Рішення

від 05.07.2023 по справі 915/594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Справа № 915/594/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; ідентифікаційний код 20915546)

до відповідача: Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Констянтинівка, пл. Соборна, буд. 20; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 41340464)

про: стягнення 101 262,40 грн,

Суть спору:

20.04.2023 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (з додатками), в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» основний борг у розмірі 89 524,84 грн., 3% річних в розмірі 367,91 грн., інфляційних втрат в сумі 626,67 грн., 7% штрафу в розмірі 6 266,74 грн., пеню в розмірі 4 476,24 грн. та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, з додатками до нього; акту витрат питної води за грудень 2022 року; рахунку № РС,22-2036 від 31.12.2022; листа № 05/354 від 09.01.2023; претензії № 32/176 від 09.02.2023; рішення Виконавчого комітету Юноукраїнської міської ради № 398 від 03.12.2021; застосування норм статей 526, 530, 546, 601, 610-612, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 193, 232, 343 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/594/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; постановлено позивачу в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду докази здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості у спірних правовідносинах, про яку зазначено за змістом позовної заяви; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 09.05.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501394650.

Відповідач отримав копію ухвали 09.05.2023, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501394641.

27.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 27.06.2023 (вх. № 8373/23) про долучення до матеріалів справи доказів здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості, на виконання вимог ухвали від 01.05.2023.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 01.05.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Як уже було вище наведено, відповідач копію вказаної ухвали отримав 09.05.2023. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 24.05.2023 включно. Разом із тим, ні протягом встановленого процесуального строку, ні станом на час розгляду справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом із тим, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 26.06.2023 по 03.07.2023, повне рішення складено та підписано судом 05.07.2023.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2017 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як постачальником, та Комунальним підприємством «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (нині Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради), як абонентом, був укладений Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 (далі Договір), відповідно до предмета якого за цим договором постачальник взяв на себе зобов`язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські погреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною» (ДСанПін 2.2.4-171-10), а абонент зобов`язався оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором.

За умовами наведеного Договору:

- постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити Абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.2.4-171-10), у кількості 235 568,16 м3/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявкою (Додаток №2 до цього договору) (п. 2.1.1); щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з абонентом складати акт про обсяг питної води, відпущеної абоненту за показниками приладів обліку, встановлених па межі експлуатаційної відповідальності сторін (п. 2.1.6);

- абонент зобов`язаний, зокрема: проводити оплату за відпущену постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим Договором (п. 2.2.8);

- оплата за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред`явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред`явленому постачальником до оплати. При ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавалися послуги, постачальник має право попередити абонента, про припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін (п. 3.3);

- у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (п. 3.5);

- Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє до 31.10.2018 року включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків до повного виконання. Постачальник відпускає абоненту питну воду з 01 листопада 2017 року. Відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення (п. 6.1);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 6.2).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як абонента, заборгованості за використану питну воду, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами договорами, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, з додатками до нього;

- акт витрат питної води за грудень 2022 року;

- рахунок № РС,22-2036 від 31.12.2022;

- лист № 05/354 від 09.01.2023;

- претензія № 32/176 від 09.02.2023;

- рішення Виконавчого комітету Юноукраїнської міської ради № 398 від 03.12.2021;

- банківська виписка за 10.01.2023.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем у грудні 2022 року було відпущено відповідачу питну воду в обсязі 8518 м3, що підтверджується копією Акту витрат питної води КП «ГРААЛЬ» за грудень 2022 року.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» встановлювалися рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 398 від 03.12.2021, копія якого надана позивачем до позовної заяви.

На підставі вищевказаного акту та рішення, позивачем з листом № 05/354 від 09.01.2023 направлявся відповідачу рахунок № РС,22-2036 від 31.12.2022 на суму 139 524,84 грн.

Матеріали справи містять копію опису вкладення у цінний лист на ім`я відповідача, а також копію рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення відповідачу, що свідчить про вручення зазначених документів адресату 17.01.2023.

За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній оплату відпущеної питної води здійснив лише частково на суму 50 000,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано копію банківської виписки за 10.01.2023.

З метою досудового врегулювання спору позивач 14.02.2023 направив на адресу відповідача претензію № 32/176 від 09.02.2023, в якій просив перерахувати йому наявну заборгованість.

Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказану претензію.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за відпущену питну воду закон покладає на абонента.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не заперечив.

Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором за спірний період.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за відпущену питну воду за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 89 524,80 грн (139 524,84 грн 50 000,00 грн) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок невиконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати на суму 626,67 грн за період з 01.02.2023 по 22.03.2023, виходячи із суми простроченого зобов`язання 89 524,84 грн.

2. 3 % річних на суму 367,91 грн за період з 01.02.2023 по 22.03.2023, виходячи із суми простроченого зобов`язання 89 524,84 грн.

3. Пеню на суму 4 476,24 грн за період з 01.02.2023 по 22.03.2023, виходячи із суми простроченого зобов`язання 89 524,84 грн.

4. Штраф на суму 6 266,74 грн, виходячи із суми простроченого зобов`язання 89 524,84 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановлено, що позивачем відповідні нарахування виконано правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.

Отже, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок сум пені та штрафу, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Констянтинівка, пл. Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) основний борг у розмірі 89 524,84 грн, 3% річних в розмірі 367,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 626,67 грн, 7% штрафу в розмірі 6 266,74 грн, пеню в розмірі 4 476,24 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546);

Відповідач: Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Констянтинівка, пл. Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464).

Повне рішення складено та підписано судом 05.07.2023.

Суддя О.Г. Смородінова