Постанова

від 04.07.2023 по справі 400/12197/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/12197/21

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до селянського (фермерського) господарства «Деметра» про застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень, що розташовано за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, звернулось до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Деметра», в якому просив суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень, що розташовано за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що при проведенні перевірки відповідача щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту виявлені порушення, які є особливо небезпечними, оскільки створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а тому необхідно застосувати захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкта, що розташовано за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Корабельна, 17А.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що існує реальна загроза життю, отримання травм, шкоди здоров`ю через невиконання та ігнорування посадовими особами відповідача вимог законодавства з питань пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту.

Апелянт вказує, що зазначені в позові порушення є суттєвими, адже можуть призвести до швидкого поширення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища.

Окремо, апелянт звертає увагу, що на момент розгляду даної справи виявлені Позивачем порушення не усунуто в повному обсязі, що не заперечується обома сторонами. У свою чергу, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що у період з 27.09.2021 по 01.10.2021 позивачем проведена планова перевірка Селянського (фермерського) господарства "Деметра", розташованого за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с. Маринівка, щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, про що складений Акт № 422 від 01.10.2021, яким зафіксовано 22 порушення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки у сфері цивільного захисту, сім з яких створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

1) під час експлуатації об`єкта допускається зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема об`єкт не забезпечено достатнім запасом води для цілей зовнішнього пожежогасіння (порушено пункт 22 розділу II ППБУ, відповідно до якого під час експлуатації об`єктів забороняється знижувати рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта);

2) не проведено вогнезахисне обробляння дерев`яних конструкцій будівель об`єкту (порушено пункт 2.5 глави 2 розділу III ППБУ, відповідно до якого у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності. Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків);

3) електричний щит улаштований в межах приміщення зерноскладу (порушено пункт 1.15 глави 1 розділу IV ППБУ, відповідно до якого для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (ззовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати відключення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок);

4) не проведено заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання в терміни, обумовлені Правилами улаштування електрообладнання (з періодичністю 1 раз на 2 роки) (порушено пункт 1.20 розділу IV ППБУ, відповідно до якого заміри опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ);

5) не виконано захист будівель об`єкту та резервуару зберігання нафтопродуктів від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (порушено пункт 1.21 розділу IV ППБУ, відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їхню перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ ЕN 62305:2012 Блискавкозахист);

6) об`єкт не в повній мірі забезпечено первинними засобами пожежогасіння (порушено пункти 3.6 та 3.9 розділу V ППБУ, відповідно до яких територія підприємств, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку та вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677);

7) територія об`єкта не в повній мірі забезпечена пожежними щитами (стендами) з розрахунку один щит (стенд) на 5000 кв.м. захищуваної території, (порушено пункт 3.11 розділу V ППБУ, відповідно до якого пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об`єкта площею більше 200 кв.м з розрахунку один щит (стенд) на 5000 кв.м. захищуваної площі).

Враховуючи те, що під час проведення перевірки відповідача виявлено ряд порушень вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, цивільного захисту, що створює, на думку позивача, загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з позовом до суду щодо застосування заходів реагування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено необхідні заходи, які сприяли усуненню виявлених порушень.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697.

Відповідно до статей 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Відповідно до статей 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема:

- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;

- складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень;

- звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій).

Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статті 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підстави для зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів встановлені статтею 70 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до цієї правової норми, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно з частиною другої статті 51 та частиною третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пожежна безпека це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до пункту 43 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України вказаної статті техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Таким чином, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Отже, настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

Згідно положень пункту 2 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.

Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров`ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники (пункт 32 частини 1статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Отже, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 КЦЗ України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Суд апеляційної інстанції, при вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 (справа № 809/443/16), від 11.09.2019 (справа № 807/1410/17), від 19.05.2020 (справа № 420/5156/18), які полягають у такому.

Орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону№ 877-V), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Позивач просить застосувати заходів реагування у виді повного зупинення роботи відповідача, обґрунтовуючи своє вимоги тим, що вказаний захід є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд першої інстанції вірно вказав, що при прийнятті рішення враховуються не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті обставини, які існують на час ухвалення судового рішення.

Вичерпного переліку порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, у Кодексі не наведено. Отже, це є оціночним поняттям.

Іншою важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням.

Апеляційний суд враховує, що станом на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного в цій справі рішення, відповідачем усунуто 7 із 7 виявлених при перевірці порушень, що підтверджується таким.

Щодо порушення 1, суд ппршої інстанцїі правильно втсановив та доводами апеляційної скаршги не спростовано, що об`єкт забезпечено достатнім запасом води для цілей зовнішнього пожежогасіння, на підтвердження чого відповідач надав фото ємностей для накопичення та зберігання запасів води, які можуть бути використані СФГ "Деметра" для гасіння пожежі у разі її виникнення (а.с. 157а-158).

Окремо, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що а ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі позивач не зазначив на скільки незабезпечення запасом води для цілей зовнішнього пожежогасіння є суттєвим, та не вказав який саме належний об`єм запасу води повинен бути на об`єкті, а тому зазначена вимога не відповідає критерію юридичної визначеності.

Стосовно порушення 2, суд першої інстанцїі правилно встановив та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що відповідачем проведено вогнезахисне оброблення дерев`яних конструкцій будівель об`єкту, на підтвердження чого надані рахунки, видаткові накладні, платіжні інструкції про купівлю необхідних засобів для вогнезахисного оброблення дерев`яних конструкцій, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та фото виконання робіт. Відтак, вказане порушення відповідачем усунено самостійно.

На виконання порушення 3 відповідач надав докази - фото (а.с. 158), які свідчать про те, що електричний щит улаштовано поза межами приміщення зерноскладу.

Стосовно доказів усунення порушення 4 відповідач надав до суду: Дозвіл №368.18.30, який виданий ПП "Електролюкс" Державною службою України з питань праці на виконання робіт підвищеної небезпеки: випробування устатковання напругою понад 1000В (електричне устатковання електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання (а.с.53); сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань, що виданий ПП "Електролюкс" (а.с.55); технічний звіт ЕТЛ від 15.12.2021 по проведеним вимірюванням параметрів електрообладнання на відповідність вимогам ПТЕЕС та ПУЕ господарства с. Маринівка Вознесенського району СФГ"Деметра"(а.с.52); протоколи по вимірюванню опру ізоляції (а.с. 56); протокол перевірки ізоляції (а.с.57-58); протокол перевірки повного опору петлі (а.с.59); акт здачі-приймання робіт № 388 від 16.12.2021 року (а.с. 154).

На підтвердження усунення порушення 5 відповідач надав суду наказ СФГ "Деметра" від 07.10.2021, п. 2 якого визначено провести консервацію резервуару для зберігання нафтопродуктів. Щодо захисту будівель об`єкту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, то відповідач надав копію паспорту блискавкозахисту (а.с. 45-51, 64-73); акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.12.2021 № 387, відповідно до якого виконавцем - ПП "Електролюкс" виконані роботи - паспорт блискавкозахисту СФГ "Деметра". Також відповідач надав суду докази щодо повного усунення порушення 5 - фото встановлених елементів блискавкозахисту на будівлях, дозвіл управління Держпраці № 314.21.48, виданий ПП "Електролюкс", протокол вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах та заземленнях магістралей і устаткування № 285 від 23.03.2023, акти технічного обстеження системи протипожежного захисту СФГ "Деметра" від 23.03.2023 № 2, № 3, № 4, № 5, ліцензію Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 291801, видану ПП "Електролюкс",сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань, виданий ПП "Електролюкс".

Доказом виконання порушення 6-7 є фото пожежних щитів з вогнезасниками, відрами, сокирами, лопатами, ящиками з піском (а.с. 156-157).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані відповідачем докази свідчить про усунення відповідачем порушень, які є особливо небезпечними та створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксованих актом перевірки від 01.10.2021 № 422. При цьому апеляційна скарга не містить заперечень щодо допустимості наданих відповідачем доказів.

Також апеляційна скарга не містить посилань та доказів на їх підтвердження стосовно того, що порушення, які залишились не усунутими на момент розгляду справи судом, створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Поряд з цим, надані відповідачем докази підтверджують, що ним дійсно вжито необхідних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, з урахуванням принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, свідчать на користь висновку про відсутність підстав для застосування такого виключного заходу реагування, як повне зупинення роботи відповідача.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт наявності у минулому низки порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки з боку відповідача, які створювали загрозу життю та здоров`ю людей, однак в подальшому, такі були усунуті відповідачем самостійно до ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, що, в свою чергу виключає реальність виникнення загрози життю і здоров`ю людей, а не усунені відповідачем порушення, не викликають необхідності застосування судом крайнього заходу реагування у виді повного зупинення роботи відповідача, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом опечатування вхідних дверей будівлі та відключення від системи електрозабезпечення, виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися неусунутими на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду прершої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 400/12197/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2023

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький