Рішення
від 27.06.2023 по справі 916/3054/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3054/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Жигадло І.Б.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглядаючи справу № 916/3054/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації (67300, Одеська обл., м. Березівка, площа Шевченка, № 1, код ЄДРПОУ 03194737)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Березівської міської ради Одеської області (площа Генерала Плієва, № 9, м Березівка, Одеська обл., 67300, код ЄДРПОУ 04056842)

про стягнення 109 224,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

03.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації, в якій просить суд стягнути з відповідача 142958,21 грн, з яких: 106743,55 грн основний борг, 14928,88 грн інфляційні втрати, 1613,85 грн 3% річних та 19671,93 грн - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ у січні-квітні 2022 року.

Так, позивач зазначає, що Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації є бюджетною установою (у визначенні Бюджетного кодексу України).

При цьому, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач наголошує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Наразі позивач зауважує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як зазначає позивач, типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Так, посилаючись на підпункт 4.2 розділу IV договору, позивач зазначає, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відтак, як вказує позивач, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу, а тому позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Так, позивач вказує, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

При цьому, як зазначає позивач, з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб.м з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, позивач наголошує, що протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.м, а тому у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.м. Проте, з 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, яка також підтверджується довідкою позивача.

Разом із цим, як стверджує позивач, відповідно до п. 4.4 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо, якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, за ствердженнями позивача, на виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.

Водночас, позивач наголошує, що ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, зокрема, позивачем було поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 2,293 тис. куб.м. на загальну суму 106743,55 грн, проте відповідачем за цей період не було здійснено оплат.

Відтак, позивач підсумовує, що у відповідача перед ним сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 106743,55 грн.

При цьому посилаючись на п. 4.5 договору, позивач вказує, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, як вказує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

У відзиві на позов (вх. № 1209/23 від 12.01.2023) відповідач зазначив, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Управління соціального захисту населення Березівської районної державної (військової) адміністрації, було змушено протягом однієї доби звільнити орендоване приміщення за адресою: площа Т.Г. Шевченка, 7, місто Березівка, Одеська область, яке знаходиться на одній території з Березівським районним територіальним центром комплектації та соціальної підтримки (військомат), тому 01 березня 2022 року додатковою угодою було розірвано договір оренди індивідуального визначеного комунального майна Березівської міської територіальної громади від 15.07.2021 №5. Доступ до приміщення за вищевказаною адресою був заборонений, тому Управління соціального захисту населення Березівської районної державної (військової) адміністрації з 01 березня 2022 року не користувалося послугами ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за вищевказаною адресою.

Водночас, як вказує відповідач, борг за січень та лютий місяць 2022 року Управління соціального захисту населення Березівської районної державної (військової) адміністрації визнає, та зобов`язується сплатити поступово на протязі 2023 року.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, у відповіді на відзив (вх. № 2162/23 від 23.01.2023) зазначив, що не погоджується з ними, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не спростовують докази позивача, оскільки, відповідно до листа оператора Газотранспортної системи України» за № ТОВВИХ-22-10438 від 28.09.2022 під EIC кодом, за яким зареєстровано споживача Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації зазначено, що за періоди спожито вказані обсяги, а саме: з 01.01.2022 по 31.01.2022 905,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 915,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 350,00 м3; з 01.04.2022 по 30.04.2022 123,00 м3, на загальну суму 106 743,55 грн.

При цьому, позивач не погоджується з твердженнями відповідача, що споживання за березень-квітень 2022 року останній не визнає на підставі того, що було розірвано з 01 березня 2022 року договір оренди, і відповідно, відповідач не користувався послугами ТОВ «ГК «Нафтогаз України»,, серед іншого, у зв`язку з тим, що реєстрація в реєстрі споживачів, що закріплені на інформаційній платформі у розрахунковому періоді здійснюється на підставі даних, наданих споживачем оператору ГРМ. Дані жодним чином не відрізняються за період січня та квітня, відповідно, за висновком позивача, споживач був один і той же.

Окрім того, позивач наголошує, що споживання газу відбувалося за закріпленим ЕІС-кодом та персональними даними серед яких код ЄДРПОУ що належить тільки відповідачу і на підставі даних наданих оператору ГРС самим споживачем.

Додатково позивач наголошує, що відповідно до пункту 5.2 типового договору споживач зобов`язується протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних (якщо такі мали місце.)

Враховуючи зазначене, на переконання позивача, доводи відповідача про відсутність у нього постачання природного газу в березні-квітні 2022 року не відповідають дійсності та є такими, що спростовуються наведеними аргументами позивача та наявними в матеріалах справи доказами, оскільки згідно з відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000035EKHOOP, відповідач в січні 2022 року був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії» і протягом січня-квітня 2022 року споживав газ.

Також лист ГТС за №ТОВВИХ-22-10438 від 28.09.2022 та інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10), на думку позивача, доводять факт споживання природного газу відповідачем протягом зазначеного періоду (ЕІС-код та код ЄДРПОУ саме відповідача.)

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2022 позовна заява вх.№ 3152/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 3152/22 від 11.11.2022) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 28403/22), де зазначено роз`яснення щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та додано докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і додатних до неї документів, отже із змісту вказаної заяви вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 14.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 прийнято позовну заяву (вх.№3152/22 від 11.11.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу № 916/3054/22 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Крім того, учасникам справи роз`яснено про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

20.12.2022 позивач надав до суду супровідний лист (вх. № 29071/22), до якого долучив докази направлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків позовної заяви.

12.01.2023 на електронну суду надійшов від відповідача відзив на позов (вх. № 1209/23), який не містив КЕП представника, а тому не був прийнятий судом до розгляду.

В подальшому, 17.01.2023 на адресу Господарського суду Одеської області поштою надійшов вищевказаний відзив на позов (вх. № 1209/23 від 12.01.2023), який судом був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

23.01.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. № 2162/23), яка містить КЕП представника, судом була долучена до матеріалів справи та прийнята до розгляду.

15.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області постановлено розглядати справу № 916/3054/22 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на "06" квітня 2023 року об 11:20 год. Окрім того, залучено до участі у справі № 916/3054/22 Березівську міську раду Одеської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

17 березня 2023 року за вх.№ 6745/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена повністю, про що була постановлена відповідна ухвала суду від 21.03.2023.

06.04.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшли пояснення (вх. № 11144/23) щодо направлення копії позовної заяви з додатками на виконання ухвали суду від 15.03.2023 на адресу залученої третьої особи Березівської міської ради Одеської області.

06.04.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3054/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "20" квітня 2023 року об 11:40 год., про що відповідача та третю особу повідомлено відповідною ухвалою суду від 06.04.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

20.04.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3054/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "16" травня 2023 року о 12:20 год. Відповідач та третя особа про дату, місце та час підготовчого судового засідання були повідомлені ухвалою суду від 20.04.2023 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

16.05.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3054/22 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду.

Окрім того, 16.05.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3054/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3054/22 до судового розгляду по суті на "08" червня 2023 року об 11:20 год. Відповідач та третя повідомлялись про розгляд справи по суті відповідною ухвалою суду від 17.05.2023 відповідно до ст. 120 ГПК України.

05.06.2023 від Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації до суду надійшло клопотання (вх. № 18370/23), відповідно до якого відповідач просить приєднати до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 32 від 24.02.2023 на суму 25492,99 грн та № 87 від 04.05.2023 на суму 8240,24 грн, а також просить зменшити суму стягнення до 109224,98 грн.

Також, 08.06.2023 відповідач надано до суду заяву (вх. № 18371/23) про розгляд справи № 916/3054/22 без присутності його представника.

08.06.2023 у судовому засіданні по справі № 916/3054/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "27" червня 2023 року о 12:40 год., про що відповідач та третя особа повідомлялись ухвалою суду від 09.06.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

13.06.2023 позивачем подано до суду заяву (вх. № 19422/23), з якої вбачається, що відповідачем у 2023 році було здійснено дві оплати в погашення суми основного боргу на загальну суму 33733,23 грн, на підтвердження чого позивачем надано оновлений розрахунок боргу та банківські виписки. Відтак, за розрахунком позивача, основна заборгованість відповідача наразі складає 73010,32 грн.

27.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 916/3054/22 в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основної заборгованості в розмірі 33 733,23 грн.

Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити.

Відповідач Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується доказами та клопотаннями, наявними в матеріалах справи, проте процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався та свого повноважного представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував. При цьому, надавав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Третя особа Березівська міська рада Одеської області, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно, була обізнана про розгляд справи № 916/3054/22, проте свого представника в судове засідання, призначене на 27.06.2023 не направила, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувала, своїм процесуальним правом на подання пояснень не скористалась.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, судом взято до уваги принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine2 від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, враховуючи значний строк розгляду даної справи, якого було достатньо для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, зважаючи, що відповідачем надано відповідну правову позицію та заява про розгляд справи за його відсутності, а також на те, що суд належним чином повідомив про дату, час та місце судового засідання всіх учасників справи і явка представника відповідача та третьої особи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд вважає, що неявка останніх не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідачу та третій особі було відомо про даний спір, у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву та клопотання, і він був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, зважаючи на відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти юридичну особу в суді, а також зважаючи на те що неявка представників відповідача та третьої особи є черговою, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

27.06.2023 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501 було затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

За умовами п. 1.3. договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За умовами п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.п.1 п. 5.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п. 3 п. 6.2 договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

В п. 8.2 договору зазначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно з п. 11.1., 11.3. договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до п. 11.5. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання природного газу з іншим постачальником.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову від 24.12.2019 №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Листом від 29.09.2020 вих. №ТОВВИХ «Про погодження форми електронного документообігу» ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило НКРЕКП про те, що постановою Регулятора від 23.09.2020 № 1752 було внесено зміни, зокрема, до Кодексу ГТС.

Згідно п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС (в редакції наведеної постанови НКРЕКП) оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

У зв`язку з цим ТОВ «Оператор ГТС України» подало на погодження розроблену Форму 10 «Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»», що додається, та просила Регулятора розглянути і погодити її у встановленому порядку.

Листом від 30.09.2020 вих.№10261/16.3.2/7-20 НКРЕКП, за результатами опрацювання поданої Оператором ГТС форми 10 електронного документообігу, погодило її без зауважень.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, зокрема, доручено Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Матеріали справи містять копії акту №2009 приймання-передачі природного газу за січень 2022 року з зазначеним обсягом поставленого газу в об`ємі 0,90500 тис.м.куб на суму 39301,73 грн з ПДВ; акту №4108 приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року з зазначеним обсягом поставленого газу в об`ємі 0,91500 тис.м.куб на суму 38205,50 грн з ПДВ; акту №5861 приймання-передачі природного газу за березень 2022 року з зазначеним обсягом переданого газу в об`ємі 0,35000 тис.м.куб на суму 22967,41 грн з ПДВ; акту №7439 приймання-передачі природного газу за квітень 2022 року з зазначеним обсягом переданого газу в об`ємі 0,12300тис.м.куб на суму 6268,91 грн з ПДВ.

Акти приймання-передачі природного газу відповідачем не підписані.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 4.3 договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату поставленого природного газу № 6387 за розрахунковий період 1-31 січня 2022 року на суму 39301,73 грн; № 10042 за розрахунковий період 1-28 лютого 2022 року на суму 38205,50 грн (сальдо (борг) на 10.03.2022 77507,23 грн); №13130 за розрахунковий період 1-31 березня 2022 року на суму 22967,41 грн (сальдо (борг) на 11.04.2022 100474,64 грн); №15814 за розрахунковий період 1-30 квітня 2022 року на суму 6268,91 грн (сальдо (борг) на 10.05.2022 106743,55 грн).

Вказані рахунки направлялися на юридичну адресу відповідача, та були отримані останнім, що підтверджується копіями списків згрупованих відправлень Укрпошти від 08.02.2022, 15.02.2022, 23.03.2022, 19.04.2022, 20.05.2022 та фіскальних чеків (а.с.15-17, 21-24, 28-31, 35-38, 42-46 т.с. 1).

Згідно з довідкою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 29.09.2022 ціна природного газу, що постачався Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії» для споживачів, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенних підприємств та/або державних установ тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальних некомерційних підприємств та/або комунальних установ, та/або спільних комунальних підприємств тощо) становила: у період з 1 по 31 жовтня 2021 року 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ, у період з 1 по 30 листопада 2021 року 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ, у період з 01 грудня 2021 року по 31 січня 2022 року і надалі ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021року №1102.

У матеріалах справи наявні роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за жовтень 2021 року - вересень 2022 року (а.с.51-66 т.с. 1).

З матеріалів справи вбачається, що ЕІС-код споживача природного газу Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації є - 56XS000035ЕКН00Р.

Крім того, у матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адресований ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», щодо надання фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Управлінням соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації (ЕІС-код 56XS000035ЕКН00Р) за період з 01.10.2021 по дату видачі відповіді.

Листом №ТОВВИХ-22-10438 від 28.09.2022 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS000035ЕКН00Р був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 30.08.2022, з 01.09.2022 та станом на день надання листа. З даного листа судом встановлено, що обсяг природного газу, використаний споживачем та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» позивача становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 905,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 915,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 350,00 м3; з 01.04.2022 по 30.04.2022 123,00 м3.

Окрім того, довідкою про об`єми поставленого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу Управлінню соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації (за ЕІС - кодом споживача 56XS000035ЕКН00Р) також підтверджено вищевказані обсяги споживання природного газу, використаного споживачем.

В матеріалах справи наявний витяг з інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма №10), з якого вбачається, що Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації (ЕІС-код 56XS000035ЕКН00Р) станом на 01.01.2020 було споживачем природного газу.

Позивачем до матеріалів позову також долучено лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/2063 від 26.09.2022 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з якого вбачається, що за період з 01.10.2021 по 19.09.2022 від Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації надходження відсутні.

Крім того, як вбачається зі списку поштових відправлень та опису вкладення цінного листа з повідомленням, скріплених печаткою АТ «Укрпошта», 21.09.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 119/4.3-15086-2022 від 20.09.2022 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», у якій останній вимагає сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) у сумі 106 743,55 грн до 04.10.2022 на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Відповідачем до суду надано додаткову угоду від 01.03.2022 про розірвання договору оренди індивідуально визначеного комунального майна Березівської міської територіальної громади від 15.07.2021 № 5, підписану Березівською міською радою Одеської області, як орендодавцем, та Управлінням соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації, як орендарем, з якої вбачається ,що сторони досягли згоди розірвати договір оренди індивідуально визначеного комунального майна 15.07.2021 № 5 відповідно до пункту 12.6.6 за згодою сторін. Датою розірвання договору оренди сторони визначили дату підписання акту прийому-передачі орендованого майна від орендаря орендодавцю.

01.03.2022 орендар та орендодавець підписали відповідний акт повернення з оренди частини нежитлового приміщення за адресою: Одеська обл., м. Березівка, площа Т.Г. Шевченка, 7 внаслідок припинення договору оренди № 5 від 15.07.2021.

З матеріалів справи вбачається часткова сплата відповідачем заборгованості за спожитий у січні-квітні 2022 року газ, що підтверджується платіжними інструкціями: № 32 від 24.02.2023 на суму 25492,99 грн та № 87 від 04.05.2023 на суму 8240,24 грн

Оскільки відповідач сплатив кошти за спожитий природний газ не в повному обсязі та несвоєчасно, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 19671,93 грн пені, 1613,85 грн 3% річних та 14928,88 грн інфляційних втрат.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»: оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

-інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

Власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ документи, визначені процедурою.

З метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Оператор ГРМ не має права відмовити споживачу, власні об`єкти якого підключені до/через ГРМ, в укладанні договору розподілу природного газу за умови дотримання споживачем вимог щодо укладення договору розподілу природного газу, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.

Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ: здійснює визначення та присвоєння всім споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до ГРМ, персоніфікованих EIC-кодів та за необхідності відповідних ЕІС-кодів їх точкам комерційного обліку; інформує кожного споживача, який підключений до ГРМ, про присвоєння йому EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу та (у разі присвоєння) відповідних EIC-кодів його точкам комерційного обліку; на постійній основі в особистих кабінетах (за наявності) та щомісячно в платіжному документі побутового споживача зазначає його EIC-код та EIC-код (за наявності) його точки комерційного обліку; протягом п`яти робочих днів після присвоєння споживачу, у тому числі побутовому споживачу, персоніфікованого ЕІС-коду передає його Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ відповідає за збереження ЕІС-кодів, присвоєних споживачам та відповідним точкам комерційного обліку.

Оператор ГРМ в односторонньому порядку не має права змінювати EIC-код, присвоєний споживачу або точці його комерційного обліку.

У випадку невідповідності ЕІС-коду побутового споживача або ЕІС-коду точки комерційного обліку побутового споживача, за яким постачальник включив побутового споживача до свого Реєстру споживачів постачальника, ЕІС-коду, наданому в інформації, яка скріплена електронним підписом уповноваженої особи постачальника, а також невідповідності вимогам цього пункту дати реєстрації постачальником заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, реєстрація побутового споживача в Реєстрі споживачів такого постачальника не здійснюється, про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника.

Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації (споживач) є бюджетною установою (у значенні Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Так, вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, умови щодо порядку здійснення оплати були визначені в пункті 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно умов пункту 4.4 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у повному обсязі виконані взяті на себе зобов`язання відповідно до договору; натомість, відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за отриманий природний газ у повному обсязі виконав несвоєчасно, з порушенням термінів такої оплати.

Аналізуючи твердження та подані учасниками справи на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини включення відповідача у спірний період на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи в Реєстр споживачів позивача, як постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи, а відтак, з врахуванням підтвердження матеріалами справи факту споживання відповідачем газу у спірний період за відсутності іншого постачальника суд дійшов висновків про акцептування відповідачем публічної оферти позивача і укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої наді» на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії» в редакції постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії»».

Слід також відзначити, що позивач поставляв природний газ відповідачу без перевищення строку в 60 діб. При цьому, судом взято до уваги, що кінцева дата постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначається інформаційною платформою Оператора ГТС автоматично відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, незалежно від волі позивача, з огляду на зміст абз. 4 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС.

Також, суд зазначає, що укладання Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує проведення процедури закупівлі відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі», а не отримання Типового договору та рахунків на оплату товару не впливає на обов`язок покупця оплатити товар.

При цьому, суд вважає слушними доводи позивача, що реєстрація в реєстрі споживачів, що закріплені на інформаційній платформі у розрахунковому періоді здійснюється на підставі даних, наданих споживачем оператору ГРМ, які жодним чином не відрізняються за період січня та квітня, відповідно споживач був один і той же.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що споживання газу відбувалося за закріпленим ЕІС-кодом та персональними даними серед яких код ЄДРПОУ що належить тільки відповідачу і на підставі даних наданих оператору ГРС самим споживачем. Жодних належних доказів на підтвердження споживання газу у період з березня по квітень 2022 іншим споживачем ані відповідачем, ані третьою особою до суду не надано. Більш того, відповідачем в подальшому частково сплачено заборгованість та зазначено про зменшення її розміру.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього постачання природного газу в березні-квітні 2022 року, як такі, що не відповідають обставинам справи та спростовуються чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, та наявними в матеріалах справи доказами.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 19671,93 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно положень ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст.551 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Частиною 1 ст.231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, згідно з п.4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд вважає його вірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 19671,93 грн правомірними.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох процентів річних у розмірі 1613,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 14928,88 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. Відтак, 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки відповідачем виконані умови договору з порушенням строків оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 14928,88 грн та 3% річних у розмірі 1613,85 грн, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем порушено умови типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що призвело до стягнення залишку основної заборгованості, а також відповідних 3% річних, інфляційних втрат та пені. При цьому, на переконання суду, факт споживання природного газу у період січня-квітня 2022 року саме відповідачем, є більш вірогідним ніж твердження відповідача що він з 01.03.2022 не користувався послугами ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за вказаною ним адресою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем заявленої суми основної заборгованості, а також пені, річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за поставлений природний газ, доведеністю позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації (67300, Одеська обл., м. Березівка, площа Шевченка, № 1, код ЄДРПОУ 03194737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) суму основної заборгованості в розмірі 73 010 (сімдесят три тисячі десять) грн 32 коп, інфляційні нарахування в розмірі 14 928 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 88 коп, 3% річних в розмірі 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн 85 коп, пеню в розмірі 19 671 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн 93 коп та судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 липня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення27.06.2023
Оприлюднено07.07.2023
Номер документу111998340
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —916/3054/22

Рішення від 27.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 27.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 09.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 17.05.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 20.04.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 06.04.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 21.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 15.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 15.12.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 14.11.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні