Рішення

від 05.07.2023 по справі 910/6794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023Справа № 910/6794/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-М»

до Фізичної особи-підприємця Стриги Григорія Івановича

про стягнення 146 011,49 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-М» до Фізичної особи-підприємця Стриги Григорія Івановича про стягнення 146 011,49 грн, обґрунтована неналежним виконанням умов договору оренди нежилих приміщень №1-К від 31.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6794/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/6794/23 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/6794/23 була надіслана на електронну адресу позивача, вказану у позовній заяві.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_2.

Однак поштове відправлення, направлене на адресу місцезнаходження відповідача не було вручено останньому та було повернуто до суду 16.05.2023 з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/6794/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-М» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Стригою Григорієм Івановичем (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1-К (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину підвального нежитлового приміщення з № 1 по № 51 (грипи приміщень № 581) магазину, загальною площею 75,0 кв.м. для здійснення орендарем підприємницької діяльності, а саме: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

Приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Приміщення передається орендарю в оренду строком на 12 місяців, починаючи з дати підписання акту прийому - передачів користування згідно Акту прийому-передачі терміном з 01.01.2021 по 31.12.2021 (п. 4.1 Договору).

Акт прийму - передачі приміщення підписаний сторонами 31.12.2020.

Відповідно до п. 5.2. Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами Акту приймання-передачі приміщення (Додаток №1 до Договору). Підписання Акту приймання-передачі приміщення свідчить, що орендар отримав приміщення у володіння та користування відповідно до умов цього Договору. Орендна плата сплачується орендарем у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Пунктами 5.2.2 Договору сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням сплачується не пізніше 10 банківських днів розрахункового періоду.

Згідно умов Договору розмір орендної плати визначений у Додатку №2 до Договору із 01.01.2021 року складав 15 000 грн, за один місяць оренди, із 01 січня 2022 року - 16500 грн. (додаткова угода № 6 від 31.12.2021), але у зв`язку із встановленням карантину у м. Київ та запровадженням воєнного стану в Україні розмір орендної плати був зменшений:

- в період із 08 по 24 січня 2021 року розмір орендної плати був зменшений на 30% від розміру орендної плати (додаткова угода №1 від 06.02.2021);

- в період із 20 березня по 09 квітня 2021 року розмір орендної плати був зменшений на 50% від розміру орендної плати (додаткова угода №3 від 19.03.2021);

- в період із 10 квітня по 30 квітня 2021 року (до закінчення обмежень «червоної зони» карантину у м. Києві) розмір орендної плати був зменшений на 50% від розміру орендної плати (додаткова угода №5 від 10.04.2021);

- в період 01 березня по 31 березня 2022 року розмір орендної плати був зменшений на 100% від розміру орендної плати, в квітні місяці 2022 розмір орендної плати складав 30% від розміру орендної плати року (додаткова угода № 7 від 31.03.2022);

- в період із 01 травня по 31 травня 2022 року розмір орендної плати складав 30% від розміру орендної плати (додаткова угода №8 від 27.05.2022);

- в період із 01 червня по 30 червня 2022 року розмір орендної плати складав 50% від розміру орендної плати (додаткова угода № 9 від 27.06.2022);

- в період із 01 липня по 31 липня 2022 року розмір орендної плати складав 50% від розміру орендної плати (додаткова угода № 10 від 29.07.2022);

- в період із 01 серпня по 31 жовтня 2022 року розмір орендної плати складав 50% від розміру орендної плати (додаткова угода №11 від 01.08.2022);

- в період із 01 листопада по 31 грудня 2022 року розмір орендної плати складав 50% від розміру орендної плати (додаткова угода № 12 від 01.11.2022);

- в період із 01 січня по 31 березня 2023 року розмір орендної плати складав 50% від розміру орендної плати (додаткова угода № 13 від 31.12.2022).

Сторони дійшли згоди, що плата за приміщення не включає в себе вартість комунальних послуг, послуг телефонного та іншого зв`язку, електроенергії, водопостачання та водовідведення, опалення, послуг з охорони, пожежної сигналізації, послуг по вивезенню ТПВ тощо та інших послуг (робіт) по утриманню (експлуатації) частини приміщення. Вартість цих послуг сплачується орендарем самостійно, на підставі укладених прямих або через орендодавця договорів, згідно з показаннями відповідних лічильників, квитанціями, рахунками, актами, що надаються відповідними обслуговуючими підприємствами, пропорційно займаній площі і діючим тарифам по прямим договорам з відповідними оганізаціями (п. 5.3. Договору).

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови Договору в частині повної та своєчасної оплати за договором, що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі приміщення за спірним Договором.

З наданих позивачем доказів вбачається, що орендодавець взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об`єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 80 320,00 грн та 23 684,00 грн витрат по комунальним послуг, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаних сум.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 80 320,00 грн та заборгованості в сумі 23 684, 00 грн витрат по комунальним послугам є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 820,20 грн інфляційних втрат, 1 806,01 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних встановив, що такі нарахування за вказані позивачем періоди здійснено вірно, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 820,20 грн інфляційних втрат, 1 806,01 грн 3 % річних підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 35 381,28 грн пені.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.3 Договору, за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених п. 5.2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день закінчення встановленого строку сплати. Пеня нараховується на несвоєчасно сплачену суму орендної плати за кожний день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що такий розрахунок здійснено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-М» до Фізичної особи-підприємця Стриги Григорія Івановича підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стриги Григорія Івановича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-М» (вул. Оноре де Бальзака, 6, літера «А», м. Київ, 02225, ідентифікаційний код 36284272) 80 320 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 23 684 грн. 00 коп. заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, 1 806 грн. 01 коп. - 3% річних, 4 820 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 35 381 грн 28 коп. пені та 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.07.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко