Постанова

від 04.07.2023 по справі 540/1414/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/1414/22

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаШляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 540/1414/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРОКОМЕРЦ» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2022 року представник ТОВ «ТЕТРОКОМЕРЦ» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі Державної митної служби України від 14.01.2022 №UA508110/2022/000001/2 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору.

Також позивач зазначає, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначення митної вартості товару позивач вважає протиправним та необґрунтованим.

За сукупністю наведених обставин, позивач просив позов задовольнити повністю.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом першої інстанції строк відповідач не подав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРОКОМЕРЦ» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі від 14.01.2022 №UA508110/2022/000001/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнув з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРОКОМЕРЦ» сплачені судові витрати в розмірі 2481 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі і подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції помилково взято до уваги заявлену декларантом митну вартість товару, оскільки документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості;

- суд першої інстанції, ухвалою від 28.03.2023 безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі, що призвело до порушення прав митного органу на належний захист у справі, представлення інтересів та надання доказів.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.03.2019 ТОВ «Тетрокомерц» (покупець) уклало контракт №2 з AKGUN INS. TAAH. TIC. VE SAN. LTD STI TURKEY (продавець), відповідно до якого продавець зобов`язується на умовах CIF Херсон, Україна виготовити, продати та здійснити постачання, а покупець придбати БІЛИЙ ПОРТЛАНД ЦЕМЕНТ EN 197 CEM I 52.5 R в асортименті, кількості, якості та ціні, вказаних в інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до умов вказаного контракту, додаткової угоди № 1 від 01.09.2019 до контракту від 03.03.2019 №2, доповнення до Договору від 23.12.2021 №14, Рахунку від 23.12.2021 номер IHR2021000000007, Продавець зобов`язаний поставити скловату 9 кг/м3- 0,856 дол. США/м.кв., на умовах CIF Херсон згідно ІНКОТЕРМС 2010.

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем через представника ФОП ОСОБА_1 до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі було подано митну декларацію №UA508110/2022/000075, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту на загальну суму 12942,72 доларів США.

Позивачу було відмовлено в митному оформленні товару.

Тому для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, декларантом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі було подано декларацію №UA508110/2022/000117, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту на загальну суму 12942,72 доларів США.

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н 11.03.2020; Пакувальний лист (Packing list) б/н 23.12.2021; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) IHR2021000000007 23.12.2021; Коносамент (Bill of lading) 3. 31.12.2021; Вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н 31.12.2021; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) U0721962 03.01.2022; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №2, 03.03.2019; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1, 01.09.2019; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14. 23.12.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 15. 30.12.2021; Договір про надання послуг митного брокера №26/12/19 26.12.2019; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. 8078323 11.01.2022; Інші некласифіковані документи. MSDS №б/н 08.11.2018; Інші некласифіковані документи. Довідка від виробника по хім. 11.03.2020; Копія митної декларації країни відправлення 21310600ЕХ00002184 24.12.2021; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA508110.2022.000075 11.01.2022.

За результатами здійсненні перевірки вказаної митної декларації відповідачем прийняте рішення від 14.01.2022 №UA508110/2022/000001/2 про коригування митної вартості товарів, із зазначенням наступних підстав у графі 33.

Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.

У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 23.12.2021 №IHR2021000000007 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий. Комерційна пропозиція продавця від 23.12.2021 б/н не містить терміну дії цін, що суперечить структурі комерційної пропозиції (створення комерційної пропозиції вимагає дотримання певної структури, яка допоможе досягти необхідного ефекту), а комерційна пропозиція надана декларантом 11.01.2022 взагалі не має дати оформлення.

Під час огляду встановлено, що на пакуванні наявне маркування PENOWOOL, однак, ані в зовнішньоекономічному договорі від 03.03.2019 №2, ані в доповненнях до нього (№1 від 01.09.2019, №14 від 23.12.2021, №15 від 30.12.2021), ані в рахунку-фактурі від 23.12.2021 № ІНR2021000000007 не зазначені дані про виробника товару.

Поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF «Херсон», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. В свою чергу, декларантом надано калькуляцію витрат AKGUN INSAAT TAAN.TIC.VE SAN.LTD.STI. від 23.12.2021 №б/н, в якій відомості щодо страхування вантажу також не заявлено. Вищевказане суперечить пункту 3.1 зовнішньоекономічного договору від 03.03.2019 № 2, в якому зазначено, серед іншого, що ціна товару повинна включати страхування вантажу. Підтвердити або спростувати вартість страхування неможливо.

На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, враховуючи викладене, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 06.12.2021 № UA10070/2021/523095, а саме 2,24 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 13608*2,24 =30481, 92 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару. ».

Згідно вказаного рішення відповідача митна вартість товарів відкоригована та склала 30481,92 дол. США.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та необґрунтованим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ст. 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно з статтям 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України визначено, що митним органам забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, положеннями ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування митним органом додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, ненаведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, за результатами здійсненні перевірки вказаної митної декларації позивача відповідачем прийнято рішення від 14.01.2022 №UA508110/2022/000001/2 про коригування митної вартості товарів, із зазначенням декількох підстав у графі 33.

Так, у вказаному рішенні відповідач зазначає, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 23.12.2021 №IHR2021000000007 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий.

Надаючи оцінку вказаному висновку колегія суддів зазначає таке.

Рахунок-фактура (інвойс) - у міжнародній комерційній практиці документ, який надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін.), умови поставки та відомості про відправника та отримувача. При цьому, форма вказаного документу не затверджена ані міжнародним законодавством, ані законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи рахунок-фактура від 23.12.2021 №IHR2021000000007 за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність у митного органу підстав вважати вказаний документ таким, що викликає сумніви у його достовірності чи достовірності відомостей, які він містить.

Водночас, твердження відповідача щодо не відображення в інвойсі відомостей про контракт, на виконання якого виданий інвойс, а також банківських реквізитів продавця є необґрунтованими, оскільки зазначення наведених відомостей не встановлено жодною нормою чинного міжнародного чи національного законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем разом з іншими документами було подано митному органу Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14 від 23.12.2021 та Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 15 від 30.12.2021, в яких міститься посилання на контракт від 03.03.2019 № 2.

Також, в мотивуванні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, що комерційна пропозиція продавця від 23.12.2021 б/н не містить терміну дії цін, що суперечить структурі комерційної пропозиції (створення комерційної пропозиції вимагає дотримання певної структури, яка допоможе досягти необхідного ефекту), а комерційна пропозиція надана декларантом 11.01.2022 взагалі не має дати оформлення.

В розрізі наведених висновків відповідача колегія суддів зазначає таке.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митному органу прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, повністю збігається з задекларованою позивачем ціною товарів.

Колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17.

Також, на думку колегії суддів, щодо твердження відповідача, що під час огляду товару встановлено, що на пакуванні наявне маркування PENOWOOL, однак, ані в зовнішньоекономічному договорі від 03.03.2019 № 2, ані в доповненнях до нього (№ 1 від 01.09.2019, № 14 від 23.12.2021,№ 15 від 30.12.2021), ані в рахунку-фактурі від 23.12.2021 № IHR2021000000007 не зазначені дані про виробника товару, суд зазначає, що зазначене спростовується матеріалами справи, а саме: сертифікатом походження товару № UA 0721962 від 03.01.2022 (а.с. 39), листом від виробника б/н від 13.01.2022 (а.с. 42), паспортом безпеки скловати Ізокам (а.с. 51-57). Вказані документи було долучено декларантом до МД № UA508110/2022/000117 (а.с. 36-37).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що не впливає на вартість товару, а тому не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що поставка товарів здійснюється на умовах поставки CІF «Херсон» відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, та відповідно до вказаних умов поставки продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж та надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття, однак страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, декларантом не надано.

Оцінюючи вказані висновки відповідача колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Тому у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував, що в даному випадку позивач не зобов`язаний додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.

Більше того, згідно п. 3.1 контракту № 2, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, ціни включають вартість товару, тари, маркування, страхування, доставку товару на вказаних у контракті умовах (а.с. 28-31).

Отже, з наведеного положення контракту № 2 вбачається, що ціна товару за контрактом також включає в себе страхування товару продавцем.

При цьому, неналежне виконання умов контракту продавцем може бути предметом спору між сторонами контракту, але не впливає на митну вартість товару, оскільки покупець (позивач) не має обов`язку страхування товару.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

За таких обставин, підстави для невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору були відсутні.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про протиправність рішення від 14.01.2022 № UA508110/2022/000001/2 про коригування митної вартості товарів та наявність підстав для його скасування та задоволення адміністративного позову ТОВ «ТЕТРОКОМЕРЦ».

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції, ухвалою від 28.03.2023 безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі, що призвело до порушення прав митного органу на належний захист у справі, представлення інтересів та надання доказів.

Надаючи оцінку наведеним доводам апелянта колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи 19.10.2022 до Одеського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення (скасування) простою в роботі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі.

В обґрунтування клопотання зазначено, що наказом Державної митної служби України від 24.02.2022 № 113 Митницю переведено у режим вимушеного простою. На території м. Херсона з початком військової агресії велися активні бойові дії, місто захоплено військами російської федерації, адміністративні будівлі Митниці та митних постів, розташованих на території Херсонської області, були захоплені, а серверне обладнання, архівні та поточні справи втрачено.

Також відповідач зазначив, що станом на день подання клопотання наказ ДМСУ від 24.02.2022 № 113 не скасовано, доступу до серверів немає, на час простою здійснюється лише виконання основних функцій для забезпечення існування юридичної особи (робота з персоналом, інформування щодо діяльності тощо). Тобто жодних функцій з питань митної справи, які виконувала Митниця до військової агресії російської федерації та простою, на даний час не виконуються. Виконання певних повноважень Митниці не передані іншому органу та й не можуть бути передані будь-якому іншому органу згідно з чинним законодавством. Митниця з об`єктивних причин не має можливості належним чином обґрунтувати свою позицію по даній справі, надати суду відзив та захистити свої права та інтереси, повно та всебічно з`ясувати всі обставини у справі не можливо.

Правовою підставою зазначеного клопотання позивачем вказано п. 1 ч. 1 ст. 236 КАС України. Наведені обставини на думку відповідача унеможливлюють проведення розгляду даної справи та зумовлюють необхідність зупинити провадження у справі задля забезпечення дотримання прав учасників справи.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.03.2023 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі: 1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; 2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; 3) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; 4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; 5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.

Суд має право зупинити провадження у справі в разі: захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до одужання; знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до повернення з відрядження; перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи - до одержання її результатів; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід; розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі; постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

Наведений у ч. 1 ст. 236 КАС України перелік підстав обов`язкового зупинення провадження у справі є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Наведені положення КАС України не передбачають серед підстав зупинення розгляду справи до закінченні простою державного органу.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 540/1414/22 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 540/1414/22 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк