Рішення

від 05.07.2023 по справі 581/493/23

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/493/23

Провадження № 2/581/165/23

Р І Ш Е Н Н Я

і ме не м Ук ра їн и

05 липня 2023 року с-ще Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участі секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Сутність заявленої до суду вимоги

У травні 2023 року представник позивачки, адвокат Маківський В.В., звернувся до суду з вказаним вище позовом в інтересах ОСОБА_1 , який мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий номер: 5923285200:03:002:0029), яка розташована на території Русанівської сільської ради. Указану землю позивачка вирішила передати в оренду, однак у реєстрації відповідних прав їй відмовлено у зв`язку з тим, що на все її майно, включаючи вищенаведену земельну ділянку, накладено арешт. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо те, що на підставі ухвали Липоводолинського районного суду від 13 лютого 2008 року № 2-8 дійсно арештовано все її майно. У подальшому, через свого представника, позивачка звернулася до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби та отримала відповідь, в якій зазначено про наявну інформацію в автоматизованій системі виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 , щодо наступних виконавчих проваджень, а саме: ВП №6117228 з примусового виконання листа Господарського суду Сумської області №АС 12/634/07 від 20 грудня 2007 про стягнення боргу 3775 грн 55 коп; ВП №6284259 з примусового виконання ухвали Липоводолинського районного суду №2-8 від 13 лютого 2008 року про накладення арешту на все майно, які закінчені 25 березня 2008 року та 16 січня 2009 року, станом на 22 березня 2023 року виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1 , на виконанні не перебувають, документи на підставі яких накладено арешт відсутні, оскільки строк зберігання завершеннях виконавчих проваджень становить три роки. Зазначав, що станом на день подання даного позову, позивачка не є боржником у жодному виконавчому провадженні, які перебувають на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, а відтак відсутні будь-які підстави для збереження дії арешту відносно належного їй нерухомого майна і він повинен бути знятий в судовому порядку. Посилаючись на порушення прав власності позивачки зі стороні відповідача, просив суд зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Берези О.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 158430 від 15 лютого 2008 року.

Позиція позивача, представника позивача та представника відповідача по даній справі

Представник відповідача Лісова Ю.Г. 19 червня 2023 року, до початку розгляду справи по суті, у поданому до суду відзиві на позов, зазначила про те, що перевіркою відомостей, що містяться у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, встановлено, що виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1 , на виконанні у відділі ДВС відсутні. Оскільки позивач не оскаржує дію чи бездіяльність державного виконавця в частині накладення арешту на майно від 2008 року та не порушує питання про визнання постанови про накладення арешту на майно протиправною, а ініціює питання захисту право на майно шляхом усунення перешкод у подальшому користуванні та розпорядженні ним на власний розсуд, то зазначала про відсутність заперечень з приводу зняття арешту за рішенням суду. Зі змісту надісланого до суду відгуку вбачається процесуальне і фактичне визнання заявленого позову представником відповідача, який є правонаступником Липоводолинського ВДВС, державний виконавець якого накладав арешт на майно позивача (а.с.38-40).

Відповідь на відзив відповідача ні позивач, ні його представник суду не надіслали.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 червня 2023 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. На підставі статей 274, 276 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Від сторін до суду не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 05 липня 2023 року ухвалено рішення по суті спору.

Установлені судом фактичні обставини справи

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Байрак Липоводолинського району Сумської області, є громадянкою України (а.с.4-6).

10 травня 2007 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер: 5923285200:03:002:0029), яка розташована на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, та яку 14 грудня 2007 року воно передала в оренду ТОВ «СК-АГРО» строком на 5 років (а.с.20-23.24-25).

Виконавче провадження ВП №6117228 із примусового виконання листа Господарського суду Сумської області №АС 12/634/07 від 20 грудня 2007 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу 3775 грн 55 коп завершено через направлення провадження за належністю до іншого ВДВС та подальшим фактичним повним виконанням рішення. Виконавче провадження ВП №6284259 з примусового виконання ухвали Липоводолинського районного суду №2-8 від 13 лютого 2008 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 завершено через повне фактичне виконання судового рішення (а.с.8,9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів постановою Липоводолинської ДВС від 15 лютого 2008 року № АА158430 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , і будинок АДРЕСА_2 (а.с.10-19, 26-28).

Згідно із листом Недригайлівського відділу державної виконавчої служби від 23 березня 2023 року № 2427 в автоматизованій системі виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 , перебували наступні виконавчі провадження а саме: ВП №6117228 з примусового виконання листа Господарського суду Сумської області №АС 12/634/07 від 20 грудня 2007 про стягнення боргу 3775 грн 55 коп; ВП №6284259 з примусового виконання ухвали Липоводолинського районного суду №2-8 від 13 лютого 2008 року про накладення арешту на все майно, які закінчені 25 березня 2008 року та 16 січня 2009 року, станом на 22 березня 2023 року виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1 , на виконанні не перебувають, документи на підставі яких було накладено арешт відсутні, оскільки строк зберігання завершеннях виконавчих проваджень становить три роки (а.с.7).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Положенням ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 статі 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок і підстави для зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Отже, згідно зі статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів убачається інформація про те, що постановою Липоводолинської ДВС від 15 серпня 2008 року № АА158430 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із листом Недригайлівського відділу державної виконавчої служби від 23 березня 2023 року № 2427 в автоматизованій системі виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 , перебували наступні виконавчі провадження, а саме: ВП №6117228 з примусового виконання листа Господарського суду Сумської області №АС 12/634/07 від 20 грудня 2007 про стягнення боргу 3775 грн 55 коп; ВП №6284259 з примусового виконання ухвали Липоводолинського районного суду №2-8 від 13 лютого 2008 року про накладення арешту на все майно, які закінчені 25 березня 2008 року та 16 січня 2009 року, станом на 22 березня 2023 року виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1 , на виконанні не перебувають, документи на підставі яких накладено арешт, відсутні, оскільки строк зберігання завершеннях виконавчих проваджень становить три роки (а.с.7).

Позивачка має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне їй майно. Таким чином, арешт накладений на нерухоме майно порушує на даний час право власності позивачки.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на нерухоме майно, порушується право власності позивачки, унаслідок чого вона позбавлена правомочності в повному обсязі користуватися та розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд, підстав для подальшого продовження дії обтяження на нерухоме майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з належного їй майна.

Оцінюючи усі докази, надані у матеріалах справи, ураховуючи те, що будь-які виконавчі провадження зобов`язального характеру, де б ОСОБА_1 мала статус боржника, у провадженні Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та за даними реєстру виконавчих проваджень не перебувають, суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та зняти арешт з її нерухомого майна, який накладено постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Берези О.І. від 15 лютого 2008 року. При цьому, на підставі ч.4,5 ст.206 ЦПК України суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає дійсному волевиявленню цієї сторони, не суперечить закону та узгоджується із установленими судом фактичними обставинами щодо неправомірності та недоцільності чинності станом на день ухвалення даного рішення суду арешту щодо майна позивача.

Також, на думку суду, арешт на нерухоме майно позивача тривалістю понад 10 років без визначеного строку дії становить індивідуальний та надмірний тягар для цієї сторони, порушуючи при цьому справедливий баланс, який необхідно дотримувати між захистом права позивача на власність та вимогами загального інтересу щодо проведення виконавчих проваджень, які на даний час є процесуально завершеними. Тому з метою усунення порушення права позивача на мирне володіння її майном, яке передбачене і практично гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд уважає за необхідне задовольнити заявлений позов у повному обсязі, оскільки в ньому обрано ефективний національний спосіб захисту права позивача, який підлягає застосуванню у даній справі (такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у п.20-23 рішення Європейского суду з прав людини від 21 січня 2021 року у справі «Косурнийков та інші проти Угорщини»).

Розподіл судових витрат по справі

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до положень ст.ст.141, 142 ЦПК України, врахувавши факт визнання представником відповідачем позову до початку розгляду даної справи по суті, суд уважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні даного позову до суду, та стягнути з відповідача на користь позивачки інші 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду.

Керуючись статтями 2,3,19, 23,76-89,141, 258-268, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позов ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.

Зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , включаючи арешт на квартиру АДРЕСА_3 , і на будинок АДРЕСА_4 , накладеного постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Берези Ольги Іванівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 158430 від 15 лютого 2008 року.

Повернути після набрання даним рішенням законної сили ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого нею 22 травня 2023 року за квитанцією № 215600426655 (номер платежу 6174487) у сумі 1073 грн 60 коп, тобто в розмірі 536 грн 80 коп.

Стягнути з Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 повернення частини судового збору в розмірі 536 грн 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Недригайлівський відділ державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Незалежності, буд № 8, с-ще Недригайлів, Роменський район Сумська область, код ЄДРПОУ 40266317).

Повне рішення суду складено 05 липня 2023 року.

Суддя Д. В. Бутенко