Рішення

від 21.06.2023 по справі 944/1525/22

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/1525/22

Провадження №2/944/331/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Корабель С.А.,

представника позивача Луня Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії собору Пресвятої Богородиці у с. Прилбичі Яворівського району Львівської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

10 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, Релігійної громади України Православної Церкви Київського Патріархату парафії собору Пресвятої Богородиці у с. Прилбичі Яворівського району Львівської області, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення п`ятнадцятої позачергової сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 350 від 06 грудня 2012 року в частинах: повернути у власність релігійній громаді Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області в цілому будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; для прийому-передачі вказаної будівлі створити комісію в складі: голови комісії Ганути Я. секретаря Прилбичівської сільської ради, членів комісії ОСОБА_2 головного бухгалтера сільської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 членів релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 депутатів сільської ради. Створеній комісії провести прийом-передачу будівлі в порядку та строки, передбачені діючим законодавством; доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО оформити свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за релігійною громадою Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області; доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО провести державну реєстрацію Свідоцтва про право власності на вказану будівлю згідно чинного законодавства; зобов`язати Новояворівську міську раду Яворівського району Львівської області виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством юридично значимих дій, спрямованих на передачу безоплатно у її власність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та на отримання нею у власність цього приміщення.

На обґрунтування позову зазначає, що 21 червня 2012 року 13 сесія VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 279 «Про передачу у власність релігійній громаді УПЦ-КП будівлі гуртожитку в с. Прилбичі вул. Івана Хрестителя, 32», згідно з яким вирішено: передати безоплатно у власність релігійній громаді Української православної Церкви Київського патріархату с. Прилбичі будівлю гуртожитку А-1 загальною площею 126, 6 кв. м, житловою площею 58, 3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; для прийому-передачі вказаної будівлі створити комісію, якій доручено провести прийом-передачу будівлі в порядку та строки, передбачені діючим законодавством; доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО оформити свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за релігійною громадою Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області; доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО провести державну реєстрацію Свідоцтва про право власності на вказану будівлю згідно чинного законодавства; надати дозвіл на пожиттєве проживання у вказаній будівлі гуртожитку в займаних на момент прийняття даного рішення кімнатах ОСОБА_1 без права відчуження. Рішенням п`ятнадцятої позачергової сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 350 від 06 грудня 2012 року, описане вище рішення скасовано та вирішено повернути у власність Релігійної громади будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому. Вважає такі дії сільської ради такими, що не відповідають вимогам закону, з огляду на таке. В 1981 році її сім`ї було надано право на заняття однокімнатної квартири в гуртожитку для вчителів по АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що вона працювала вчителем у школі і власним житлом забезпечена не була. У вказаній квартирі вона проживає на даний час, іншого житла немає. Зазначає, що неодноразово зверталася до Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області та Яворівської районної державної адміністрації із дозволами на приватизацію займаного житла, однак такі було залишено без задоволення. Зокрема, 12 травня 2021 року позивач зверталася до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області із заявою про скасування Рішення п`ятнадцятої позачергової сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради № 350 від 06 грудня 2012 року та надати їй дозвіл на приватизацію житлової кімнати, однак міська рада відмовила у задоволенні заяви. Зважаючи на те, що вона тривалий час разом із сином проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , інше житло у неї відсутнє, є підстава вважати, що дане житло може бути приватизоване за нею. Вважає, що саме зобов`язати місцевий орган самоврядування (відповідача Новояворівську міську раду Яворівського району Львівської області) вжити заходів щодо приватизації та передачі спірного житла у її приватну власність є належним способом захисту її порушеного права на приватизацію житла. Станом на день подання позову будівля гуртожитку зареєстрована на праві приватної власності за територіальною громадою села Прилбичі, відсутні будь-які відомості про перереєстрацію права власності за релігійною громадою Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області. Також щодо передачі будівлі гуртожитку у власність релігійної громади, зазначає, що така передача законом не передбачена, оскільки вказана будівля не є культовою будівлею, або іншим церковним майном. Крім того, при прийняття оскаржуваного рішення Прилбичівська сільська рада Яворівського району Львівської області вийшла за межі своєї компетенції, оскільки таке рішення належить до компетенції Львівської обласної державної адміністрації, Міжвідомчої комісії про повернення цієї будівлі у власність релігійній громаді Української Православної церкви Київського патріархату та під час прийняття цього рішення було порушено Регламент Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області. Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що вона у 2013 року зверталася до Яворівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом, однак ухвалою, яка винесена 23 лютого 2022 року, більше, ніж через дев`ять років, після звернення, провадження у справі № 460/824/13-а закрито, оскільки розгляд даної справи має проводитися за правилами загального цивільного судочинства. Крім того, вона 12 травня 2021 року зверталася до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області із заявою про скасування оспорюваного рішення та надання їй дозволу на приватизацію житлової кімнати, однак листом від 05 липня 2021 року їй було відмовлено.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні 04 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 підтримала позов з підстав, наведених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Додатково та відповідаючи на запитання головуючого, пояснила таке. З 1981 року вона працює вчителем в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області та їй, як вчителю, було виділено гуртожиток для проживання. Її чоловік помер у 1998 році і вона сама залишилася з 4 дітьми. За свої кошти вона в цьому гуртожитку замінила двері, вікна, виготовила документи для газифікації та електропостачання, провела поточні ремонтні роботи. Після смерті чоловіка вона звернулася із заявою про приватизацію даного житла. Після початку процесу приватизації невідомі їй особи знищили огорожу та пошкодили будівлю гуртожитку. Вважає, що має право на приватизацію цієї будівлі, оскільки проживає в ній з 1981 року, іншого житла немає, право на приватизацію житла не використала. Крім того, зазначила, що гуртожиток є в поганому стані, потребує ремонту.

В судовому засіданні 04 квітня 2023 року представник позивача адвокат Луньо Б.М. підтримав позов з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити

Додатково та відповідаючи на запитання головуючого, пояснив таке. В 1981 року позивачу, як молодому спеціалісту, який працює вчителем в сільській місцевості, було надано кімнату в гуртожитку в с. Прилбичі для проживання. Позивач неодноразово зверталася до сільської ради із заявами про надання їй дозволу на приватизацію даного житла, однак сільською радою було відмовлено. Рішення, яке позивач оскаржує, не реалізовано, зміни до реєстру не внесені, дана будівля має статус гуртожитку та належить територіальній громаді Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області. Крім того, зазначає, що позивач не використала права на приватизацію за допомогою житлових чеків. Отже, факт того, що позивач тривалий час проживає в цьому житлі, іншого житла немає та не використала своє право на приватизацію житла, є підставою для надання їй дозволу на приватизацію. При виборі способу захисту, сторона позивача враховувала постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 750/13452/19 та від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17.

В судовому засіданні 21 червня 2023 року представник позивача адвокат Луньо Б.М. просив задовольнити позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що не заперечує щодо винесення заочного рішення у справі.

В судове засідання представник відповідача Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області повторно не прибув, однак про розгляд справи повідомлений належним чином, а саме шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу міської ради. Також представник відповідача про причини неявки не повідомив, клопотань, відзиву чи заперечень на позов не подав.

В судове засідання представник Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату парафії собору Пресвятої Богородиці у с. Прилбичі Яворівського району Львівської області повторно не прибув, про розгляд справи Релігійна громада повідомлена належним чином, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Яворівського районного суду Львівської області, про причини неявки не повідомив, клопотань, відзиву чи заперечень на позов не подав.

Також представник Релігійної громади адвокат Федор Ю.Б. 09 травня 2023 року подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, після ознайомлення з якою, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з`явилися, не повідомили причини неявки, не подали відзиву, а також представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення і оцінивши доводи позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , 1957 року народження, проживає з 1981 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_7 , 1982 року народження, що підтверджується довідкою № 154 від 06 квітня 2022 року, виданою Виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області. Також проживання позивача ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_7 за вказано вище адресою підтверджується відомостями з будинкової книги для прописки громадян за місцем проживання (гуртожиток для вчителів в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 776 від 22 квітня 2009 року, ОСОБА_1 проживає в гуртожитку для вчителів в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області.

Актом обстеження житлового приміщення, в якому проживає ОСОБА_1 , від 13 липня 2006 року встановлено, що ОСОБА_1 є вчителем СЗШ І-ІІІ ступенів с. Прилбичі Яворівського району Львівської області, вдова, проживає одна в гуртожитку, який знаходиться на балансі сільської ради, будинок старий, перебуває в аварійному стані, задня стіна відходить, бічна має великі тріщини, внаслідок чого розійшовся дах будинку. ОСОБА_1 постійно проводить ремонти, заробляє тріщини гіпсом.

ОСОБА_1 є головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит адвоката Луня Б.М. № 135-07-3404 від 19 червня 2020 року, ПрАТ «Львівобленерго» повідомило, що споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , є особистий рахунок НОМЕР_1 , який рахується за ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 24 від 31 травня 2012 року, вирішено оформити свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку літ. А-1, загальною площею 126, 6 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за територіальною громадою села Прилбичі в особі Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Будівля гуртожитку літ. А-1 загальною площею 126, 6 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді села Прилбичі в особі Прилбичівської сільської ради, форма власності комунальна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2012 року.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 05 червня 2012 року № 34367807, Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», на підставі описаного вище свідоцтва, зареєстровано за територіальною громадою села Прилбичі в особі Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області будівлю гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 зверталася до Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області із заявами про передачу їй у власність зазначеної будівлі гуртожитку, в якому вона проживає.

Однак рішеннями одинадцятої та сімнадцятої сесії V скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 172 від 17 квітня 2008 року та № 323 від 14 серпня 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у передачі у власність житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, листами Яворівської районної адміністрації Львівської області № 1362 від 14 серпня 2000 року та № 1613 від 02 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 було повідомлено, про те, що будинок, в якому вона проживає, є гуртожитком та приватизації не підлягає.

Також ОСОБА_1 зверталася до органів прокуратури та Адміністрації Президента з підстав порушення її права на житло.

21 червня 2012 року тринадцята сесія VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 279 «Про передачу у власність релігійній громаді УПЦ-КП будівлі гуртожитку в с. Прилбичі вул. Івана Хрестителя, 32», згідно якого вирішено: передати безоплатно у власність релігійній громаді Української православної Церкви Київського патріархату с. Прилбичі будівлю гуртожитку А-1 загальною площею 126, 6 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; для прийому-передачі вказаної будівлі створити комісію в складі: голови комісії Ганути Я. секретаря Прилбичівської сільської ради, членів комісії ОСОБА_2 головного бухгалтера сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 членів релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 депутатів сільської ради. Створеній комісії провести прийом-передачу будівлі в порядку та строки, передбачені діючим законодавством; доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО оформити свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за релігійною громадою Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області; доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО провести державну реєстрацію Свідоцтва про право власності на вказану будівлю згідно чинного законодавства; надати дозвіл на пожиттєве проживання у вказаній будівлі гуртожитку в займаних на момент прийняття даного рішення кімнатах ОСОБА_1 , без права відчуження.

Рішенням п`ятнадцятої позачергової сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 350 від 06 грудня 2012 року, описане вище рішення тринадцятої сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, скасовано та вирішено повернути у власні релігійної громади будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.

Також рішенням двадцять першої сесії VIІ скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 871 від 18 грудня 2018 року були внесені зміни до рішення № 279 від 21 червня 2012 року і п. 5 вкладено в такій редакції: Виконавчому комітету Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області до 2020 року вирішити витання щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 , яка на даний час проживає у будівлі гуртожитку.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був взятий на баланс сільської ради в 1951 році і знятий з балансу сільської ради 22 червня 2012 року, відповідно до акту прийому-передачі № 1, балансова вартість будинку 67055,00 грн.

22 червня 2012 року комісією у складі: голови комісії ОСОБА_8 , членів комісії ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , в присутності матеріально відповідальної особи ОСОБА_10 , було складено акт про те, що будівля гуртожитку знімається з балансу сільської ради (вартістю 67055,00 грн) і передається у власність Релігійній громаді УПЦ КП с. Прилбичі (відповідно до рішення сесії № 279 від 21 червня 2012 року).

Як описано вище, позивач вважає дії Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області та прийняті нею рішення з приводу передачі Релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області такими що не відповідають вимогам закону та порушують її право на житло.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед зазначених у даній статті способів захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дій ,яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб.

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Зазначені правові норми є загальними та за своєю суттю є банкетними, оскільки відсилають до відповідних норм спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

За своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у її правомірному користуванні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц.

Відповідно до норм ст. ст. 4, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 13 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (Положення № 396), приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із п. 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків є вичерпним і чітко визначений у законодавстві, а саме визначено ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Також підставою відмови у приватизації може бути ненадання особою необхідних документів для приватизації, перелік яких наведено в п. 18 Положення № 396.

Так, згідно з п. 18 Положення № 396 громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Відповідно до п. 20 Положення № 396 документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

За змістом наведених норм законодавства, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, що бажає скористатися таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Крім того, Згідно з ст. 1 Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання в гуртожитках та фактично проживають у них.

Отже, підставами для забезпечення реалізації прав осіб на підставі наведених вище Законів є наявність п`ятьох обов`язкових умов, а саме: перебування гуртожитку у власності територіальної громади; відсутність у особи житла; правомірність її проживання у гуртожитку та користування гуртожитком; реєстрація за місцем проживання в гуртожитку більше п`яти років на законних підставах; фактичне місце проживання протягом п`яти років за місцем реєстрації в гуртожитку.

Відповідні умови визначені і в п. 14 Положення № 396.

Також суд враховує, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Відповідно до ст. 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що набуття квартири у приватну власність пов`язане із майновим правом у контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (котрі ґрунтуються на законодавчих нормах) на набуття права володіння, користування, розпорядження. Такі сподівання виникли у позивачів з моменту надання їм житла в користування.

Зокрема, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто, в рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

На підставі наведених вище доказів, досліджених судом, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , із 1981 року, що підтверджується відміткою в її паспорті, проживає за вказаною адресою фактично на законних підставах, право власності на інші об`єкти нерухомого майна за нею не зареєстровано, передбачене ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право приватизації займаного нею житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частково з доплатою один раз позивачем не використане.

Отже, ОСОБА_1 дотримано і вона відповідає всім вимогам, встановленим наведеними вище нормами законодавства, для отримання у власність шляхом приватизації житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно, враховуючи викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_1 у спірному випадку, мала обґрунтовані законні очікування того, що Прилбичівська сільська рада Яворівського району Львівської області та/або Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області (як правонаступник) нададуть дозвіл на приватизацію нею спірного житла, про що вона неодноразово подавала відповідні заяви до органу місцевого самоврядування.

Однак, ні Прилбичівська сільська рада Яворівського району Львівської області, ні Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 не надали їй дозволу на приватизацію цього приміщення, для чого в неї були наявні достатні правові підстави та навпаки було відмовлено у задоволенні відповідного клопотання позивача.

При цьому, із досліджених доказів судом встановлено, що оскаржуване рішення Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області про передачу у власність релігійній громаді майна, яке було на його балансі, зокрема будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент розгляду даної справи не реалізоване, на цей час відсутні відомості про перереєстрацію права власності на спірну будівлю гуртожитку за Релігійною громадою, відповідно, таке належить територіальній громаді с. Прилбичі.

Також описаний вище Акт приймання-передачі у власність релігійній громаді УПЦ КП у с. Прилбичі Яворівського району Львівської області (будівлі гуртожитку) не є належним підтвердженням факту переходу будинку у власність релігійної громади, оскільки за своїм змістом такий акт носить інформацію щодо обстеження будинку та оціночної вартості такого майна.

За таких обставин суд погоджується із доводами представника позивача про те, що відсутні докази, які підтверджують, що будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , є культовою будівлею та повинна бути передана Релігійній громаді.

Також суд погоджується із доводами представника позивача про те, що оскаржуване рішення Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області прийняте з порушенням регламенту сільської ради.

Так, п. 2 ст. 25 Регламентом Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, затвердженим рішенням Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 10 від 24 грудня 2015 року, визначено, що винесення питання на розгляд пленарного засідання передує його підготовка у відповідних постійних комісіях ради. При прийнятті невідкладних рішень на вимогу головуючого на пленарному засіданні ради, за погодженням не менше двох третин від кількості присутніх на засіданні депутатів, засідання відповідної комісії з розгляду ініційованого головуючим на засіданні питання може бути проведене під час пленарного засідання. В цьому випадку під час відсутності комісії голосування не проводиться. До порядку денного сесії включаються тільки ті питання, документи з яких підготовлені відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 88 цього Регламенту визначено, що до протоколу засідання ради додається, зокрема, висновки комісії ради щодо питань, які розглядаються на засіданні.

Однак, як встановлено з протоколу сесії від 06 грудня 2012 року, питання Релігійної громади УПЦ КП с. Прилбичі Яворівського району Львівської області щодо передачі у власність Релігійної громади будівлі гуртожитку включено безпосередньо під час засідання, відсутні відомості про оголошення перерви для дослідження даного питання, відсутні відповідні висновки комісії про доцільність передачі будівлі гуртожитку релігійній громаді.

Таким чином, у даному випадку не було дотримано регламенту роботи сільської ради, не досліджено питання доцільності передачі будівлі гуртожитку у власність релігійній громаді, а також не враховано, під час прийняття рішення, факт тривалого (більше 40 років) проживання у даному гуртожитку позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у зв`язку із тим, що передача будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу територіальної громади с. Прилбичі Яворівського району Львівської області у власність Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату парафії собору Пресвятої Богородиці відбулась з порушеннями вимог законодавства та порушенням прав і законних інтересів ОСОБА_1 .

Зі свого боку, відповідачі не надали будь-яких обґрунтованих заперечень та спростувань позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, суд наголошує, що згідно з нормами ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як роз`яснено в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Також, враховуючи, що ОСОБА_1 проживає у спірному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , з 1981 року, є його фактичним володільцем, зареєстрована у такому житлі разом зі своєю сином, на даний час відсутні встановлені законом підстави та обставини, які б перешкоджали їй приватизувати це приміщення, суд дійшов висновку про те, що скасування рішення п`ятнадцятої позачергової сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 350 від 06 грудня 2012 року в оскаржуваній частині є належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача.

Крім того, згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку, зазначивши, що «житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві.

В п. 63 рішення Європейського суду з прав людини від 11 січня 1995 року у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» зазначено, що те, чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Таким чином, враховуючи наведену практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що тривалий час проживання особи в житлі на законних підставах, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також аналіз вищевикладених норм національного законодавства, з врахуванням наведеної практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла, презюмується та підлягає захисту у разі його порушення.

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного суду у справі № 750/13452/19 від 28 квітня 2021 року.

Крім того, у даній постанові вказано, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання обласної ради і управління комунального майна цієї ради виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством юридично значимих дій, спрямованих на передачу безоплатно у власність позивача спірного жилого приміщення та на отримання нею у власність цього приміщення з огляду на наступне.

Також якщо орган місцевого самоврядування та приватизаційний орган зволікають з винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність.

Аналогічні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17.

Враховуючи наведені вище обставини, норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини і Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції про сплату судового збору від 09 травня 2022 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, а також те, що позовні вимоги фактично пред`явлені лише до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, суд вважає, що з цього відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 178, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення п`ятнадцятої позачергової сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 06 грудня 2012 року № 350 в частинах:

повернути у власність релігійній громаді Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області в цілому будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

для прийому-передачі вказаної будівлі створити комісію в складі: голови комісії Ганути Я. Секретаря Прилбичівської сільської ради, членів комісії ОСОБА_2 головного бухгалтера сільської ради , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 членів релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 депутатів сільської ради. Створеній комісії провести прийом-передачу будівлі в порядку та строки, передбачені діючим законодавством;

доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО оформити свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за релігійною громадою Української Православної церкви Київського патріархату в с. Прилбичі Яворівського району Львівської області;

доручити Львівському ОКП ЛОР БТІ та ЕО провести державну реєстрацію Свідоцтва про право власності на вказану будівлю згідно чинного законодавства.

Зобов`язати Новояворівську міську раду Яворівського району Львівської області виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством юридично значимих дій, спрямованих на передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та на отримання нею у власність цього приміщення.

Стягнути з Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області на користь позивача ОСОБА_1 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складно 03 липня 2023 року.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04373301, юридична адреса: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 2;

відповідач Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії собору Пресвятої Богородиці у с. Прилбичі Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 20786698, адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Прилбичі, вул. Івана Хрестителя, 5.

Суддя Д.Б. Поворозник