Рішення

від 05.07.2023 по справі 904/1807/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1807/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкар Логістік", с. Балівка, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГІСТ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкар Логістік" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГІСТ" про стягнення заборгованості за договором № 01-12-С на транспортно - експедиційне обслуговування від 16.09.2020 на суму основного боргу 658 234, 80 грн, пені - 68 931, 40 грн, штраф - 98 735, 22 грн, 3% річних - 18 429, 19 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1807/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Дніпровської митниці докази. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

08.05.2023 від Дніпровської митниці Державної митної служби України надійшов лист на виконання ухвали суду від 11.04.2023.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.04.2023 була отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГІСТ" 26.05.2023.

Отже, відповідач повинен був подати відзив на позов не пізніше 12.06.2023, останнім днем надходження якого до суду, з урахуванням нормативних строків пересилання місцевої рекомендованої поштової кореспонденції, є 16.06.2023.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами. Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 01-12-С від 16.09.2020.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

16.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данкар Логістік» (далі - позивач, експедитор-перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГІСТ" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 01-12-С на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору даний Договір регулює взаємовідносини між Експедитором-перевізником та Замовником, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (надалі за текстом - ТЕО або послуги) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та по території інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-договорах/доповненнях до даного Договору, і які є невід`ємною частиною цього Договору.

З метою здійснення транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до умов даного договору Експедитор-перевізник має право залучати третіх осіб та/або виконати ТЕО власними силами та засобами (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення («Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (далі - КДПВ) зі змінами внесеними Протоколом від 5 липня 1978 р Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), діючих на території України нормативних актів, а також відповідно до даного Договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного Договору, оформлюється окремою заявкою-договором на конкретне перевезення, яка узгоджується Сторонами шляхом підписання уповноваженими представниками проставлянням печатки за наявності. В заявці-договорі відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажу, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки Замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, ніші вимоги перевезення вантажу.

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість кожного окремого ТЕО та надання інших послуг узгоджується та фіксується у окремих заявках-договорах Замовника, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктами 5.2 - 5.3 договору визначено, що факт доставки (отримання) вантажу вантажоодержувачем підтверджується відповідною відміткою у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем. Датою доставки (отримання) вантажу вантажоотримувачем вважається дата вказана в акті приймання-передачі виконаних робіт та/або дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Оплата вартості кожного окремого ТЕО та інших послуг проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати Сторони погодили протягом 3 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після дня доставки (отримання) вантажу вантажоодержувачем, якщо інше не зазначено в заявці-договорі. Вартість послуг може встановлюватись у гривнях, або у гривнях із встановлення еквіваленту іноземної валюти. Вартість послуг відповідно до заявки-договору встановлюється в гривні із встановленням еквіваленту відповідної вартості у іноземній валюті, вартість послуг підлягає зміні у випадку зміни курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України на дату оплати, по відношенню до курсу іноземної валюти, встановленого НБУ на дату укладання кожної окремої заявки-договору. При цьому, при зміні офіційного курсу іноземної валюти загальна вартість на дату проведення розрахунку відповідно змінюється. Датою оплати послуг Замовником вважається зарахування коштів на поточний рахунок Експедитора-перевізника (пункт 5.4 договору).

Відповідно до пункту 5.5 договору винагорода Експедитора-перевізника - це різниця між вартістю ТЕО та інших послуг, яка узгоджена та зафіксована заявкою-договором та розміром витрат Експедитора-перевізника по залученню ним третіх осіб для виконання ТЕО Замовника.

Пунктом 6.11 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, передбачений пунктом 5.5. договору, Замовник сплачує Експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, на загальну вартість неоплачених послуг ТЕО за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 6.12 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, передбачений пунктом 5.5. договору, Замовник сплачує Експедитору-перевізнику штраф у розмірі 15 % від загальної вартості послуг ТЕО.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до « 31» грудня 2020 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, цей Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на той же строк на наступний рік. Аналогічний механізм пролонгації діє на всі наступні роки (пункт 11.1 договору).

13.12.2021 сторонами було підписано Заявку на перевезення вантажу № 13/12-1, в якій сторони погодили маршрут Анталія (Туреччина) - Дніпро (Україна). Згідно цієї заявки вартість перевезення, грн з ПДВ - екв. 6 000 USD (по курсу НБУ на дату виставлення рахунку/митного оформлення в Дніпрі); розрахунок - до 5 діб від дати рахунку.

Експедитором було виставлено Рахунок на оплату № 1 від 04.01.2022 на суму 163 669 грн, з яких: 144 575 грн послуга міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_6/ НОМЕР_1 по маршруту: м. Анталія (Туреччина) до державного кордону м/п Чорноморський торгівельний порт, 17 094 грн послуга міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_6/ НОМЕР_1 по маршруту: від державного кордону м/п Чорноморський торгівельний порт до м. Дніпро, 2 000 грн винагорода експедитора по території України (в т.ч. ПДВ 333, 33 грн).

04.01.2022 Експедитором було направлено на електронну пошту Замовника agrolog.dnepr@gmail.com рахунок № 1 від 04.01.2022 на суму 163 699 грн разом з ПДВ.

17.12.2021 сторонами було підписано Заявку на перевезення вантажу № 17/12-1, в якій сторони погодили маршрут Анталія (Туреччина) - Дніпро (Україна). Згідно цієї заявки вартість перевезення, грн з ПДВ - екв. 6 000 USD (по курсу НБУ на дату виставлення рахунку / митного оформлення в Дніпрі); розрахунок - до 5 діб від дати рахунку.

Експедитором було виставлено Рахунок на оплату № 3 від 06.01.2022 року на суму 164 731 грн, з яких: 145 500 грн послуга міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_2 / НОМЕР_3 по маршруту: м. Анталія (Туреччина) до державного кордону м/п Чорноморський торгівельний порт, 16 231 грн послуга міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_2 / НОМЕР_3 по маршруту: від державного кордону м/п Чорноморський торгівельний порт до м. Дніпро, 3 000 грн винагорода експедитора по території України (в т.ч. ПДВ 500 грн).

06.01.2022 Експедитором було направлено на електронну пошту Замовника agrolog.dnepr@gmail.com рахунок № 3 від 06.01.2022 на суму 164 731 грн разом з ПДВ.

17.12.2021 сторонами було підписано Заявку на перевезення вантажу № 17/12-2, в якій сторони погодили маршрут Анталія (Туреччина) - Дніпро (Україна). Згідно цієї заявки вартість перевезення, грн. з ПДВ - екв. 6 000 USD (по курсу НБУ на дату виставлення рахунку / митного оформлення в Дніпрі); розрахунок - до 5 діб від дати рахунку.

Експедитором було виставлено Рахунок на оплату № 4 від 06.01.2022 на суму 164 731 грн, з яких: 145 500 грн послуга міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_4 /НОМЕР_5 по маршруту: м. Анталія (Туреччина) до державного кордону м/п Чорноморський торгівельний порт, 16 231 грн послуга міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_4 /НОМЕР_5 по маршруту: від державного кордону м/п Чорноморський торгівельний порт до м. Дніпро, 3 000 грн винагорода експедитора по території України (в т.ч. ПДВ 500 грн).

Додатково, враховуючи, що вартість послуг відповідно до наведених вище заявок встановлено в еквіваленті відповідної вартості у іноземній валюті - долару США та у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу НБУ гривні до долару США позивачем було виставлено додаткові рахунки:

- № 54 від 20.02.2023 на суму 55 742,60 грн;

- № 55 від 20.02.2023 на суму 54 680, 60 грн;

- № 56 від 20.02.2023 на суму 54 680, 60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за вищезазначеним договором виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані в позивачем односторонньому порядку:

- № 1 від 06.01.2022 на суму 163 669 грн з ПДВ та № 54 від 20.03.2023 на суму 55 742, 60 грн (курсова різниця);

- № 3 від 10.01.2022 на суму 164 731 грн з ПДВ та № 55 від 20.02.2023 на суму 54 680, 60 грн (курсова різниця);

- № 4 від 10.01.2022 на суму 164 731 грн з ПДВ № 56 від 20.02.2023 на суму 54 680, 60 грн (курсова різниця).

Для досудового врегулювання спору позивачем 21.02.2023 на адресу відповідача була направлена Вимога про виконання зобов`язання вих. № 1 від 20.02.2023.

Відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, оплату в розмірі 658 234, 80 грн не здійснив.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг і стало причиною звернення останнього до суду з даним позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 658 234, 80 грн позивач просить суд стягнути 68 931, 40 грн пені, 98 735, 22 грн штрафу та 18 429, 19 грн 3 % річних.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Положеннями частини 1 статті 316 Господарського кодексу України та частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором транспортного експедирування.

Щодо суми основного боргу

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Оплата вартості кожного окремого ТЕО та інших послуг проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати Сторони погодили протягом 3 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після дня доставки (отримання) вантажу вантажоодержувачем, якщо інше не зазначено в заявці-договорі. Вартість послуг може встановлюватись у гривнях, або у гривнях із встановлення еквіваленту іноземної валюти. Вартість послуг відповідно до заявки-договору встановлюється в гривні із встановленням еквіваленту відповідної вартості у іноземній валюті, вартість послуг підлягає зміні у випадку зміни курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України на дату оплати, по відношенню до курсу іноземної валюти, встановленого НБУ на дату укладання кожної окремої заявки-договору. При цьому, при зміні офіційного курсу іноземної валюти загальна вартість на дату проведення розрахунку відповідно змінюється. Датою оплати послуг Замовником вважається зарахування коштів на поточний рахунок Експедитора-перевізника (пункт 5.4 договору).

За таких обставин, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг:

- за рахунком № 1 від 04.01.2022 на суму 163 669 грн настав 09.01.2022 (включно);

- за рахунком № 3 від 06.01.2022 на суму 164 731 грн настав 11.01.2022 (включно);

- за рахунком № 4 від 06.01.2022 на суму 164 731 грн настав 11.01.2022 (включно);

- за рахунками № 54, 55, 56 від 20.02.2023 на загальну суму 165 103, 80 грн настав 23.02.2023 (включно).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Логіст» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Данкар Логістік» у розмірі 658 234, 80 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 658 234, 80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені та штрафу

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.11 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, передбачений пунктом 5.5. договору, Замовник сплачує Експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, на загальну вартість неоплачених послуг ТЕО за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 6.12 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, передбачений пунктом 5.5. договору, Замовник сплачує Експедитору-перевізнику штраф у розмірі 15 % від загальної вартості послуг ТЕО.

Позивачем було нараховану відповідачу штраф у розмірі 98 735, 22 грн та пеню у розмірі 68 931, 40 грн з яких за період з 10.01.2022 по 10.07.2022 у сумі 21 334, 86 грн, за період з 12.01.2022 по 12.07.2022 у сумі 21 762, 54 грн, за період з 12.01.2022 по 12.07.2022 у сумі 43 525, 08 грн (за кожним рахунком окремо), за період з 18.03.2023 по 04.04.2023 у сумі 4 071, 05 грн.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені у розмірі 68 931, 40 грн та штрафу у розмірі 98735, 22 грн відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17.

Щодо суми 3 % річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18 429, 19 грн за загальний період з 10.01.2022 по 04.01.2023 (за кожним рахунком окремо).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат щодо стягнення суми вказаних нарахувань є вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 18 429, 19 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

30.03.2023 між Адвокатським об`єднанням «Нексум» (Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данкар Логістік" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Об`єднання приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу у формі захисту прав та інтересів Клієнта:

- підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-ЛОГІСТ» (код ЄДРПОУ 41509475) про стягнення заборгованості по договору № 01-12-С на транспортно - експедиційне обслуговування від 16.09.2020 року в розмірі 658 234, 80 грн (шістсот п`ятдесят вісім тисяч двісті тридцять чотири гривні 80 копійок), штрафних санкцій, 3% річних, судових витрат;

- представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Клієнта до ТОВ «АГРО-ЛОПСТ» про стягнення заборгованості в розмірі 658 234, 80 грн, штрафних санкцій, 3% річних, судових витрат, без обмеження повноважень;

- підготовка та подача Господарському суду Дніпропетровської області за позовом Клієнта до ТОВ «АГРО-ЛОГІСТ» про стягнення заборгованості в розмірі 658 234, 80 грн, штрафних санкцій, 3% річних, судових витрат необхідних процесуальних документів (зокрема, але не виключно, відповіді на відзив, заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, клопотань, пояснень), при необхідності, без обмеження повноважень.

Вартість надання правової допомоги (гонорар), зазначеної в пункті 1.1 даного договору сторони погодили у розмірі 5 % від розміру позовних вимог (основна заборгованість в розмірі 658 234, 80 грн, штрафні санкції, 3% річних) (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору Клієнт зобов`язується протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення Об`єднанням рахунку здійснити оплату в розмірі, зазначеному в п. 3.1. Договору. Оплата зазначеної суми є платою за правовий супровід підготовки необхідних документів, пред`явлення позову та представництво інтересів Клієнта по предмету даного договору в господарському суді Дніпропетровської області, згідно розділів 1 та 2 даного договору.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1); гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами п`ятою та восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції Товариством надано:

- копію Договору про надання правової допомоги;

- рахунок № 03-04-2023 від 03.04.2023 на суму 42 216, 53 грн;

- платіжна інструкція № 126 від 06.04.2023 на суму 42 216, 53 грн з призначенням платежу: «Оплата за надання правової допомоги згідно з п. п. 3.1 та п. 3.2 договору № 30/03/23 від 30.03.2023, рах. № 03-04-2023 від 03.04.2023».

Суд зазначає, що якщо складення акта виконаних робіт не передбачено умовами договору, то виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про їх прийняття. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові № 823/2638/18 від 16 травня 2019 року.

Умовами договору не передбачено складення акту приймання-передачі послуг.

Розглянувши доводи позивача та надані докази на підтвердження понесення Товариством судових витрат у суді першої інстанції, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Адвокатським об`єднанням «Нексум» відповідно до пункту 1.1 договору надано послуги лише щодо підготовки та подачі до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛОГІСТ» про стягнення заборгованості по договору № 01-12-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.09.2020 в розмірі 658 234, 80 грн, штрафних санкцій, 3% річних, судових витрат.

Послуги щодо представництва інтересів Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/1807/23 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін) та підготовки і подачі Господарському суду Дніпропетровської області необхідних процесуальних документів, надані не були.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Здійснюючи розподіл витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін під час провадження у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 та у додатковій постанові від 16.03.2023 у cправі № 927/153/22.

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Отже, оцінивши зміст наданих послуг відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги, суд визнав обґрунтовано заявленими вимоги про стягнення плати за складання позовної заяви, проте вартість послуг представництва інтересів Клієнта в судових засіданнях та підготовки/подачі Господарському суду Дніпропетровської області необхідних процесуальних документів не може бути включено до вищезазначених витрат, оскільки надані не були, у зв`язку із відсутністю цієї потреби.

Тому сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною, а тому не є справедливим покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу за складання позовної заяви у повному розмірі (42 216, 53 грн).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій - сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1807/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 42 216, 53 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 15 000 грн, які і покладаються на відповідача. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 27 216, 53 грн суд не розподіляє та покладає на позивача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 664, 96 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛОГІСТ» (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, будинок 91г, к. 2; ідентифікаційний код 41509475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКАР ЛОПСТІК» (52010, Дніпропетровська обл. Дніпровський район, с. Балівка, вул. Шевченківська, буд. 24; ідентифікаційний код 43655656) основну заборгованість у розмірі 658 234, 80 грн, пеню у розмірі 68 931, 40 грн, штраф в розмірі 98 735, 22 грн, 3 % річних у розмірі 18 429, 19 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 664, 96 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко