Рішення

від 05.07.2023 по справі 707/1745/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1745/23

2/707/696/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Конюшенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі», у якій просить суд:

- розірвати договір оренди землі № 628 від 19 вересня 2020 року, укладений між ним, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» повернути земельну ділянку загальною площею 1,0890 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0760, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, власнику ОСОБА_1 із користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» на його користь понесені судові витрати.

Заявлені позовнівимоги обґрунтованотим,що позивачє власникомземельної ділянкидля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва кадастровийномер7124989000:03:002:0760, площею 1,0890 га, розташованої в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

19 вересня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Грін Ленд Індастрі» укладено Договір оренди землі № 628, згідно з умовами якого відповідач приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай).

Пунктом 9 Договору унормовано, що щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або на аналогічну суму у натуральній шляхом надання сільськогосподарської продукції (у тому числі шляхом надання послуг та виконанням робіт).

Згідно з п. 11 Договору орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року.

Позивач стверджує, що всупереч зазначеним вище положенням Договору, орендну плату за 2021 2022 роки у строки та в порядку, передбаченому умовами Договору, йому не сплачено.

На переконання позивача, про неналежне виконання умов Договору оренди землі свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 01 березня 2023 року, що не містять інформації про отримання позивачем доходу від відповідача за надання земельної ділянки в орендну у 2021 2022 роках.

При цьому, позивач наголошує, що несплата відповідачем орендної плати за 2021 2022 роки у встановлений Договором строк свідчить про систематичність неналежного виконання умов договору оренди та є підставою для його розірвання.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 08 червня 2023 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 05 липня 2023 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів /а.с. 13-15/.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

15 червня 2023 року директором ТОВ «Грін Ленд Індастрі» Шиланом В.В. подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву /а.с. 17-18/, разом з доказами направлення його копії позивачу, у якому він просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказує, що п. 11 Договору передбачено, що орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року. Отже, згідно умов договору, за погодженням сторін, орендна плата за землю може бути сплачена в будь-який інший строк протягом року.

При цьому, представник відповідача зазначає, що доводи позивача про те, що ТОВ «Грін Ленд Індастрі» не виплачує орендну плату вчасно та у повному обсязі, чим систематично не виконує умови Договору оренди землі в частині виплати орендної плати, не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, на думку представника відповідача, стороною позивача не надано доказів невиплати ТОВ «Грін Ленд Індастрі» орендної плати, доказів систематичної невиплати орендної плати, а також доказів існування заборгованості з орендної плати та не зазначено періоди, за які існує заборгованість з орендної плати.

Водночас, представник відповідача стверджує, що орендну плату за 2021 2022 роки було сплачено позивачу у повному обсязі 22 лютого 2023 року, у строки, передбачені Договором оренди для іншого строку виплати орендної плати річного терміну, однак із незначним затриманням виплати коштів, що, на його переконання, виключає факт істотного порушення договірних зобов`язань з боку ТОВ «Грін Ленд Індастрі».

Причиною вказаної затримки представник відповідача зазначає обстановку в країні, а саме повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим навесні 2022 року посівні роботи були проведені із запізненням, а через блокування рф зернового коридору та ракетні обстріли портів і зернових терміналів, відсутність ціни на зернові було важко здійснити реалізацію зерна з метою отримання прибутку та виплати орендної плати за паї власникам земельних ділянок. До того ж, восени 2022 року мали місце рясні дощі і погодні умови не дозволили ТОВ «Грін Ленд Індастрі» вчасно завершити збір урожаю, у зв`язку з чим відповідач завершив збір урожаю вже при настанні перших морозів у кінці грудня 2022 року.

Щодо поданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, представник відповідача зауважує, що питання сплати податків не є предметом розгляду даної справи. Відповідач дійсно є податковим агентом позивача і зобов`язаний відрахувати і сплатити податки з отриманого позивачем доходу у вигляді орендної плати за землю, однак це суто відносини відповідача з податковими органами.

Також, у прохальній частині відзиву представник відповідача просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у даній справі та продовжити вказаний строк.

Між тим, з матеріалів справи слідує, що відзив на позовну заяву директором ТОВ «Грін Ленд Індастрі» Шиланом В.В. подано у межах строків, визначених судом. З урахуванням наведеного, підстав для вирішення клопотання останнього про продовження відповідачу строку для подання відзиву суд не вбачає.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 333812514 від 29 травня 2023 року судом установлено, що 04 грудня 2017 року державним реєстратором Осадчим І.П. на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія та номер ЧР 17-20-165т, виданого 10 листопада 2002 року Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області, зареєстровано за позивачем у справі ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124989000:03:002:0760, площею 1,089 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області /а.с. 5/.

19 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Грін Ленд Індастрі» укладено Договір оренди землі № 628 /а.с. 4/.

