАТ «ЯНТАРЬ». ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Згідно з ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

З доданих до заяви документів судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 ПрАТ «ЯНТАРЬ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_1 .

До заяви не додано відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо того, хто є законним володільцем нерухомого майна за вказаною адресою.

У прохальній частині поданої заяви про стягнення заборгованості по оплаті за житлову послугу управління багатоквартирним будинком в порядку наказного провадження не зазначено адресу боржника, та вказано період з 01.07.2020 по 01.05.2023, відповідно до якого необхідно стягнути заборгованість з ОСОБА_1 .

Разом з тим, в мотивувальній частині заяви вказано, що споживач допустив заборгованість перед ПрАТ «ЯНТАРЬ» за надані послуги за період з 01.02.2020 по 01.01.2022 в сумі 5575,36 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_3 у період з 01.07.2020 по 01.05.2023, заявником суду не названо та не надано.

Таким чином, на підставі викладеного вище, з матеріалів заяви вбачається, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження безспірності заявлених вимог, долучені до заяви документи мають суперечності зі змістом викладених у заяві про видачу судового наказу аргументів.

Отже, в порушення п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додано інших документів або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.

Так, п. 8 ч. 1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 9 та п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 № 14 наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право. Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Отже, за вище встановлених судом обставин вбачається, що характер наявних між сторонами відносини не є безспірним, а отже вимоги заявника не можуть бути задоволені в порядку наказного провадження за заявою поданою у вказаному вигляді.

Відтак, у видачі судового наказу належить відмовити.

Згідно з положеннями ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 160-167, 169, 186, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЯНТАРЬ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлову послугу управління багатоквартирним будинком відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська