Ухвала

від 04.07.2023 по справі 126/1556/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про забезпечення позову

Справа № 126/1556/23

Провадження № 2-з/126/3/2023

"04" липня 2023 р. м. Бершадь

Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Гуцол В. І.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 до подачі позовної заяви звернувся до суду з заявою про забезпечення позову з тих підстав, що як стверджує 27.04.2023 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній отримав від нього 110000 грн. та зобов`язався їх повернути через місяць, що підтверджується копією договору позики та копією боргової розписки. В обумовлений в договорі строк ОСОБА_2 кошти не повернув. Враховуючи ту обставину, що боржник ухиляється від взятого на себе зобов`язання, він має намір звернутися до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за боржником ОСОБА_2 зареєстровано нерухоме майнео, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 0520483600:10:001:0219, земельна ділянка з кадастровим номером 0520483600:10:001:0218. Просить з метою забезпечення позову до подання позовної заяви забезпечити позов у вигляді заборони відчужувати і вчиняти будь-які дії по розпорядженню ОСОБА_2 належні йому на праві приватної власності: земельну ділянку площею 1,3593 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0219, яка розташована на території Осіївської сільської ради; земельну ділянку площею 1,4857 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0218, яка розташована на території Осіївської сільської ради.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та перевіривши її на відповідність вимогам процесуального закону, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, та і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України суд може залежно від обставин справи забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з ч.4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 911/1695/18) зазначив наступне: законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову: відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач просить з метою забезпечення позову до подання позовної заяви забезпечити позов у вигляді заборони відчужувати і вчиняти будь-які дії по розпорядженню ОСОБА_2 належні йому на праві приватної власності: земельну ділянку площею 1,3593 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0219, яка розташована на території Осіївської сільської ради; земельну ділянку площею 1,4857 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0218, яка розташована на території Осіївської сільської ради.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за боржником ОСОБА_2 зареєстровано нерухоме майнео, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 0520483600:10:001:0219, земельна ділянка з кадастровим номером 0520483600:10:001:0218.

Заявником в заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв`язку з чим потрібно забезпечити позов. Заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто безпосередньо зв`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, в разі задоволення позову.

Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в разі задоволення позову.

Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Тому, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, вказаний вид забезпечення позову є доцільним, оскільки він є предметом позовних вимог, а невжиття заходу забезпечення позову, про який просить заявник, може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.

З метою забезпечення позову до подання позовної заяви забезпечити позов у вигляді заборони відчужувати і вчиняти будь-які дії по розпорядженню ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) належні йому на праві приватної власності:

- земельну ділянку площею 1,3593 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0219, яка розташована на території Осіївської сільської ради;

- земельну ділянку площею 1,4857 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0218, яка розташована на території Осіївської сільської ради.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення.

Суддя В. І. Гуцол