Постанова

від 04.07.2023 по справі 511/1606/23

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 511/1606/23

Номер провадження: 3/511/857/23

"04" липня 2023 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання Замковенко О.Б.,

за участю:

прокурора Шивцова О.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Чернеги В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Одеської області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.06.2011 року Роздільнянським РВ ГУМВС України в Одеській області, яка працює начальником Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1289/2023 від 06.06.2023 року, складеного оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Бойченком С.О., ОСОБА_1 , будучи начальником Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області та посадовою особою місцевого самоврядування, тобто відповідно до пп."в" п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення вимог п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про запобігання корупції" під час виконання повноважень начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради входила до складу засновників та бенефіціарів селянського (фермерського) господарства " ОСОБА_2 ", що має на меті отримання прибутку, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Зазначила, що дійсно у період набуття повноважень начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області й до 12.05.2023 року входила до складу членів СФГ " ОСОБА_2 ", однак участі в управлінні господарством не приймала, доходів не отримувала. Окрім того вона ніколи не була кінцевим бенефіціаром даного СФГ.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Чернега В.М., який діяв на підставі ордера серії ВН№ 1243907 від 27.06.2023 року , просив провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом корупційного правопорушення в силу зайняття посади в органі місцевого самоврядування, та одночасно перебуваючи у складі Засновників СФГ " ОСОБА_2 " не порушила обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, оскільки не входила до складу виконавчих органів вказаного господарства. Відповідно до ст.4 Закону України "Про фермерське господарство" органи управління господарством визначаються його Статутом. Головою фермерського господарства є його Засновник або інша визначена у Статуті особа. У відповідності до Статуту СФГ « ОСОБА_2 » в редакціях за 2004, 2019, 2023 роки виконавчим органом є голова фермерського господарства. ОСОБА_1 не входить до складу виконавчих органів господарства. У ОСОБА_1 відсутня будь-яка частка та майнові права в даному господарстві.

Окрім того, адвокатом Чернегою В.М. подано письмове клопотання, в якому зазначено, що:

1) У рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 №6-рп/2012 вказано, що необхідність відчуження особою, яка претендує на зайняття посади державного службовця своїх корпоративних прав законодавством не передбачено. Також законодавством не встановлено заборони для державних службовців мати у власності цінні папери, отримувати дивіденди та використовувати свої права учасника господарського товариства (корпоративні права) на власний розсуд. ОСОБА_1 не мала іншої оплачуваної діяльності окрім як начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області.

2) Інкримінований (згідно з фабулою протоколу) ОСОБА_1 склад правопорушення «входить до складу засновників та бенефіціарів», не передбачений диспозицією ч.2 ст.172-4 КУпАП, а також ст.25 Закону України «Про запобігання корупції».

Разом з тим, аналіз змісту Закону України «Про фермерське господарство» вказує на відсутність у ньому положень щодо створення та використання фермерським господарством окремих органів зі специфічними функціями «правління, інших виконавчих чи контрольних органів», як це передбачено законом України «Про запобігання корупції» та змістом диспозиції ч. 2 ст.172-4 КУпАП.

3) Відповідно до статуту СФГ « ОСОБА_2 » в редакціях за 2004,2019,2023 роки та фактичних обставин під час членства у фермерському господарстві ОСОБА_1 не була наділена управлінськими, виконавчими або контрольними функціями (або компетенціями) щодо діяльності СФГ « ОСОБА_2 », а також не була його засновником.

Натомість, аналіз усіх редакцій Статуту СФГ « ОСОБА_2 » вказує, що виключно голова господарства ОСОБА_2 наділений згаданими управлінськими, виконавчими або контрольними функціями щодо діяльності фермерського господарства.

4) Під час складання протоколу працівником поліції застосовано власне тлумачення змісту норм законодавства та їх застосування, а також використано припущення замість належних і достовірних доказів.

Зокрема, використано неактуальну редакцію Статуту СФГ « ОСОБА_2 », а також неактуальні дані листа ГУ ДПС. Крім того, працівником поліції невірно застосовано приписи ст.25 Закону України «Про запобігання корупції» (як за змістом норми, так і за її дією у часі).

5) На час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 06.06.2023року №1289/2023 за ознаками ч.2 ст. 172-4 КУпАП, ОСОБА_1 не була членом СФГ «БевзенкоА.М.», що разом з іншими вказаними вище обставинами виключає наявність інкримінованого ОСОБА_1 складу правопорушення.

6) Під час складання протоколу працівником поліції порушено процесуальні вимоги КУпАП, а саме ст. 254 КУпАП, внаслідок чого зазначений протокол не може вважатися допустимим доказом.

А тому зважаючи на викладене вище, керуючись ст.ст.19,62 Конституції України, Рішенням Конституційного суду № 6-рп/2012 від 13.03.2012 ст.7,9, ч.2 ст.172-4,245,247,251, 252,254, 280 КУпАП просить суд закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченими ч.2 ст.172-4КУпАП, розпочате стосовно начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її представника, думку прокурора та дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 24.11.2020 року Рішенням 52 сесії VІІ скликання Роздільнянської міської ради Одеської області №2902-VІІ було створено з 01.12.2020 року Фінансове управління Роздільнянської міської ради. Також даним рішенням затверджено «Положення про Фінансове управління Роздільнянської міської ради». ( а.с.26)

Також встановлено, що розпорядженням голови Роздільнянської міської ради Одеської області від 29.12.2020 року №89-к/тр ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області з 30.12.2022 року та присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування. (а.с.21-22)

30.12.2020 року ОСОБА_1 ознайомлена з обмеженнями, передбаченими Законом України«Про запобіганнякорупції» таЗаконом України«Про службув органахмісцевого самоврядування»(а.с.22);

04.01.2021 року особисто під підпис ознайомлена з посадовою інструкцією начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області.(а.с.23-25)

Розпорядження голови Роздільнянської міської ради від 29.12.2022 року №157-к/тр ОСОБА_1 , як начальнику Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області з 30.12.2022 року присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.(а.с.21)

Відповідно до п.п. "в" п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_1 є суб`єктом, на яку поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань доданого до протоколу судом встановлено, що СФГ « ОСОБА_2 » (ЄДРПОУ 20961919) зареєстровано 10.03.1994 року в Державній службі статистики України.

10.03.1996 року Головним управлінням ДПС в Одеській області. Роздільнянською державною податковою інспекцією СФГ було взято на облік як платник податків.

20.02.1996 року Головним управлінням ДПС в Одеській області, Роздільнянською державною податковою інспекцією про СФГ внесено дані про взяття на облік як платника єдиного внеску.

Відомості про юридичну особу в Єдиний державний реєстр юридичних осіб було внесено 14.12.2004 року.

Юридична адреса СФГ: 67430 Одеська область Роздільнянський район с. Степанівка.

СФГ займається такими видами діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Кінцевим бенефіціаром та керівником СФГ вказано ОСОБА_2 . (а.с.54)

За даними інформаційних баз даних ДПС України СФГ «Бевзенко А.М.» (ЄДРПОУ 20961919) перебуває на обліку в Роздільнянській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області, стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Відповідно до ІКС ДПС, а саме декларації платника єдиного податку 4 групи разом із розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий період (звітний рік) дохід за 2021 рік склав 255986,34 грн, за 2022 рік 766401,52 грн.

Тобто, відомості Головного управління Державної податкової служби в Одеській області наведені вище свідчать про ведення СФГ « ОСОБА_2 » (ЄДРПОУ 20961919) господарської діяльності та про отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що Селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_2 » є підприємством, що має на меті одержання прибутку.

За змістом положень ч. 2, 4 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа та діє на основі установчого документа (статуту).

В установчому документі зазначаються серед іншого, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. При цьому таке господарство може бути створене громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Проаналізувавши надані в редакції за 2004, 2019, 2023 Статут СФГ судом було встановлено наступне.

Зі Статуту в редакції 2004 року вбачається, що засноване (створене) СФГ « ОСОБА_2 » було однією особою ОСОБА_2 , що також відображено у п.1.2. даного Статуту.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції від 19.06.2003року) членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до вказаної норми Закону, засновником і головою господарства ОСОБА_2 було прийнято рішення про включення до складу членів СФГ « ОСОБА_2 » ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, вік якої на той момент складав 14 років) та внесення відповідних змін до Статуту в редакції 2004 року.

Відповідно до Статуту в редакції 2004 року, функції управління та контролю діяльності фермерського господарства належали виключно голові господарства - ОСОБА_2 , що відображено у пунктах 9.1., 9.5., 11.3., 12.1., 13.1. цього Статуту.

Відповідно до ст. 32 Цивільного кодексу України фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років наділені неповною цивільною дієздатністю, а тому здійснювати правління, інші виконавчічи контрольніфункції щодо даного СФГ ОСОБА_4 не могла в силу свого віку.

Згідно Статуту СФГ « ОСОБА_2 » в редакції 2019 року визначено, що фермерське господарство є юридичною особою, має круглу печатку, штампи, бланки, самостійний баланс, може мати банківські рахунки, знак для товарів та послуг, інші реквізити, які передбачені діючим законодавством України. Фермерське господарство створено членами сім`ї та родичами для здійснення підприємницької діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, а також її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правовий та соціальний захист фермерів України (п.1.2, розділ 2. п. 4.1 Статуту в редакції 2019 року).

Фермерське господарство здійснює самостійну на власний ризик господарську діяльність з метою отримання прибутку, наступного його розподілу між учасниками пропорційно трудовому внеску кожного з них та досягнення економічних і соціальних результатів.

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Статуту в редакції 2019 року СФГ « ОСОБА_2 » встановлено, що засновником фермерського господарства є ОСОБА_2 (дідусь ОСОБА_1 ), а членами фермерського господарства є тітка ОСОБА_1 ОСОБА_5 , двоюрідна бабуся ОСОБА_1 ОСОБА_6 .

Зміна складу членів фермерського господарства може здійснюватися за такої підстави, як вихід члена фермерського господарства зі складу членів фермерського господарства.(п.п. 7.6.2 п. 7.6 розділу 7 Статуту в редакції 2019 року).

Члени фермерського господарства мають право: брати участь в управлінні діяльністю фермерського господарства у порядку, встановленому законодавством України та Статутом; отримувати інформацію про діяльність фермерського господарства, в т.ч. про його доходи та витрати, знайомитись з його статутом, документами бухгалтерської звітності та іншими документами, у порядку встановленому статутом; брати участь у розподілі прибутку; отриманого фермерським господарством; та інше, а також вийти зі складу членів фермерського господарства, незалежно від згоди інших його членів у порядку, встановленому законодавством України та цим статутом, тощо (п.п.7.4.1, 7.4.2. 7.4.3, 7.4.4, 7.4.8. п. 7.4 розділу 7 Статуту в редакції 2019 року).

Розділом 6 Статуту в редакції 2019 року встановлено, що органами управління Фермерського господарства є: загальні збори членів Господарства; голова господарства. Вищим органом управління є загальні збори членів Господарства. Виконавчим органом є голова Господарства.

З п. 14.1 Статуту в редакції 2019 року, вбачається, що прибуток господарства розподіляється за підсумками фінансового року між його членами за рішенням голови господарства пропорційно часткам у статутному фонді та особистої трудової участі членів господарства у його діяльності».

Зі Статуту в редакції 2023року, судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни.

Відповідно до п.1.2. Статуту в редакції 2023 року, засновником господарства є лише ОСОБА_2 .

Згідно з п.4.1. цього Статуту 100% складеного капіталу СФГ (на суму 110 тис.грн.) належить одноосібно ОСОБА_2 .

За змістом п.7.1., 7.7. Статуту в редакції 2023року виконавчим органом господарства є голова. Головою господарства є ОСОБА_2 , який здійснює управління господарством будучи його засновником. Якщо у господарстві один засновник всі рішення приймаються одноособово.

Факт не перебування ОСОБА_1 в складі СФГ на час складання протоколу (06.06.2023 року) підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складеною 17.05.2023 року.

Згідно протоколу ОСОБА_1 з 30.12.2020 року по 14.01.2021 року повинна була здійснити дії, спрямовані на припинення її повноважень у складі правління СФГ « ОСОБА_2 », відповідно до ч. 2 ст.25 Закону «Про запобігання корупції» (в редакції на час складання протоколу 06.06.2023 року).

Однак відповідно до ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, що була чинна станом на 30.12.2020 року (дата призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради) та містить припис (п.2 ч.1 ст.25) щодо заборони входження визначених законом осіб до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а також щодо зобов`язання не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку… якщо інше не передбаченоКонституцієюабо законами України.

Ст. 25 Закону «Про запобігання корупції» у редакції на час складання протоколу, набула чинності лише з 02.06.2021року, на підставі Закону від 29 квітня 2021 року №1443-IX.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про запобігання корупції" - особам, зазначеним упункті 1частини першої статті 3 цього Закону, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбаченоКонституцієюабо законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Частиною 2 ст. 172-4 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Тобто диспозицією статті закріплено однозначне правило поведінки учасників даних відносин і вони можуть діяти тільки так, як вказано у нормі права, і їм не надається можливостей для вибору іншої поведінки.

Згідно протоколу, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, віднесена до суб`єктів на яких поширюється пп."в" п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", порушила вимоги п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про запобігання корупції", під час виконання нею повноважень входила до складу засновників та бенефіціарів селянського (фермерського) господарства " ОСОБА_2 ", що має на меті отримання прибутку.

Однак обставини викладені в протоколі не відповідають диспозиції осудної статті.

Окрім того, рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року визнано неконституційним заборону особам, зазначеним у п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 07.04.2011 року, встановлену п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" заборону щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації що має на меті отримання прибутку, в частині заборони входження до вищого органу управління товариства - зборів учасників.

Вказане рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року є застосовним до правовідносин, які склалися у даній справі, оскільки суб`єктний склад сторін таких правовідносин зі зміною законодавства не змінився.

До органу управління, наглядової ради підприємства чи організації, що має на меті одержання прибутку, які діють на постійній основі, Конституційний суд у абз.5 п.4 рішення КСУ № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року відносить голову або члена наглядової (спостережної) ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора, також голову або члена іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом. Заборона щодо сумісництва, встановлена в антикорупційному законодавстві, не поширюється на володіння та/або реалізацію особами, корпоративними правами, не пов`язаними з участю (членством) в управлінні поточною діяльністю товариства (участь з загальних зборах на колективному підприємстві, засновник (власник) у приватному).

Проаналізувавши надані документи, норми та обмеження встановлені законодавством, судову практику суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в період з 2004 року та на час набуття повноважень начальника Фінансового управління Роздільнянської міської ради не входила до складу виконавчого органу вказаного господарства, не мала жодних управлінських та/або контрольних функцій щодо діяльності фермерського господарства (що підтверджується змістом Статутів у всіх редакціях), не була його службовою чи посадовою особою, не приймала участі в загальних зборах господарства.

Окрім того зважаючи на належність голові господарства ОСОБА_2 , з самого початку заснування СФГ, 100% складеного капіталу (статутного фонду), відсутність особистої трудової участі ОСОБА_1 у діяльності господарства у період з 2004 по 2023 роки, ОСОБА_1 не отримувала жодного доходу від членства у СФГ « ОСОБА_2 », що узгоджується з поданою за формою ОК-7 довідкою за період з 2011-березень 2023 року.

Крім того, згідно довідки № 2 виданої головою СФГ " ОСОБА_2 " Бевзенко А. від 26.06.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 за період з 2004 року по 12.05.2023 року не приймала участі в керівництві та розподілі доходів фермерського господарства, а також не отримувала жодних доходів від діяльності господарства.

А також з урахуванням положень Законів України «Про фермерське господарство» та «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 не була ні засновником, ні кінцевим бенефіціарним власником (контролером) СФГ «БевзенкоА.М.»

Таким чином ОСОБА_1 не порушила п. 2 ч 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», а також вимоги щодо сумісництва, відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Однак суд не приймає до уваги та ставиться скептично до посилання захисника Чернеги В.М. на порушення працівником поліції норм ст. 254 КУпАП виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП, яка визначає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Повідомлення з ГУ ДПС було отримано працівником поліції 18.04.2023 року, а протокол відносно ОСОБА_1 був складений 06.06.2023 року, суд вважає, що це фактично викликано виконанням працівником поліції обов`язку, передбаченого ч.2 ст.251 КУпАП, а саме діями органу поліції щодо збирання доказів в справі на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже після виконання дій, спрямованих на встановлення всіх обставин необхідних уповноваженій особі на складання протоколу, 06.06.2023 року у присутності ОСОБА_1 було складено відповідний протокол щодо останньої за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 254 цього Кодексу.

А тому суд вважає, твердження про те що протокол складено з порушенням порядку передбаченому ч.2 ст.254 КУпАП, є безпідставними.

Диспозиціястатті 1 КУпАПвизначає, що завданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Тобто обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.

За ч.1ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення у межах адміністративного протоколу, який є не лише доказом у справі, але й актом обвинувачення особи. Суд не має права вийти за межі обвинувачення, оскільки таке буде порушенням права особи на захист.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст.62 Конституції України.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинності, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Вищенаведене свідчить про те, що при складанні протоколу у відношенні ОСОБА_1 не дотримано відповідного доказового забезпечення, яке передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності її вини, що є наслідком не достатньої сукупності об`єктивнихі суб`єктивнихознак якіможна кваліфікувати,як адміністративнеправопорушення,передбачене ч.2ст.172-4КУпАП.

В рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі № 1289 від 06.06.2023 року не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-4 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.247 п.1 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 3 частини 1 статті 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) може винести постанову про закриття справи.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.06.2011 року Роздільнянським РВ ГУМВС України в Одеській області, працюючу начальником Фінансового управління Роздільнянської міської ради Одеської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-4 КУпАП - закрити, за відсутності у її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 05.07.2023 року.

Суддя: С. І. Гринчак