Відповідно до пунктів 1,2 вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай) з кадастровим номером 7124989000:03:002:0760, площею 1,0890 га, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Пунктом 8 Договору визначено, що цей договір укладено строком на 15 років.

Згідно з пунктом 9 Договору щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або на аналогічну суму у натуральній шляхом надання сільськогосподарської продукції (в тому числі шляхом надання послуг та виконанням робіт). Форма орендної плати визначається за взаємною згодою сторін. Орендодавець не менш ніж в тижневий строк, шляхом подачі письмової заяви або в інший доступний спосіб, попереджає орендаря про бажану дату, форму і розмір проведення розрахунків по орендній платі та надає орендодавцю необхідну вихідну інформацію (номер банківського рахунку тощо). Орендар нараховує, утримує та сплачує до бюджету ПДФО та інші обов`язкові внески/платежі із суми орендної плати та всіх інших виплат, здійснених за цим договором на користь орендодавця, використовуючи ставку податку в розмірі та порядку, визначеному законодавством. Орендна плата виплачується за вирахуванням усіх належних податків та зборів.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 Договору унормовано, що орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року.

При цьому, форма такого погодження (усна чи письмова) умовами договору не передбачена.

Згідно з пунктом 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення, але, в будь-якому випадку, не більше 10 % річного розміру орендної плати. Орендар не несе відповідальності за прострочення виплати орендної плати у випадку, якщо таке прострочення виникло з вини орендодавця.

За змістом пункту 28 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Подібна норма знайшла закріплення і у ЦПК України. Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, чинній на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати у орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає, як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 та у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що орендну плату за 2021 2022 роки у строки та в порядку, передбаченому умовами Договору, йому не сплачено.

При цьому, із наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ «Грін Ленд Індастрі» сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 за 2021 - 2022 роки у повному обсязі, що підтверджується наданою копією відомості на видачу орендної плати за 22 лютого 2023 року /а.с. 19/, що містить підпис позивача ОСОБА_1 , яким він підтвердив отримання відповідних коштів, і його справжність позивачем не оспорюється.

Доказів, які б доводили протилежне, позивачем до суду не надано.

Відтак, суд вбачає в діях орендаря порушення строку сплати орендної плати за 2021 рік, а також констатує незначне, тривалістю у 52 календарних дні, прострочення виплати орендної плати за 2022 рік, яке, на думку суму, не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору.

У той же час представником відповідача надано обґрунтовані пояснення з приводу незначної затримки виплати орендної плати за 2022 рік, що пов`язана з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України; проведенням посівних робіт навесні 2022 року із запізненням; утрудненою реалізацією зерна через блокування рф зернового коридору та ракетні обстріли портів і зернових терміналів; відсутністю ціни на зернові; погодними умовами, що не дозволили ТОВ «Грін Ленд Індастрі» вчасно завершити збір урожаю у 2022 році.

Доводи представника відповідача з даного приводу суд вважає обґрунтованими і переконливими.

Більш того, суд зауважує, що відповідно до п. 14 Договору оренди землі сторони узгодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення, але, в будь-якому випадку, не більше 10 % річного розміру орендної плати.

Отже, сторони не визначили можливість розірвання договору оренди з підстав невнесення орендної плати у строки, визначені договором, а лише встановили штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання, шляхом сплати пені, а тому допускали, що несвоєчасна сплата орендної плати не буде істотним порушенням умов договору оренди землі, і, як наслідок, не стане підставою для його розірвання.

Належних та допустимих доказів того, що відповідачем за весь час дії договору не враховувався індекс інфляції за виплату орендної плати за земельну ділянку, позивачем також не надано.

Що стосується поданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, суд констатує, що питання відрахування і сплати податків відповідачем, відносини відповідача з податковими органами не є предметом розгляду даної справи. Доводи представника відповідача з даного приводу суд вважає обґрунтованими.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи, передусім, із доведеності таких вимог позивачем.

Беручи до уваги вказані приписи процесуального закону, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за земельну ділянку, оскільки незначне порушення строку сплати орендної плати за 2022 рік не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору, а разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки слід відмовити.

Що ж до вимоги про зобов`язання ТОВ «Грін Ленд Індастрі» повернути земельну ділянку позивачу, то вона заявлена разом із вимогою про розірвання договору оренди землі та є похідною від неї, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Інші аргументи та доводи сторін специфічними, доречними, важливими та суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача у справі суд залишає за позивачем.

Відповідач не заявив про наявність у нього будь-яких документально підтверджених судових витрат.

Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі», юридична адреса: вул. Пушкіна, буд. 42, оф. 106, м. Полтава; місцезнаходження: вул. Чигиринський шлях, буд. 135, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 43593710.

Суддя: Т. А. Миколаєнко