Постанова

від 04.07.2023 по справі 400/5107/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/5107/22

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

повний текст судового рішення

складено 07.03.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області (відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Южненської міскої ради Одеського району Одеської області при розгляді заяв власників апартаментів по АДРЕСА_1 від 02.09.2022 р. - про прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0236, на якій розташований будинок за вказаною адресою, на землі житлової та громадської забудови», та від 13.10.2022 р. - про прийняття рішення, яким дозволити цим власникам провести інвентаризацію зазначеної земельної ділянки;

зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області прийняти рішення, яким дозволити власникам апартаментів будинку по АДРЕСА_1 провести інвентаризацію земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0236, на якій розташований цей будинок.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником апартаментів № 3 загальною площею 22,75 кв.м по АДРЕСА_1 , якi не є об`єктом житлової нерухомості. Сплачуючи за комунальні послуги, а саме за електроенергію, за завищеними тарифами, позивачу стало відомо, що відповідач рахує такі тарифи як з підстав того, що шо цільове призначення земель, на яких розташований будинок апартаменти в якому має позивач та який також знаходиться у межах міста, є "землі рекреаційного призначення" замість "землi житлової та громадської забудови". На думку позивача, така ситуація створена відповідачем штучно, адже відповідно до договору купівлі-продажу відповідної земельної ділянки, такий будинок є нежитловим приміщенням, тобто не є об`єктом житлової нерухомості. Такі дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги мають бути задоволеними.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Южненської міської ради Одеського району Одеської області при розгляді заяв власників апартаментів по АДРЕСА_1 від 02.09.2022 р. - про прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0236, на якій розташований будинок за вказаною адресою, на землі житлової та громадської забудови», та від 13.10.2022 р. - про прийняття рішення, яким дозволити цим власникам провести інвентаризацію зазначеної земельної ділянки.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Южненської міської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 992,40грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, вважаючи його необґрунтованим, відповідач подав на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповною мірою встановлені судом першої інстанції обставини справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що земельна ділянка з приводу якої виник спір, відноситься до земель рекреаційного призначення, є комунальною власністю, при цьому відповідач не має права змінювати цільове призначення земельної ділянки щодо якої виник даний спір на «землі житлової та громадської забудови», так як у Генеральному плані м. Южне функціональне призначення території віднесено до рекреаційної забудови. Також, на думку відповідача відсутні підстави для надання дозволу позивачу на проведення інвентаризації земельної ділянки.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу у якому посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача у справі, просить залишити судове рішення без змін мотивуючи тим зокрема, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивач звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем ані відзиву на позов, ані інших заяв чи доказів до суду першої інстанції надано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27.11.2020р. № 35/1/1/3, укладеним між ТОВ «Будівельна група «Пальмира» та позивачем, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2021р. № 239654490 ОСОБА_1 є власником апартаментів № 3 загальною площею 22,75 кв.м по АДРЕСА_1 , які не є об`єктом житлової нерухомості.

Пунктом 2 вказаного вище договору визначено, що будинок по АДРЕСА_1 є рекреаційним комплексом, а придбані позивачем апартаменти є нежитловим приміщенням, що не належить до житлового фонду, але має необхідні умови для проживання.

Як встановлено судом, окрім належних позивачу апартаментів у вказаному будинку є ще 77 таких же апартаментів, як знаходяться у власності інших фізичних ociб та використовуються такими особами як квартири для проживання.

02.09.2022р. позивач та ще 10 власників апартаментів у вказаному вище будинку звернулися до Южненської міської ради із заявою щодо прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0236), на якій розташований будинок АДРЕСА_1 , з «земель рекреаційного призначення» на «землі житлової та громадської забудови», маючи на меті, як наслідок, зміну правового статусу належних власникам приміщень з нежитлових на житлові та зменшення у 4 рази витрат на оплату за електроенергію.

У вказаній заяві заявники зазначили, що «Згідно з договорами купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеними між ТОВ «Будівельна група «Пальмира» та заявниками, та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності останні є власниками вищевказаних апартаментів, які не є об`єктами житлової нерухомості.

Згідно з укладеними між ТОВ «Ресурс Проджект» та власниками апартаментів договорами про відшкодування експлуатаційних витрат останні до кінця 2022 року сплачували за відшкодування послуг з утримання будинку та прибудинкової території, електроенергії та послуг з водопостачання та водовідведення цьому підприємству, а з квітня 2022 року згідно з повідомленням останнього - ПП «Ресурс Югстрой», в тому числі по 4,92грн. за 1 квт. електроенергії.

Сплачуючи таку ціну за електроенергію на підставі виставлених власникам апартаментів рахунків (замість 1,44 грн. за 1 квт., як у всьому місті), заявникам стало відомо, що причиною цього є те, що цільове призначення земель, на яких розташований будинок та який також знаходиться у межах міста, є «землі рекреаційного призначення» замість «земель житлової та громадської забудови».

У зв`язку з цим, позивачем разом з іншими 10-ю власниками апартаментів у цьому будинку було направлено звернення до Южненської міської ради щодо прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки під будинком, власниками апартаментів у якому вони є, однак отримали відмову на таке звернення.

Також, позивачем було направлено до Южненської міської ради звернення про проведення інвентаризації земельної ділянки, яке також залишилось без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів своєчасного розгляду заяв осіб-власників апартаментів про зміну цільового призначення земельної ділянки та проведення інвентаризації земельної ділянки на пленарному засіданні сесії міської ради та прийняття відповідного рішення за результатом розгляду такої всупереч приписами Закону України «Про місцеве самоврядування», натомість обмежившись наданням листа від 16.09.2022р. №1040/20-05-03.

Відтак, суд першої інстанції вважав наявними підстави для частково задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заяви власників апартаментів по АДРЕСА_1 від 02.09.2022р. та від 13.10.2022р.

При цьому, пославшись на дискреційнійсть повноважень міської ради, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл власникам апартаментів за вказаною вище адресою на проведення інвентаризації земельної ділянки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У paзi приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Зокрема, до земель рекреаційного призначення належать землі які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст.50ЗК).

Також, статтею 51 ЗК визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон i зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури i спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних i наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок i мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва i спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Виходячи з встановлених обставин справи, відповідно до договору купівлі-продажу об`єкт будівництва, де знаходяться апартаменти Позивача, значиться як «Рекреаційний комплекс, нове будівництво, двосекційний триповерховий комплекс з апартаментами №35, за адресою: АДРЕСА_2 , в якому розташовані апартаменти та нежитлові приміщення, які не належать до житлового фонду.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що апартаменти, як окремий об`єкт нерухомості не можуть вважатись житлом, оскільки призначені для короткострокового проживання (до 3-х місяців) та класифікуються як вид комерційної нерухомості.

Отже, є ґрунтовними доводи апелянта, що придбавши апартаменти, у позивача виникло право власності на нерухомість, а не на земельну ділянку.

Відтак, виходячи з норм Земельного кодексу України, Позивачу як співвласнику спільно зі іншими 77 власниками апартаментів доречно було б звернутися до Южненської міської ради для оформлення свого права на земельну ділянку.

Втім, з матеріалів справи не вбачається, що позивач як співвласник разом з іншими 77 іншими власниками апартаментів звертались до Южненської міської ради задля оформлення права землекористування, натомість звернення до відповідача співвласників апартаментів було направлено на зміну цільового призначення земельної ділянки, право на яку не має ані позивач, ані інші співвласники, за підписом яких подавалось звернення.

В контексті надання оцінки спірним правовідносинам колегія суддів також приймає до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Також, приписами ст.20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель i затверджують проекта землеустрою.

Згідно п.3 ст.20 ЗК України, категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Відповідно до п.4 ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених ч.2 ст.20 ЗК України.

З наявного в матеріалах справи листа Южненської міської ради від 01.11.2022р., наданого власникам апартаментів по вул.іванова,35 у м.Южному Одеської області, в тому числі позивачу, колегією суддів встановлено, що відповідно до Генерального плану м. Южне Одеської області», розробленого ДП «НІПІ Містобудування» в 1994 році та затвердженого рішенням Южненської міської ради від 29.11.1995 р. №104-ІХ - XXII, Плану зонування міста Южного Одеської області, затвердженого рішенням Южненської міської ради від 01.06.2017 р. №616-VII, територія, на якій знаходиться дана земельна ділянка визначена по функціональному призначенню, як територія рекреаційної забудови.

Земельна ділянка (кадастровий номер 5111700000:02:006:0236), на якій збудовано рекреаційний комплекс, згідно Плану зонування території міста Южного знаходиться в зоні КВТ-І (зоні установ відпочинку та туризму) та відноситься до «земель рекреаційного призначення».

Дана зона, як зазначив апелянт у своїй апеляційній скарзі, використовується для розміщення пансіонатів, курортних готелів, туристичних баз, оздоровчих таборів, кемпінгів, центрів обслуговування туристів, парків. До зони входять рекреаційні території, на яких згідно містобудівної документації розміщуються об`єкти туристичної інфраструктури.

За вказаного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Южненська міська рада не має право змінювати цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0236 з земель рекреації на землі житлової та громадської забудови ,так як у Генеральному плані м. Южне функціональне призначення території відноситься саме до рекреаційної забудови.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо необхідності прийняття відповідачем у даному випадку рішення відповідно до приписів Закону України «Про місцеве самоврядування», колегія суддів враховує наступне.

В даному випадку звернення, було скероване на адресу Южненської міської ради щодо вирішення питання про зміну цільового призначення землі та щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки.

За результатами розгляду цього звернення, встановивши відсутність обґрунтованих підстав для прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки відповідачем за результатами розгляду такого було надано відповідь, відповідно до ЗУ «Про звернення громадян».

З урахуванням викладеного, зважаючи, що чинним законодавством не передбачено в обов`язковому порядку за результатом розгляду звернень громадян приймати рішення відповідної ради, Южненська міська рада обґрунтовано надала заявникам лист від 16.09.2022 року №1040/20-05-03 про результати розгляду звернення, в якому по суті викладеного у зверненні питання зазначила, що зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише після внесення відповідних змін до містобудівної документації.

Разом з цим, згідно матеріалів справи, ні Позивач, ні інші власники апартаментів по вул.Іванова, 35 в м.Южному Одеської області, не є користувачами чи власниками земельної ділянки щодо якої виник цей спір, та не зверталися до Южненської міської ради з клопотанням щодо внесення змін до містобудівної документації.

Крім того, за змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів в даному випадку вважає відсутнім порушене право позивача у правовідносинах з приводу яких виник цей спір.

До того ж, суд апеляційної інстанції наголошує, що виходячи з договору купівлі-продажу позивачем апартаментів, ОСОБА_1 на момент укладення договору розумів, що придбаний ним об`єкт нерухомості є нежитловим приміщенням (апартаментами) та є частиною рекреаційного комплексу, а отже не призначений для постійного проживання.

Колегія суддів ще раз зауважує, що наразі, у позивача відсутні будь-які права на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, апартаменти в якому належать позивачу.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні документи, на підтвердження надання ОСОБА_1 повноважень від інших співвласників апартаментів по АДРЕСА_1 , для захисту їх прав у суді щодо бездіяльності відповідача Южненської міської ради при розгляді заяв співвласників апартаментів за вказаною адресою.

Враховуючи вищезазначене, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року по справі №400/5107/22, в частині задоволення позовних вимог, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, з огляду на приписи ст.139 КАС України, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок коштів відповідача сплаченого судового збору за подання цього позову є також необґрунтованим та неправильним.

Що стосується висновку суду першої інстанції в частині позовної вимоги, у задоволенні якої було відмовлено, а саме в частині відмови у зобов`язанні відповідача надати дозвіл власникам апартаментів будинку по АДРЕСА_1 провести інвентаризацію земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0236, на якій розташований цей будинок, з огляду на те, що такі повноваження на думку суду першої інстанції належать виключно до повноважень відповідача, та є дискреційними. Колегія суддів враховуючи приписи ст. 308 КАС України не надає оцінку такому висновку суду першої інстанції, оскільки у цій частині судове рішення не оскаржується відповідачем.

У відповідності до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Між тим, за наслідками апеляційного перегляду справи встановлено, що вказаним вище вимогам рішення суду першої інстанції у даній справі в оскаржуваній частині не відповідає.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року по справі №400/5107/22 в частина що оскаржується (а саме в частині задоволених вимог) прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Южненської міської ради задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі №400/5107/22 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , а саме щодо визнання протиправною бездіяльності Южненської міської ради Одеського району Одеської області при розгляді заяв власників апартаментів по АДРЕСА_1 від 02.09.2022 р. - про прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0236, на якій розташований будинок за вказаною адресою, на землі «житлової та громадської забудови», та від 13.10.2022 р. - про прийняття рішення, яким дозволити цим власникам провести інвентаризацію зазначеної ділянки, а також щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Южненської міської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 992,40грн. скасувати, ухваливши у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні вищенаведених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2023р. у справі №400/5107/22 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді А.І. Бітов Ю.М. Градовський