Постанова

від 05.07.2023 по справі 820/7235/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 820/7235/16

адміністративне провадження № К/9901/40389/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (головуючий суддя Сіренко О.І., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Індіго Груп») звернулося до суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2016 №00004011402, від 12.10.2016 №0001331402, від 12.10.2016 №0001341402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Інтегро-Буд», ТОВ «БК «Смайл», ТОВ «Амодор», ТОВ «Атарі плюс», ТОВ «Асторс» фактично проведені та підтверджені належними документальними доказами (первинними документами), що, у свою чергу, спростовує доводи податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства при їх відображенні в бухгалтерському та податковому обліку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права внаслідок залишення судами поза увагою суттєвих обставин при формуванні податкових вигод, зокрема, придбання контрагентами позивача товару, відмінного від реалізованого останньому, а також відсутність необхідного технічного і трудового ресурсу для виконання спірних правочинів, що, на переконання відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження та в подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Індіго Груп» по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інтегро-Буд» (код ЄДРПОУ 39424906) за травень-липень 2015 року, ТОВ «БК «Смайл» (код ЄДРПОУ 39472950) за березень та квітень 2015 року, ТОВ «Амодор» (код 39662374) за листопад 2015 року, ТОВ «Атарі Плюс» (код ЄДРПОУ 39741073) за липень 2015 року, ТОВ «Асторс» (код ЄДРПОУ 39820652) за серпень та вересень 2015 року, про що складено акт №1131/20-30-14-02 від 06.04.2016, відповідно до висновків якого Товариство порушило, зокрема, приписи статей 185, 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 149217 грн; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на 440934 грн та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 291717 грн.

Контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.05.2016 №0000381402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 46409 грн; №0000391402 щодо зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 260778 грн; №00004011402 про завищення суми податкового кредиту та податкових зобов`язань у розмірі 149217 грн (що не призвело до виникнення грошових зобов`язань).

За результатом розгляду скарг позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення, Головне управління ДФС у Харківській області рішенням від 18.08.2016 №4812/10/20-40-10-01-14 скасувало податкове повідомлення-рішення №0000391402 від 23.05.2016 в частині зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 142373 грн та збільшило суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 213566,50 грн (основний платіж - 142378 грн, штрафна (фінансова) санкція - 71188,50 грн); податкові повідомлення-рішення від 23.05.2016 №0000381402 і №00004011402 залишені без змін.

На підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення від 12.10.2016 №0001331402, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 118 405 грн; №0001341402, відповідно до якого збільшено суму податку на додану вартість на 213 566,50 грн (основний платіж - 142 378 грн, штрафна (фінансова) санкція 71 188,5 грн), №00004011402 про зменшення податкового зобов`язання на суму 149 217 грн та податкового кредиту на суму 149 217 грн.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.05.2015 між ТОВ «Індіго Груп» (замовник) та ТОВ «Інтегро Буд» (підрядник) укладений договір №05/05-15-11, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується з використанням власних матеріалів виконати будівельно-монтажні роботи згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а замовник - прийняти та оплатити зазначені роботи у відповідності до акту приймання здачі виконаних робіт в строки та на умовах, визначених зазначеним договором.

На виконання умов вищевказаного договору його сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Крім того, ТОВ «Інтегро Буд» (виконавець) надавав позивачу (замовник) транспортні послуги відповідно до договору №05/05-15-8 від 05.05.2015, в ході виконання якого підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Також ТОВ «Індіго Груп» (замовник) з ТОВ «БК Смайл» (підрядник) було узгоджено договір №02/03-15-10 від 02.03.2015 про виконання з використанням власних матеріалів будівельно-монтажних робіт.

Результати проведених робіт відображені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідках про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних.

Із ТОВ «Амодор» (постачальник) позивач (покупець) 03.11.2015 підписав договір №03/11-15-1, предметом якого є поставка будівельних матеріалів в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, відповідно до виставлених рахунків-фактур.

До матеріалів справи Товариство подало рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Також із даним контрагентом ТОВ «Індіго Груп» як замовник уклав договір від 03.11.2015 №03/11-15-Т про надання транспортних послуг, на виконання якого підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

За умовами договору №01/07-15 від 01.07.2015 ТОВ «Атарі Плюс» (постачальник) поставив ТОВ «Індіго Груп» (покупець) будівельні матеріали, про що складені рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Договір №20/07-15-1 від 20.07.2015, укладений позивачем як замовником із ТОВ «Асторс» (підрядник), передбачає, що підрядник зобов`язується з використанням власних матеріалів виконати будівельно-монтажні роботи згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а замовник - прийняти та оплатити зазначені роботи у відповідності до акту приймання здачі виконаних робіт в строки та на умовах, визначених зазначеним договором.

Хід робіт відповідно до цього договору супроводжувався складанням актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3; податкових накладних.

Вищевказані договори підряду та поставки, а також про надання транспортних послуг були укладені ТОВ «Індіго груп» з метою виконання договорів, підписаних з контрагентами-замовниками, а саме: АО «Трест Житлобуд 1», ТОВ Підприємство «Фора», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Інженерний центр «Укргазтехніка», ПАТ «Харківміськгаз», Департаментом капітального будівництва ХОДА, Манченківською селищною радою, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Контролюючий орган наполягав на нереальності вищезазначених господарських операцій, оскільки у ТОВ «Інтегро-Буд», ТОВ «БК «Смайл», ТОВ «Амодор», ТОВ «Атарі Плюс», ТОВ «Асторс» немає необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, наявні розбіжності між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов`язаннями постачальників, відсутні складські приміщення для зберігання товарів, реалізованих Товариству. Разом з тим, такі доводи судами не взяті до уваги, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідачем не доведено невідповідність спірних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Посилання контролюючого органу на наявність як таких кримінальних проваджень щодо невстановлених осіб, у яких фігурують ТОВ «Асторс», ТОВ «Атарі Плюс», ТОВ «Інтегро-Буд», суди відхилили з огляду на відсутність обвинувальних вироків у кримінальних справах, крім того, відповідачем не представлено встановлених досудовим слідством фактів, які б вказували на протиправність дій чи бездіяльності позивача внаслідок взаємовідносин із цими суб`єктами господарювання.

Щодо посилання податкового органу на відкрите кримінальне провадження стосовно ухилення від сплати податків ТОВ БК «Смайл» суди зазначили, що у даному випадку невиконання контрагентом податкових зобов`язань не спричинило негативні наслідки для позивача, оскільки відповідальність за несплату податкових зобов`язань несе саме цей платник податків, а не його покупець.

Отже, вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки за господарськими операціями, що здійснені (оформлені) з контрагентами ТОВ «Інтегро-Буд», ТОВ «БК «Смайл», ТОВ «Амодор», ТОВ «Атарі Плюс», ТОВ «Асторс», оскільки останні фактично відбулись та є реальними, що підтверджено належними доказами, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер