Рішення

від 29.06.2023 по справі 337/1071/22

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

29.06.2023

ЄУН №337/1071/22

Провадження № 2/337/30/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Сакоян О.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Крамаренка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кольт» про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Журавльової Ю.Р. звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із ТОВ «Кольт» на посаді маляра у періоди з 01.09.2017 року по 01.12.2017 року та з 01.04.2018 року по 20.11.2018 року та зобов`язати ТОВ «Кольт» внести записи до трудової книжки про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду маляра та записи про його звільнення з займаної посади, а також зобов`язати ТОВ «Кольт» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період виконання обов`язків маляра з 01.09.2017 року по 01.12.2017 року та з 01.04.2018 року по 20.11.2018 року, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати штатних працівників за видами економічної діяльності у Київській області у розмірі 70025,23 гривень, з нарахуванням та сплатою відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 з вересня 2017 року влаштувався на роботу до ТОВ «Кольт» на посаду маляра та працював на об`єкті «Будівництво паркінга в ДП МА Бориспіль» Бориспільський район, Київська область. Працював він з 01.09.2017 року по 01.12.2017 року, потім роботи було зупинено через погодні умови, та далі виконував обов`язки з 01.04.2018 року по 20.11.2018 року. Під час оформлення на роботу позивачу повідомляли, що трудовий договір перебуває на підписанні у директора ТОВ «Кольт», і він не переймався з цього приводу. Коли він звільнявся за власним бажанням 20.11.2018 року, заступник по виробництву ОСОБА_2 сплатив йому 5023,13 гривень, перерахувавши гроші на картку. Також повідомили, що інша частина заробітної плати буде сплачена через певний час, а зараз немає фінансування. Пізніше він дізнався, що не був офіційно працевлаштований, і з ним не збираються проводити ніяких розрахунків.

Ухвалою судді від 14 березня 2022 року вказаний позов прийнято до розгляду, у справі відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

04 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав клопотання про долучення доказів, які були прийняті судом.

В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Крамаренко А.А. пояснювали, що всі необхідні докази, з урахуванням наданих 04 травня 2023 року, долучені до справи. Необхідність проведення інших підготовчих дії уточнення позовних вимог, вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, дослідження інших доказів, витребування доказів, виклик свідків, відсутня. Ухвалою суду від 04 травня 2023 року закрите підготовче провадження у справі і призначено розгляд по суті.

Ухвалою суду від 29 червня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну відповідача ТОВ «Кольт» на ДП Аеропорт «Бориспіль».

Відповідач, повідомлений про розгляд справи, до судових засідань жодного разу не з`явився. Заперечень проти позову, відзив, пояснення по суті справи, будь-які клопотання не надав.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач до суду не з`явився, у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову. Пояснював, що процес виконання ним трудових обов`язків детально зафіксований фотоматеріалами, та іншими доказами, наданими суду.

Представник позивача адвокат Крамаренко А.А. також вважав, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні договору в письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 48 КЗпП України (в редакції, що діяла у вказаний позивачем час, щодо проведення робіт) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що фактичне допущення працівника до роботи може бути підтверджене шляхом доказування факту виконання працівником певної роботи та факту виконання працедавцем обов`язків виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Разом з тим, як вже було наголошено вище, згідно з частиною першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, зі змісту вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що саме на позивача, який звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування у трудових відносинах, покладається обов`язок доведення належними та допустимими доказами виникнення цих відносин та їх тривалості у часі.

З матеріалів справи встановлено, що на запит ГУ Держпраці у Київській області, 23.06.2020 року ТОВ «Кольт» повідомило, що ОСОБА_1 з 2018 року і по день надання відповіді не працював у ТОВ «Кольт», з ним ніяких розрахунків не проводилось, про що свідчить штатний розпис підприємства та надані до ДПС повідомлення про прийняття працівників на роботу.

Як вказує позивач ОСОБА_1 , він заяву про укладення трудового договору з ТОВ «Кольт» не писав, не вносилися такі записи і в його трудову книжку. Відповідач відповідні внески за найманого працівника не сплачував.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 світлини, що за його посиланням вказують на фактичний допуск до роботи, суд виходить з такого. Із наданих фотографій неможливо встановити час і період зйомки. Хоча на кожній фотографії міститься зазначення дати і часу, проте такий напис не є об`єктивним, оскільки відображає лише час, встановлений в налаштуваннях пристрою, на який велась зйомка. При цьому, технічні можливості як фотоапарату так і телефону, дозволяють в ручному режимі встановити будь який час, що буде нанесений на фотографію (зміна системного часу пристрою при вимкненій автоматичній синхронізації). Крім того, незрозумілим є місце зйомки більшості кадрів, на яких зображений позивач ОСОБА_1 , та проведені роботи, у разі їх виконання.

Надані ОСОБА_1 лікарські довідки, про те, що він в 2019 і в 2021 роках звертався до медичного закладу із скаргами на ускладнене носове дихання і за консультацією до терапевта, також жодним чином не підтверджує виконання малярних робіт у періоди з 01.09.2017 року по 01.12.2017 року та з 01.04.2018 року по 20.11.2018 року.

20 листопада 2018 року ОСОБА_2 (який згідно штатного розпису ТОВ «Кольт», що вводився в дію з 01.04.2018 року, займав посаду заст. по виробництву) з карти ПриватБанку через додаток Приват24, на карту № НОМЕР_1 (яка за посиланням ОСОБА_1 , належить йому) переказав грошові кошти в сумі 5025,13 гривень. Коментар до платежу: « ОСОБА_3 ».

Однак жодного підтвердження, що вказана транзакція пов`язана із оплатою праці ОСОБА_1 , при виконанні трудових обов`язків у ТОВ «Кольт», в ході судового розгляду встановлено не було.

Окремо слід зазначити, що в ході розгляду справи, жодними доказами не було підтверджено і того, що ТОВ «Кольт» проводив будь-які роботи на об`єкті «Будівництво паркінга в ДП МА Бориспіль» Бориспільський район, Київська область в період з 01.09.2017 року по 01.12.2017 року та з 01.04.2018 року по 20.11.2018 року.

Оцінивши кожен доказ окремо та їх взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 укладав трудовий договір з ТОВ «Кольт», та в репі оди часу з 01.09.2017 року по 01.12.2017 року і з 01.04.2018 року по 20.11.2018 року працював у ДП МА Бориспіль» Бориспільський район, Київська область чи у відповідача за трудовим договором.

В ході розгляду справи не було доведено фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи, сам факт проведення таких робіт, а надані позивачем докази не дають достатніх підстав однозначно стверджувати про укладення сторонами угоди, за якою ОСОБА_1 взяв на себе обов`язок виконувати малярні роботи, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а ТОВ «Кольт» виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, тобто про фактичне існування між сторонами саме трудових відносин.

Крім того в матеріалах справи не міститься будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_1 ознайомлювався з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з посадовою інструкцією, документами, у яких обумовлено розмір щомісячної заробітної плати, визначено робоче місце тощо, ознайомлено із правилами особистого захисту і безпеки праці, які є обов`язковими при виконанні малярних робіт.

За таких обставин, у суду немає передбачених законом підстав вважати, що між сторонами були трудові відносини, а отже і задовольняти позовні вимоги про встановлення факту перебування в трудових відносинах, інші позовні вимоги є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Оцінивши докази у їх сукупності, оскільки позивачем не доведено наявності між ним та відповідачем трудових відносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 82, 89, 131, 141, 229, 247, 263, 264, 280, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити повністюв задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Кольт» (код ЄДРПОУ 31769479, адреса: м.Одеса, вул. Космонавтів, буд.32) про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення невиплаченої заробітної плати.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 липня 2023 року.

Суддя: Д.С. Бредун