Рішення

від 04.07.2023 по справі 120/1057/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 липня 2023 р. Справа № 120/1057/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №829 від 10.02.2022, а також бездіяльністю відповідача щодо неналежного розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

Ухвалою від 13.03.2023 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено такий строк.

Крім того, цією ж ухвалою відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було. Втім останнім подано заяву, в якій він зазначив, що не заперечує проти задоволення вимог даного позову, однак просить врахувати положення Закону України від 24.03.2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 04 жовтня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-17793/15-19-СГ, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Позивачем замовлено проект землеустрою у проектній організації ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». В ході розроблення такого проекту сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685.

Після розроблення проекту землеустрою, позивачем його подано для затвердження до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Зі змісту листів Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.09.2021, 19.11.2021, 10.12.2021, 24.01.2022 слідує, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 неодноразово вносилось на розгляд депутатів Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, проте за результатами голосування проект рішення про затвердження такого проекту не набирав необхідної кількості голосів, а тому рішення з цього питання не прийнято.

При цьому, 10.02.2022 Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення № 829, яким надано дозвіл виконавчому комітету міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 2 гектари, зокрема, з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685 для ведення особистого селянського господарства (01.03), що розташовані за межами села Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, з метою продажу права оренди на земельних торгах (аукціон).

Незгода позивача із такою бездіяльністю відповідача, а також із прийнятим рішенням №829, зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Особливості затвердження документації із землеустрою визначено статтею 186 ЗК України.

Частиною 7 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому положеннями частини 10 статті 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, приписами ЗК України чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою та приймає одне із рішень: або про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Водночас варто врахувати й те, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин, зокрема, й щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність.

При цьому за наслідком розгляду клопотання (заяви) про затвердження розробленої документації із землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про його затвердження або рішення про відмову у затвердженні такої документації, яке приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Водночас судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області не прийнято жодного із передбачених ЗК України рішень (або про затвердження проекту землеустрою, або про відмову в затвердженні проекту землеустрою), що суперечить вимогам статті 118 ЗК України.

Окрім того, суд враховує й те, що Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок, згідно з яким протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування не містять чіткого та однозначного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, а, отже, не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту землеустрою у розумінні частин 9, 10 статті 118 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, які передбачені ЗК України, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, яка полягає у неприйнятті одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданого позивачкою клопотання.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати таку у власність позивачу, то варто врахувати наступне.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою не прийнято жодного з передбачених ЗК України рішень.

Водночас рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена адміністративна процедура.

Зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Отже, недотримання усіх необхідних передумов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача затвердити такий проект. При цьому затвердження в такому випадку проекту землеустрою призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо неприйняття одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача розглянути її клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами якого прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 лютого 2022 року у справі № 560/1651/20, від 25 травня 2022 року у справі № 520/11145/18, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21, а також Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 600/3514/21, від 29 серпня 2022 року у справі № 120/1643/22 та ряду інших.

Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення № 829 від 10 лютого 2022 року, то суд враховує наступне.

Судом встановлено, що під час розроблення проектною установою на замовлення позивача проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685.

Позивач неодноразово зверталася до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із клопотаннями про затвердження розробленого проекту землеустрою, проте за результатами голосування за проект рішення про затвердження такого проекту такий не набирав необхідної кількості голосів депутатів міської ради, а тому рішення з цього питання не приймалося.

Разом із тим 10 лютого 2022 року на 29 сесії 8 скликання відповідачем прийнято рішення № 829, яким виконавчому комітету міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685, що розташовані за межами с. Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, право оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах.

В цьому аспекті суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 240/8547/19.

Так, у загаданому судовому рішенні суд касаційної інстанції вказав на те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії, які направлені на відчуження в майбутньому об`єкта речових прав на користь заінтересованої особи, за умови дотримання цією особою встановленої земельним законодавством процедури отримання у власність земельної ділянки.

При цьому Верховний Суд вказав на те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, зазначила, що на обидві сторони поширюється обов`язок діяти добросовісно.

Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.

Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Оцінка поведінки як добросовісної чи недобросовісної має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на тому, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, застосовуючи запропонований Великою Палатою Верховного Суду правовий підхід до вирішення цього конкретного спору, насамперед, необхідно встановити правомірність (добросовісність) поведінки обох сторін правовідносин.

Так, судом встановлено, що після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач без зволікань звернулася до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», яким і розроблено проект землеустрою. Після цього позивач неодноразово зверталася до відповідача із клопотаннями про затвердження розробленого проекту землеустрою.

На думку суду, такі дії позивача свідчать про її добросовісну поведінку щодо отримання у власність бажану ділянку.

Водночас відповідач за результатами неодноразового розгляду клопотань позивача про затвердження проекту землеустрою не прийняв жодного обґрунтованого рішення про затвердження або ж про відмову в затвердженні такого проекту.

Більше того, вже 10 лютого 2022 року Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення № 829, яким виконавчому комітету міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685, що розташовані за межами с. Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, право оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах.

Тобто вказане рішення стосується і сформованої за результатами замовленого позивачем проекту землеустрою земельної ділянки, на отримання у власність якої остання розраховувала.

Суд зазначає, що відповідачу була відома інформація про отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою і що такий дозвіл реалізовано, відповідний проект розроблено, однак відповідачем створено перешкоди у наданні бажаної земельної ділянки у власність позивачці шляхом зволікання з прийняттям рішення за клопотаннями позивача у визначений законом строк, а також прийняттям рішення № 829 від 10 лютого 2022 року про надання виконавчому комітету міської ради дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, зокрема, і щодо ділянки, яку позивач має намір отримати у власність.

В свою чергу, позивач, отримавши позитивне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо отримання бажаної земельної ділянки у власність.

При розгляді цієї справи, суд враховує, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Відповідно правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем 10 лютого 2022 року рішення № 829 вказує на недобросовісність поведінки міської ради, а також порушує права позивача, яка, навпаки, діяла добросовісно та сподівалася на отримання земельної ділянки у власність.

Судом не заперечується те, що положеннями ЗК України відповідач наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, у тому числі, через включення окремих земельних ділянок до переліку земельних ділянок з продажу права оренди на земельних торгах.

Однак при цьому відповідач має діяти у межах повноважень у сфері розпорядження землями комунальної власності та має можливість вирішувати питання доцільності продажу земельної ділянки на земельному аукціоні за виключенням тієї земельної ділянки, стосовно якої вже надано у встановленому законом порядку уповноваженим органом дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, виготовлено проект землеустрою, який подано відповідачеві для його затвердження.

Така позиція суду відповідає та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду у подібних правовідносинах, викладеними у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 346/2888/16-а, а також з висновками, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 240/8547/19.

При цьому суд зауважує, що позивачем оскаржено рішення відповідача № 829 від 10 лютого 2022 року, яке стосується не лише земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685.

Відтак позов в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення 29 чергової сесії відповідача 8 скликання від 10 лютого 2022 року № 829 в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також суд враховує й те, що у зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 запроваджено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

При цьому термін дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема й до ЗК України.

Вказаним Законом розділ X ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з підпунктом 5 якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відповідно до частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує зокрема стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За наведених обставин суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому слід відстрочити виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн., а тому на її користь слід стягнути 1610,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685 та за результатами розгляду такого прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 10 лютого 2022 року № 829 в частині надання дозволу виконавчому комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685 з метою продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду в частині, що стосується розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1685 та прийняття за результатами його розгляду рішення - до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957)

Повний текст рішення складено 04.07.2023.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна